Спецвозможности
Технологии

Контролюємо хвороби цукрових буряків

10.08.2010
913
Контролюємо хвороби цукрових буряків  фото, иллюстрация

Цукровим бурякам суттєвої шкоди завдають понад 60 захворювань, збудниками яких є різні патогенні мікроорганізми (гриби, бактерії, віруси тощо).

Хвороби  призводять до втрат врожаю, що перевищують 20%, а в окремі епіфітотійні  роки - 50-70% і більше. Отже, кожний п'ятий, а інколи й другий гектар цукрових буряків товаровиробник засіває не для себе, а для підтримання життєдіяльності патогенів рослин. Щоб не допустити значних недоборів і втрат врожаю цієї культури, значну увагу слід приділяти своєчасній діагностиці хвороб на рослинах, знати біоекологічні особливості розвитку їхніх збудників, джерела первинної і вторинної інфекцій, що дасть можливість науково обгрунтовано здійснити захисні заходи, які оздоровлюють культуру та спрямовані на обмеження й запобігання розвитку окремих хвороб під час вегетації рослин.

Несправжня борошниста роса, або пероноспороз
Хвороба проявляється на фабричних посівах і на насінниках. У фабричних буряків найчастіше уражуються центральні листки розетки. Уражені листки скручуються краями донизу, потовщуються, стають крихкими навіть у спекотну погоду, всихають або загнивають. З нижнього боку листкової пластинки формується сіро-фіолетовий наліт - конідіальне спороношення гриба. У висадків на початку вегетації уражуються молоденькі листочки центральної розетки або периферійних бруньок, потім верхівки квітконосних пагонів, молоді листки, оцвітина, клубочки насіння, іноді весь квітконосний пагін. У вологу погоду уражені органи вкриваються сіро-фіолетовим нальотом. Уражені пагони висадків повільно ростуть, деформуються, часто гниють.
Збудником хвороби є гриб Peronospora farinosa  Fr. (Peronospora schachtii Fckl.). Під час вегетації рослин він поширюється конідіями. Останніх продукує декілька генерацій.  В ураженій тканині рослин гриб статевим шляхом формує жовто-коричневі, з товстою гладенькою оболонкою, ооспори.
Сприяє розвитку хвороби висока вологість повітря - понад 70% - і  температура повітря 14...17°С.
Основне джерело інфекції - грибниця патогена, яка зберігається в головках маточних буряків, а додаткове - ооспори в уражених рештках і в насінні. В разі використання заражених коренів буряків на насінники грибниця патогена спершу уражує молоді розеткові листки, а потім і квітконосні пагони.
Шкодочинність хвороби залежить від часу її появи й ступеня розвитку. За ранньої появи хвороби й інтенсивного розвитку гине від 30 до 40%  рослин. За пізнішого прояву хвороби маса кореня зменшується до 30%, а недобір насіння сягає  60-65%. Коренеплоди буряків хворих рослин характеризуються низькою стійкістю до кагатної гнилі.

Церкоспороз
Ознаки хвороби проявляються на розвинутих листках, які закінчили ріст, у вигляді округлих світло-бурих, світло-сірих плям з червоною або червоно-бурою облямівкою, діаметром від 0,2-0,3 до 0,5-1 см. В суху погоду уражена тканина випадає, листки стають продірявленими. У вологу погоду в місцях плям з обох боків листкової пластинки з'являється сірувато-білий наліт - конідіальне спороношення гриба. Бурі вдавлені видовжені плями з'являються також на черешках листків. На насінниках довгі бурі плями з'являються на стеблах рослин і округліші плями - на оплодні насінних клубочків.
Збудником хвороби є гриб Cercospora beticola Sacc. Під час вегетації рослин патоген поширюється з допомогою конідій.
Гриб уражує всі види буряків і близько 40 видів культурних і диких видів рослин: люцерну, горох, сою, картоплю, щирицю, лободу, осот, подорожник, мальву, берізку польову, щавель, кульбабу тощо.
Сприяють розвитку хвороби температура повітря вночі вища 15°С і вдень 20...25°С та відносна вологість повітря вища за 70%.  За таких умов інкубаційний період  триває протягом семи днів, за інших умов він може протікати 15-40 днів.
Найінтенсивніший розвиток відбувається в роки, коли суха спекотна погода чергується з помірно теплою вологою.
На розвиток хвороби суттєво впливають агротехнічні заходи. Так, у разі перенанасичення сівозміни буряком від 10 до 20%  кількість уражених  церкоспорозом рослин збільшується вдвічі, до 50% - вчетверо.  Ураженість рослин церкоспорозом зростає  також у загущених насадженнях.   
Зимує гриб у вигляді грибниці в уражених рештках (відмерлих листках, черешках) оплоднях насіннєвих клубочків. Джерелом інфекції можуть бути й маточні коренеплоди із залишками уражених черешків листків на їхніх головках.
Шкодочинність хвороби проявляється  в зменшенні асиміляційної поверхні рослин унаслідок передчасного відмирання уражених листків. У хворих рослин транспірація зростає в три-чотири рази, порушується азотний обмін. Замість відмерлих листків, рослина формує нові молоді, витрачаючи на це значну кількість пластичних речовин коренеплоду, їхній ріст уповільнюється й суттєво зменшується вміст цукру. За слабкого ураження рослин церкоспорозом недобір цукру з 1 га становить 5-10%, за середнього - майже 20%, а за сильного - близько 70%.  У коренеплодах уражених рослин накопичується так званий шкідливий азот, який під час цукроваріння збільшує вихід патоки й зменшує вихід цукру.

Рамуляріоз
Зовнішні ознаки хвороби подібні до церкоспорозу. Плями спочатку брудно-зелені, потім сірувато-білі, округлі або неправильної форми, але без облямівки, поступово їхній розмір збільшується. В суху погоду уражена тканина викришується, а в дощову плями вкриваються білим порошкоподібним нальотом - конідіальним спороношенням гриба.
Збудником хвороби є гриб Ramularia betae Rostr. На ураженій поверхні листків  з обох боків гриб утворює конідіальне спороношення.  Під час вегетації рослин патоген поширюється конідіями.
Джерело інфекції - уражені рештки, в яких зберігається грибниця патогену, уражені оплодні, насіннєві клубочки.
Рамуляріоз може зменшити врожай буряків на 10-15%.
 
Зональна плямистість,
або фомоз
Хвороба проявляється у вигляді жовтуватих або світло-бурих концентричних плям діаметром 0,8-2 см на нижніх фізіологічно старих листках. Пізніше в місцях уражень з'являються чорні крапки - пікніди гриба. У насінників гриб уражує стебла, приквітки, оплодні насіння й проявляється у вигляді крапчастості.
Збудником хвороби є гриб Phoma betae Frank. В ураженій тканині рослини гриб формує пікнідіальну стадію -   сферичні плодові тіла з вивідним отвором - пікніди, в середині яких містяться пікноспори. Ними й поширюється гриб у період вегетації рослин.  Виходу пікноспор з пікнід сприяє наявність на ураженій поверхні  рослин краплинної вологи. Інтенсивне поширення інфекції відбувається за вітряної дощової погоди.
Гриб також спричинює суху гниль коренів (гниль сердечка), коренеїд сходів, кагатну гниль коренеплодів буряків.
Джерело інфекції - уражені рештки та насіння, в яких зберігаються грибниця й пікніди з пікноспорами.
Шкодочинність хвороби проявляється  в передчасному відмиранні уражених листків, особливо в умовах спекотного сухого літа, відмирання окремих уражених пагонів насінників. Найшкодочинніша хвороба на безвисадкових насінниках. Недобір урожаю насіння за сильного ураження насінників досягає 5% і більше, суттєво знижуються маса 1000 насінин і їхня схожість. Урожай фабричних буряків і цукристість рослин, отриманих з такого насіння, значно нижчі. З уражених листків гриб попадає на насіння, коренеплоди, в зв'язку з чим підвищується загроза ураження сходів коренеїдом, а коренеплодів - сухою гниллю під час вегетації, особливо за дефіциту в грунті бору, й кагатною гниллю - під час зберігання.

Іржа
Хвороба проявляється навесні спочатку на нижніх листках і черешках розетки висадків, а пізніше на листках фабричних буряків у вигляді опуклих помаранчевих плям, діаметром 2-5 мм. У місцях ураження спершу формуються округлі спермогонії, а потім клейстотеції чашечкоподібної форми. Одночасно з таким проявом хвороби починають з'являтися й поступово наростають на листкових пластинках червоно-бурі подушечки - уредінії гриба. Наприкінці вегетації формуються чорні теліопустули патогену.
Збудником хвороби є однодомний  іржастий гриб Uromyces betae Lev. Він розвивається за повним циклом.
Під час вегетації гриб поширюється уредініоспорами, даючи декілька поколінь. Інкубаційний період розвитку хвороби в разі зараження рослин уредініоспорами за температури 16...22°С триває 10-17 діб. Розвитку хвороби сприяє тепла й волога погода.
Зберігається гриб у формі теліоспор на рештках, на черешках головки маточних коренеплодів і уредініогрибницею в живих листках зимуючих буряків.
Шкодочинність хвороби полягає в тому, що в стадії дозрівання пустули розривають епідерміс, утворюючи порошисті рани. У хворих рослин порушується асиміляція, пришвидшуються транспірація й дихання, знижується сухостійкість, вони витрачають значну енергію й пластичні речовини для зарубцювання ран, унаслідок чого різко знижується їхня продуктивність і вміст цукру в коренеплодах.
   
Борошниста роса
Хвороба проявляється на листках фабричних буряків, листках і стеблах висадків, а також на насінні у вигляді білого ніжного павутинного нальоту, пізніше він ущільнюється й з'являються бурі або чорні крапки - клейстотеції гриба.
Збудником хвороби є гриб Erysiphe communis Grev. f. betae  Roteb. Він формує поверхневу грибницю, на якій  утворюються коротенькі конідієносці з бочкоподібними безбарвними конідіями.
Статевим способом гриб формує також сумчасту стадію, яка представлена закритими плодовими тілами - клейстотеціями, в яких утворюються сумки з сумкоспорами. Сумкоспори дозрівають у сумках з початку й до середини літа і являють собою первинне джерело ураження рослин. Під час вегетації рослин патоген поширюється за допомогою конідій, які є вторинною інфекцією.
Хвороба інтенсивно розвивається в суху й спекотну погоду, коли рослини втрачають тургор, часто в'януть, що знижує  їхню стійкість проти борошнистої роси.
Джерелом інфекції є уражені рештки, головки маточних коренеплодів і насіння, на яких зберігаються клейстотеції гриба.
Шкодочинність хвороби полягає в суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин унаслідок передчасного відмирання уражених листків, посилення транспірації рослин, порушення процесів синтезу цукрів,  погіршення відтоку пластичних речовин у корінь, швидкого старіння уражених листків.  Маса коренеплодів уражених рослин, залежно від інтенсивності розвитку хвороби,  знижується на 10-40%, а вміст цукру - на 0,5-1,5 відсотка.
Мозаїка
Хвороба проявляється на листках: спочатку насінників, а потім і на рослинах фабричних посівів у вигляді водянисто-прозорих, світлозабарвлених плям різних форм і розміру, які чергуються зі здоровими ділянками листкової пластинки. У місцях уражень зменшується вміст хлорофілу, пластинка стає тоншою, пізніше некротизується.
Збудником хвороби є вірус Beet mosaic virus. Від хворої рослини до здорової він передається попелицями, цикадами, клопами. Крім буряків, вірус уражує осот, щирицю, кормові боби, шпинат.
Збудник зимує в соку уражених маточних коренеплодів і кореневищах бур'янів.
Хвороба знижує врожай коренів на 5-7%, цукристість - на 0,5-1,7, а на насінниках недобір насіння сягає майже 15% і більше.

Жовтяниця
Ознаки хвороби проявляються спершу на насінниках, а пізніше і на рослинах фабричних посівів у вигляді пожовтіння листків, яке починається з верхівок, а згодом поширюється краями і поміж центральними жилками. Тканини вздовж жилок і біля основи листка тривалий час залишаються зеленими. Листкова пластинка потовщується, стає крихкою.
Збудником хвороби є віруси Beet yellows virus i Beet mild yelloving virus. Передаються вони від хворої рослини до здорової попелицями, сисними комахами, механічним способом. Основне джерело інфекції - заражені маточні коренеплоди, в соку яких зберігаються віруси, а також кореневища багаторічних бур'янів. Крім буряків, віруси уражують кульбабу, лободу, щирицю.
Жовтяниця, порівняно з мозаїкою, шкодочинніша.  Врожай коренів, уражених цією хворобою, може зменшуватися більш ніж на 40, а цукристість - на 1,5-3 відсотки.

Хвороби коренеплодів
Хвостова гниль. Ознаки хвороби проявляються на буряках першого року вегетації у вигляді загнивання й відмирання кінчиків коренеплоду та бічних корінців. Листки уражених рослин набувають хлоротичного вигляду, некротизуються й відмирають - спочатку нижні, а потім решта.
Збудником хвороби є бактерії Erwinia bussei Magrou (Bacillus betae Busse) та інші.
Джерело інфекції - неперегнилі уражені рештки. Коренеплоди, уражені збудником хвостової гнилі, гниють і під час зберігання в кагатах.
Розвиток хвороби посилюється за надмірної кількості азотних добрив у грунті.
Парша. На коренеплодах буряків оселяється три види парші: звичайна, пояскова й прищувата.
Звичайна парша характеризується утворенням на коренеплодах неглибоких поверхневих темно-бурих струпоподібних кірочок або тріщин, які пізніше загоюються, тканина пробковіє.
Пояскова парша проявляється на шийці коренеплоду у вигляді кільцевих перехватів. Уражена тканина пробковіє, поверхня хвиляста. Спостерігаються ознаки хвороби на рослинах, які хворіли на коренеїд. Збудником звичайної та пояскової парші є деякі види актиноміцетів: Actinomyces scabies Gussow; Act. сretaceous Krasil; Act. nigrificans Woll. та інші.
Бородавчаста (прищувата) парша. Хвороба характеризується утворенням на поверхні коренеплоду бородавок, які пізніше розтріскуються, внаслідок чого виникають темно-бурі виразки. Часто вони зливаються, утворюючи великі плями на шийці або у верхній частині коренеплоду.
Збудником хвороби є бактерія Erwinia scabiegene Magrou (Bacilus scabiegenum Stapp.). Джерело інфекції - уражені неперегнилі рештки рослин.
Корені буряків, уражені різними типами парші, твердішають, що утруднює їхнє подрібнення, й містять підвищену кількість азоту, що зменшує вихід цукру в процесі цукроваріння.
Туберкульоз коренеплодів. Хвороба проявляється на верхній частині коренеплоду у вигляді поодиноких або групових дрібних наростів неправильної форми діаметром 1-3 см. Поверхня наростів темна, дуже горбкувата. Нарости з'єднані з коренеплодом широкою основою. Іноді вони загнивають, і на поверхні коренеплоду утворюються пустоти, заповнені сірувато-жовтою слиззю.
Збудником хвороби є бактерія Xanthomonas beticola Savul. Джерело інфекції - неперегнилі уражені рештки.
Рак коренеплодів. Ознаки хвороби проявляються на коренеплодах найчастіше в зоні кореневої шийки у вигляді наростів різної форми і різних розмірів, іноді наростень буває більшим за коренеплід. Характерною особливістю хвороби є те, що наріст відокремлено від коренеплоду вузьким перешийком. Поверхня наростів спочатку гладенька, потім стає горбистою, вкрита пробковим шаром.
Збудником хвороби є бактерія Agrobacterium tumefaciens Conn. Коренеплоди уражуються через механічні пошкодження перидерами. Основне джерело інфекції - неперегнилі уражені рештки.
Сіра гниль. Хвороба проявляється на коренеплодах у разі механічних пошкоджень як під час вегетації рослин, так і під час зберігання буряків у кагатах. Уражена тканина буріє, загниває й вкривається сірим пухким нальотом - конідіальним спороношенням гриба. Побуріння тканин поступово поширюється, розростається, коренеплід повністю загниває. На сірому нальоті формуються чорні склероції.
Збудником хвороби є гриб Botrytis cinera Fr. Він активно сприяє розвитку кагатної гнилі буряків.
Джерело інфекції - рослинні уражені рештки, на яких зберігаються склероції гриба.
Бура гниль. Ознаки хвороби проявляються як під час вегетації рослин, так і за зберігання коренеплодів у вигляді сухої гнилі буряків і швидкого в'янення листків. Гниль проявляється на хвостовій частині коренеплоду, на шийці та в інших місцях. У вологу погоду уражені тканини вкриваються густим повстяним бурим нальотом, який поширюється на черешки листків і   з'являється на поверхні грунту навколо уражених рослин. На нальоті спостерігаються дрібні чорні склероції.
Збудником хвороби є гриб Rhizoctonia solani Kuehm, який розвивається вегетативно, хоч відома й базидіальна стадія. Зимує гриб у грунті на рештках у вигляді склероціїв.
Червона гниль. Зовнішні ознаки хвороби проявляються на коренеплодах у вигляді спочатку сірих вдавлених плям, на яких пізніше з'являється темно-фіолетовий повстяний наліт, а вже на ньому формуються темні червоно-фіолетові склероції. Коренеплоди загнивають, листки в'януть, рослини гинуть.
Збудником червоної гнилі коренеплодів є гриб Rhizoctonia violaceae Tul., який розвивається вегетативно і теж формує базидіальну стадію. Джерело інфекції - уражені рештки, на яких зберігаються склероції гриба. Хвороба, зазвичай, проявляється окремими вогнищами на кислих грунтах і в низинах, особливо за надмірної кількості опадів і теплої погоди.
Фузаріозна гниль. Хвороба проявляється під час вегетації у вигляді в'янення листків і почорніння черешків. Коренеплоди відстають у рості, на них формується багато бічних корінців, ураження охоплює внутрішні частини коренеплоду, в тому числі судинні пучки, і супроводжується утворенням сухої гнилі та дупел (порожнин), які вкриті білим або рожевим нальотом.
Збудниками хвороби є гриби з роду Fusarium Link. Інфекція зберігається на уражених рештках у вигляді хламідоспор, мікросклероціїв, макро- та мікроконідій.
Насінники з ураженими фузаріозною гниллю коренеплодами не утворюють зовсім або формують плюскле насіння.

Система захисних заходів проти хвороб на цукрових буряках
У період вегетації рослин здійснюють профілактичні та викорінювальні заходи проти хвороб цукрових буряків. Так, позакореневі підживлення рослин мають не тільки агротехнічне значення, а й фітопатологічне. Добрива справляють хіміотерапевтичну дію на хвороби. Зокрема, фосфорні добрива послаблюють розвиток коренеїда і хвостової гнилі; калійні - церкоспорозу; борні - гнилі сердечка й сухої гнилі кореня; марганцеві й борні - обмежують розвиток церкоспорозу й коренеїда. Підживлення не тільки сприяє кращому розвитку буряків, а й обмежує розвиток хвороб, спричинених нестачею окремих елементів живлення. Проте залишок азоту та інших елементів може посилити розвиток хвороб. Тому норми добрив слід визначати на підставі результатів агрохімічного аналізу грунту.
Грунтову кірку на посівах руйнують боронуванням упоперек рядків у фазі білої ниточки буряків та під час утворення першої пари справжніх листків. Проти коренеїда та інших хвороб важливе значення мають раннє розпушування грунту та вчасне формування оптимальної густоти (100 тис. рослин/га) й розпушування міжрядь.
На маточних посівах протягом вегетації, а на насінниках на початку стеблування рослин здійснюють фітопатологічні прополювання: знищення й видалення рослин, уражених пероноспорозом, іржею, мозаїкою, жовтухою. При цьому головки рослин, уражених пероноспорозом, зрізують і засипають зверху грунтом завтовшки 10-15 см, а поле обприскують одним із дозволених фунгіцидів (табл. 1).
У разі виявлення перших ознак пероноспорозу, іржі, фомозу, рамуляріозу, церкоспорозу (окремі плями на 3-5% рослин), борошнистої роси (уражено 5-10% рослин) та інших плямистостей на полях маточних і фабричних буряків  здійснюють обов'язкове обприскування рекомендованими фунгіцидами. Повторюють захід за наростання хвороб (бажано іншим фунгіцидом) через 12-15 діб після першого. Зміна фунгіциду затримує появу більш вірулентних патогенів - збудників хвороб.
Категорично забороняється обприскувати насінники фунгіцидами під час цвітіння рослин, щоб убезпечити бджіл-запилювачів.
На маточних і безвисадкових посівах вилучають рослини,  хворі на вірусні хвороби, а на всіх посівах буряків та насінниках систематично знищують бур'яни, особливо лободові (зокрема сисні), які є резерваторами й переносниками вірусів, своєчасно обприскують рослини інсектицидами.
Якщо на бурякових посівах першого року вирощування й насінниках з'являється повитиця,  її знищують згідно з вимогами внутрішнього карантину.
Насінники буряків, уражені збудником несправжньої борошнистої роси, іржі та борошнистої роси, збирають і обмолочують останніми, окремо від здорових. Після обмолоту старанно збирають з поля рештки, спалюють їх, а потім здійснюють глибоку оранку плугом із передплужником. Знищують падалицю поблизу токів, насінників і шляхів.
Збираючи буряки, не можна допускати прив'ялення, проморожування або механічного пошкодження. Під час кагатування пошкоджені та уражені гнилями корені  видаляють.

І. Марков,
професор
М. Піковський,
доцент,
НУБіП України

Интервью
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Многие аграрии ищут что-то, на чем можно было бы заработать большие деньги. Часть из них с этой целью ищет что-то такое, чем бы еще мало кто занимался, по крайней мере в промышленном масштабе. Поэтому интерес значительной части аграрной... Подробнее
Игорь Чечетко, директор компании HZPC Ukraine
После того, как заработало соглашение о свободной торговле с ЕС, ряд украинских сельхозпроизводителей попытались выйти на европейский рынок. Стало понятно, что продукция, которая продается в свежем

1
0