Лісові “дороги життя”

Будівництво мережі лісових доріг означає для карпатського високогір’я розвиток лісового та сільського господарства та зростання добробутув краю.

Наш мікроавтобус прямував до Великого Бичкова. В цьому селищі Рахівського району мала пройти нарада-семінар Держкомлісгоспу України з будівництва лісових доріг на базі лісогосподарських підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства.
Роль цього заходу — визначальна в ставленні держави до ефективного господарювання в лісі, для корінної зміни підходів до галузі.
— Сьогодні, — каже заступник начальника облуправління лісового господарства Іван Печер, — ми часто тільки дивимося на недоступні ліси на високих схилах, а зрубати не можемо — доріг до них немає.
Лісова інфраструктура в регіоні Карпат протягом десятиріч суттєво не розвивалася, бо цей розвиток фінансувався за залишковим принципом. У радянські часи, коли план лісозаготівель робився будь-якою ціною, без урахування дотримання екологічної рівноваги в гірських екосистемах, в умовах від’ємної рентабельності, транспортування деревини здійснювалося тракторними трелювальними волоками завдовжки від двох до восьми кілометрів. Цим природі завдавалися невиліковні рани.
— А розвиток транспортної інфраструктури, — підкреслює Іван Печер, — вирішить питання ефективного господарювання та доцільного використання лісових ресурсів. Сьогодні, зокрема, в категорії стиглих і перестійних гірських лісових насаджень перебуває близько 40 млн кубометрів лісу. На жаль, ці лісонасадження вже фактично виключені з господарського обігу нашої держави через транспортну і технологічну недоступність.
Інша проблема та, що на площі 175 тис. га лісів (1,7% лісової площі України) з’явились осередки хвороб та шкідників. А це призводить до втрати технічних якостей близько 15 млн кубометрів деревини.
Закарпатцям уперше на будівництво доріг у лісах виділили 3 млн грн тільки після повені 1998 р. І ось тепер уряд уперше виділив на цю справу в національному масштабі 60 млн грн. За ці кошти планується в Україні збудувати 204,5 км лісових доріг. З цієї суми Закарпаттю випадає чимало — 16,4 млн для будівництва 50 км лісових доріг. За такого розвитку інфраструктури в українських лісах можна буде назавжди забути про трелювальні трактори та не завдавати більше непоправної шкоди живій природі.
…Під завзяті розмови доїжджаємо до Великого Бичкова. Там уже зібралися представники лісівничої структури області, гості з Києва на чолі з головою Державного комітету лісового господарства України Віктором Сівцем, голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші та інші посадовці.
Відтак на високопрохідних джипах поїхали за 5 км до Верхнього Водяного і вище — до села Водиця. Відразу всі побачили, наскільки потрібні досконалі лісові дороги. З лісової дороги зсунулася вантажівка з лісом, і всі гарячково намагалися її підняти. При гарних дорогах цього б, звичайно, не сталося. Наш водій кашляв від пилу — всі машини на дорозі сховалися в його хмарах. Так ми, кашляючи, і приїхали на об’єкт будівництва у Верхньоводянському лісництві ДП “Великобичківське ЛМГ” за селом Водиця в урочищі Пуркарецин.
— Загальна площа земель лісового фонду в області, — сказав на майданчику №1 начальник Закарпатського обласного управління лісового господарства Валерій Мурга, — становить 694 тис. га, з яких 496 належать до земель нашого управління. Крім того, станом на 1 січня нинішнього року в лісовому фонді управління створено 194 об’єкти природно-заповідного фонду площею 49,4 тис. га. Але

Голова Держлісгоспу України Віктор Сівець (у центрі)

для догляду за лісами потрібна розвинена інфраструктура, насамперед — дороги. Нині у підприємствах Закарпатського облуправління лісового господарства мережа лісових доріг з твердим покриттям розвинена нерівномірно і недостатньо. На балансі держлісгоспів перебуває 569,4 км таких доріг, що становить лише 1,15 км на 1000 га лісових угідь. Крім того, проведеною інвентаризацією встановлено 1600 км необлікованих лісових доріг з грунтовим покриттям, що потребують суттєвого поліпшення. Таким чином, протяжність мережі лісових доріг у фонді Закарпатського облуправління становить 2,2 тис. км, або 4,4 км на 1000 га лісів. При цьому слід відзначити, що у високогірних лісгоспах щільність доріг значно менша, ніж у низинних.
Ситуацію у лісовому господарстві зачепив у своєму виступі на нараді і голова Держкомітету лісового господарства Віктор Сівець:
— У більшості підприємств середня щільність лісових доріг не відповідає вимогам Закону України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах у ялицево-букових лісах Карпатського регіону”, вона в кілька разів нижча, ніж у середньому по Держкомлісгоспу, і в 7–10 разів менша, ніж у гірських екосистемах європейських країн. Зауважмо, що до окремих ділянок нашого лісового фонду доступ відсутній ще з 1998 р. Об’єкти дорожнього будівництва підібрано у восьми державних лісопідприємствах. Основними критеріями визначення актуальності будівництва нових лісових доріг є експлуатаційне завантаження запасами деревини в прилеглих лісових масивах, запроектовані лісогосподарські заходи, рекреаційна привабливість навколишніх територій, охорона та захист лісу. До виконання будівельних робіт залучено шість підрядних організацій, які зорієнтовані на використання місцевих будівельних матеріалів, організацію робіт вахтовим методом, широке залучення місцевої робочої сили.
Завдяки цій рахівській дорозі, — продовжував голова Держкомітету, — ми матимемо 40 тис. додаткових кубометрів деревини. А це — вагомі зарплати для місцевих трудівників, наповнення бюджету, розвиток переробної галузі сільського господарства тощо.
— Ліси — це легені держави, але не тільки, — зауважив голова ОДА Олег Гаваші. — Треба дивитись і глибше. Маємо розробити нові технології, щоб заготовлювати деревину без завдавання шкоди лісам. Тому нинішній проект лісових доріг — розробка майбутнього. З ними в нас зросте потреба в робочій силі. Тому вже тепер працюємо, щоб на базі Ужгородського національного університету відкрити

Закарпаття чекає на нові лісові дороги

факультет лісового господарства, аби вдосталь було місцевих кадрів.
На теренах ДП “Великобичківське ЛМГ” уже збудовано дорожнє полотно протяжністю 7,5 км. Веде воно на Апіцьку полонину. Нині туди вже може піднятися велика вантажівка, а колись заледве виїжджали возом. Дорогою задоволений директор ДП “Великобичківське ЛМГ” Дмитро Роман. Гарну технологію будівництва впроваджує в життя директор ТзОВ “Коватехбуд” Штефан Вальо.
— Будувати дорогу в горах — то Божий дар, — без зайвої скромності говорить він. — Тут треба особливий досвід. Ми гарантуємо якість збудованої дороги на сто років.
Більшість із моїх співрозмовників у цьому засумнівалася, але у ствердженні важливості цього об’єкта для підвищення якості життя були однозначними: “Дорога потрібна. Це — “дорога життя” для жителів високогірних районів!”
— Адже так далі жити не можна, — стверджує лісовий майстер Іван Лакатош. — В Австрії на 1000 га лісу прокладено в середньому 60 км доріг, а в нас тільки 1,5 км на 1000 га. Зрозуміло, що будемо бідувати, а район чи область матимуть великі дірки в бюджеті.
— Цілком підтримую ці думки, — вступив до розмови лісник із Верхнього Водяного Юрій Нам’як. — Дорога за Водицею принесе не тільки району, але й усій області великий економічний ефект. При дорозі з’явиться певна інфраструктура, буде можливість активно продавати свою агропродукцію фермерам і просто селянам, бо нині багато місцевої продукції тваринництва та дарів лісу просто пропадає. Завдяки прокладеній дорозі запрацює згодом і туристичний бізнес, який створить чимало нових робочих місць.
Одне слово, лісові дороги — це потужний вклад у майбутнє цього перспективного регіону.

Василь Зубач (Ужгород) —          
спеціально для “Пропозиції”
Фото автора