М’ята перцева — цінна лікарська та ефірно-олійна культура

У сучасній медицині нашої країни і країн світу великий інтерес з'явився до ліків рослинного походження. Сьогодні близько 45% лікарських препаратів виробляють із лікарських рослин. І це не межа. Ставиться питання, щоб переважну більшість лікарських засобів було вироблено тільки з лікарської сировини.

Специфічні особливості лікарських рослин, їхній складний та різноманітний хімічний склад, вміст фізіологічно активних речовин сприяють виліковуванню багатьох важких захворювань. Тому інтерес до ліків рослинного походження дедалі зростає.
Цінною культурою, яку широко використовують у народній, науковій медицині, у парфумерному, кондитерському, лікеро-горілчаному виробництві, є м'ята перцева.
М'ята перцева, або холодна - Mentha piperita L, - багаторічна трав'яниста рослина. Має однорічну надземну й багаторічну підземну частину, представлену соковитими кореневищами. Стебла чотиригранні, порожнисті, густо залистяні. Листки прості короткочерешкові видовжено-яйцеподібної форми. Суцвіття - колосоподібна китиця. Батьківщиною м'яти перцевої вважається Англія. До Російської імперії її завезли 1895 року і посадили в Україні. Останнім часом вона набула промислового значення. М'яту вирощують у багатьох країнах світу. В Україні основні площі зосереджено в Київській, Житомирській, Чернігівській, Хмельницькій, Волинській, Вінницькій, Полтавській, Черкаській, Сумській областях та АР Крим.
Ціниться надземна фітомаса за вміст ефірної олії, алкалоїдів, глікозидів, сапонінів, терпенів, органічних кислот, вітамінів, макро- та мікроелементів. Вміст ефірної олії в різних частинах неоднаковий і в перерахунку на суху речовину становить: у суцвіттях - 4-6, листках - 2,5-3, стеблах - 0,3-0,4%. Крім ефірної олії, листки містять аскорбінову кислоту (25-30 мг%), каротин (40-45 мг%), рутин (15-20 мг%) та інші цінні речовини.
Вихід олії становить 2-3% маси сухого листя, а в окремих сортів, у разі вирощування їх у південних районах, - до 4%. М'ятна олія містить 50-60% ментолу.
Для виготовлення ліків використовують траву й листя м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвіття зацвітає, а решта перебуває в стадії бутонізації.
Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочергове значення має ментол.
Препарати з листків, м'ятної олії та ментолу використовують проти застудних хвороб, захворювань шлунку та печінки, для покращання сну, в разі нудоти, кишкових спазмів, як знеболюючий та дезінфікуючий засіб, вони мають м'яку жовчогінну та заспокійливу дію.
Останніми роками селекціонери створили багато сортів, які забезпечують високу врожайність фітомаси зі значним вмістом ефірної олії. Сприятливі кліматичні умови України дають змогу одержувати врожаї зеленої фітомаси в межах 250-300 ц/га і більше. Із 2-3 ц сирої маси в середньому одержують 1 кг олії, а з урожаю 150 ц/га - 55-60 кг цінної ефірної олії.
М'ятна олія є важливим експортним продуктом. Не менше значення для експорту має листя м'яти, з якого в зарубіжних країнах готують цінні лікарські препарати та настоянки. Дослідження, проведені в нашій країні і за кордоном, показали, що відходи фітосировини м'яти перцевої є поживним кормом, у якому міститься 16,0-19,0% протеїну, 40-45% жиру, 20-22% БЕР, багато вітамінів, макро- та мікроелементів.
Досвід господарств України свідчить, що лікарське рослинництво є рентабельним, економічно доцільним і має перспективу.
Попри економічну доцільність вирощування лікарських рослин і їхнє значення, великий вітчизняний та зарубіжний попит у лікарській сировині, площі під ними на території України все ще дуже малі. Причин цього багато, одна з них - немає інформації про народногосподарське значення та агротехніку вирощування.

Біологічні особливості
м'яти перцевої та її вимоги до основних кліматичних чинників
Наукові дослідження, вітчизняний і зарубіжний досвід засвідчують, щоб одержати високі врожаї фітомаси м'яти перцевої без урахування біологічних особливостей і потреб її в основних факторах зростання неможливо. М'ята характеризується широким ареалом розповсюдження. Вона добре зростає й забезпечує високі врожаї як у південних, так і в північних регіонах України.
До тепла м'ята не вибаглива. В період спокою вона добре перезимовує і витримує температуру до мінус 10°С, а зі сніговим покривом шаром 10-15 см - до мінус 18...20°С. Рослина починає розвиватися за температури 2...3°С вище нуля. Нормальний розвиток м'яти розпочинається за середньодобової температури 10°С. Оптимальна температура для росту та розвитку м'яти перцевої - 19...20°С. Упродовж вегетаційного періоду (від появи сходів до цвітіння) м'ята потребує суми температур від 1500 до 1600°С. Залежно від середньодобових температур, вегетаційний період м'яти триває 80-100 днів. В умовах тривалої низької температури на рослинах зменшується кількість суцвіть і спостерігається рідке цвітіння травостою.
М'ята перцева дуже вибаглива до світла. Вона є рослиною тривалого дня і найкраще розвивається за достатнього освітлення. Для нормального розвитку вона потребує не менше 12 світлових годин. Якщо перенести культуру на північ, де тривалість дня збільшується, м'ята зменшує свій вегетаційний період, швидше розвивається й зацвітає. За сприятливої тривалості дня й достатнього освітлення вона формує високі врожаї надземної фітомаси з високим вмістом якісної олії. За недостатнього освітлення формується менша листкова поверхня, листки швидко відмирають і різко зменшується вихід якісної олії. Тому не варто висаджувати рослини густо, а міжряддя мають бути достатньо широкі для доброго освітлення. Садіння м'яти під плодові культури допускається тільки в молодих садах з рідкою кроною.
М'ята перцева вибаглива до грунтової та атмосферної вологи в усі фази свого розвитку. Найкращі умови для її росту й розвитку за вологості грунту 75-80% НВ. Культура найвибагливіша до вологості у фазі галуження та початку цвітіння. За недостатньої вологості рослини формують малу кількість стебел із дрібним листям, унаслідок чого формується низька врожайність надземної маси й зменшується збір якісної олії.
М'ята перцева добре розвивається за частих, але помірних опадів. Надмірне зволоження грунту негативно впливає на розвиток рослин, вони сильно уражуються хворобами, й значна частина рослин гине, внаслідок чого формується рідкий низьковрожайний травостій.

Агротехніка вирощування м'яти перцевої
Вітчизняний та зарубіжний досвід показує, що вирощування високих урожаїв екологічно чистої фітомаси зі значним вмістом якісної олії за найменших затрат праці та ресурсів неможливе без високої культури землеробства й виконання всього комплексу агротехнічних, агрохімічних, фізико-механічних та інших заходів.
Агротехнологія вирощування зводиться до послідовного проведення всіх технологічних операцій, якісного та ретельного їхнього виконання.
Урожайність, якість фітомаси м'яти перцевої великою мірою залежить від сорту та посадкового матеріалу. Для умов Полісся, Лісостепу та Степу рекомендується використання таких сортів: Заграва, Краснодарська 2, Лубенчанка, Лідія, Мама, Прилуцька 6, Прилуцька 14, Удойчанка, Українська перцева, Чорнолиста.
Розмножують м'яту вегетативно - кореневищами та розсадою. Посадковий матеріал має бути здоровий, очищений від сухих частин, у жодному разі не пошкоджений хворобами та шкідниками. Не допускається, щоб садивний матеріал був уражений м'ятним кліщем.
М'ята перцева гарно росте й розвивається на добре забезпечених поживними елементами грунтах, з нейтральною реакцією сольового розчину ( рН 7,0-7,5). Найкращими грунтами для м'яти є: чорноземи опідзолені темно-сірі та сірі лісові грунти, дерново-підзолисті, дерново-карбонатні, дернові грунти, окультурені торфовища.
Не придатні для вирощування м'яти грунти, важкі за механічним складом, солонці, піщані, кислі, з недостатньою теплопровідністю й ті, що тривалий час затоплюються водою ( понад 15-20 днів).
М'яту перцеву як багаторічну культуру вирощують на одному місці не менше трьох-чотирьох років, а тому її розміщують переважно поза сівозміною, рідше - в сівозміні. В разі вирощування в сівозміні застосовують такі схеми чергування культур: озимі або ярі культури; м'ята (2-3 роки); ярі з підсівом трав; трави; м'ята (2-3 роки).
Найкращими попередниками є: чорний та зайнятий пари, зернові культури, кукурудза на зелену масу й силос, зернобобові культури, картопля, коренеплоди, овочеві культури, однорічні та багаторічні трави.
У технології вирощування м'яти перцевої найважливішим агрозаходом є обробіток грунту. В різних грунтово-кліматичних зонах України під м'яту перцеву застосовують диференційований обробіток грунту, за якого поєднують глибокий та звичайний з використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих грунтообробних знарядь. Обробіток грунту повинен забезпечувати знищення бур'янів, збереження вологості, вирівнювання поверхні. Способи підготовки грунту під м'яту залежать від його типу, механічного складу, попередників, видів насіння, добрив. Після зернових, зернобобових травосумішок проводять лущення стерні дисковими лущильниками, лемішно-полицевими лущильниками і через 20-25 днів орють на глибину 25-30 см. У міру проростання бур'янів поле двічі культивують на глибину 10-12 см. Якщо м'яту висівають після просапних культур, чистих від бур'янів, стерню не лущать, а відразу ж починають орати поле плугами в агрегаті з боронами. Глибина оранки частіше сягає глибини орного шару. Рано навесні поле боронують важкими боронами в два сліди, а перед посадкою здійснюють шлейфування й культивацію на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням. Перед висаджуванням м'яти перцевої обробіток слід здійснювати лише впоперек або по діагоналі запланованої посадки. У підвищенні врожайності надземної частини фітомаси велике значення мають як органічні, так і мінеральні добрива.
У зв'язку з тим, що м'ята росте на одному місці 3-4 роки та формує високу врожайність, під неї вносять перепрілий гній або компост у дозі 40-60 г/га та мінеральні добрива NPK у дозах 45 кг/га. Якщо органічних добрив немає, під м'яту можна використати сидеральні добрива. Кращими сидератами є: люпин вузьколистий (синій), буркун білий та жовтий, суміші бобових культур із капустяними (хрестоцвітими) видами. М'яту, масу якої використовують тільки на лікарські цілі, слід удобрювати виключно органічними добривами. Це дасть змогу одержувати екологічно чисту фітомасу без нітратів та інших шкідливих речовин. Травостої м'яти перцевої, які зростають на окультурених торфовищах, удобрюють лише фосфорно-калійними добривами в підвищених дозах. Щоб підвищити інтенсивність цвітіння м'яти перцевої, під неї вносять фосфорні та калійні добрива. Враховуючи, що суцвіття містять найбільше ефірної олії, цей агрозахід має велике значення.
Крім того, калій та фосфор підвищують зимостійкість рослин, посухостійкість, регулюють азотний обмін. Особливо ефективні підживлення фосфорно-калійними добривами в осінній період. Важливим чинником підвищення врожайності надземної та підземної фітомаси є застосування мікродобрив (марганець, бор, залізо).
Урожайність насіння м'яти перцевої невисока, а насіння має дуже низьку схожість (усього 10-15%),  маса 1000 насінин - усього 0,07-0,09 грамів. Тому, як ми вже зазначали, м'яту розмножують переважно вегетативно - кореневищами та розсадою.
Кореневища заготовляють із високоврожайних сортів, пристосованих до певних грунтово-кліматичних умов та регіону.
Кореневища висаджують восени та навесні. Для весняного садіння їх зберігають у траншеях завглибшки 1,3-1,5 м. Викладають шаром 15-20 см, накривають поліетиленовою плівкою та грунтом (10-15 см), а зверху шаром соломи, завтовшки 15-20 см. Оптимальна температура зберігання - 1...3°С.
Навесні кореневища ретельно оглядають і перебирають. Усі роботи з підготовки завершують за короткий термін. Зав'ялі кореневища для садіння зовсім не придатні. Для садіння кореневищ нарізають борозни завглибшки 8-10 см. Висаджують кореневища за допомогою спеціальних машин або вручну, укладаючи їх на дно борозни у вологий грунт однією або двома суцільними стрічками і присипають вологим грунтом, за можливості ущільнюють.
Якщо грунт сухий, борозни перед садінням обов'язково поливають. Середня норма садіння кореневищ - 12-15 ц/га. Найоптимальніші умови для росту та розвитку м'яти перцевої будуть за густоти рослин 115-120 тис./га. Весняне садіння кореневищ інколи дає небажані наслідки. Це буває тоді, коли їх висаджують пізно, кореневища попадають у несприятливі умови зволоження грунту й погано проростають.
Крім того, пізнє весняне садіння часто зміщує вегетативний період м'яти назад, і це негативно впливає на нормальний розвиток рослин нового врожаю.
Виробничий досвід вказує на перевагу осіннього висаджування, яке здійснюють у жовтні. Висаджені восени кореневища м'яти рідше вимерзають навіть за мінімальної температури. М'ята осіннього строку садіння повніше використовує грунтову вологу, проростає значно швидше, рослини вищі, з великою листковою поверхнею, внаслідок чого культура формує врожайність на 15-20% вищу порівняно з рослинами, висадженими навесні.
Садити густо м'яту не потрібно, бо занадто густий травостій недостатньо освітлюється, що є причиною зниження врожаю, збору ефірної олії та її якості.
Менш поширеним способом розмноження м'яти перцевої є розсадний. Цей спосіб придатний для розмноження нових високоментольних сортів та коли немає кореневищ. Під вирощування розсади відводять родючі грунти, добре забезпечені елементами живлення, вологою, захищені від вітрів (особливо східних), чисті від бур'янів. Під розсадник вносять органічні добрива: перепрілий гній, компости й мінеральні добрива. У формуванні надземної та підземної маси розсади м'яти перцевої велике значення мають фосфорні, калійні добрива і мікроелементи. Фосфор та калій підвищують зимостійкість розсади, посухостійкість, регулюють азотний обмін, сприяють коренеутворенню.
Під час вирощування розсади за рослинами доглядають ретельно: знищують бур'яни, шкідників, розпушують грунт. Для доброї перезимівлі розсадники вкривають гноєм або торфом, а взимку вдаються до снігозатримання.
Розсаду висаджують тільки навесні, коли вона досягає висоти 10-12 см і має шість-вісім пар листочків. Заготовляють розсаду вручну. Вирощена розсада повинна мати розвинену кореневу систему й кореневища завдовжки 1,5-2,5 см, що забезпечує добре приживлювання та розвиток.
Викопану розсаду вмочують корінням у земляну бовтанку й до моменту садіння зберігають у зволоженому грунті. Зберігати тривалий час розсаду не потрібно, її висаджують у день, коли заготували. Висаджують розсаду розсадосадильними машинами СКН-6А з пристосуванням ПРМ-6 у политі борозни з міжряддями 70 см на відстані 6-7 см із таким розрахунком, щоб на поверхні грунту залишались дві-три пари листків. Норма висаджування рослин - 105-115 тис. шт./га. У разі висаджування кореневищами на один гектар потрібно 0,1-0,15 га площі розсадника, а за садіння розсадою - 0,1 гектара.

Догляд за травостоєм м'яти
Догляд має передбачати створення оптимальних умов для росту й розвитку м'яти, щоб мати високу врожайність фітомаси та ефірної олії.
Проростання кореневищ після висаджування починається через 25-30 діб. До появи сходів на посадках м'яти проводять дво-, триразове боронування легкими або середніми боронами впоперек рядків, а під час вегетації - два-три міжрядних розпушення. Це дає змогу майже повністю знищити бур'яни, унеможливити утворення кірки, сприяє розпушенню грунту, зменшує випаровування вологи.
До появи відростання дуже ефективним є внесення гербіциду 2,4-Д 500 (2-3 кг/га). Плантації, закладені розсадою, після перевірки приживлюваності та підсадження розпушують і прополюють (двічі-тричі). Навесні, на другий рік використання м'яти, для її відростання вносять (у невеликих дозах) азотні добрива, гербіциди, поле боронують, розпушують міжряддя. Плантації м'яти третього року використання обробляють дисковими боронами, проріджують. А після скошування травостою підживлюють добривами.
За високої культури землеробства гербіциди не застосовують. Здійснюють лише міжрядні обробітки.
Міжрядні культивації припиняють у фазі бутонізації чергового травостою, коли кореневища сягають 15-20 см завдовжки і змикаються. За такого способу кореневища не пошкоджуються й можуть бути використані як цінний посадковий матеріал.
Після збирання чергового укосу по стерні поверхнево вносять перепрілий гній. Цей агрозахід є удобрювальним, а також убезпечує культуру від вимерзання в суворі безсніжні зими. Травостій ретельно захищають від шкідників: довгоносиків, павутинного кліща, м'ятної блішки, м'ятної попелиці, м'ятного листоїда, а також від хвороб - іржі й борошнистої роси - хімічними засобами згідно з інструкцією. За місяць до збирання врожаю всі обробки пестицидами припиняють.
Протягом квітня-червня проводять дво-, триразове глибоке розпушування міжсмугових просторів, яке забезпечує знищення бур'янів та збереження вологи.
Рано навесні, до початку вегетації, для видалення рослинних решток бур'янів, руйнування грунтової кірки проводять дворазове боронування.
Виконання рекомендованих робіт та заходів дає змогу сформувати густий, високоврожайний, чистий від бур'янів травостій.

Збирання врожаю
Збирання врожаю м'яти перцевої має свої особливості, і їх обов'язково потрібно враховувати. М'ята перцева забезпечує врожай протягом першого, другого та третього років зростання. Найвищу врожайність м'ята дає на другому році, після чого спостерігається зниження продуктивності. Збирання м'яти розпочинають у фазі бутонізації - на початку цвітіння. У цій фазі культура містить найбільшу кількість якісної ефірної олії. Цінною сировиною м'яти перцевої є листя, яке реалізують через аптеки, а всю надземну фітомасу переганяють на ефірну олію для багатьох цілей. Важливо пам'ятати, що врожайність травостою та інтенсивність відростання надземної маси залежить від висоти скошування. Економічно доцільно й біологічно обгрунтовано зрізати рослини заввишки 6-8 сантиметрів.
В умовах України, де тривалість вегетації становить 150-180 днів, м'ята встигає сформувати два укоси. Два повноцінних укоси забезпечують травостої першого року використання. Перший укіс проводять, коли травостій досягає фази початку цвітіння. Запізнюватися із збиранням першого укосу не можна, бо не встигає сформуватися повноцінний другий урожай. На плантаціях другого-третього років використання укіс збирають на шість-вісім днів раніше, ніж першого року. Варто пам'ятати, що основна маса стебла (понад 70%) утворюється з бруньок стебла материнської рослини. Тому висота зрізу стебла першого укосу, яка визначає врожай плантації, має бути заввишки 8-10 см. Найсприятливіші часи для скошування - з 10 до 12 та з 14 до 17 години. Категорично забороняється скошувати травостій у дощову погоду.
Скошують м'яту сіножатками, обладнаними валкоутворювальними решітками. Залежно від погодних умов, скошена маса підсихає впродовж трьох-чотирьох днів. Валки підбирають за вологості підв'яленої маси не вище 45% і не нижче 22%. Щоб якомога менше втратити листя, валки бажано збирати вранці до 10-11 години. В разі нестійкої погоди скошену масу перевозять і сушать під навісами або на повітряних сушарках. Для одержання аптекарського листя після закінчення сушіння його відокремлюють від стебел обмолочуванням переобладнаними зерновими комбайнами.
Якщо м'яту збирають лише для добування ефірної олії, то травостій скошують у фазі повного цвітіння. Ефірну олію можна одержувати з сухої, пров'яленої або свіжоскошеної  м'яти. Скошену лікарську рослину сушать у валках, складають у скирти вночі, щоб не втратити найціннішу частину - листя. Якщо ефірну олію одержують із свіжої трави, для її збирання використовують силосозбиральні комбайни та косарку-навантажувач. Висушену або сиру масу відправляють на місця переробки.

П. Ковбасюк,
Національний університет біоресурсів і природокористування України