Інновації у тваринництві: чи посипати лежаки для корів піском?

Піщаний настил добрий для корів, але створює проблеми
для прибирання гною. Про те, коли доцільно застосовувати пісок,
розповідає Крістіане Брандес, Німеччина.

Лігва з піщаною підстилкою широко розповсюджені на центральному заході США, насамперед, через високий комфорт для корів, гігієну та низькі затрати на обладнання хліва.
У Німеччині вже шість років існує практика застосування піску, останнім часом таких господарств значно побільшало. Для популяризації будь-якого нового методу чи техніки завжди потрібно проводити насичену інформаційно-пояснювальну роботу, адже найпершим господарям — справжнім піонерам — не доводиться розраховувати на накопичений у регіоні досвід.
Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що піщана підстилка — це елемент, під який слід повністю підлаштувати всю концепцію утримання худоби, починаючи від того, як пісок привозять, до того, як вивозять гній на поле.
Оптимальна зручність для корів
Пісок як підстилка надає багато переваг. Корови краще пристосовуються та звикають до свого боксу, утримуються у значно більшій чистоті порівняно з традиційним способом. Пісок ідеально набуває форми тіла лежачої корови. Спостереження показують, що збільшується тривалість лежання корів та поліпшується здоров’я кінцівок і ратиць. За дослідженнями, що проводились у Канаді (Роденберг), пошкодження скакальних суглобів становлять: на гумових матах 24%, на наповнених гумою матрацах 9,2% та піщаній підстилці 0,3%.
Пісок як неорганічний матеріал, крім того, знижує ризик маститів. Хвороботворні бактерії, які живуть в органічних живильних субстратах, не знаходять у піску звичайної поживи, тому розмножуються дуже слабко. Вплив хвороботворних мікробів на вим’я практично зникає. Власники молочно-тваринницьких господарств повідомляють про зниження числа соматичних клітин при переході на підстилку з піску. Відсоток клінічних маститів також значно знижується.
Поведінка корів під час вставання вказує на те, що це їм легше вдається, оскільки сипучий матеріал має здатність до деформації та створює зручну стійку основу. Врешті-решт корови впевненіше рухаються по приміщенню, оскільки піском посипана вся долівка. Худоба не ковзається у проходах, простіше розпізнавати симптоми тічки, наприклад, підскакування.
Недоліком піщаної підстилки є неможливість господарського використання гною. Через внесення піску гній зазнає суттєвих змін. Непереброджений рідкий гній складається при традиційному утриманні худоби з води та неперетравленого корму. Хоча стоки за консистенцією тверді, їх можна швидко механічно розмішати та пустити в хід. Корова вагою 625 кг в середньому продукує 52 кг гною/день з 87% вологи, з чого утворюється 6,6 кг сухої речовини/день. Органічний гній зв’язує вологу (менше сепарації) та не стає важчим через солом’яну підстилку.
На відміну від цього коров’ячий гній з піском, за американськими дослідженнями, приблизно на 43% важчий та має на 18% більший об’єм, ніж звичайний гній. Дуже важливо, що щільність гною з вмістом піску на 21% вища та має на 42% вищий вміст попелу. Зрозуміло, що такі цифри зумовлюють підвищене використання техніки, як-то штовхача чи помпи.
20 кг піску щодня
Дрібний пісок зернистістю 0—1 мм чудово використовується як підстилка. Він має бути, за можливості, без домішок глини (не більше 2% органічної субстанції), щоб пісок добре сипався та не ущільнювався. Крім того, у піску не повинно бути каміння, інакше проблем з копитами тільки побільшає. Щоб пісок підсох, радимо потримати його під накриттям.
Залежно від ферми, бокси наповнюють кожні 1,5—3 тижні свіжим піском. Що частіше, то краще. При цьому бокси не треба переповнювати. Засипання до стійла піску повинно проходити механізованим способом, наприклад, маневровим тягачем або спеціальним міні-екскаватором. Проходи та коридори повинні мати відповідну ширину для застосування такої техніки, щонайменше 4 м.
Важливо, щоб у боксах не утворювались впадини, заглибини, інакше корова лежатиме тільки на верхній кромці. Товщина шару піску — не менше 10 см. Це означає, що такі бокси треба щоденно доглядати, щоб уникнути забруднень та нерівностей.
Пісок, ясна річ, виноситься тваринами за межі стійл. Витрати піску варіюються залежно від зернистості, заведеного у господарстві порядку та конструкції боксу. Щоденно його витрачається на корову близько 20 кг, з коливаннями в межах 6—26 кг/добу. При цьому оптимально рекомендоване витрачання піску — 20 кг/добу/корову, що дає змогу утримувати корів у більшій чистоті.
Не варто намагатися зменшити винос піску з боксу, тому що це піде не на користь м’якості та чистоті лежака. Всі пристосування, які вбудовуються для затримання піску всередині (наприклад, сітки, автошини, приставні пластини), тримають не тільки пісок, а й бруд. Багато позитивних ефектів “піщаного відсіку” тим самим втрачається.
Увага: врахуйте
при плануванні об’єкту
Піщаний настил лежаків повинен бути врахований вже під час проектування та закладки нової господарчої будівлі для утримання тварин.
Усі відділення, по яких рухаються корови чи накопичується гній, мають бути доступними для своєчасного очищення та заміни піску. Тому непорушним правилом при побудові ферми з запланованою піщаною підстилкою є “куди гній — туди пісок, туди ж і я мушу”. Це означає, що традиційні способи будівництва тваринницьких споруд, наприклад, яма для стоку гною під щілинною долівкою або зберігання гною у високих ємностях, не придатні для цього виду споруд.
Придатна лише цілісна долівка та плоскі канали для гною (поперечні), в яких рухатимуться машини для вигрібання та виштовхування піску або які дають можливість вільному стоку гною.
Для зберігання гною рекомендуються земляні бурти, доступні з усіх боків, щоб можна було легко розмішувати масу. Крім того, слід обладнати яму так, щоб транспорт міг туди заїжджати та з допомогою фронтального завантажувача вивозити відстояні залишки.
Вивезення гною
з допомогою штовхача
Гній прибирають або за допомогою трактора та розсувного щитка або рухомим штовхачем. Краще віддати перевагу останньому, це дає можливість частіше чистити технологічні коридори — до того ж, незалежно від інших робіт. Якщо пристрій запускати кожні дві години, робочі проходи будуть завжди чисті. На противагу цьому, прибирання бульдозером або “бобкетом” можливе тільки за умови, якщо корови залишили приміщення, наприклад, під час доїння.
Ступінь амортизації всієї техніки зростає в середньому на 30% через тертя піску. Вищі затрати слід зазвичай протиставити вищій продуктивності (більші надої молока, його якість, зменшення втрат поголів’я).
Технічне удосконалення штовхача (наприклад, стійкіші до зносу канти, відвідні ролики, ведучі кільця) може суттєво знизити спрацювання техніки. Деякі господарства через те імпортують штовхачі прямого типу зі США, вони надійніші в роботі, ніж ті, що розповсюджені у нас.
Винесення гною на поля відбувається у два етапи: після розмішування спочатку відкачують рідку фазу вакуум-барабаном. Після того йде тверда фаза, яка осіла на дні резервуару. Її збирають завантажувачем кругової подачі та відправляють на спеціальний причіп.

Переходити на пісок?
Для багатьох уже діючих господарств перехід на нову систему посипання лежаків піском можливий або з великими компромісами, або взагалі нереальний. Здебільшого такий намір “спотикається” об щілинну долівку, завузькі проходи, бетоновані високі бокси, вузькі поперечні канали, силосну яму для гною або високі витрати власне на пісок. Навіть варіант з розширенням цих приміщень при переході на піщану підстилку слід піддати критичному аналізові, оскільки ви мусите розраховувати на інвестиції у другу “ланку”.