Консерванти у приготуванні силосу

Консерванти у приготуванні силосу

У загальній потребі інтенсифікації кормовиробництва заготівля достатньої кількості повноцінного силосу посідає одне з провідних місць. На жаль, якість його залишає бажати кращого. Загальні втрати поживних речовин у процесі силосування можуть досягати 15–45%. Крім того, згодовування неякісного силосу не лише негативно впливає на здоров’я тварин, а й призводить до додаткових втрат 10–15% готового корму у вигляді нез’їдених решток.

Відомо, що силосування — це складний біохімічний процес перетворення свіжої рослинної сировини на консервовану. В основі цього процесу лежить молочнокисле бродіння.
Молочнокисле бродіння було відкрите Л. Пастером у 1859 році. Воно зумовлюється дією ферментів молочнокислих бактерій, які розщеплюють цукри на дві молекули молочної кислоти.
С6Н1206 = 2СН3СН(ОН) СООН +
СО2 + 94,3 кДж.
Основними видами молочнокислих бактерій за фізіологічними властивостями є гомоферментативні (їх ще називають справжні, або типові) та гетероферментативні (несправжні, або нетипові). Перший вид розщеплює гексозу до утворення лише молочної кислоти, а другий — до утворення, окрім молочної кислоти, цілої низки інших продуктів.
Якщо проаналізувати молочнокислі бактерії за морфологічними ознаками, то вони поділяються на дві головні форми: кулясті (Streptococcus) та паличкоподібні (Lactobacterium).
Саме паличкоподібні форми беруть участь у силосуванні та відповідають за якість силосу.
Окрім цих форм молочнокислих бактерій, на рослинній силосованій сировині є гнильні мікроорганізми, плісняві гриби, дріжджі. Теоретичні основи силосування полягають у спрямуванні процесів силосування в бік розвитку лише корисної мікрофлори та зведення до мінімуму дії шкідливих мікроорганізмів.
У рослинній сировині, що силосується, за даними С. М. Харченка, молочнокислі бактерії становлять до 10%, амоніфікатори — 40–45%, гриби — 20–25%, актиноміцети — 10–20%.
Найвідповідальнішим етапом силосування є початковий. Це етап розвитку змішаної мікрофлори. Він названий так тому, що всі корисні та шкідливі мікроорганізми на початковому етапі силосування готові вступати в дію при вивільненні клітинного соку з вмістом цукрів у ньому уже при першому трамбуванні рослинної сировини.
Найшкідливішими є плісняві гриби та аеробні бактерії, що викликають значне нагрівання маси та швидко псують її. Проте головною умовою їхньої життєдіяльності є наявність кисню в середовищі. Зважаючи на те, що молочнокислі бактерії розвиваються як у кисневому, так і в безкисневому середовищі, силосну масу відразу після закладання в траншею починають трамбувати. Отже, плісняві гриби в силосі зберігаються недовго, адже вони добре переносять кисле середовище, проте є аеробами. Якщо затриматися з ущільненням силосної маси, то за умов доступу повітря вони розмножуються і використовують молочну та інші органічні кислоти. Це спричиняє підвищення кислотності та створює сприятливі умови для розвитку спорових форм мікроорганізмів — маслянокислих бактерій та амоніфікаторів, внаслідок чого корм псується і стає непридатним для згодовування.
При силосуванні різних кормових культур необхідний відповідний рівень підкислення корму (рН 4,0–4,2), за якого виключається дія небажаних мікробіологічних процесів, а він досягається за певної величини цукрового мінімуму. Водночас це залежить від показника буферності, під яким розуміють здатність протидіяти зміні реакції рН при додаванні кислот чи лугу. У свою чергу буферна дія рослин залежить від концентрації в них білків, амінокислот, лужних солей, органічних кислот та інших речовин, які мають властивості буферів, що регулюють реакцію середовища. Що вищий вміст в рослинах білків (протеїну) чи інших буферних речовин, то більше потрібно кислот, щоб силос став достатньо кислим. Це пояснює, чому рослини з великою буферною місткістю повинні мати і значну кількість цукрів. Ціла низка досліджень показала, що вміст протеїну в рослинах, як правило, обернено пропорційний вмістові цукрів, і навпаки. Саме тому бобові культури, порівняно із злаковими, силосуються погано. Отже, відношення вмісту цукрів до буферності характеризує силосованість корму. Для високоякісної рослинної сировини, що силосується, відношення цукрів до буферності має бути більшим за 3, а цукрів до протеїну — більше за 1.
Знання придатності рослин для силосування допомагає конкретизувати практичні заходи нормування та комбінування різних сумішей із легко-, важко- і несилосованих рослин та добирати найдоцільніші консерванти для одержання якісного силосу.
Одним з ефективних способів збереження зелених кормів у стані, що наближений до вихідного, є застосування консервантів.
Використання консервантів визнано ефективним способом заготівлі соковитих кормів, який дає змогу у 2–3 рази зменшити втрати врожаю кормових культур (особливо у процесі збирання й силосування їх у періоди з нетиповими погодно-кліматичними умовами), забезпечити високу якість кормів. За рахунок використання консервантів досягається підвищення виходу кормів на рік до 15–20% порівняно зі звичайним силосуванням. 1 кг будь-якого консерванту в середньому додатково забезпечує збереження в силосі близько 10 к.о. та 1 кг протеїну, за рахунок яких можна додатково одержати 6–10 кг молока або 1,5–2 кг приросту живої маси тварин.
За даними будови молекул і характером дії на мікрофлору та сировину, консерванти поділяють на біологічні та хімічні. Хімічні консерванти поділяють на:
m мінеральні кислоти, їх солі та суміші кислот і солей;
m органічні кислоти, їх солі, ефіри, аміди;
m аміак і речовини, що розкладаються з виділенням аміаку (карбонат і бікарбонат амонію).
Найбільш перспективними і дешевими є консерванти біологічні, а з хімічних — органічні кислоти, які мають бактерицидні та фунгіцидні властивості. До цієї групи хімічних консервантів належать мурашина, бензойна, пропіонова, оцтова кислоти та їх суміші, метабісульфіт (піросульфіт) натрію.
Незабаром настане час заготівлі силосу та сінажу. Зважаючи на те, що не всі господарства забезпечені належною технікою для заготівлі силосу, а основну силосну культуру — кукурудзу — часто-густо доводиться збирати не в оптимальні строки (молочно-воскова стиглість), а зі значним запізненням, то доцільно скористатися послугами ЗАТ “Цитрон”, яке має спеціальні закваски для заготівлі силосу із перестояної кукурудзяної маси.
Світова практика свідчить: якщо кукурудзу зібрано з качанами воскової стиглості, то, насамперед, величина подрібнення такої маси не повинна перевищувати 2–3 мм, а використовувати такий силос рекомендується не раніше, ніж через 90 днів. Такий силос готують лише із застосуванням консервантів.
Країни світу з розвиненим тваринництвом перейшли на однотипну цілорічну годівлю тварин раціонами, основу яких становлять силос та сінаж. Проте сінаж готується лише з високоякісної сировини, і перевага надається люцерновому та еспарцетовому.
Закрите акціонерне товариство “Цитрон” має відпрацьовану технологію виготовлення бактеріальних заквасок для заготівлі силосу та сінажу залежно від придатності зелених рослин до силосування. Бактеріальні закваски розроблені з урахуванням погодно-кліматичних умов року. Якщо силосовану масу зібрано у роки з дощовим літом і закладено в траншеї з підвищеною вологістю, виникає загроза перекислення силосу, що може зашкодити здоров’ю тварин. У такі роки заготівлю силосу та сінажу доцільно здійснювати із застосуванням заквасок на основі пропіоновокислих бактерій (ПКБ).
Водночас працівниками підприємства розроблено ряд заквасок і для заготівлі якісного сінажу та силосу із важкосилосованих культур, особливо бобових, таких як люцерна, еспарцет, конюшина та бобово-злакові суміші. Це закваски на основі амінолітичного молочнокислого стрептококка (АМС).
Через недостатню кількість кормів із традиційних кормових культур та необхідність використання в годівлі тварин соломи розроблено бактеріальні закваски із целюлозолітичних і пентозозброджених бактерій для силосування соломи.
ЗАТ “Цитрон” впроваджує у виробництво сучасні технології консервування рослинної сировини та виготовляє бактеріальні закваски в Україні (і забезпечує ними господарства) з 1998 року. Першим господарством, яке скористалося послугами ЗАТ, було КСП “Агрофірма “Нива” Красногвардійського району (Автономна Республіка Крим).
2001 року приватне господарство ім. Цюрюпи Попільнянського району Житомирської області заготувало 20 тис. т силосу першого класу з кукурудзи із застосуванням консервантів ЗАТ “Цитрон”. Якість силосу підтверджено результатами аналізів, проведених Житомирською агрохімічною лабораторією.
Високий ефект від застосування бактеріальних заквасок одержано в навчально-дослідних господарствах Національного аграрного університету (Велико-Снітинське Фастівського району Київської області, Агрономічна дослідна станція Васильківського району Київської області та дослідне господарство “Ворзель” Києво-Святошинського району Київської області).
2001 року закладено силос із застосуванням заквасок виробництва ЗАТ “Цитрон” у Івано-Франківській, Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Донецькій та інших областях.
Використання бактеріальних заквасок є економічно вигідним, адже в основному витрати зводяться до вартості придбання консерванту, ціна якого в середньому становить 1,5–2 грн на 1 т силосованої маси та залежить від виду консерванту, придбаної його кількості та витрат на його постачання до місць заготівлі.
Замовлення на придбання консервантів та одержання рекомендацій щодо їх застосування можна подати за адресою, зазначеною в бланку-замовленні, що подається нижче.
За попередньою консультацією щодо застосування та придбання консервантів можна звертатися до Національного аграрного університету за телефоном (044)266-81-95, кафедра кормовиробництва та сільськогосподарської меліорації, завідувач кафедри, канд. с.-г. наук, доцент Єрмакова Л.М.

Л. Єрмакова,
завідувач кафедри кормовиробництва та с.-г. меліорації Національного аграрного університету
М. Кривенок,
доцент кафедри годівлі с.-г. тварин
і технології кормів ім. П. Д. Пшеничного
Національного аграрного університету
Є. Ірхін,
технолог ЗАТ “Цитрон”