Молоко вдвічі смачніше, якщо воно швейцарське?..

З 1 квітня 2015 р. в ЄС скасовують квоти на виробництво молока. Як це відіб’ється на молочній галузі самого ЄС? Це питання було у фокусі прес-туру іноземних журналістів до округу Грюйєр (кантон Фрібург, Швейцарія), організованого за сприяння Федерального департаменту сільського господарства Швейцарії.

Ю. Михайлов
Спеціально для проекту
«Тваринництво та ветеринарія»

Питання скасування молочних квот у ЄС, безумовно, стосується й України, а тому розглянемо це питання докладніше.

Молочна галузь ЄС
Доповідь про ринок молока ЄС і перспективи його розвитку зробив представник Генеральної дирекції із сільського господарства та розвитку сільської місцевості Єврокомісії Карлос Мартін Овіло.
На молочну галузь в ЄС припадає приблизно 15% обсягу сільськогосподарського виробництва. За даними 2011 р., 27 країн ЄС щороку виробляли 152 млн т молока. Основними країнами — виробниками молока в ЄС є Німеччина, Франція, Велика Британія та Нідерланди, Італія і Польща, на які разом припадає понад 70% виробництва.
ЄС є одним із головних світових експортерів молочної продукції (насамперед сирів).
Аби дати хоч якийсь лад у виробництві молока європейськими фермерами (здебільшого дрібними), 1984 р. ЄС запровадив квоти на виробництво молока впродовж наступних восьми років. Але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Дію квот на виробництво молока в ЄС тричі подовжували: 1992 р. — на сім років, 1999 р. — на чотири, 2003 р. (у рамках реформи Спільної сільськогосподарської політики) — до 1 квітня 2015 р. Задля пом’якшення наслідків скасування квот із 2008 р. обсяги квот щороку збільшують на 1%.
Запровадження квот мало свої переваги: ті виробники молока, хто мав надлишок продукції понад квоту, замість різати продуктивне стадо, могли купувати квоти в тих, у кого показники надоїв залишали бажати кращого. Окрім того, квоти сприяли скороченню поголів’я дійного стада за одночасного підвищення його продуктивності. Нині дійне стадо ВРХ у ЄС становить 23 млн корів із середнім надоєм молока на корову 6,5 т/рік. Найпоширенішою є голштино-фризька порода.
З іншого боку, збільшення доходів виробників молока і стабілізація виробництва за дії квот призводили до зростання цін на самі квоти, а отже, перешкоджали входженню в молочний бізнес нових учасників, тобто обмежували конкуренцію.
Реформування Спільної сільськогосподарської політики (ССП) Євросоюзу дало змогу поступово зрівняти європейські ціни на молоко зі світовими, а отже, зробити європейський ринок молокопродуктів достатньо наближеним до світового.
Своєю чергою, реформа ССП, спрямована на скасування прямої підтримки виробництва (відокремлення субсидій від обсягів виробництва), призвела до того, що на сьогодні обсяги виробництва молока в ЄС суттєво менші за визначену квоту. Потреба у механізмі квот відпала: виробники молока самі спроможні приймати ефективні ринкові рішення щодо обсягів виробництва з урахуванням змін (економічних, політичних тощо) і перспектив розвитку.
Загалом виробництво молокопродуктів у ЄС перевищує споживання, що й дає йому можливість бути одним із найбільших їхніх експортерів у світі. Проте реформа ССП ЄС після 1 квітня 2015 р. все ж таки не передбачає повну відмову від регулювання ринку. Щороку з 1 березня по 31 вересня здійснюватимуться інтервенції щодо вершкового масла та сухого знежиреного молока. Насамперед це щорічна закупівля впродовж зазначеного вище терміну до 50 тис. т вершкового масла за фіксованою ціною 221,75 євро/100 кг та до 109 тис. т сухого знежиреного молока за фіксованою ціною 169,80 євро/100 кг, а також автоматичний тендер за досягнення цих меж. Також дозволено виняткові заходи за надзвичайних обставин, таких як «збурення» ринків, епідемія серед тварин, втрата довіри споживачів.
Вплив скасування квот
на молочну галузь Швейцарії
Цю тему в інтерв’ю нашому журналу  розкрив голова Федерального офіса сільського господарства Швейцарії (аналог нашого Міністерства аграрної політики) Бернар Леманн. Але перш ніж перейти до власне інтерв’ю, доцільно хоча б побіжно охарактеризувати стан сільського господарства Швейцарії.

Природні умови Швейцарії:
зелений колір — гірський масив Юра,
жовтий — плоскогір’я,
коричневий — Альпи

Як можна бачити, понад 70% території країни займають гори. Звідси й структура сільськогосподарських угідь: 74% — пасовиська та луки, 23 — рілля, 2 — площа під овочами, 1% — виноградники. Звідси випливає й структура виробництва сільськогосподарської продукції:

Тепер ми можемо поспілкуватися з паном Бернаром Леманном.

Ю. М. Пане Леманн, Швейцарія уявляється якоюсь заповідною зоною у центрі Європи. Наскільки цей образ відповідає дійсності?
Бернар Леманн. Дійсно, у багатьох назва «Швейцарія» асоціюється, передусім, з банками, годинниками, горами і гірськолижними курортами, місцем розміщення штаб-квартир міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО, Всесвітня торгівельна організація, Всесвітня організація з охорони здоров’я та багато інших.

Ю. М. А щодо сільського господарства, то воно асоціюється, ймовірно, з найбільшими субсидіями у цій галузі. Як би Ви охарактеризували сільське господарство Швейцарії?
Бернар Леманн. Тут я спочатку додам до переліку асоціацій ще шоколад і швейцарські сири.
Справді, субсидії у сільському господарстві Швейцарії досягають 80% вартості продукції, але ж треба враховувати кілька чинників. По-перше, вкрай обмежений масив сільськогосподарських земель (щільність населення країни — 2 мешканця/га). Відповідно, швейцарські ферми є дрібними. Особливості рельєфу означають, що в Швейцарії дуже мало великих пласких полів. По-друге, Швейцарія не має таких природних ресурсів, як нафта або газ, через що ресурси для фермерів украй дорогі. Звідси випливає й необхідність утримування високих цін на вироблену продукцію для підтримки достойного рівня життя швейцарських фермерів.
З іншого боку, Швейцарія не є самодостатньою щодо всіх видів продовольства, окрім молока. Дані, наведені нижче, виразно свідчать про це.
І тому Швейцарія не є якоюсь «закритою зоною», але має певний тарифний захист внутрішнього аграрного ринку. Крім того, напливу імпортної продукції перешкоджає той факт, що швейцарці вважають вироблену в країні продукцію набагато якіснішою та безпечнішою за імпортну, через що надають перевагу саме їй.

Скажу більше, всі сири, вироблені в Швейцарії, окрім ементальського, мають сертифікат «контролю справжності походження», котрий гарантує, що даний продукт виготовлений на певній території із суворим дотриманням певних технологічних правил. І якщо ементальський сир широко виробляють у світі під назвою «швейцарський», то решта сирів, таких як грюйєр, — виготовлена виключно у конкретному регіоні Швейцарії. Тож швейцарські сири цінують у всьому світі саме завдяки їхній унікальності.

Ю. М. В Європейському Союзі втілюють програму реформ сільського господарства. Чи реформується також і швейцарське сільське господарство?
Бернар Леманн. Безумовно, але, мабуть, дещо повільніше, ніж у Європейському Союзі.
Власне, програма реформування швейцарського аграрного сектору почалася ще 20 років тому. На першому п’ятирічному етапі (1993–1998 рр.) ставилося завдання зробити субсидії незалежними від виробництва і спрямувати їх на програми захисту довкілля та зниження цін. 1995 р. Швейцарія вступила до Всесвітньої торгівельної організації і гармонізувала частину імпортних тарифів.
На другому етапі реформ (1999–2003 рр.) аграрний сектор був зорієнтований на ринок: лібералізація внутрішнього ринку (підвищення конкурентоспроможності та скасування інтервенційної системи), залучення прямих виплат до участі у певних екологічних програмах.
На третьому етапі (2004–2009 рр.) наголос було зроблено на конкурентоспроможності аграрного сектору економіки Швейцарії та соціальних стандартах. Так, було скасовано квоти на виробництво молока, зроблено наголос на розвиток сільських територій і соціальні заходи.
Нарешті, на нинішньому етапі (2014–2017 рр.) програма реформ передбачає подальше підвищення якості продукції швейцарського сільського господарства, зниження її собівартості, охорону довкілля.
Реформа молочної галузі передбачає перехід на систему укладання прямих контрактів між виробниками та переробниками, що дасть їм змогу самостійно вирішувати питання обсягів виробництва молока.

Ю. М. Ви можете назвати конкретні результати реформ?
Бернар Леманн. На сьогодні 98% сільськогосподарських земель у країні культивують відповідно до екологічних вимог (у тому числі 10% становить органічне землеробство). Використання пестицидів скоротили на 35%, суттєво зменшили внесення мінеральних добрив: азотних — на 24%, фосфорних — на 68, калійних — на 57%.

Ю. М. Чи матиме вплив скасування молочних квот у ЄС на молочну галузь Швейцарії?
Бернар Леманн. Із доповіді Карлоса Мартіна Овіло ви могли побачити, що в ЄС є великий недобір молока у рамках нинішніх квот, так що на молочну галузь Швейцарії це не матиме суттєвого впливу. Крім того, вона й так є експорторієнтовною.

Портрет типової швейцарської молочної ферми

Біля підніжжя місцевої пам’ятки історії — замку Грюйєр (Chateau de Gruyeres) розташована ферма «Гран буа» («Великий ліс»), на якій господарюють Седрік Фаріза та його двоюрідний брат Олів’є Коллі.
Структура угідь, га: 11 — кукурудза на зерно, 11 — пшениця, 35 — пасовища, 53 — луки.
На фермі розміром 110 га утримують 90 гол. дійних корів чорної та червоної голштинської порід та 140 гол. молодняку. Корів тримають переважно до третьої-четвертої лактації. Бугайців продають на інші ферми для відгодівлі.
Від середини травня до середини вересня 50 корів і всіх телиць виводять на альпійські луки (брати орендують 270 га луків у горах). Седрік Фаріза та Олів’є Коллі також беруть на догляд ще 200 корів із 20 місцевих ферм. Увесь цей час фермери перебувають разом зі стадом у горах.
На фермі, окрім братів, працюють п’ять найманих працівників, включаючи сировара, й один учень (це не стосується зимового періоду). Працівникам виплачують приблизно 4500 франків на місяць. Але оскільки вони працюють не повний рік, то в середньому їхня зарплата становить близько 3300 франків.
Виробництво сиру дає фермі лише 30% доходу. Тож додатковий прибуток отримують від випасання корів інших фермерів, від продажу молодняку, допомоги іншим фермерам у збиранні врожаю, від косіння трави на невеличкому місцевому аеродромі «Грюйєр».
Усе молоко (730 т) переробляють на сир, із загального обсягу 140 т його виробляється безпосередньо в горах, а 590 т господарі поставляють на сирзавод у розташованому поруч селищі Пріньї. Там із молока виробляють сири Vacherin Fribourgois і Gruyere з відповідними сертифікатами «контролю справжності походження» (appellation d’origine controlee, AOC).
У горах брати виготовляють сир старим методом — у чанах на вогнищі. Потім перевозять його до власного сховища на фермі. Цей сир під власною маркою Petit Molйson (головки сиру вагою 1,5 кг) постачають приблизно 30 місцевим магазинам і трьом ресторанам.
Ціна на молоко, яке здають на сироварню, може доходити до 1,30 франка/л, а осіннього періоду це 0,83 франка/л (1 CHF ≈ 1,1 USD).
Субсидії ферма отримує із розрахунку наявних угідь: 2000 франків/га.