Спецможливості
Досвід господарств

Кращий господар в Україні: репортаж із Полтавщини та Сумщини

25.06.2009
1585
Кращий господар в Україні: репортаж із Полтавщини та Сумщини фото, ілюстрація
Пшеница

На цей раз  спільний проект журналу "Пропозиція", телевізійної програми "Сільський час" та компанії "АМАКО" - про досвід ефективного вирощування зернових культур в господарствах Сумщини та Полтавщини.

 

Сільгосппідприємства Полтавської та Сумської областей, представлені в   рубриці  "Кращий господар в Україні", схожі в тому, що свого часу це були спеціалізовані господарства, керівники яких зуміли і в нових економічних умовах налагодити виробничий процес так, щоб працювати прибутково.

 

 

 

ВАТ  "Гадяцьке бурякогосподарство" Полтавської області

 

ВАТ  "Гадяцьке бурякогосподарство" Полтавської області було утворене, як підказує сама назва, на базі радгоспу, що спеціалізувався на вирощуванні насіння цукрових буряків. Перипетії, які почалися в галузі буряківництва, спад попиту на насіння культури напоумили директора господарства Олександра Яковича Суханя розвивати й інші напрями як у рослинництві, так і в тваринництві та переробці. Причому в рослинництві поля засівають кращими сортами високої репродукції. Елітно-насіннєве господарство, яким є акціонерне товариство  "Гадяцьке бурякогосподарство", тісно співпрацює з провідними селекційно-генетичними інститутами України, випробовує й розмножує на своїх полях різні сорти сільськогосподарських культур і потім пропонує насіннєвий матеріал іншим. Торік тут зібрали в середньому понад 55 ц/га зернових, а з кращих площ - майже по 80 ц/га. Реалізувати за низькими цінами не поспішали, збіжжя засипали в складські приміщення й почали продавати тільки навесні - в ціні виграли відчутно. Керівник господарства Олександр Сухань уже давно визначив для себе кілька головних складових, що забезпечують вирощування високих урожаїв, серед яких: якість насіння й обробіток грунту (ставить на перше місце). Саме з якісною підготовкою грунту до висіву донедавна виникали проблеми.

Олександр Сухань, голова наглядової ради ВАТ  "Гадяцьке бурякогосподарство", розповів, що після того, як закупили техніку у фірми  "АМАКО", почалися позитивні зрушення з підготовкою грунту та висіванням насіння.  "Для того щоб закупити цей трактор, ми вивчили світовий ринок, і я їздив за кордон, і тільки після цього зупинилися на фірмі  "АМАКО" та її техніці, тому що ця техніка не поступається аналогам, а ціна - доступна. Можна  "п'ять" поставити".

Механізатор Сергій Старостенко цієї весни на новому тракторі новим сучасним культиватором готував поля під посівну ранніх зернових, соняшнику, кукурудзи. За вісім годин робочої зміни вдавалося підготувати майже 70 га. Умови праці на новій машині зі старою технікою не зрівняти.

Весна цього року дощами не радувала, тож, щоб зберегти вологу в грунті, відразу за культивацією і сіяли.
Однак тільки на рослинництво тут ставку ніколи не робили й не роблять. Є в Мартинівці і своя переробка, своя пекарня. Перспективною й рентабельною галуззю для господарства завжди було й сьогодні залишається тваринництво, а це - три молочно-товарні ферми, два свинокомплекси, а в найближчих планах ще й відродження птахівництва. Олександр Якович Сухань ніколи не розумів і не розуміє тих керівників, хто відмовляється від тваринництва, вважаючи його справою нерентабельною.

Хоч би якою гарячою була пора весняно-польових робіт, господарство традиційно бере на себе й обробіток городів селян, починаючи з оранки, посівної, а потім - усі роботи аж до жнив. Плата чисто символічна: 3 грн/сотку. Василь Христенко, механізатор господарства, щодня працював саме на селянських полях:  "О 7 годині заїжджаємо й підряд усім сіємо. Спереду йде культиватор, а за ним сіємо. Закінчимо з посівною на городах, займемося ремонтом комбайнів".

Марія Мікутська працює на фермі дояркою. Вона, як і всі селяни, вдячна за постійну допомогу господарства - адже, якщо потрібно, господарство виписує й насіння для висіву. Допомагають усім, чим потрібно, каже жінка. З будь-якими питаннями звертаються люди. Ці ж слова підтвердив і сільський голова села Мартинівка.

Олексій Козирко, сільський голова села Мартинівка, зазначив:  "ВАТ  "Гадяцьке бурякогосподарство" завжди допомагає нам у важку хвилину. Наприклад, подорожчав газ - 2700 грн/куб, - великі борги обсіли, то нас господарство виручило: 31 тисячу цього року заплатило і 22 тисячі. Спасибі їм".

Утримання сільського дитсадка, допомога місцевій школі та сільським ветеранам - це все за рахунок господарства. Товариство ж забезпечує й основні фінансові надходження до місцевого бюджету.

 

ВАТ  "Бурякорадгосп "Шевченківський" Сумської області

 

Виробництвом насіння цукрових буряків займався і радгосп  "Шевченківський", що в Сумській області. 1992 року його було реорганізовано у ВАТ  "Бурякорадгосп  "Шевченківський". Тут так само, як і на Полтавщині, з попитом на насіння солодких коренів нині затишшя. Тож радгосп на 4,5 тис. га  земель досить успішно займається вирощуванням як зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза), так і олійних культур; сіють просо, гречку. Як і в багатьох господарствах, торік мали добрі врожаї цих культур: удвічі більші, ніж позаторік. Але ж...

Борис Ткаченко, директор ВАТ  "Бурякорадгосп  "Шевченківський", згадує:
 "Якщо 2007 року за 6 тис. т збіжжя ми отримали в казну близько 8 млн грн, то у 2008-му, виростивши майже 12 тис. т зерна, заробили на ньому всього половину. І якщо 2007 року ми придбали нову техніку в господарство, то в 2008-му майже нічого не купили. Чому? Так на ринку зерна склалися ціни".

Тож цієї весни поля обробляли (дякувати 2007-му року) все-таки новою технікою, яку товариство придбало в компанії  "АМАКО". Механізатор Олександр Романенко цьогорічну посівну відпрацював новою сівалкою. Коли в минулі роки за світловий день вдавалося засіяти в середньому 50 га, то новою сівалкою Олександр зі своїм напарником засівали по 100-120 га, якщо ж працювати в дві зміни, - всі 180.

Олександр Романенко, механізатор, коментує:  "Керівник старається, бачите, яку техніку придбав. Комбайн у нас ще є класний. Нормально все. Середня зарплата, якщо на круг розділити, виходить близько чотирьох тисяч. Буває менше, бува й більше".
Господарство в оптимальні терміни впоралося з висівом ранніх зернових культур. Після травневих свят сіяли пізні: гречку й просо. Обходитися довелося тільки власними коштами, оскільки брати кредити під такі ставки, за словами Бориса Федоровича, - це добровільно накидати ярмо на шию. Тож щодо дотримання агротехнологічних вимог, то тут довелося економити на кількості обробок посівів засобами захисту, та й мінеральних добрив внесли менше, ніж це робили останні три роки.

Іван Ткаченко, заступник директора ВАТ  "Бурякорадгосп  "Шевченківський":  "Усю озимину підживили аміачною селітрою з розрахунку 1,5 ц/га, підживили і ячмінь. Плануємо, якщо не внесе ніяких корективів погода (бо в нас тільки 9 травня пішов перший дощ), що близько 60 ц/га ми зберемо озимої пшениці і по 45 - ячменю".

Відроджувати й розвивати тваринництво керівник господарства поки що не збирається, бо не бачить інтересу в цьому, оскільки, за його підрахунками, закупівельна ціна на молоко сьогодні навіть не дотягує до собівартості продукції. А от щодо відродження галузі буряківництва й, відповідно, основної спеціалізації бурякорадгоспу "Шевченківський" директор товариства вірить, що ці часи - не за горами.

Борис Ткаченко, директор ВАТ  "Бурякорадгосп "Шевченківський":  "Сьогодні цю культуру ми не вирощуємо, хоча вона потрібна в сівозміні. Вірю, що на Сумщині ми відродимо бурякосіяння. Я просто не уявляю свою подальшу роботу, якщо ми не вирощуватимемо цукрові буряки. Вже й техніку в господарстві для цього придбали, я маю на увазі сівалки й комбайн імпортного виробництва".

 

ВАТ "Великобагачанський комбікормовий" Полтавської області

 

Свого часу Великобагачанський комбікормовий завод Полтавської області створювали як міжгосподарське переробне підприємство, що мало забезпечувати тваринницьку галузь району комбікормами. Часи внесли свої корективи в попит і, відповідно, у спеціалізацію довколишніх сільгосппідприємств, тож на сьогодні ЗАТ  "Великобагачанський комбікормовий" обробляє 10 тис. га землі, розвиває власне тваринництво й має власне переробне підприємство. Причому в усіх виробничих напрямах намагаються не зупинятися на досягнутому, а впроваджувати нові й нові проекти. Скажімо, цього року поповнили поголів'я худоби імпортним перспективним молодняком, а в переробній галузі запускають у дію проект із налагодження виробництва кукурудзяної крупи. Розвивати переробку спонукають, передусім, ринкові перипетії: торік виростили й зібрали кукурудзи по 100 ц/га, добре вродили й інші культури. Та, на жаль, тільки ту частину врожаю, яку вдалося зберегти до весни, змогли продати за більш-менш вигідними цінами.

Ігор Діденко, директор ЗАТ  "Великобагачанський комбікормовий завод", розповів, що важко прогнозувати ринкову кон'юнктуру, тому просто дотримуються сівозміни й розраховують на прийнятні ціни.

З весняно-польовими роботами господарство впоралося в оптимальні строки, з дотриманням усіх вимог агротехнології.
Сергій Коненко, головний агроном ПП  "Великобагачанський комбікормовий завод", розповів, що хоча й скрутно цього року було з придбанням мінеральних добрив і насіння, на них намагалися не економити. Міндобрива закупили, як і торік, у достатній кількості, щоб мати врожай на високому рівні.

Якісне виконання операцій і суттєву економію забезпечує імпортна техніка: там, де раніше працювало шість-сім механізаторів, сьогодні справляється один. Василь Яременко на новому тракторі працює другий рік.

Василь Яременко, механізатор, радіє:  "Комфортна машина, в усьому велика різниця. Пилюки такої нема, як у Т-150. Кондиціонер, комп'ютер - все на дисплеї висвічується".
Щорічне оновлення технічного парку для господарства стало вже доброю традицією: землі побільшало, й працювати на ній вигідно за новими технологіями.

У цей непростий рік  "Великобагачанський комбікормовий" пообіцяв землевласникам - своїм пайовикам - сплатити орендну плату не по три, а по чотири відсотки від вартості паю.

Ігор Рубанцев, сільський голова Широкодолинівської сільської Ради підтвердив:  "Торік теж збільшили орендну плату, яка становить 1972 грн. Цього року орендодавці та орендарі попередньо домовилися, що орендна плата зросте до чотирьох відсотків від вартості земельної частки паїв".

За ці вісім років, що сільськогосподарське підприємство працює на землях місцевих сільських Рад, завдяки тим податковим коштам, які воно сплачує до місцевого бюджету, вдалося вирішити чимало господарських і соціальних питань. Крім того, допомагають ще й конкретними справами: з допомогою підприємства ремонтують заклади культури та охорони здоров'я.
Так уже повелося в справжніх сільських господарів: працювати на землі й бути осторонь сільських проблем вони не можуть.

Інтерв'ю
    Із кожним роком земельне питання стає все гострішим. Часто-густо законодавчі акти ініціюють і реалізують люди дуже далекі від землі і сільського господарства. Тож 2004 року задля захисту прав власників паїв і подолання корупції та... Подробнее
Директор компании "Агро-Вент" Андрей Марущак
Малиновий сезон-2017 в Україні проходив дуже бурхливо. Зростаючі обсяги пропозиції ягоди змусили дуже нервувати самих виробників, які побоювалися обвалу цін. У такому ж нервовому, і навіть виснаженому стані були і переробники, які зірвали... Подробнее

1
0