Мастит — програма контролю у період сухостою

Запалення молочної залози у корів є одним із найпоширеніших захворювань, що спричиняє значні економічні збитки скотарству в Україні та повсюди у світі. У період лактації субклінічний мастит реєструють у 9,2–39% випадків, клінічно виражений — у 0,3–9,7% обстежених корів. У період запуску субкліничий зустрічається у 7,7–48,1% тварин, а клінічно виражений — у 0–11,1%. Під час сухостою субклінічний мастит зареєстровано у 37–51,2%, клінічно виражений — у 9,3–12,8% випадків1.

Г. Куртасов,
лікар вет. медицини
(Харків)
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»

Водночас господарства, що завдяки комплексним програмам боротьби та профілактики змогли встановити контроль над цією патологією, отримали змогу зменшити ветеринарні витрати на лікування, поліпшити якість молока (а отже, і закупівельну ціну на нього), підвищити середній надій за лактацію, збільшити термін продуктивного використання корів тощо.
Невід’ємною ланкою програм подолання маститу є комплексні заходи у сухостійний період. У цей час відбувається перебудова молочної залози та її підготовка до нової лактації. Через це знижується місцевий імунітет і зростає сприйнятливість до нових інфекцій. За­­­гроза таких інфікувань виникає не тільки від контагіозних збудників, але навіть від мікроорганізмів, пов’язаних із довкіллям — так званої умовно-пато­ген­­ної мікрофлори. Клінічне запалення вимені внаслідок дії збудника може виникати під час сухостою, але частіше та із набагато важчим перебігом — у перші тиж­­­­­­­­ні нової лактації, спричинюючи різке падіння молочної продуктивності, що досить рідко підлягає повному відновленню.
Комплексний підхід до проблеми маститу потребує одночасного виконання ветеринарних і технологічних заходів, мету яких можна узагальнити як розірвання (або мінімізація) інфекційного ланцюга: джерело збудника — шля­хи передачі — сприйнятлива тварина.
У разі контагіозних збудників вирішальними ланками захисту є передусім дія на джерело збудника (тварини, хворі на мастит) та шляхи передачі, а у разі патогенів, асоційованих із довкіллям (environmental pathogens) зусилля мають спрямовуватися на всі ланки:
  зменшення концентрації збудників у довкіллі;
  запобігання занесенню мікроорганізмів у молочну залозу;
  підвищення ефективності захисних механізмів організму корови.

Традиційний запуск себе не виправдав
У господарстві, що розміщене у Пол­­тавській області (українська чорно-ряба молочна порода, 519 голів дійного стада, середня продуктивність — 4621 кг молока за лактацію, вихід телят — 78 голів на 100 корів), до впровадження системи боротьби з маститом хворіло протягом лактації до 35% корів (дані 2012 р., впровадження системи заходів — у 2013–2014 рр.). У сухостійний період, попри наявність випадків самовилікування, також реєстрували багато нових клінічних проявів маститу (до 15%). Найбільших господарських втрат завдавали мастити у ранній післяродовий період та протягом перших 100 днів лактації. Ці мастити проходили у важкій формі та дуже позначалися на подальшій молочній продуктивності корів.
За результатами бактеріологічних досліджень, основними збудниками маститу під час лактації було визначено S. aureus і S. agalactiae, що належать до контагіозних, а також E. coli та інші па­­тогени, асоційовані з довкіллям. Ви­­падки колі-маститу реєстрували переважно у перші 100 днів лактації.
Стосовно лактаційного маститу в господарстві було досягнуто певного успіху — налагоджено своєчасне виявлення субклінічних маститів за допомогою експрес-тесту та лікування клінічних і субклінічних випадків захворювання сучасними високоефективними ветеринарними препаратами.
Однак запускали корів традиційним поступовим способом, зменшуючи кратність доїння впродовж останніх семи днів перед запуском та не застосовуючи з профілактичною метою інтрацистернальних препаратів антибіотиків. Результатом такого запуску була значна поширеність випадків яскраво вираженого клінічного маститу протягом сухостою (13,2%) та висока захворюваність на мастити протягом початку нової лактації (упродовж перших 100 днів лактації було зареєстровано 28,9% проявів клінічного маститу). До того ж у 10% випадків перше молозиво було цілком непридатне для випоювання новонародженим телятам. Через це, своєю чергою, внаслідок недостатності колострального імунітету серед них відчутно зріс рівень захворюваності шлунково-кишковими розладами.

Сучасна система консервації вимені
З огляду на таке становище в господарстві було вирішено застосувати сучасну систему консервації вимені з використанням одномоментного запуску та ін­­тра­­цистернальним уведенням пролонгованих протимікробних препаратів. А саме:
 за 60 днів до запланованого розтелен­ня тварин переводили на раціон сухо­стійних корів, вилучаючи з нього соковиті та лактогенні корми;
 за 50 днів досліджували секрет вимені за допомогою каліфорнійського маститного тесту на наявність субклінічного запалення;
 за негативного результату експрес-тесту на мастит у кожну чверть вимені відразу (згідно з інструкцією із застосування) вводили по одному шприцу препарату, призначеного для запуску корів. Після введення інтрацистернального препарату корову не видоювали. За підвищеної кількості соматичних клітин у молоці тварина підлягала лікуванню (див. нижче).
Œ   Набряк вимені, що виникає після припинення доїння, проходить упродовж однієї-трьох діб. Важливо, щоб у цей момент у корови не виникало рефлексу молоковіддачі, спричиненого до­­їнням інших корів. Тобто в момент запуску сухостійних корів слід відокремлювати в іншу групу.
   В окремих випадках задля полегшення стресового стану тварин застосовували стимулятор обміну речовин Катозал у дозі 15 мл на голову.
Додатковими перевагами одномоментного запуску також є створення умов для зростання обсягу молокопродукції на 5–10% у наступну лактацію завдяки фізіологічній стимуляції росту молочної тканини, а також вагоме зменшення захворюваності новонароджених телят на шлунково-кишкову патологію у результаті поліпшення санітарної якості молозива.

Які препарати використовували
для консервації вимені
Для консервації вимені у господарстві використовували інтрацистернальні пролонговані препарати клоксациліну різних виробників, зокрема Байо­клокс ДС. Такі шприци-туби містили діючу речовину клоксациліну бензатин — 500 мг. Цей антибіотик широкого спектра дії має високу активність проти контагіозних збудників — S. agalactiae та стафілококів, стійких до пеніциліну, а також патогенів, асоційованих із довкіллям. Результати використання препаратів наведено у таблиці.
Згідно з результатами, наведеними у таблиці, обидва препарати виявили високу ефективність у складі програми консервації вимені.

Субклінічний мастит перед запуском
Згідно з методикою запуску, застосовуваною у господарстві, всіх корів за 50 днів до отелення досліджували на субклінічний мастит. Унаслідок цього впродовж періоду дослідження було виявлено 68 випадків захворювання, що не мали клінічного прояву. Таким тваринам застосовували комплексне лікування із подальшою консервацією вимені. Одній групі тварин із субклінічним маститом уводили інтрацистернально препарат Мастієт форте дворазово з інтервалом 24 год, другій – препарат Байоклав дворазово з інтервалом 12 год.
Таким чином, субклінічний мастит у корів перед запуском вдалося вилікувати у більшості випадків, при цьому у 5 із 68 тварин під час конт­рольної перевірки на субклінічний мастит було виявлено слабко позитивну реакцію. Застосовані препарати показали рівнозначну високу ефективність. Усім тваринам, що були піддані лікуванню, одразу після повторного дослідження експрес-тестом на мастит було виконано консервацію вимені препаратами, що містили д. р. клоксацилін.

Гострий клінічний мастит
Попри в цілому успішну консервацію вимені та зниження рівня захворюваності, поодинокі випадки гострого маститу у корів під час сухостою все ж траплялися. Клінічний стан таких тварин характеризувався деяким пригніченням, тимчасовим припиненням румінації, підвищенням температури. Молочна залоза була збільшена, мала підвищену температуру, щільну консистенцію і помітний набряк.
У перші тижні нової лактації, коли реєстрували більшість випадків, клінічні прояви маститу були подібними. Крім цього, спостерігалися ха­­рактерні візуальні зміни секрету молочної залози.
За даними проведених лабораторних досліджень, запалення було викликане переважно E. coli, патогеном, що значно поширений у довкіллі. Зазвичай у період лактації він не проникає у молочну залозу, але в період сухостою, під час інволюції (початок сухостою) та впродовж колострогенезу (останні два-три тижні перед розтеленням) може легко до неї потрапити. У такому разі найчастіше клінічні випадки колі-маститу виникають уже під час чергової лактації.

Особливістю клінічного прояву колі-маститів є гострий перебіг, бактеріємія та вивільнення ендотоксинів, що спричиняють лихоманку, порушення циркуляції крові, почервоніння слизових, зниження температури кінцівок. Однак такий перебіг, за даними зарубіжних досліджень, характерний переважно для початку нової лактації і аж ніяк для сухостійного періоду. Це пояснюється процесом формування молозива та, відповідно, накопиченням великої кількості інгібіторів розвитку E. coli — таких, як імуноглобуліни, лактоферин та ін.

Під час сухостою
Враховуючи той факт, що майже всі випадки такого гострого маститу були зареєстровані в останні два тижні перед розтелен­ням корів, слід було дуже обачно вибирати спосіб лікування з огляду на їхню глибоку тільність. У разі колі-маститу — навіть такого, що перебігає у м’якій або середній за важкістю формі, — слід враховувати можливий розвиток бактеріємії. Тому використання системних антибіотиків у такому разі стає незамінним. З цією метою застосовували ін’єкції антибіотиків тетрациклінового або фторхінолонового ряду, дворазове введення кетопрофену та місцеві засоби — камфорну олію. У результаті протягом однієї-двох діб набряк молочної залози помітно зменшувався, відновлювалася румінація, тварина жвавішала.

Під час лактації
Комплексна терапія із використанням системних антибіотиків — тетрациклінів або фторхінолонів (три-чотири доби), препарату кетопрофену (дві доби), інтрацистернальних комплексних препаратів (згідно з інструкцією) та місцевих засобів (до повного одужання тварини) сприяла швидкому поліпшенню стану тварини та помітно м’якшому клінічному прояву маститу. Так, відбувалося поступове спадання набряку, спостерігалась візуальна нормалізація секрету молочної залози та відмічалося зниження кількості соматичних клітин у молоці (зафіксовано за допомогою каліфорнійського маститного тесту на 8–10-й день після появи клінічного маститу)

Таким чином, про переваги одномоментного запуску перед традиційним поступовим способом у господарстві знають, як то кажуть, не з чуток. Насамперед це:
 зведення «до  нуля» рівня захворюваності на клінічний та субклінічний мастит упродовж сухостою;
 збереження стереотипності доїння до останнього дня лактації та обсягу надоїв від корів (обсяг отриманого додатково молока становив у середньому 83 кг на голову);
 мінімізація впливу людського фактора — зниження вірогідності помилки оператора щодо того, скільки разів на добу слід доїти корову;
 незмінна якість збірного молока, тоді як за поступового запуску відбувається різке підвищення кількості соматичних клітин до 600–1500 тис./мл.

Впровадження системи консервації вимені
Одномоментний запуск із консервацією вимені дав відчутне зменшення захворюваності корів як під час сухостою, так і в період чергової лактації. У таблиці наведено порівняльні дані двох методів запуску корів у господарстві (показники щодо поступового запуску було взято з попереднього періоду діяльності ферми).
Згідно з даними, наведеними у таблиці, після впровадження системи одномоментного запуску із консервацією вимені зменшилася захворюваність на клінічний мастит упродовж сухостою (від 13,2 до 1,7%, або у 7,8 раза) та впродовж перших 100 днів лактації (від 28,9 до 8,5%, або у 3,4 раза). Одномоментний запуск дав змогу додатково отримати від кожної корови в середньому по 83 кг молока.
Таким чином, згідно з наведеними даними, консервація вимені, по-перше, перешкодила збудникові залишитися у молочній залозі вже перехворілих тварин на час сухостою. Передавання збудників контагіозного маститу від одних корів до інших було зупинено. По-друге, цей захід дав змогу захистити здорових корів, оскільки у сухостійний період молочна залоза має найвищу чутливість до маститу в період інволюції — перебудови та відновлення перед новою лактацією.
Цікавим питанням могло бути використання поступового запуску з подальшою консервацією вимені ветеринарними препаратами, але такий спосіб консервації вимені недоцільний (якщо не шкідливий!). Перш за все, завдається шкода тварині – замість одноразового набряку, що проходить протягом одного-трьох днів, її піддають стресам, пов’язаним із пропусканням звичних доїнь та неповним видоюванням. По-друге, втрачається вигода від разового запуску – недоотримується значна кількість молока. По-третє, у молоці під час поступового запуску помітно зростає кількість соматичних клітин, що впливає на санітарну якість збірної продукції (1 л молока із вмістом со­­­ма­­тичних клітин на рівні 600–1500 тис./мл може знизити якість 5–10 л збірного молока). Особливого значення цей фактор набуває у разі групового запуску корів.

Фази сухостою
Протягом сухостійного періоду поновлюються тканини вимені корів, і в такий спосіб вони готуються до високої продуктивності у новій лактації. На це потрібно п’ять-вісім тижнів. Тож сухостійний період поділяють на три фази:
1 фаза — перші два тижні сухостою. Канал дійки повільно закривається, й кератин та ліпід виділяються у порожнину каналу для утворення пробки. Молочні альвеоли (залози, що виробляють молоко) повільно зменшуються.
2 фаза — період відпочинку в сере­дині сухостійного періоду. Залози, що вироб­ляють молоко, перебувають у стані спокою. Відбу­вається нарощування таких природних речовин-ін­гі­бі­торів, як лактоферин, а також нейтрофілів і, звичайно ж, імуноглобулінів, особливо наприкінці фази спокою.
3 фаза — останні два тижні перед отеленням. Утворюється нова тканина, яка виділяє молоко, тобто нові молочні альвеоли. Кера­ти­нова пробка повільно розчиняється, готуючи початок нової лактації. Корови у 15–20 разів більше піддані ризику зараження новими інфекціями протягом перших і останніх двох тижнів сухостою, коли утворюється й розчиняється кератинова пробка. Тому ці періоди (рисунок) потребують найвищого менеджменту стосовно стану здоров’я корови (інфекції, закладені у сухостійному періоді, все ще спричинюють клінічний мастит до п’ятого місяця лактації). У сере­ди­ні періоду сухостою рі­­вень зараження новими інфекціями дуже низький, тож багато залишкових інфекцій від попередньої лактації видаляються із організму.