Спецможливості
Статті

«Кришуємо» силос... або Корм «під прикриттям»

13.05.2015
931
«Кришуємо»  силос... або Корм «під прикриттям» фото, ілюстрація

Скосили, подрібнили, утрамбували і вкрили — алгоритм силосування кормів відомий будь-якому аграрію і, на перший погляд, досить простий. Однак відомо, що успіх силосування визначається багатьма факторами, основним із яких є припинення доступу кисню до корму. Саме герметичне укриття грубих силосованих кормів спеціальною плівкою стає головним завданням після їхнього своєчасного прибирання та трамбування.

Скосили, подрібнили, утрамбували і вкрили — алгоритм силосування кормів відомий будь-якому аграрію і, на перший погляд, досить простий. Однак відомо, що успіх силосування визначається багатьма факторами, основним із яких є припинення доступу кисню до корму. Саме герметичне укриття грубих силосованих кормів спеціальною плівкою стає головним завданням після їхнього своєчасного прибирання та трамбування.

Отже, зберігати силос без герметичного укриття неприпустимо, оскільки це призводить до значного його псування і різкого зниження якості. У такому разі товщина зіпсованого силосу (у вигляді гнилі) становить, як правило, 10–20 см по всій поверхні. Але ще більшу небезпеку становить візуально невидиме його псування у результаті розвитку аеробних мікроорганізмів: гнильних бактерій, пліснявих грибів, які продукують шкідливі (ацетон, метилен тощо), канцерогенні (афлотоксин, нітрозоаміни) і навіть отруйні сполуки типу патуліну. Після затухання процесу ферментації маса починає охолоджуватися, гази, що в ній містяться, стискуються, створюючи вакуум. Внаслідок цього у товщу силосу засмоктується повітря.
У результаті відбувається газообмін: що вища температура навколишнього повітря, то він інтенсивніший. Під час аерації сінажу відбуваються розкладання молочної кислоти і збільшення вмісту оцтової. Зі збільшенням вмісту кисню до 6% починається інтенсивне утворення масляної кислоти, посилюється процес розкладання білка, у результаті відбувається підлужування корму. Тому навіть першокласний силос за зберігання протягом п’яти-шести місяців у неукритому вигляді стає третьокласним і непридатним для подальшого використання.
Слід також пам’ятати, що якість силосу залежить не тільки від силосної плівки. Не менш важливими факторами є також якість і склад корму, термін укосу і довжина нарізки, а також ступінь пров’ялювання та ущільнення корму. Так, наприклад, неправильна довжина нарізки і несприятлива ступінь пров’я­лювання корму можуть вплинути на ущільнення силосу. Відтак у кормовій масі залишиться занадто багато кисню, молочнокислі бактерії не діятимуть оптимальним чином, почнуть розмножуватися дріжджі і плісняві гриби. Зіткнувшись із такою ситуацією, деякі господарі вважають, що плівка виявилася нетривкою, а насправді ж суть проблеми — у неправильному регулюванні подрібнювача трав’яної маси і недостатньому коткуванні під час закладання силосу. Що це означає? Тільки те, що навіть найкраща плівка не в змозі виправити помилки технології закладання силосного корму. Проте слід визнати: плівка таки може зіграти вирішальну роль в отриманні хорошого силосу.

Сучасні силосні плівки: які вони?
У силосних траншеях, ямах або в окремих вільно насипаних буртах плівка слугує повітронепроникним «дахом» силосованої маси і забезпечує необхідні передумови для якісного силосування. Тільки за оптимальних для функціонування молочнокислих бактерій анаеробних умовах цукор, що міститься у зеленій масі, може перетворитися на молочну кислоту, яка, по суті, і консервує корм, що забезпечує його надійне збереження і високу поживність.
На що ж слід звертати увагу під час вибору плівки і використання її для укриття силосних траншей? Насамперед добротна силосна плівка, звичайно ж, повинна мати певні ключові властивості, що стануть запорукою отримання високоякісного силосу. Розглянемо їх детальніше:
 Вихідний матеріал для виробництва плівок. В якості сировини для виробництва плівок її виробник повинен використовувати екологічно безпечний поліетилен, сертифікований на придатність для пакування харчових продуктів.
 Механічна міцність. Силосна плівка має витримувати певні навантаження (протистояти не тільки розриву, а й проколюванню): без проблем натягатися на силосовану масу під час укриття корму, розміщення поверх неї захисних сіток і розкладання тканих мішків (або покришок) із гравієм, а також забезпечити можливість ходьби по ній під час регулярних перевірок на наявність пошкоджень.
 Стійкість до впливу кислот і до УФ-випромінювання, що забезпечує як мінімум річний термін служби укриття в тих кліматичних зонах, для яких вони призначені. Це обов’язково має підтримуватися письмовою гарантією виробника плівки.
 Газопропускна здатність (високий бар’єр для проникності кисню). Якщо ступінь повітропроникності плівки виходить за певні допустимі межі, виникає небезпека для якості корму під такою плівкою. Всі відомі на сьогодні плівки тією чи іншою мірою пропускають кисень (це зумовлено наявністю невидимих мікропор у плівці, через які здатні проникати молекули газів). Інакше кажучи, протягом 24 год за тиску 0,2 бар через 1 м2 плівки завтовшки 0,20 мм може дифундувати до 180 см3 кисню. Ці дані було зафіксовано за температури 23°С, що є нормою. За температури 70°С цей показник може збільшуватися всемеро, що створює загрозу стабільності силосу, вкритого чорною плівкою. Крім того, під впливом тепла плівка може розтягуватися, а за охолодження, на­­приклад вночі, — стискатися. Ство­рюється свого роду «насос», «робота» якого призводить до інтенсивнішого проникнення кисню у силос.
 Багатошаровість і колір. Багато­шарові плівки складаються, як правило, із двох-трьох шарів, сплавлених між собою: верхній шар зазвичай білий, нижній — чорний. Саме цією, чорною, стороною плівка укладається на поверхню силосу, її функція — перешкоджати проникненню світла всередину силосованої маси. Білий верхній шар плівки відбиває сонячні промені і таким чином запобігає небажаному нагріванню корму. Подібні двошарові плівки ре­­комендується використовувати у силососховищах, що піддаються впли­­ву прямого со­­нячного проміння. Чорні плівки, хоча й вирізняються своєю підвищеною зносостійкістю, водночас спричинюють сильне нагрівання силосу. Також на ринку пропонуються зелені плівки, які вдало вписуються у навколишній ландшафт, проте вартість їхнього виробництва вища.

Вкриваємо правильно
 До початку збирання кормових культур слід завчасно підготувати сінажні траншеї. Для цього потрібно ретельно очистити їхні стіни і днище, усунути всі ями і тріщини, щоб запобігти проникненню повітря до сінажної маси, провести дезінфекцію. Для запобігання руйнуванню поверхні стін силосних траншей їх зазвичай обробляють бітумом. Під’їзні шляхи до траншеї роблять із твердим покриттям для усунення потрапляння бруду в зелену масу і розвитку в ній гнильних бактерій. Ухил і напрямок стоків мають забезпечувати відведення вологи із траншеї.
На практиці найчастіше силос псується по краях траншеї. Тому має сенс вистилати стіни плівкою і натягувати її на «борти» траншеї. Звичайно, це додаткові затрати праці і часу, але це того варте. Саме в пристінних частинах траншеї дуже важко домогтися ретельного ущільнення маси під час її трамбування, а блокувати всі шля­хи проникненню кисню в корм украй потрібно. Тому силососховища з похилими стінами мають певні переваги перед аналогами із прямими стінами.
 Головна умова отримання високоякісного корму — трамбування, тож особливу увагу слід приділити ре­­тельному ущільненню маси біля стін. Трам­бу­вання маси проводять важкоколісними тракторами. За використання колісних тракторів марки, наприклад, Т-150 слід відповідно накачувати колеса (тиск — до 2 атм.). Можна навантажити трактор додатковим вантажем або використовувати колісні енергозасоби із вузькими шинами та великою масою. Слід пам’ятати, що:
 за недостатнього ущільнення втрати зеленої маси можуть сягати 20% (тобто під час закладання сінажу із 10 га кормової маси можна втратити 2 га);
 не варто переутрамбовувати масу: після того, як колесо відходить, у занадто спресовану масу всмоктується повітря (спрацьовує «ефект губки»);
 визначити, чи достатньо ущільнена маса, можна за малюнком протектора тракторного колеса: у його відбитку чітко видно всі обриси шини.
 Одна з основних вимог — герметизація сховища. Після заповнення траншеї масу швидко вкривають, щоб запобігти проникненню в неї повітря. На жаль, чимало вітчизняних господарств нехтують рекомендаціями щодо правильного трамбування та щільного укриття силосних ям і буртів. Неба­жання застосовувати тонкі бічні підкладкові плівки призводить до псування сінажу та силосу завширшки до
2–3 м на стиках плівки та завглибшки 25–40 см. Втрати корму тільки на стиках становлять від 40 до 80 т (6–8%) на 1000 т! А нещільно прилегла плівка по всій площі силосу спричинює грибне ураження всього верхнього шару маси на глибину від 40 см до 1 м! Верхній шар стає не тільки непридатним для годівлі тварин, а й потенційно небезпечним через вміст токсинів.
Варто пам’ятати, що у верхньому шарі силосованої маси частка повітря значно вища, ніж у глибших її шарах, тому що тут міститься більше під­в’ялений корм, а також через недостатню власну вагу корму. До цього додається ще й досить нерівна поверхня, що виникає, наприклад, після проїзду коліс трактора. Силосна плівка завтовшки 0,15–0,20 мм не може компенсувати невеликі нерівності через занадто велику жорсткість. У такому разі може допомогти тонка підкладкова плівка завтовшки 0,04 мм, яка щільно прилягає до поверхні, створюючи тим самим оптимальні умови для життєдіяльності молочнокислих бактерій.
Деякі компанії пропонують уже готовий комплексний варіант плівки «два в одному» — комбінацію із поліетиленової плівки для силосу і поліамідної підкладкової плівки, причому візуально новий виріб практично нічим не відрізняється від стандартних плівок. Таким чином, за використання такої двокомпонентної плівки укладання силосної маси відбувається за один прийом, що економить час на її укриття, до того ж забезпечує оптимальне прилягання до поверхні корму.
 Поверх підкладкової плівки розкладають звичайну якісну силосну плівку, а потім — сітку для захисту від птахів і дрібних тварин, яка водночас рівномірно притискає силосну плівку по всій площі укриття. Цю сітку потрібно зафіксувати розкладеними поверх неї тканими мішками із гравієм, які краще прилягають до поверхні кормової маси і вбирають менше вологи, ніж мішки із піском. Приблизно через кожні 4–5 м слід викладати поперечні бар’єри із мішків із гравієм, щоб запобігти після надрізування силосу у міру його використання проникненню повітря між кормовою масою і силосною плівкою, що може призвести до поверхневого пліснявіння. Взагалі мішкам із гравієм — навіть попри те, що їх необхідно додатково купувати, — варто віддати перевагу перед по­­кришками. Форма останніх практично не дає можливості придавити си­­лосну плівку так, як це потрібно для оптимального силосування. У місцях стику заокруглень покришок плівка недостатньо притискається до поверхні силосованої маси, у результаті чого стають можливими проникнення повітря і псування корму. Між покришками і всередині них накопичується нагріте сонцем повітря, таким чином можуть виникнути термічні пошкодження плівки.
 Силосну плівку бажано склеювати у полотнища, а не вкривати корм унапуск, оскільки при цьому на 10–20% збільшується витрата плівки, а головне — знижується ступінь герметичності. Крім теплового зварювання, надійна герметизація у місцях з’єднання країв плівок досягається шляхом склеювання їх поліетиленовими стрічками із липким шаром (для зручності ширина липкої стрічки має становити 8–10 см).

Широкі силососховища дають широкі можливості... Чи це так?
Окремі господарства готові використовувати плівку завширшки 19 м і більше. Але як показує практика, працювати і такими плівками досить важко: занадто складний процес розкладання. Як відомо, для забезпечення постійного збереження високоцінного силосу для годівлі тварин рекомендується просувати зріз силосної маси за тиждень на 1,5 м узимку і 2,5 м — улітку. У дуже широких силососховищах через занадто малу площу кормового зрізу часто спостерігається аеробне зігрівання силосної маси, внаслідок чого втрачається її поживна цінність аж до повної втрати корму через утворення плісняви.
Висновок: використання занадто широких силососховищ негативно позначається на якості, продуктивності корму і, відповідно, на доходах господарства.

Інтерв'ю
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і

1
0