Спецможливості
Статті

Ми продовжуємо далі, але страх залишається!

05.06.2008
526
 Ми продовжуємо далі, але страх залишається!	 фото, ілюстрація
Ми продовжуємо далі, але страх залишається!

Ми продовжуємо далі, але страх залишається!

Німецький м’ясний ринок у кризі. У число країн, “заражених“ коров’ячим сказом, Німеччина (де кожний мешканець з’їдає в середньому 11 кг яловичини за рік) потрапила не так давно.
До цього жертвами скажених корів, м`ясо яких викликає у людини хворобу Кройцфельдта-Якоба, стали Великобританія та Франція,
де від цієї хвороби померли загалом вже близько 100 чоловік. Господарство Різів в Оберпфальці було одним із першим у Німеччині, де було підтверджено діагноз — губчаста
енцефалопатія. На початку січня всю худобу було забито.
Тепер сім’я Різів починає все спочатку.

День 16 грудня 2000 року Адам та Хільдегард Різ не забудуть ніколи в житті. Цього дня ветеринарний лікар приніс їм нещасливу новину про підозру на коров’ячий сказ. Аналіз, зроблений чотирирічній корові, яку Різ продав за день до того, був позитивний.
Спочатку Адам Різ не хотів цьому вірити. “Це, мабуть, помилка”, — намагався він себе заспокоїти. Корова походила з власного господарства та не виявляла якоїсь незвичайної поведінки. Її продали через те, що після отелення вона не виявляла ознак тічки і тому не являла інтересу для репродукції.
Через саму лише підозру на сказ на господарство наклали арешт. Відповідне розпорядження приніс і ветеринарний лікар. Різ не мав більше права продавати тварин, молоко забирало утилізаційне підприємство. Наступного дня прийшли службовці Баварського міністерства охорони здоров’я та управління сільського господарства і почали шукати можливі причини появи сказу. Уважно переглядали медикаменти, перевіряли документацію про закупівлю кормів в останні роки (у Німеччині закон зобов’язує фермерів вести суворий облік походження кормів, які застосовують у раціоні домашніх тварин). Крім того, брали проби з усіх наявних кормових засобів, які було закуплено. В жодному випадку слідів тваринного борошна не було виявлено.
Для подружжя Різів великою допомогою було те, що компетентне управління окружної адміністрації не оприлюднило назви сільгосппідприємства, звідки походила тварина, хоча й повідомило про підозру на коров’ячий сказ. Адам Різ згадує, що це дало час пережити шок та внутрішньо підготуватися до клопітної проблеми.
Усю серйозність становища Ризи усвідомили лише через кілька днів. По телефону голова окружної адміністрації повідомив, що діагноз підтвердився. Одночасно господарство було ізольовано поліцією, щоб захистити сім’ю Різів від преси.
Забиття 207
тварин
Період від моменту підтвердження сказу до забиття тварин був для подружжя найгіршим. Вони годували свою худобу, усвідомлюючи, що абсолютно всю невдовзі заб’ють. З часу побудови нових тваринницьких приміщень для безприв’язного утримання у 1997-му вони весь час збільшували поголів’я, розширювали потужності. Утримували 75 корів та повністю все потомство від них, разом 207 тварин. Відтоді Різ активно інвестував у племінне розведення. Для осіменіння своїх корів Різ використовував лише сперму найвищої якості. 5 січня худобу вивезли. Біль був невимовний. Усі зусилля були знищені одним помахом.
Один позитивний урок винесла сім’я фермерів із цієї кризи: їх не залишили наодинці з бідою. “Моральна підтримка була вражаючою”, — згадує Хільдегард. Місцеві політики діяли по-людськи і робили все, щоб вивести господарство з “лінії вогню”. Приїжджав навіть прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер з двома міністрами, аби на місці ознайомитися з наслідками кризи та проконтролювати фінансову допомогу. Співчуття висловила і Селянська Спілка. Відвідав Різів навіть священик регензбурзької єпархії, щоб їх підбадьорити.
Фермер був дуже радий реальній допомозі від сільської общини. 25 добровольців працювали цілий день, прибираючи та дезінфікуючи порожні стайні.
Незабаром для Адама та Хільдегард Різів стало зрозумілим, що вони хочуть продовжувати свою справу. Їхнє підприємство дивилось у майбутнє. По-перше, лише незадовго до трагедії було побудовано новий хлів. По-друге, їх 20-річний син Андреас мав намір зайнятися сімейною справою. На той час він уже мав посвідчення помічника керівника сільськогосподарського підприємства та вчився в технікумі у м. Хам.
Вирішальним поштовхом для початку відтворення господарства стала, певна річ, фінансова допомога. Хоча страхового договору про відшкодування збитків укладено не було, втрутився баварський уряд у рамках екстреної допомоги у надзвичайних ситуаціях.
Сума збитків складається із втрат собівартості молочних корів, племінних биків та молодняку, а також загальної суми збитків у зв’язку з перериванням процесу виробництва. Відшкодування становить 75% підрахованої суми збитків. Адам Різ підкреслює надзвичайно швидку, без бюрократичної тяганини, допомогу з боку управління сільського господарства. Вже на початку лютого він отримав першу частку внеску.
До цього додалася компенсація від страхової каси з компенсації збитків унаслідок епізоотій, яка якраз покрила витрати на придбання нового стада. Різ має завдячувати також солідарності його колег-земляків, які вирішили продати фермеру, що потрапив у скруту, 32 племінних тварини, серед них 14 молочних корів, за значно зниженими цінами.
Новий старт
зі 140 тваринами
Зрештою Різ закупив 140 тварин з 40 господарств. Компетентні поради при укладанні домовленостей давала Спілка племінного розведення Оберпфальцу. Керівник Альберт Гебендорфер при доборі тварин наполягав на тому, щоб були представлені всі вікові групи тварин та лактаційні фази. Було відібрано 62 корови першої та другої лактації. Серед них — раннього періоду, стародійні та сухостійні, та в самому розквіті лактації. До них додали 40 особин у різних стадіях тільності та 40 непокритих молодих теличок віком від 4 до 18 місяців.
Щоб звести ризик занесення інфекцій до мінімуму, всіх тварин закуповували з хліва, протестувавши перед тим на різні збудники. Проводили не тільки серологічне, й вірусологічне дослідження. Крім того, в усіх дійних корів брали проби з кожної чвертки вимені.
Адам Різ почав новий виток 17 лютого. Запустив усіх тварин до хліва одночасно, щоб не виникало постійної боротьби “за місце в строю”. Він втішений, що знову можна доїти. Попри те, що ризик інфекцій у його скомпонованому з усіх усюд стаді досить великий, господар не лякається цього. Справжній страх він має лише перед новим випадком захворювання на енцефалопатію.
“Солідарність колег
вселяла мужність!”
Сім’я Лодеманнів з Целле втратила всю худобу — 104 тварини. Проте вони не ховають голову в пісок і планують відновити виробництво молочної продукції.
Коли Фрідріх Лодеманн (37 років) з Кляйн-Хелену біля Целле, повернувся 5 січня додому після доїння, на нього чекав окружний ветлікар доктор Екарт Петерс. Він приніс погану новину. Тестування на коров’ячий сказ корови зі стада Лодеманна, яку було забито через проблеми відтворення за пару днів до цього, дало позитивний результат.
Далі — гірше: невдовзі після того, як повідомлення про підозру надійшло з міністерства до ветеринарного лікаря округу, новина потрапила на радіо. Почалася лавина дзвінків зі ЗМІ. “Хоча офіційного результату ще не було, нас атакувала преса з усіх боків”, — згадує Лодеманн.
Уже того ж вечора всі щоденні друковані видання та деякі телевізійники намагалися роздобути у поліції якусь інформацію. З досвіду інших регіонів з випадками сказу окружний голова порадив господареві з допомогою поліції відгородити ферму. Щоб звільнити сім’ю від нападок преси, стали на захист земляки. Відповіді на всі питання представників радіо, телебачення та преси взяв на себе окружний голова.
У відкриту —
на мас-медіа
Подружжя Лодеманнів наважилося взяти участь у прес-конференції та публічно відповісти на всі питання журналістів. До них приєднались окружний голова та ветеринарний лікар округу Георг Ральфс. “Ми не відчували за собою вини. Крім того, ми хотіли, по суті, поінформувати, що захворювання на коров’ячий сказ не означає епідемію, що захворюють лише окремі старші тварини”, — пояснює свою позицію Лодеманн.
Акція вдалася: після прес-конференції інтерес мас-медіа значно послабшав. Але лише на два дні — тому що тоді прийшло підтвердження з національної лабораторії у Тюбінгені про наявність захворювання. І знову мас-медіа були на крок уперед: вони знали все раніше від фермера. “Ми маємо надію, що лазівка у міністерстві скоро виявиться. Видача імені та адреси представникам преси до сповіщення самого керівника підприємства — неприпустима!” — пролунала критика з вуст голови общини Шютце.
У той тяжкий період украй потрібною була підтримка друзів, родичів, колег, земляків — і Лодеманни її відчували: “Це була ніби сімейна трагедія. Крім квітів та листівок, нам приходили навіть грошові пожертви”. Подальший поштовх дала організована з ініціативи сільської общини демонстрація проти знищення цілого стада за участю 1300 протестуючих.
“Солідарність колег, транспаранти та хороша організованість заходу знову вселили в нас мужність”, — пояснює Лодеманн, навіть усвідомлюючи, що акція протесту була швидше символічною. Худобу забрали наступного дня: всього 104 особини, з них — 56 корів. Забиття тварин та знищення трупів відбувалось у спеціальній установі в окрузі Ротенбург/Вюмме. Лише одне телятко забрали для дослідницьких цілей в університет міста Гьоттинген.
Альтернативи виробництву молочної продукції у нас нема
Лише за кілька днів Лодеманни змогли знову думати про майбутнє. Першою чергою усі тваринницькі приміщення були ретельно очищені за вказівками ветлікаря. “Для нас стало зрозумілим, що ми далі будемо працювати в цій галузі. Бо для нашого господарства альтернативи не існує”. Лодеманни обробляють 113 га, з них 30 га зелених угідь. Продуктивність стада становила понад 8000 кг. Частину невикористаної квоти Лодеман вирішив перепозичити третій особі, що дозволяється у таких випадках.
Компенсацію він отримав тільки від каси із відшкодування втрат унаслідок епізоотій, страховий договір укладений не був. Добре, що хоч на той момент не було боргових чи кредитних зобов’язань. “Останнім часом ми мало інвестували, тому не мали боргів”, — роз’яснює фермер свій стан справ. Тому Лодеманн не розраховує на грошову допомогу (пожертви) від землі Нижня Саксонія, яку виділяють лише тим господарствам, які опинились у вкрай важкій ситуації. Та, звичайно, повне відновлення виробництва молочної продукції могло б сильно поставити під загрозу ліквідність підприємства.
Попри великий ризик інфекційних хвороб через неоднорідність господарств-постачальників, Лодеманн над усе боїться нового зараження сказом. Тому він уклав страхову угоду на випадок збитків. Фермер сподівається, що боротьба буде вестися по суті і не буде потреби винищувати цілі стада.

За матеріалами
Top Agrar N2, 3 `2001

Інтерв'ю
14-15 березня в Одесі пройшов черговий конгрес "Органічна Україна". Органічне землеробство, як і кожне явище, має як своїх прихильників, так і своїх противників. І у тих, і у інших є свої аргументи. Тож сьогодні редакція сайту «Пропозиція... Подробнее
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.

1
0