Малопоширені олійні культури в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для використання в Україні у 2006 році

Гірчиця
Однією з найбільш використовуваних олійних рослин в Україні є гірчиця, культура якої представлена трьома видами: білою, сизою (або сарептською) та чорною. Вони мають багато спільних біологічних і морфологічних властивостей, видові відмінності в них пов’язані передусім із різним походженням і умовами вирощування. Із насіння всіх видів гірчиці отримують харчову олію, яку використовують у кулінарії й медицині; ефірні олії гірчиці сарептської застосовують у косметиці та парфумерії. Із борошна розмеленого насіння виготовляють столову гірчицю. Макуха, яка залишається після технологічної переробки насіння, йде на корм худобі.
З-поміж трьох видів гірчиці найбільш поширена в нашій країні гірчиця сиза (сарептська). Її селекція нині спрямована на створення сортів, олія з насіння яких мала б низький вміст ерукової та ейкозенової жирних кислот. На думку спеціалістів, у складі харчової олії повинно бути не менше 80% олеїнової і лінолевої кислот, не більше 4% ліноленової і від 5 до 15% пальмітинової і стеаринової олії. Вміст високомолекулярних жирних кислот — ерукової та ейкозенової — повинен бути зведений до мінімуму.

Нові сорти гірчиці сарептської
Чорнява. За даними заявника, рослина висока, насіння темно-коричневого кольору, велике з низькою ефірністю. Вегетаційний період — 100 днів. Урожайність — 12–15 ц/га, маса 1000 насінин — 3,3 г. Вміст жиру — 40%, синігрину — 4,2%, ерукової кислоти — 5%. Сорт відносно стійкий до вилягання, осипання, посухи. Хворобами уражується нижче середнього. Рекомендовано для зон Степу та Лісостепу.
Бистриця (Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника). За даними заявника, рослина висока (понад 120 см), насіння жовтого кольору, велике з високою ефірністю. Вегетаційний період — 105 днів. Урожайність — 13–16 ц/га, маса 1000 насінин — 3,5 г. Вміст жиру — 41%, синігрину — 4,5%, ерукової кислоти — 4%. Сорт відносно стійкий до вилягання, осипання, посухи. Хворобами уражується нижче середнього. Рекомендовано для зон Лісостепу та Полісся.
Венера (Інститут олійних культур УААН). Озимий сорт. За даними заявника, рослина висока (понад 190 см), насіння жовте, велике, з високою ефірністю. Вегетаційний період — 290 днів, маса 1000 насінин — 2,5 г, урожайність — 27,0 ц/га. Вміст жиру — 45%, ефірної олії — 0,7%. Сорт зимостійкий, відносно стійкий до вилягання, осипання. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зон Степу, Лісостепу, Полісся.
Аннушка (Інститут олійних культур УААН). Озимий сорт. За даними заявника, рослина висока (понад 160 см), насіння жовте, велике, з високою ефірністю. Вегетаційний період — 280 днів, маса 1000 насінин — 2,9 г, урожайність — 30,0 ц/га. Вміст жиру — 43%, ефірної олії — 0,8%. Сорт зимостійкий, відносно стійкий до осипання, вилягання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зон Степу, Лісостепу, Полісся.

Новий сорт гірчиці чорної
Софія (Івано-Франківський інститут АПВ УААН). За даними заявника, рослина середньої висоти (110 см). Вегетаційний період — 103 дні, маса 1000 насінин — 3,2 г, урожайність — 18–19 ц/га. Вміст жиру — 28%, синігрину — 4,1%, ерукової кислоти — 8%. Сорт відносно стійкий до посухи, вилягання. Середньостійкий до осипання та ураження хворобами. Рекомендовано для зон Лісостепу та Полісся.

Льон олійний
 Льон олійний — основне джерело сировини в нашій країні для збільшення виробництва технічної олії. Насіння його містить 49% жиру, який швидко висихає, утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію льону широко застосовують у багатьох галузях промисловості: у лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних, друкарських робіт тощо; у харчовій, електротехнічній, авіаційній, автомобільній, суднобудівній, ливарній, металообробній промисловості, а також у миловарінні, медицині. Льон має велику кормову цінність: в одному кілограмі насіння міститься 1,8 кормових одиниць, а в макусі — 1,2. Макуха, яка містить 33,5% білка та близько 9% жиру, за кормовими якостями цінніша за макухи інших рослин, тому що легко засвоюється тваринами.
У стеблах льону олійного — 10–15% волокна, придатного для одержання грубих тканин та шпагату. Солома, яка містить майже 50% целюлози, слугує сировиною для виробництва паперу й картону. З відходів (костриці) виготовляють плити, які використовують у будівництві. В Україні льон олійний висівають у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кримській, Кіровоградській, Одеській областях.

Славний (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина низька, стебло коротке, коробочка середнього розміру, насіння велике, жовте. Вегетаційний період — 87 днів, маса 1000 насінин — 7,8 г, урожайність — 25,3 ц/га. Вміст жиру — 49,2%, вихід олії — 12,4%. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зони Степу.

Сафлор
Сафлор у Росії називали диким шафраном і вирощували як городню рослину. В другій половині XVIII століття сафлор зустрічався в садах Москви та інших міст, уже тоді його квітки застосувували в кулінарії та хлібопекарстві як замінник шафрану. В Астраханській губернії, коли посіви соняшнику були під загрозою повної загибелі від соняшникової молі та вовчку, сафлор став надійною йому заміною. Відомо 19 видів сафлору, але культурний тільки один. Сафлор — теплолюбна рослина, що має велике народногосподарське значення для посушливих районів; у деяких країнах його вирощують як “дублера” соняшнику.
Сафлорова олія не поступається якістю та властивостями соняшниковій, а вміст жиру в насінні коливається від 25 до 60%. Із сафлорової олії виготовляють високоякісні маргарини, а макуха є цінним кормом для тварин. Насіння цієї рослини залюбки поїдає домашня птиця. Сафлор зберіг свої властивості фарбувальної рослини, його фарбувальні речовини, що містяться в квітках, застосовують під час кустарного виробництва килимів.

Степовий (Науково-виробнича агрофірма “Землероб”). За даними заявника, цвіте в середні строки. Перша гілка та суцвіття кріпляться в середній частині стебла. Найдовша первинна гілка — середньої довжини. Колючок мало. Сім’янка середнього розміру, біла. Вегетаційний період — 115 днів, маса 1000 насінин — 50 г, урожайність — 16,0 ц/га. Вміст харчової олії — 50,1%. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зони Степу.
 
Кунжут
Кунжут (сезам) — стародавня культурна рослина, яка приваблювала людину досить високим вмістом олії в насінні (50–65%). Крім олії, в насінні кунжуту міститься близько 27% білка і 20% вуглеводів. Великою популярністю серед жителів Середземномор’я користуються кондитерські вироби із перемеленого й підсмаженого насіння кунжуту. Кунжутова олія за своїми смаковими якостями належить до найкращих харчових олій поряд із широко відомою в усьому світі прованською. Вона довго зберігається, і тому її часто використовують замість оливкової. Кунжутову олію найвищої якості отримують із білого насіння. Її використовують для приготування маргарину, желатину, цукерок, козинаків. У консервній промисловості її застосовують для виробництва консервів із сардин, а також для виготовлення тахінної халви. Широко використовують кунжутову олію у миловарінні, медицині та парфумерії. Із сажі після спалювання кунжутової олії одержують всесвітньо відому китайську туш. У складі кунжутової олії виявлено речовини, що підвищують інсектицидну дію різних препаратів.
Основними виробниками насіння кунжуту є Нігерія, Ефіопія, Судан, Мексика і Венесуела. У колишньому СРСР найпоширенішим кунжут був у Середній Азії, Закавказзі, Молдові й на Півдні України. Селекціонери намагаються підвищити врожайність та олійність насіння, створити ранньостиглі, стійкі до низьких температур і хвороб рослини. Схрещуючи і одержуючи нові форми, вони ведуть пошук генотипів із коробочками, які не розкриваються, що сприяло б найбільшому збереженню насіння, а отже, й високим урожаям. У зв’язку з цим важливе значення має створення сортів з одночасним дозріванням коробочок, що значно полегшило б збирання цієї олійної культури. В боротьбі за високий урожай велике значення має стійкість до цілої низки фітопатогенів, наприклад, до збудників бактеріозу й фузаріозу.
Ілона (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина утворює понад три бокові гілки. Цвіте дуже пізно. Плід — чотиригнізда коробочка, що не розтріскується. Насіння біло-кремового забарвлення. Вегетаційний період — 145 днів, маса 1000 насінин — 2,7 г, урожайність — 18,0 ц/га. Вміст жиру — 59%. Стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зони Степу.

Кадет (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина утворює понад три бічні гілки. Цвіте рано. Плід — чотиригнізда коробочка, що слабко розтріскується. Насіння біло-сизе. Маса 1000 насінин — велика. Вміст олії — високий. Вегетаційний період —  майже 140 днів, маса 1000 насінин — 2,6 г, урожайність — 17,0 ц/га. Вміст жиру — 60,5%. Сорт стійкий до вилягання, середньостійкий до осипання, посухи. Ураження хворобами нижче середнього. Рекомендовано для зони Степу.

Боярин (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина має понад три бічні гілки. Цвіте пізно. Плід — чотиригнізда коробочка, що слабко розтріскується. Насіння біло-сизе. Вегетаційний період — 145 днів, маса 1000 насінин — 2,7 г, урожайність — 18,0 ц/га. Вміст жиру — 59,0%. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами нижче середнього. Рекомендовано для зони Степу.

Гусар (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина утворює понад три бічні гілки. Цвіте в середні строки. Плід — чотиригнізда коробочка, що розтріскується. Насіння кремово-білого кольору. Вегетаційний період — 140 днів, маса 1000 насінин — 2,5 г, урожайність — 19,0 ц/га. Вміст жиру — 60,1%. Сорт стійкий до вилягання, посухи; відносно стійкий до осипання та ураження хворобами. Рекомендовано для зони Степу.

Мак
Мак у нашій країні в польову культуру почали вводити на початку другої половини XIX століття. В СРСР олійний мак займав близько 30 тис. га. Великі його площі засівали в Україні, найбільше у Київській, Полтавській, Вінницькій, Хмельницькій областях. Останніми роками через поширення наркоманії посівні площі маку олійного було повністю знищено, а культуру незаслужено забуто.
У 1990 році Українська академія аграрних наук доручила Інституту хрестоцвітих культур провести роботу із селекції маку й створити сорти з низьким вмістом морфіну. А після прийняття 1999 року Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, який дозволив вирощувати мак олійний юридичним особам, маківництво в Україні почало відроджуватися.
У насінні маку олійного міститься 40–56% і більше високоякісної висихаючої олії, близько 25% білка. Олія, одержана холодним пресуванням, довго не гіркне. Її використовують як продукт харчування, а також у кондитерській, консервній та хлібопекарській промисловості. Гарячим пресуванням отримують технічну олію, з якої виготовляють високоякісну оліфу, лаки, фарби та мило вищих гатунків. Макова макуха — цінний харчовий продукт та корм для тварин: вона містить майже 30% білка та 10% жиру. Високі ціни на продукцію з маком роблять його високорентабельним.

Колорит (Інститут олійних культур УААН, Устимівська дослідна станція рослинництва ІР УААН). За даними заявника, рослина потроєно розгалужена, середньої довжини. Коробочка не розкривається. Цвіте в середні строки. Вміст морфіну та кодеїну — низький. Наркотичних речовин — мало. Вегетаційний період — 107 днів, урожай насіння — 13,5 ц/га, маса 1000 насінин — 0,4 г, вміст жиру — 42%, морфіну — 0,05%. Сорт відносно стійкий до вилягання, посухи, стійкий до осипання. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зон Степу та Лісостепу.
Грей (НДАП “Мак України”). За даними заявника, рослина подвоєно розгалужена, середньовисока. Коробочка не розкривається. Цвіте рано. Вміст морфіну — середній, наркотичних речовин мало. Вегетаційний період — 98 днів, урожай насіння — 14,0 ц/га, маса 1000 насінин — 0,7 г, вміст жиру — 50%, морфіну — 0,025%. Сорт стійкий до осипання, відносно стійкий до вилягання та посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зони Степу.

Поділля (НДАП “Мак України”). За даними заявника, рослина потроєно розгалужена, середньої висоти. Цвіте в середні строки. Вміст морфіну — низький. Наркотичних речовин мало. Вегетаційний період — 115 днів, урожай насіння — 17,0 ц/га, маса 1000 насінин — 0,5 г, вміст жиру — 52%, морфіну — 0,041%. Сорт стійкий до осипання, посухи, вилягання. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зони Лісостепу.
 
Рижій
Рижій. Його насіння містить майже 44% олії, в якій переважають поліненасичені жирні кислоти: лінолева (близько 20%) та ліноленова (близько 32%). Їх зараховують до незамінних, що робить олію рижію надзвичайно цінним продуктом у раціоні людини. Олія має ще й велике технічне значення.

Престиж (Інститут олійних культур УААН). Ярий сорт. За даними заявника, рослина розлога, середньозалистяна. Розтріскуваність плодів слабка. Насіння жовте. Вегетаційний період — 73 дні, маса 1000 насінин — 2,0 г, урожайність — 15,0 ц/га. Вміст жиру — 42%, білка — 32%, ерукової кислоти — 1,5%. Сорт стійкий до вилягання, осипання, посухи. Ураження хворобами незначне. Рекомендовано для зон Степу, Лісостепу, Полісся.
 
Чуфа
Чуфа — багаторічна трав’яниста рослина. Походить із Африки. Основний район промислового вирощування чуфи — Іспанія. В СРСР чуфу вирощували в колекційних та дослідних посівах. Урожай бульбочок чуфи — 20–30 ц/га, на зрошенні — 40–50%. Бульбочки — земляний мигдаль, у них міститься 30–35% крохмалю, 15–20 — цукрів, 20–25 — олії, 3–7% білкових речовин. Їх споживають сирими, смаженими, вареними, використовують для виготовлення кондитерських виробів, напоїв, сурогатів кави та какао, роблять харчову олію. Скошену зелену масу можна силосувати та згодовувати худобі.

Новинка (Інститут олійних культур УААН). За даними заявника, рослина заввишки майже 60 см із сильно вкороченим стеблом. Наземна частина дуже подібна до осоки. Від стебла відходять кореневища. Вони двох видів: у першого на кінці утворюється брунька, з якої виростає нова рослина; другий вид кореневищ має на кінці яйцеподібні або майже круглі бульбочки різної величини. Розмір бульбочок коливається від 1 до 3 см. Маса 1000 бульбочок у середньому — 300–400 г. Бульбочки світло-бурого забарвлення, на поверхні мають 5–6 поперечних боріздок. Шкірка — щільна, м’якоть — солодка зі слабким присмаком мигдалю. Формування бульбочок триває впродовж усього періоду вегетації. Коефіцієнт розмноження — 600.
Вегетаційний період — близько 120 днів, урожайність бульбочок — 80,3 ц/га. Вміст харчової олії — 32,0%, крохмалю — 35%, білка — 7%, цукрів — 25%. Листки у свіжому та засушеному вигляді є добрим кормом для тварин, горішки споживають сирими, смаженими, запеченими. А ще їх використовують для приготування дієтичної кави, борошна й напоїв. Сорт стійкий до ураження хворобами та пошкодження шкідниками. Рекомендовано для зони Степу.

Г. Жаркова,
С. Васьківська,
наукові співробітники УІЕСР