Спецможливості
Статті

Кормовi сiвозмiни — основа iнтенсифiкацiї кормовиробництва

05.06.2008
1170
Кормовi сiвозмiни — основа iнтенсифiкацiї кормовиробництва фото, ілюстрація
Кормовi сiвозмiни — основа iнтенсифiкацiї кормовиробництва

Кормовi сiвозмiни — основа iнтенсифiкацiї кормовиробництва

У бiльшостi господарств України кормовi культури вирощують нинi
в польових сiвозмiнах. Проте, оскiльки в структурi останнiх бiльшу частину становлять зерновi, технiчнi та iншi культури, достатньою кiлькiстю всiх видiв кормiв забезпечити тваринництво вони не в змозi.
Одним iз шляхiв iнтенсифiкацiї кормовиробництва є впровадження високопродуктивних кормових сiвозмiн.

Кормова сiвозмiна — це науково обгрунтоване чергування кормових культур (сумiшок) у просторi (на полях) i в часi (по роках), яке забезпечує високу врожайнiсть та родючiсть грунту.
Дослiдження та виробнича практика свiдчать, що впровадження кормових сiвозмiн дає можливiсть створити мiцну кормову базу, вирiшити проблему бiлка, забезпечити потребу в зелених, концентрованих, соковитих, грубих та iнших видах кормiв. У кормових сiвозмiнах має вирощуватися близько 50% кормових культур. Господарства, що впровадили кормовi сiвозмiни, за будь-яких погодних умов одержують високi врожаї кормових культур (80—120 ц/га корм. од.).
У кормових сiвозмiнах, на вiдмiну вiд польових, створюються можливостi для якнайповнiшого використання бiологiчних особливостей культур та сумiшок. За дотримання належної технологiї забезпечується такий рiвень урожайностi: озимих зернових — 50—70, ярих зернових — 40—60, гороху — 30—45, сої — 20—25, кукурудзи — 70—90 ц/га, кормового буряку — 1000—1400, моркви — 400—550, травосумiшок однорiчних кормових культур — 350—450 ц/га iз середнiм виходом 60—110 ц/га корм. од. i вмiстом перетравного протеїну 120—140 г/корм. од. (зоотехнiчна норма — 105—110 г). Впровадження кормових сiвозмiн дає змогу пiдвищити продуктивнiсть у два-три рази, а кормовi цiнностi рослин — у чотири й бiльше.
Забезпечивши високу врожайнiсть кормових культур у сiвозмiнах, можна вивiльнити значну частину родючих земель для вирощування зернових, технiчних та iнших цiнних сiльськогосподарських культур.
Важливим питанням є створення оптимальної структури посiвних площ кормових культур. Багаторiчнi бобово-злаковi травосумiшки, якi дають змогу одержувати високi врожаї (500—600 ц/га, а за умови зрошення — понад 700 ц/га зеленої маси) i забезпечити тварин повноцiнними кормами, повиннi займати не менш як 50—55% посiвних площ. З огляду на дефiцит азотних добрив, а також на шкiдливiсть їх для тварин i довкiлля особливої ваги набуває насичення кормових сiвозмiн бобово-злаковими травосумiшками, якi здатнi засвоювати атмосферний азот i накопичувати значну частину його в грунтi. Завдяки цьому протягом двох-трьох рокiв бобово-злаковi травосумiшки забезпечують високу врожайнiсть без внесення азотних добрив. Окрiм кормового, травосумiшки мають велике агротехнiчне значення: пiсля оранки шару, який мiстить багато органiчних решток, у грунтi за наявностi води, тепла та кисню спостерiгається iнтенсивнiша (порiвняно з iншими культурами) дiяльнiсть грунтових мiкроорганiзмiв, внаслiдок чого грунт збагачується азотом, фосфором, калiєм, мiкроелементами, полiпшуються його родючiсть та агрофiзичнi властивостi.
Отже, бобово-злаковi травосумiшки є найкращими попередниками для пшеницi та iнших цiнних сiльськогосподарських рослин. До того ж, кореневi та пiсляукiснi рештки бобово-злакових травосумiшок накопичують 50—80 ц/га сухої речовини.
Впровадження кормових сiвозмiн, насичених багаторiчними травами, дає змогу збiльшити виробництво кормiв, повнiше забезпечити тварин дешевим бiлком, на 30—35% скоротити витрати насiння, на 20—25% знизити затрати працi та палива на обробiток грунту, на 25—30% сiвозмiнної площi скоротити застосування гербiцидiв, значно заощадити азотнi добрива.
Є й органiзацiйно-господарський аспект цiєї проблеми. У багатьох господарствах польовi сiвозмiни здебiльшого розмiщенi на значних вiдстанях вiд тваринницьких ферм, i через це вирощувати коренеплоди, силоснi та iншi корми, якi формують велику врожайнiсть об’ємних i важкотранспортабельних кормiв у польових сiвозмiнах, як правило, економiчно невигiдно. Цi культури слiд вирощувати тiльки у сiвозмiнах, розмiщених поблизу господарств.
Hадходження з рослинними рештками трав великої кiлькостi багатого на азот органiчного матерiалу забезпечує пiдвищення бiологiчного потенцiалу грунту, активiзує процеси перетворення органiчної речовини i формування гумусу. Дослiднi данi, отриманi в рiзних грунтово-клiматичних зонах, показують, що одно- i дворiчне використання багаторiчних трав сприяє значному зростанню вмiсту в грунтi гумусу. Тривалiсть їх пiслядiї на гумусовий стан грунту становить 3—5 рокiв. Це слiд пам’ятати, освоюючи грунти з низькою родючiстю.
Широке застосування хiмiчних заходiв боротьби з бур’янами, шкiдниками та хворобами значною мiрою зумовлює забруднення довкiлля, негативно впливає на людину, фауну, потребує вкладання значних коштiв. З огляду на це великого значення набувають агротехнiчнi заходи боротьби, особливо це стосується сiвозмiн. Кормовi сiвозмiни створюють умови для бiльш повного знищення бур’янiв, надто багаторiчних, якi з’являються за тривалого вирощування культур на тому самому мiсцi (це частiше буває у польових сiвозмiнах), а також зменшення кiлькостi хвороб та шкiдникiв сiльськогосподарських культур.
Значення кормових сiвозмiн полягає ще й у тому, що вони забезпечують вирощування на однiй площi протягом року — два, а на зрошуваних землях — i три врожаї, що пiдвищує коефiцiєнт використання сонячної радiацiї, а отже, продуктивнiсть гектара рiллi зростає в 1,5—1,8 раза. Це дає змогу створити разом з посiвами багаторiчних трав рацiональний зелений конвеєр, який дiє залежно вiд зони 190—220 днiв, i довести виробництво кормового протеїну до 800—1200 кг/га площi кормової сiвозмiни.
Отримання двох-трьох урожаїв у кормовiй сiвозмiнi забезпечується за рахунок насичення промiжними (не основними) посiвами кормових культур (сумiшок). Їх залежно вiд бiологiчних властивостей i технологiї вирощування подiляють на озимi, пiсляукiснi, пiсляжнивнi та пiдсiвнi i вирощують на полi у вiльний вiд основної культури промiжок часу.
Озимi промiжнi культури висiвають у рiк збирання основної культури (ранньоосiннiй перiод), а врожай на корм збирають навеснi наступного року. Озимi є промiжними, бо ростуть i розвиваються у промiжний осiннiй та ранньовесняний перiоди i займають промiжне мiсце мiж двома основними культурами сiвозмiни. Пiдсiвнi культури — це тi, якi пiдсiвають навеснi пiд покрив основних культур, а врожай збирають того самого року (пiсля збирання основних культур) чи наступної весни.
Пiсляукiснi промiжнi посiви — це культури, якi вирощують пiсля збирання культур на корм у поточному роцi i збирають, не чекаючи завершення вегетацiї.
Пiсляжнивнi посiви вирощують пiсля збирання основних культур у поточному роцi, перiод їх вегетацiї має становити не менш як 70—100 днiв.
Єдиної думки щодо вирощування промiжних посiвiв кормових культур немає. Попри велике кормове й агротехнiчне значення їх, серед фахiвцiв побутує хибна, на наш погляд, думка, що вони, мовляв, виснажують грунт, а отже, негативно впливають на врожайнiсть наступних культур. Проте це трапляється, коли як промiжнi вирощують чистi посiви, зокрема злаковi. Як ми вже зазначали, дослiдження показали: вирощування сумiшок, до складу яких входять бобовi види, що здатнi фiксувати азот з атмосфери, сприяє пiдвищенню родючостi грунту та значному полiпшенню його агрофiзичних властивостей.
Причиною того, що промiжнi посiви кормових культур далеко не завжди дiстають належну оцiнку, є недостатня поiнформованiсть щодо їх створення, формування i впровадження у виробництво як у кормовому i бiологiчному, так i в агротехнiчному планi.
В Українi озимi та ярi зерновi й овочевi культури за час свого розвитку використовують лише 45—60% вегетацiйного перiоду року, 60—65 — суми активних температур та 55—65 — суми опадiв, однорiчнi трави на зелений корм, — вiдповiдно, 30—35, 30—50, 45—50%. Отже, клiматичнi ресурси, поза сумнiвом, дають змогу вирощувати промiжнi культури пiсля збирання основних сiльськогосподарських рослин.
Промiжнi посiви — це не лише додатковий повноцiнний врожай, а й позитивний вплив на врожай наступних культур. Постiйний рослинний покрив грунту впливає на посилену мiграцiю солей, на мiкробiологiчну активнiсть та мiкроклiмат приземного шару атмосфери. Густий покрив промiжних посiвiв захищає грунт вiд прямого сонячного промiння, зменшує швидкiсть вiтру й створює у приземному шарi повiтря пiдвищену вологiсть. Це особливо сприятливо впливає на мiкробiологiчну активнiсть грунту, полiпшення газообмiну та пiдвищення ефективностi агротехнiчних заходiв. Забур’яненiсть полiв зменшується завдяки додатковому обробiтку грунту, мiжрядному прополюванню та пригнiченню бур’янiв суцiльними посiвами. Промiжнi посiви залишають у грунтi багато кореневих решток i стернi, якi, повiльно розкладаючись, забезпечують наступнi посiви поживними речовинами. Своїм корiнням рослини промiжних посiвiв розпушують важкi i зв’язують легкi грунти, полiпшуючи їх водно-повiтрянi властивостi. Промiжнi посiви — це ще й ефективний протиерозiйний захiд. Усе це сприяє, зрештою, пiдвищенню врожаю наступних культур. Собiвартiсть продукцiї промiжних посiвiв є порiвняно низькою, адже замiна глибокої оранки на мiлку, передпосiвної культивацiї на боронування i зменшення кiлькостi мiжрядних обробiткiв знижують затрати працi, до цього можна додати ще й економiю добрив.
Промiжнi посiви за порiвняно короткий час забезпечують, залежно вiд зони, вiд 100 до 250 ц/га зеленої маси, що є додатковим джерелом високоякiсних i дешевих кормiв тодi, коли зелених кормiв зазвичай не вистачає. За умови дотримання технологiї вирощування вони вiдзначаються збалансованiстю кормiв, складом незамiнних амiнокислот, вiтамiнiв, макро- та мiкроелементiв. Промiжнi посiви (особливо пiсляукiснi та пiсляжнивнi) мiстять бiльше, нiж основнi, бiлкових речовин i менше — клiтковини. Полiпшення хiмiчного складу їх урожаю зумовлене впливом агроклiматичних умов другої половини лiта, зокрема скороченням тривалостi денного освiтлення, полiпшенням водозабезпечення та умов живлення, передусiм азотом (завдяки збiльшенню влiтку вмiсту в грунтi нiтратного й амiачного азоту). Зеленi корми промiжних посiвiв найбiльш повно вiдповiдають бiологiчним потребам тварин i протягом усього перiоду використання характеризуються високою якiстю. Hе випадково корми з них часто називають “зеленими концентратами”.
Однiєю з важливих умов поширення промiжних посiвiв у господарствах є добiр найбiльш продуктивних i цiнних як корми культур. Вони мають вiдповiдати таким вимогам: швидко рости i забезпечувати повноцiнний урожай, придатний для використання у рiзнi фази вегетацiї рослин; бути маловимогливим щодо тепла, свiтла, вологи та стiйким проти осiннiх приморозкiв та iнших несприятливих умов зростання; мати короткий вегетацiйний перiод, не знижувати, а, навпаки, пiдвищувати врожай наступних культур. Головним показником у цьому перелiку є їхня вимогливiсть до основних факторiв росту й розвитку (температури, свiтла, вологи та поживних речовин) — неоднакових у рiзних грунтових та клiматичних зонах.
Урожайнiсть та якiсть промiжних посiвiв залежить вiд кiлькiсного складу травосумiшок. У чистих посiвах злаковi види забезпечують урожайнiсть, багату на вуглеводи, але бiдну на бiлки; бобовi, навпаки, багатi на бiлки, але в них мiститься незначна кiлькiсть вуглеводiв.

П. Ковбасюк,
канд. с.-г. наук,
доцент кафедри кормовиробництва та с.-г. мелiорацiї HАУ

Інтерв'ю
координатор проекту "Купуймо разом!" Томаш Будзяк
Сільське господарство відноситься до тих галузей, де об'єднання може принести до значного підвищення конкурентноздатності. За ініціативи найбільшої в Польщі гастрономічної закупівельної групи Horeca GGZ в Україні буде створена вітчизняна... Подробнее
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее

1
0