Корова на вашому подвір’ї (на допомогу фермерові-початківцю)

За останні роки чисельність великої рогатої худоби, у тому числі корів, в Україні значно скоротилася, удвічі зменшилося виробництво молока та яловичини. Хоч як це прикро, але ця тенденція ще зберігається, хоча темпи її значно зменшилися. Враховуючи це та ситуацію зі станом худоби на Заході, можна прогнозувати, що попит на продукцію скотарства підвищуватиметься, а отже, ростимуть і ціни. Тому економічно перспективним є створення фермерських господарств, передусім з виробництва молока. Сприятиме цьому вирішення низки питань на законодавчому та організаційному рівнях і, звичайно, опанування фермерами прогресивних технологій утримання, годівлі і доїння корів, вирощування телиць.

Як вибрати молочну корову
за зовнішнім виглядом
Якщо ви плануєте придбати корову вперше, неодмінно зверніть увагу на її вік і стан здоров’я. Недоцільно купувати корову старше 5–6 лактацій (хоча вартість її може бути нижча), адже в такому віці корови зазвичай зменшують надій, довше не приходять в статеву охоту, рідше запліднюються.
За відсутності документів і для того, щоб пересвідчитися, що вас не вводять в оману, вік корови визначають за станом зубної системи та рогами.
Доросла тварина має 32 зуби, з них 8 різців на нижній щелепі. Треба знати, що у великої рогатої худоби на верхній щелепі зовсім відсутні зуби-різці. При досягненні тваринами 7—8 років відбувається заокруглення постійних різців (стираються їх гострі кінці), а в 9—10 років поверхня всіх різців набуває чотирикутної форми.
У телиць до парування можна визначити приблизний вік за рогами, які з’являються в них наприкінці першого місяця життя, а щомісячний приріст у середньому становить 1 см. Таким чином, вік телиці в місяцях відповідає довжині рога в сантиметрах плюс цифра один. У корів можна визначити вік за кількістю перехватів (річних кілець) в основі рога. Після кожного періоду тільності на розі з’являється кільцевий перехват, кількість перехватів плюс цифра два (вік до першого парування) дають уявлення про вік корови. Певна річ, треба мати на увазі, що кільця можуть рости і з’являються під час хвороб або недостачі мінеральних речовин, а при яловості відстань між середніми кільцями дещо більша.
Оглядаючи корову на предмет купівлі, важливо переконатися, що вона здорова. Про це свідчать її бадьорий вигляд, чисті очі, нормальний рух. Волосяний покрив у здорових корів гладенький, з блиском, у хворих — скуйовджений. На вимені не має бути ані затвердінь, ані ранок. Треба пересвідчитися, що всі четверті долі вимені нормально розвинені, а дійки функціонують, для чого обов’язково треба здоїти кожну з них вручну.
Перш ніж купити корову, бажано ознайомитися у власника з документами про походження її (форма МОЛ-2) та даними контролю продуктивності (надій молока, його жирність за попередні лактації). Якщо такі документи (племсвідоцтва) відсутні, вибір продуктивнішої корови залежить в основному від уміння її оцінити за зовнішнім виглядом та тією інформацією, яку надасть власник.
Корови з високою молочною продуктивністю мають порівняно слабко розвинені м’язи, але міцний кістяк і добре розвинене вим’я. Відстань між ребрами має становити 4 пальці, а самі ребра розташовані під кутом до хребетного стовпа. Черево має бути великим, але не відвислим. Якщо корова або телиця сухорлява, то це свідчить про недостатній розвиток травної системи. Отже, вона споживає менше корму і буде менш продуктивна.
Голова в молочної корови невелика, продовгувата, роги не товсті, короткі. Шкіра тонка, щільна. Досвідчені бонітери (спеціалісти з оцінки худоби) вважають, що в молочних корів лінія спини, попереку й заду, як правило, рівна. У корів з недостатньо розвиненою задньою третиною тулуба, особливо в сідничних буграх, можуть бути складнощі під час отелення.
Особливу увагу треба звернути на розвиток вимені, його форму та розміри. Високопродуктивна корова має містке вим’я з добре розвиненими четвертями, гладеньке, блискуче волосся. Довше волосся виростає на вимені після запуску, коли корова не доїться. Розрізняють круглу, ванноподібну та “козячу” форми вимені. Бажано віддати перевагу першим двом. Треба мати на увазі, що з віком розміри і форма вимені змінюються, задні четверті розвиваються краще, вим’я відвисає, розміри дійок збільшуються (особливо при доїнні “щипком”). Зазвичай таке вим’я ускладнює рух тварин, дійки чіпляються за поріг сараю, нерідко травмуються, забруднюються. “Козяче” вим’я відвисає, дійки товщі, зближені між собою. Продуктивність корів з таким вименем низька. Від такої корови не слід залишати теличку на плем’я для заміни старої корови.
Звертають увагу і на форму та довжину дійок, на розташування їх. Вони мають бути циліндричної або слабкоконічної форми, завдовжки 6—8, завширшки 2—3 см. Якщо ж дійки менші, корову складно доїти за допомогою апарата, тому що піддійкова гума розрахована саме на такі розміри.
У корів з високим надоєм вим’я після видоювання добре “опадає”, тобто зменшується, утворюючи позаду низку складок шкіри, які називають “молочним дзеркалом” або “запасом вимені”. Слід пам’ятати, що в низькопродуктивних корів вим’я зазвичай щільне, “м’ясисте” і після доїння майже не змінює своєї форми.
Не забудьте оглянути й прощупати молочні вени, які розташовані з обох боків на нижній частині тулуба. Вони відходять від вимені і входять у черево через молочні “колодязі”. Молочні вени у високопродуктивних корів товсті, звивисті, а в “колодязь” легко входить палець. Така будова свідчить про спроможність вен пропускати велику кількість крові, зі складових якої синтезується молоко. Вважається, що для синтезу 1 л молока через вим’я має пройти 400—500 л крові.
Купівля корови на ринку пов’язана з певним ризиком, особливо коли продавець — людина незнайома. Щоб ризик зменшити, доцільно попередньо домовитися з власником про купівлю-продаж високопродуктивної корови або телички від неї.
Починати займатися молочним скотарством доцільніше з купівлі теличок віком 6 місяців. Звісно, у цьому разі чекати свого молока доведеться майже два роки.
Парування телиць і корів
За умов нормального розвитку тварини досягають статевого визрівання в 6–7-місячному віці, тому саме в цьому віці слід відокремити теличок від бугайців чи каструвати останніх, аби попередити запліднення недорозвинутих телиць.
Парують або штучно запліднюють телиць у віці 15—17 місяців за досягнення ними живої ваги 340—350 кг (червона степова порода) або 360—380 кг (чорно-ряба порода). Недостатньо розвинених, з низькою живою вагою телиць недоцільно парувати, бо вони відставатимуть у рості, матимуть ускладнення під час отелення, що призведе до яловості. Зазвичай такі корови малопродуктивні і не виправдовують витрат на утримання.
Нормальний статевий цикл у телиць повторюється в середньому через 21 день, тобто якщо телиця після парування не запліднилася, то вона знову прийде в статеву охоту через 21 день.
Після розтелення перша охота в корів настає через 20—30 днів і залежить від стану тварини, її вгодованості, повноцінності годівлі в післяродовий період.
При пасовищному утриманні (і на прогулянці в загонах) корову в охоті знаходять інші тварини стада, стрибають на неї, а вона спокійно стоїть (рефлекс стояння). Узимку, при ізольованому утриманні, виявити корову в охоті складно. Треба знати, що корова в стані охоти неспокійна, мукає, реве, піднімає хвіст, відмовляється від корму, різко зменшує надій молока. Статеві органи набрякають, червоніють і виділяють прозорий слиз. Статеве збудження триває більше доби. Парують або штучно запліднюють корову того ж дня, коли виявлена охота, до доїння, з інтервалом 12 годин.
Бугай-плідник має походити від високопродуктивних предків. З цією метою краще запросити техніка штучного запліднення з сервісного центру, який проведе штучне запліднення разовими інструментами на подвір’ї власника корови. Після штучного осіменіння корову або телицю краще тримати на прив’язі протягом доби. При цьому стадо буде спокійнішим, та й імовірність того, що корова заплідниться, — вищою.
Фермер, що займається тваринництвом, повинен вести облік. Для записів треба мати спеціальний журнал, у якому фіксується дата штучного запліднення, отелення, номер і порода бугая та інші дані. Якщо корова після осіменіння протягом 20—25 днів не прийшла повторно в охоту, запліднення яйцеклітини відбулося. Середня тривалість періоду тільності становить 285 днів. Якщо корова принесе бугайця, то тільність може тривати на два-три дні довше від середнього показника.
Аби бути впевненим у тільності, через два місяці після штучного запліднення проводять ректальне дослідження. З цією метою запрошують ветпрацівника або іншого фахівця, який володіє цим методом.
На п’ятому місяці тільності можна спостерігати рух плоду (з правого боку), особливо коли корова вип’є холодної води.
Розтелення та прийом
новонародженого теляти
За 50—60 днів до строку отелення (згідно із записами) корову треба запустити, обмеживши згодовування “молокогінних” кормів та скоротивши частоту доїння. Глибокотільну корову і нетелей краще утримувати безприв’язно, годувати тільки високоякісними кормами, напувати два-три рази на добу чистою водою.
За два тижні до пологів, щоб запобігти набряканню вимені, з раціону корови виключають соковиті корми й концентрати. Улітку бажано згодовувати пров’ялену траву.
Ознаки близьких пологів у корови: помітно набрякають і відвисають зовнішні статеві губи, з яких витікає прозорий слиз. З обох боків від кореня хвоста в результаті розслаблення тазових зв’язок утворюються западини. Вим’я збільшується в об’ємі, стає напруженим.
За кілька годин до початку пологів корова стає неспокійною, реве, часто лягає, встає, переступає ногами, оглядається.
Помітивши це, тварині слід обмити кінцівки, хвіст, задню частину тулуба 2% розчином кальцинованої соди або господарським милом, а статеві органи — теплим розчином марганцівки або фурациліну, застелити підлогу навколо тварини свіжою чистою соломою.
Розтелення проходить краще, якщо корова лежить на лівому боці. Зазвичай корова не потребує сторонньої допомоги, але на випадок ускладнень треба мати ветаптечку. Пологи тривають 3—4 години. Спочатку з’являється навколоплідний міхур, який самовільно лопається, потім з’являються передні кінцівки, на яких лежить голова теляти. При тазовому передлежанні теля виходить задніми кінцівками. Треба бути дуже уважним, адже пуповина може обірватися до того, як голова новонародженого вийде назовні, і теля може задихнутися.
Затримка з виходом теляти трапляється в слабких корів, при недостатніх за силою потугах або народженні великого теляти. У таких випадках потрібна допомога. Але в такт природним потугам корови.
Новонародженого приймають на чисту й суху підстилку з соломи, мішковину, оберігаючи його від забруднення. Ніс і рот за допомогою чистого рушника звільняють від слизу. Якщо пупочний канатик не обірвався, його, попередньо видавивши пальцями вміст пуповини, відрізують чистими ножицями на відстані 10—12 см від живота теляти, а кінець її дезінфікують настоєм йоду.
Корові дають можливість облизати теля, а також витирають його жмутом соломи або мішковиною. Корова своїм шорстким язиком не тільки видаляє слиз, а й масажує шкіру, сприяючи посиленню кровообігу. До речі, у корови, яка облизує своє теля, легше видаляється послід. Новонародженого переносять до чистої дерев’яної клітки розміром 1,2х1,0х1,0 м. Підлогу в ній роблять щільною і застеляють соломою. А ще бажано підняти її на 20—30 см (відстань між планками 1—2 см).
Через півгодини після закінчення пологів перед коровою ставлять відро теплої підсоленої (60—70 г солі) з невеликою кількістю пшеничних висівок (0,5 кг) води, аби втамувати спрагу.
Першу годівлю (підсос) теляти проводять після того, як воно зведеться на ноги і в нього з’явиться рефлекс ссання, але не пізніш як через 1,5—2 год після народження, незалежно від часу доби. Попередньо вим’я обмивають теплою водою, витирають чистим рушником і перші цівки з кожної дійки здоюють в окремий посуд.
Упродовж першої доби теля підпускають до корови чотири-п’ять разів, допомагаючи знайти дійки. Але можна поїти його з відра видоєним свіжим молозивом і далі — молоком.
Після пологів протягом 4—6 год у корови має відійти послід, його одразу треба прибрати разом із підстилкою. Якщо послід не відділився протягом доби, слід звернутися до ветпрацівника.
Сарай та його обладнання для утримання корів і молодняку
Для утримання корів можна пристосувати звичайний сарай після нескладного ремонту й обладнання стійла. Розміри кожного — 1,7—1,8 м завдовжки та 1,5–2 м завширшки.
Долівку під передні ноги роблять із глини, а з середини тулуба і під задні ноги — з дощок (40—50 см), з нахилом у бік заду, упоперек споруджують дерев’яний або цементний гнойовий лоток, по якому сеча та рідкий гній стікають у сечовідстійник із надійною кришкою, який розміщують поза хлівом (місткістю 2—3 м2 у розрахунку на одну корову).
Бажано, щоб навпроти годівниці в стіні було вікно, розмір якого — 1:10 до площі підлоги хліва.
Припинають корову до годівниці мотузкою за роги або, за допомогою ошийника та ланцюга, за шию.
Напувають корів із відра. Тварини надають перевагу чистій нехолодній воді. Новонароджених телят у деяких селах уже з перших днів утримують на прив’язі біля корови, але краще їх розмістити в клітках.
Якщо є можливість, сарай роблять більшим за розміром, аби в ньому зберігати сіно. Хоча нерідко складають на горище.
Але найчастіше скирту сіна й соломи складають у кінці садиби, вкриваючи зверху плівкою, щоб зберегти від впливу дощу та снігу і запобігти пожежі.
Біля сараю обладнують вигульний майданчик на 10—15 м2 з годівницею і наметом для тварин, останнє дає змогу запобігти перегріванню їх у літній період.
До сараю підводять електрострум (з ізольованими проводами), обладнують розетками, лампами електроосвітлення на 60—75 ват і, зліва біля дверей, — вимикачем.
Для прибирання гною треба мати сапку, вила, совкову лопату (грабарку). Щодня, не менше трьох разів стійло слід прибирати від гною, згрібаючи його в лоток, виносячи за межі приміщення й акуратно складаючи в бурт. При цьому гній нагрівається, відбувається його біологічне очищення. Треба мати на увазі, що гній — це цінне добриво з високим вмістом азоту. Добре складений, гній мало втрачає поживних речовин. Після прибирання стійло треба вистелити свіжою соломою.
Щоб чистити корову, слід придбати волосяну щітку і шкребок, в окремих випадках з цією метою використовують побутовий пилосос. Робити це рекомендується до доїння, надворі. Крім того, на майданчику можна обладнати чесало, і тварини з великим задоволенням чухаються самі.
У країнах зі спекотним кліматом фермери обладнують душові установки, при цьому 30—40-хвилинний душ до доїння підвищує надій (на 1—1,5 л) та якість молока і зменшує витрати кормів на підтримку оптимальної температури тіла тварини. Вважають, що цей захід окуповується одержанням додаткової продукції.

В. Іванов,
доцент ОДАУ