Спецможливості
Техніка та обладнання

Крізь терни до споживачів

05.06.2008
631
Крізь терни до споживачів фото, ілюстрація
Крізь терни до споживачів

Крізь терни до споживачів

Галицька столиця — стародавній Львів — радо вітала учасників науково-практичної конференції “Сучасні технології, засоби і механізація хімічного і біологічного захисту рослин та перспективи їх розвитку”.
Багато цікавих доповідей, виступів, діалогів, суперечок і дискусій відбулося під час заходу. Втім, найбільше запам’ятався програмний виступ голови правління ВАТ “Львівагромашпроект” Івана Сушка.

— Нині всім зрозуміло, що без застосування хімзасобів захисту рослин ведення сучасного сільського господарства неможливе, — зазначає Іван Ількович. — Кожна гривня, витрачена на захист рослин, зберігає продуктів на 4–5 гривень. З огляду на це, конче потрібно вдосконалювати всі складові хімзахисту рослин, у тому числі, безперечно, і засоби механізації. Аналіз стану механізації хімічного захисту рослин і внесення рідких мінеральних добрив викликає нині певне занепокоєння за майбутні врожаї, за екологію навколишнього середовища. Попри те, що парк машин для хімічного захисту рослин останнім часом відчутно поповнився новою технікою, у господарствах ще працюють машини, випущені 10 і більше років тому. За даними Мінагрополітики, з машин, що залишилися, 44% практично відпрацювали свій амортизаційний термін і підлягають списанню. Крім того, розпаювання земель, подрібнення земельних наділів потребують збільшення кількості машин для проведення робіт в агротехнічні строки. Проте через низьку купівельну спроможність сільгосптоваровиробників, недостатнє фінансування промислового виробництва, високі кредитні ставки банків аграрії не можуть вчасно поновлювати парк машин.
Нині дуже прискіпливо проводять випробування, перевірки відповідності створеної машини технічним умовам під час постановки її на виробництво, відповідності документації чинним стандартам тощо. А яким вимогам відповідає машина, яка перебуває в експлуатації? Хто і коли перевіряє її на відповідність чинним вимогам? Тільки поверхневий аналіз роботи цих машин свідчить, що вже на другому-третьому році експлуатації вони потребують контролю і налагодження. Хто це має робити? А хто проводить ремонт і якими комплектуючими? Чи відповідають вони сучасним вимогам? Чи виконують ці роботи фахівці? От де проблема! І ми з вами терміново маємо ці проблеми розв’язати. У розвинутих країнах проводять обов’язкові контролі. У нас цього поки що немає. Машина після виходу за ворота заводу практично нікого не цікавить. А що ми залишимо нашим дітям, нашим онукам? Тому проблема забезпечення села конче необхідною технікою потребує розв’язання на державному рівні...
У нашій країні проводять роботи з оновлення типажу машин для хімічного захисту рослин. Розроблено програму, яка передбачає доведення машин до справді європейського рівня. Для обприскування сільськогосподарських культур робочим розчином пестицидів і внесення рідких мінеральних добрив нами розроблено кілька варіантів обприскувачів типу КАС. Насамперед, це обприскувачі ОПШ-2000 (базова модель). На обприскувачі встановлено штангу нової конструкції, пасивно-активну маятникову підвіску, гідравлічно-важільне складання. Штанга фіксується в розкритому положенні за допомогою замків. Підключення до основної гідросистеми так само, як і в зарубіжних обприскувачах, посистемне. Кожна секція штанги у разі потреби може індивідуально відмикатися. На замовлення можемо комплектувати пінними маркерами, екоміксерами та іншим приладдям, щоб забезпечити зручне і надійне використання цієї техніки. Нині ми комплектуємо ручним і дистанційним пультами управління, а також бортовим комп’ютером. Перший обприскувач із бортовим комп’ютером був представлений на виставці три роки тому. Не наголошуємо на тому, скільки таких обприскувачів придбано, але така наукова робота проводилася. Ще з часів СРСР у нашому КБ було створено три варіанти (покоління) систем автоматичного регулювання і управління. Втім, дотепер ці роботи були припинені через брак фінансування. З огляду на це, використовуємо систему зарубіжних виробників.
На жаль, десять років тому ми змушені були через певні економічні причини припинити проведення науково-дослідних робіт. За останні роки практично не одержали жодної науково-дослідної роботи, яку можна було б закласти в якусь машину (протруювач чи обприскувач).
Шкода, але роботи з дослідження розпилювачів в Україні не проводять. Їх виготовлення не поставлене на виробничу основу. Нині в Україні майже 100% розпилювачів, що використовуються, зарубіжного виробництва.
Наразі понад третину машин комплектуємо виробами зарубіжних фірм. Якщо дивитися очима фахівця, 95% того, що ми завозимо, могли б виготовляти у себе в Україні на заводах, які ми маємо і які ще живуть. На жаль, координації робіт із цього питання в Україні немає. Якщо взяти для прикладу тільки нашу організацію, то до 1990 року ми проводили до 30% обсягів науково-дослідних робіт. Якщо взяти до обсягів робіт, які ми нині маємо, то лише 1% потрібного фінансування нам вдається буквально “вибивати дубинкою” у державних організацій. Ми утримуємося на належному рівні лише завдяки вивченню і перенесенню на вітчизняні машини зарубіжного досвіду. А де ж перспектива? Якщо терміново не змінити стан речей, на нас чекає ситуація, коли вітчизняний ринок буде на 100% заповнений імпортною технікою. Думається, що тим, хто має нині координувати та вболівати за стан розв’язання цих проблем, ця ситуація вигідна (інак і не скажеш). Нині “Львівагромашпроект” (головна організація) створює конструкції машин для власного виробництва. Заводи, які випускали цю техніку, нині, якщо й випускають, то низької якості. Державна потреба в конструкторах практично відпала. Нікому це не треба. Слід зазначити, що останнім часом і в інститутах через певні економічні причини відчутно скоротилися науково-пошукові роботи щодо ощадного використання пестицидів. Не проводяться і спільні науково-конструкторські роботи в галузі розробки перспективних засобів механізації. Ми розуміємо економічний стан й інститутів, й академій, але брак коштів не повинен нас стримувати й самоізолювати. Порівняння технічного рівня вітчизняної техніки та кращих зразків зарубіжної свідчить про те, що нині за окремими машинами ми наблизилися до них, але серійні машини ще не сягнули якості світових лідерів.
Для підвищення рівня конкурентоздатності машин вважаємо першочерговими завданнями такі. Насамперед, розробити та довести до логічного завершення елементну базу (два роки тому ми таку роботу почали, конструкторську роботу проведено, фінансування припинено, креслення лежать на полицях). Щороку поновлюється асортимент засобів захисту рослин. А скажіть, будь ласка: що, техніка не повинна поновлюватися? Раніше ми створювали техніку впродовж чотирьох-п’яти років. Чи є нині можливість витрачати на розробку техніки такий термін? Немає. Ми маємо справлятися за півроку, максимум за рік. Для підвищення технічного рівня, крім елементної бази, потрібні розробка та організація виробництва гнучких армованих рукавів; використання полімерних порошкових матеріалів на основі вітчизняної сировини; дослідження хімстійкості полімерних матеріалів за новими хімікатами; розробка та освоєння виробництва високоякісних контрольних приладів: манометрів (в Україні немає), датчиків; розробка спеціальних етилено-пропіленових гум і таких, що містять фтор, для того, щоб вони були стійкі проти хімікатів; розробка та освоєння виробництва мікропроцесорів; освоєння помп тощо; проведення науково-дослідних робіт із широкого спектра питань — ось поле діяльності науки для виробників. Враховуючи досвід реформованих господарств, “Львівагромашпроект” розробив параметричний ряд обприскувачів, протруювачів, їхніх модифікацій і передав Мінпромполітики. Яка ж дальша доля? Чи ця наша пропозиція зберігатиметься й надалі під сукном, і не буде практичного кроку вперед через фінансування? Не хочу бути песимістом, але може статися саме так. Щороку кількість коштів на фінансування зменшується, і ми маємо власними силами задіяти заводи, які стоять по регіонах. Для реалізації розробленого типажу машин і забезпечення села вважаємо, шо в найближчі три-п’ять років слід налагодити виробництво машин в Україні на кількох заводах. Ми готові піти назустріч, розробити технічну документацію і допомогти у виготовленні таких машин.
Позитивне і вчасне розв’язання перелічених проблем дало б змогу забезпечити сільське господарство України технікою належного рівня, зменшити витрати на обробку завдяки економії хімікатів, звести нанівець імпорт, організувати робочі місця на машинобудівних заводах, створити конкуренцію для зарубіжних постачальників імпортної техніки й забезпечити вагомий внесок у реалізацію державних програм “Зерно’2001–2004”, “Цукор” тощо.
v v v
Традиційному на подібних зустрічах фуршету передував огляд техніки, пропонованої ВАТ “Львівагромашпроект”. Не по-березневому тепла погода, вже доволі теплі промені сонця, яке в західній частині України не квапиться покидати виднокруг, та якісна українська сільгосптехніка налаштовували на мажорну хвилю. Тож нехай сонце, яскраві конструкторські ідеї, фірмове сервісне обслуговування (за словами завідувача відділу маркетингу ВАТ “Львівагромашпроект” Степана Семирака, робота в цьому аспекті поставлена дуже серйозно, адже слід підримувати марку, цьому сприятиме наявність семи представництв у різних куточках України) і вагомі прибутки не розлучаються із львівськими машинобудівниками й надалі.
На Галичині відбувся цікавий діалог науковців, виробників, випробувальників. Шкода, що осторонь своєї уваги залишили львівський саміт представники міністерств — установ, які покликані координувати роботу зі створення високопродуктивної сільгосптехніки. Шкода, що дедалі меншає кількість молодих конструкторів, що приходять на українські машинобудівні підприємства (є певне занепокоєння від того, що семінар з таких актуальних питань — заледве чи не “Клуб для тих, кому за…”). Шкода, що засоби масової інформації, за винятком “Пропозиції”, проігнорували конференцію. Поновлення “знайомства” з цими “шкодами” не викликає позитивних емоцій. Проте сподіватимемося на краще.

Підготував Олексій Рижков

Інтерв'ю
Компанія Agrieye з'явилася тільки рік тому, але вже встигла вийти на ринки Перу, Еквадору, Пакистану, Малайзії, США, Норвегії, Кенії, Єгипту. Як говорить засновник і генеральний директор компанії AGRIEYE Андрій Севрюков: "Основний мій вид... Подробнее
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації

1
0