Міністр аграрної політики Юрій Мельник про цукор і зерно в новому маркетинговому році

— Що робити цього року з перевиробництвом цукру? Як буде стимулюватися експорт і чи можливе ліцензування внутрішнього ринку?
— Щодо експорту цукру ми можемо сьогодні планувати ринок. І ми плануємо, що буде вироблено понад 2 млн тонн цукру станом на даний час. Крім того, ми оцінюємо перехідні залишки і той обсяг цукру, який може бути запропонований на зовнішній ринок. Які наші прогнози? Прогноз — річ невдячна. У нас зроблені розрахунки спільно з Асоціацією цукровиків. Думаю, що ми найближчим часом проведемо з основними операторами ринку нараду. Спільно відпрацюємо нашу стратегію щодо сезону збирання буряків і сезону цукроваріння. І відповідно розпорядимося обсягами цукру, який може бути вироблено. Необхідні дії з боку держави вже зроблено. Ви знаєте, що сьогодні ми маємо певний обсяг квоти “А” і встановлений обсяг квоти “Б”. Ці квоти розподілені між заводами, і під квоти встановлено мінімальні рівні закупівельних цін на цукрові буряки.
Сьогодні треба зібратися, порадитися всім основним операторам ринку, Мінекономіки, МінАПК і виробити нашу стратегію щодо того цукру, який може бути запропонований для зовнішнього ринку. Я не вірю, що якщо ми будемо займатися нормально зовнішнім ринком, ми на нього не вийдемо. Обов’язково вийдемо! Ринок цукру — це не той ринок, який був три роки тому. Тепер є абсолютно інші споживачі. Ми розуміємо, що з цукру і цукровмісних продуктів виробляється спирт — це чистий спирт, який із задоволенням експортується.
А про ліцензування ринку ми поки що не говоримо. Ми констатуємо те, що все, що передбачалося зробити згідно із законом “Про цукор”, ми зробили. Всі нормативні акти КМУ прийняті.
— Яких методів держрегулювання ринку зерна потрібно чекати від міністерства найближчим часом?
— Все, що можна було зробити, ми знову-таки, вже зробили. У нас визначені об’єкти державного цінового регулювання. Ми встановили мінімальний рівень цін. Розпочали процес видачі бюджетних позик під заставні закупівлі зерна. Ми вже маємо певні результати, які можна виразити цифрами. На 56 млн грн ми видали вже бюджетні позики. І разом з тим сьогодні Аграрний фонд розпочав наповнення державного Продовольчого резерву, почав закуповувати за мінімальними цінами пшеницю 3 класу (700 гривень за тонну), 4 класу (610 гривень) і продовольче жито. Ми сьогодні активно працюємо на внутрішньому ринку. Аграрний фонд має певну суму грошей, і ми розраховуємо, що такі операції будуть успішними.
А з іншого боку, нам треба виконати вимоги закону про держпідтримку сільського господарства, де чітко визначено, який обсяг об’єктів державного цінового регулювання повинен бути у продовольчому резерві. Чітко виписано — 10% від внутрішнього споживання. Тобто в резерві має бути 565 тисяч тонн продовольчого зерна.
— До речі, що за ситуація сталася в Донецьку, коли ви спочатку заявляли про 15% рентабельності виробників при заставних операціях, а потім, після заклику Віктора Януковича, раптом при тих же цінах почали говорити про 40% рентабельності?
— Тут усе нормально. 15%, я сказав, закладено в самій методиці розрахунків. У чому на сьогодні має рацію прем’єр-міністр? Той, хто сіє озиму пшеницю, попадає при дворічному циклі двічі під річну інфляцію. Тобто, якщо в 2005 році він засіяв, зазнав втрат і попав під інфляцію 10%, у цьому — зібрав урожай і знову попадає під інфляцію цього року ще 10%. Тобто ми розуміємо вартість грошей для того, хто займається пшеницею, що таке подовжений цикл виробництва. Об’єктивний процес, який неможливо змінити: інфляція вже з’їдає понад 15%.
Тому ми на сьогоднішній день виходимо з того, що закупівельна ціна 700 грн якраз гарантує не 15%, а ми свідомо пішли на трохи більший рівень. Відповідно, трохи вища рентабельність.
— При цьому за основу береться собівартість 400–450 грн за тонну?
— Собівартість не буває “середньою по госпіталю”. Вона різна. Сьогодні, наприклад у Тернопільській області, де зібрано 39–40% пшениці, витрати будуть вищими. Але в господарств, які працюють ефективно, я гадаю, цього року цифра 400–450 грн буде за фактом. У тих, хто працює менш ефективно, цифра буде, звичайно, вищою.
— Кабмін уже схвалив список винзаводів, що підлягають приватизації. Які підприємства і коли можуть бути виставлені на приватизацію?
— Я вважаю, що перелік підприємств, затверджений Кабміном, не містить ніяких таємниць. Треба просто взяти його і почитати. Коли ж почнеться сам процес приватизації — це вже питання до ФДМУ. Міністерство тут не має права якось впливати. Ми ухвалили концептуальне рішення по тих заводах, значну частину пакету акцій яких уже продано і держава не управляє ними як ефективний власник. Якщо ми бачимо, що приватні винзаводи працюють з хорошими виробничими показниками, треба це питання вирішувати.

З інтерв’ю
Олександра Хорольського,
“Укрінформ”