Спецвозможности
Новости

На шляху до поглиблення співробітництва між українськими та голландськими підприємцями в галузі сільського господарства

05.06.2008
280
На шляху до поглиблення співробітництва між українськими та голландськими підприємцями в галузі сільського господарства фото, иллюстрация

Тон Ферхахен. Ми як представники голландського уряду в Україні намагаємося сприяти розвитку українського сільського господарства шляхом розширення торгівлі між нашими країнами, розширення бізнесових контактів між голландськими та українськими підприємствами. Я хочу сказати цим, що ми самі як представники голландського уряду бізнесом не займаємося — ми лише сприяємо розвитку стосунків між нашими країнами у всіх сферах, які мають обопільний інтерес, у тому числі й у сільському господарстві. Саме виходячи з цього, ми й сприяли візиту в Україну голландської торгово-бізнесової місії. Це чудово, що представники голландських ділових кіл змогли на власні очі ознайомитися з вашою країною, зав’язати нові або закріпити вже встановлені ділові зв’язки з українськими підприємцями.


З іншого боку, відчувається деяка незавершеність перетворень української економіки в напрямі руху до кола розвинених країн, у першу чергу, — Європейського Союзу. Ми хотіли б бачити українське законодавство більш узгодженим з європейським, а економічне середовище — з правилами Світової організації торгівлі. Наприклад, існує низка перешкод, які заважають розвитку наших економічних стосунків, торгівлі, а, в кінцевому рахунку, стримують розвиток українського сільського господарства. Своєю чергою, обмеження торгівлі означають менші доходи виробників.


Наприклад, наскільки нам відомо, в Україні відчувається брак високоякісного насіння картоплі. Водночас імпортери насіння овочів, у тому числі картоплі, стикаються з проблемами складності отримання імпортних ліцензій, імпорт насіння овочів обкладається митом у 50 відсотків, що також обмежує доступ до якісного насіння сільгоспвиробників, а, зрештою, вони втрачають велику частку потенційного доходу, оскільки отримуваний ними врожай є далеким від бажаного.


Представники Міністерства аграрної політики про це говорять: вирощуйте насіння картоплі в Україні. Але фахівці-картоплярі знають, що навіть у нас, в Нідерландах, виробництво насіння картоплі зосереджено в невеликій частині країни, де грунтово-кліматичні умови найбільш сприятливі для такого виробництва, а не у всій Голландії. Українські виробники могли б імпортувати таке елітне насіння і отримувати з нього в Україні насіння картоплі наступної репродукції, яке б забезпечувало врожайність у 50—60 т/га. Навіщо за таких умов вводити таке високе обмежувальне мито у 50 відсотків? Кого це мито захищає?


“Пропозиція”. Це мито може захищати, наприклад, українських селекціонерів.


Тон Ферхахен. Якби в Україні було насіння власної селекції високої якості, тоді, безумовно, можна було б говорити про захист інтересів українських вчених. Але ж в Україні бракує високоякісного насіння картоплі. Врожайність картоплі в Голландії становить 60—90 т/га, середня врожайність картоплі в Україні — близько 10 т/га. Застосування високоякісного насіння картоплі дало б змогу українським виробникам картоплі мати стабільні врожаї в 4—5 разів більші.


“Пропозиція”. Сьогодні, згідно з офіційними даними, 98 відсотків картоплі виробляють дуже дрібні виробники, які у переважній більшості випадків не користуються насінням через брак ресурсів. На товарне виробництво картоплі припадає лише 2 відсотки загального обсягу. І таким товарним виробництвом займається лише декілька компаній, наприклад, “Крафт Якобс”, для виробництва чіпсів. З іншого боку, відсутність на ринку України достатніх обсягів картоплі високої якості призводить до того, що навіть такі великі споживачі картоплі, як, наприклад, “МакДональдс” та інші заклади громадського харчування, змушені імпортувати картоплю з інших країн, наприклад, сусідньої Польщі. Так що, справді, проблема існує і потребує хоча й виваженого, але швидкого вирішення.


Тон Ферхахен. Існує проблема реєстрації насіння овочів. Я розмовляв з колегами з Вірменії, і вони мені сказали, що у них немає такої реєстрації: у Вірменії визнаються сертифікати Європейського Союзу. В Україні ж процедура реєстрації насіння овочів є доволі складною і потребує великих витрат, через що, зрештою, нові сорти овочів в Україні не з’являються. Наскільки мені відомо, протягом останніх трьох років в Україні не було зареєстровано жодного з нових зарубіжних сортів овочів. І навіть якби така реєстрація все ж таки була, висока ціна реєстрації призводила б до подорожчання виробництва якісних овочів, а, отже, й до вищої ціни для кінцевих споживачів.


“Пропозиція”. Але ж в Україні успішно працюють голландські компанії, які пропонують високоякісне насіння овочів, наприклад, “Нунемс”, “Бейо Заден”...
Тон Ферхахен. Так, але вони пропонують виробникам насіння такі сорти овочів, які були зареєстровані кілька років тому, проте відмовилися від реєстрації нових сортів через високі витрати на процедуру реєстрації.
Я хотів би наголосити на важливості питання реєстрації нових сортів овочів, користуючись таким прикладом. Через відсутність достатньої кількості необхідних підприємств у виробничому ланцюзі більшість фермерських господарств змушені займатися вирощуванням невеликого асортименту продукції і, здебільшого, одного сорту. Недостатньо широкий вибір продукції призводить до створення на ринку надлишків і, як наслідок, до зниження цін. Використання насіння сортів овочів з різними строками визрівання дало б змогу рівномірніше насичувати ринок овочевою продукцією, що стабілізувало б як обсяг пропозиції, так і ціни. І це було б на користь як виробникам овочів, так і споживачам.
Тепер давайте подивимося на тваринництво. Через проблему з губчастоподібною енцефалопатією (відомою як “коров’ячий сказ”) в Україну заборонено імпортувати племінну велику рогату худобу. Коли ми ставимо це питання перед українськими офіційними особами, вони нам відповідають, що слід зробити велику роботу з адаптації українського законодавства та регуляцій щодо міжнародних вимог. І тільки після цього можна буде говорити про відновлення імпорту ВРХ.


У Європі питання контролю та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією вже вирішено, кордони між європейськими країнами щодо імпорту-експорту ВРХ, у тому числі племінних порід, нині є вільними. І одночасно ми знаємо, що в Україні існує великий попит на генетичний матеріал високопродуктивних порід ВРХ з Нідерландів. Нині ми намагаємося спільно з українськими офіційними особами вирішити це питання, і в найближчому майбутньому його буде вирішено.


“Пропозиція”. Зрештою обсяги торгівлі насінням овочів або племінною худобою не є дуже великими. Нам здається, що набагато більшим за своїм потенціалом є ринок обладнання для переробки сільгоспсировини — тих-таки овочів, м’яса, молока тощо...
Тон Ферхахен. Безумовно, але промислове обладнання для переробки сільськогосподарської сировини є доволі дорогим, і оснащення ним переробних підприємств потребує залучення доволі значних коштів. Тут слід підключати банківську систему. Банківська система в Україні, безперечно, розвивається доволі швидкими темпами, але тут усе ще існує багато перешкод.


“Пропозиція”. Але ми бачимо, що останніми роками український АПК став приваблювати бізнес таких країн як Росія, а компанії зі США присутні в цій галузі вже довгий час. Наприклад, нещодавно російська компанія “Юнімілк” придбала київський молочний завод “Галактон” та Дніпропетровську компанію “Фанні”, російська компанія “Вім-біль-дан” придбала молочні заводи в Києві та Харкові. На українському ринку молочної продукції присутня американська компанія “Мастер фудз”, яка випускає продукцію під торговою маркою “Білосвіт”. Нині дві американські компанії — “Бунгі” та “АДМ” — швидкими темпами споруджують в Іллічівську великі олійні заводи. Тобто український АПК видається привабливим для інвестицій. І водночас ми бачимо деяку стриманість у цій сфері з боку голландських компаній.


Тон Ферхахен. Ми знаємо, що завантаженість українських молочних заводів становить приблизно 50 відсотків, і ці заводи зацікавлені в більших обсягах сировини до переробки, що дало б їм змогу зменшити загальні витрати на виробництво. З іншого боку, зважаючи на не досить високу купівельну спроможність українських споживачів, можна говорити, що ринок готових молокопродуктів в Україні є доволі насиченим, і додаткове насичення його може видатися недоцільним.
Безумовно, надлишки продукції можна експортувати, але тут експортер стикається зі світовими вимогами до якості продукції. І тут виникає зачароване коло: щоб мати якісні молочні продукти, треба мати високоякісне обладнання для переробки молока; щоб мати якісне обладнання, потрібно вкласти кошти в його придбання; щоб мати кошти — слід мати більшу завантаженість наявних потужностей; до того ж, ще й існує проблема браку молока за одночасного насичення ринку молокопродукції.
Навіть маючи високоякісне обладнання для переробки молока, переробник не гарантований від втрат, оскільки для того, щоб мати високоякісний кінцевий продукт, треба ще мати і якісну сировину. В Україні 70 відсотків молока виробляється в особистих селянських господарствах, що має низку недоліків. По-перше, за таких умов важче дотримуватися ветеринарних і санітарних вимог, продуктивність є не достатньо високою порівняно з витратами на виробництво. Для підвищення продуктивності треба поліпшувати поголів’я, наприклад, застосовуючи штучне осіменіння, що для дрібного виробника означає додаткові високі витрати.
Тож, на мою думку, перед Міністерством аграрної політики стоїть кілька питань, які потребують відповідей. Та, попри це, можу зауважити, що у Львівській області є спільні українсько-голландські підприємства з виробництва високоякісного сиру.


“Пропозиція”. Чи можна говорити, що українське сільське господарство та переробний комплекс не видаються занадто привабливими для інвестицій з боку голландських підприємців?
Тон Ферхахен.
Інвестування в країну з економікою та законодавством, які відрізняються від таких у розвинених країнах, вважається доволі ризикованим. Як шлях зменшення ризику прямого інвестування можна говорити про створення спільних підприємств. Однак і тут є певні складнощі. Створення спільного підприємства потребує приблизно трьох років, тому що спільна діяльність означає довіру до партнера, яка не може виникнути на порожньому місці. І саме в цьому контексті ми розглядаємо візит голландських бізнесменів в Україну — це можливість встановити ділові зв’язки з українськими підприємцями, придивитися один до одного, щоб налагодити довготермінові зв’язки.


“Пропозиція”. Нехай усім нам щастить!

Интервью
Леонид Козаченко, народный депутат, президент Украинской аграрной конфедерации
Реально ли «запустить» земельную реформу в Украине уже через год? Как государство должно защитить владельцев паев и аграриев? Что ждет их в 2017-м? Удастся ли преодолеть коррупцию в государстве? На
Директор компании "Агро-Вент" Андрей Марущак
Малиновый сезон–2017 в Украине проходил очень бурно. Растущие объемы предложения ягоды заставили очень нервничать самих производителей, опасавшихся обвала цен. В таком же нервном, и даже истощенном состоянии были и переработчики, которые... Подробнее

1
0