Спецвозможности
Аналитика

Хлібний жук-кузька

26.04.2022
1496
Хлібний жук-кузька фото, иллюстрация

Останніми роками на зернових культурах спостерігається масове розмноження хлібних жуків. Причинами масового розмноження є глобальне потепління клімату, а також низька культура землеробства, а саме: порушення або ігнорування сівозмін, спрощення технології вирощування, значне зменшення обсягів застосування інсектицидів, недостатнє ресурсо- й енергозабезпечення. З-поміж представників цього виду жуків в Україні шкодять: кузька, красун, хрестоносець та інші. Найпоширеніший і найшкідливіший — жук-кузька.

 

 

Жук-кузька, або жук хлібний (Anisoplia austriaca Hrbst.) належить до родини Пластинчастовусі, ряд Твердокрилі. Завдає великої шкоди посі- вам озимих та ярих зернових культур (пошкоджують зерно пшениці, жита, ячменю, а їхні личинки — кореневу систему злаків і інших культур). Поширений в Україні майже на всій її території, але найбільшої шкоди завдає у Південному Лісостепу і Степу України, південніше від лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на ґрунт. За завданим збитком не поступається злісному шкіднику — колорадському жуку. З тією лише різницею, що останній є напастю для картоплі, а хлібний жук — для злакових культур.

 

Зовнішній вигляд жука-кузьки

Хлібний жук зовні дуже схожий на травневого хруща. Однак є ряд ознак, за якими можна розпізнати дорослого хлібного жука:

довжина 13–16 мм;

тіло синювато-чорне з металевим блиском;

голова, передньоспинка й щиток — із зеленим блиском;

має пластинчасто-булавоподібні вусики;

надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка;

на бічних краях крилець видно часті короткі шипи; практично у всіх особин на надкрилах є темна пляма, але іноді зустрічаються жуки й без неї;

головний щиток витягнутої форми; потужні щелепи оснащені гострими зубами;

добре розвинені ноги й черевце густо вкриті сірими волосками.

Личинка — зігнутої форми, нагадує букву С, біла, м’ясиста, з буро-жовтою головою і чотирма членистими вусиками та добре розвинутими ногами.

Яйця — білі, кулясті, до 2 мм у діаметрі, покриті щільною шкірястою оболонкою.

Лялечка — жовто-бура, без видимих відростків, завдовжки 15–17 мм.

 

Розмноження хлібних жуків

Життєвий цикл хлібного жука-кузьки від яйця до відмирання становить близько двох років. Більшу частину з них, приблизно 22–24 місяці, він проводить у личинковій стадії. Завершивши заляльковування, молоді жуки залишають ґрунт наприкінці травня. Відразу ж починається їхній активний життєвий цикл, який триває до початку серпня (у різних регіонах фіксують незначні відхилення), але в окремі роки ці строки можуть коливатися в межах двох тижнів. Перші жуки з’являються на пирії, після чого вони перелітають на озимі злаки, а в міру того, як твердіють зерна, переселяються на ярі злаки, які достигають пізніше.

Слід пам’ятати, що через 7–10 діб після відродження до 80% самиць хлібного жука стають статевозрілими, запліднюються та мігрують у ґрунт для відкладання яєць. Тому для підвищення ефективності хімічного захисту дуже важливо провести його вчасно — на початку масового заселення посівів цими шкідниками злаків.

Під час льоту хлібні жуки видають характерне дзижчання. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся й інтенсивно живляться. Пік «ненажерливості » комах відзначається після 15.00, коли спека починає йти на спад. Увечері значна частина їх спускається вниз і ховається під грудками або в шпарках ґрунту. У прохолодні дні жуки не піднімаються з ґрунту в повітря. Наймасовіші розмноження хлібного жука-кузьки спостерігають у теплі та посушливі роки, тоді як холодні та дощові викликають різкий спад їхньої чисельності.

ЛичинкаЧерез два тижні після вильоту хлібні жуки розпочинають спаровування. Найчастіше це відбувається на посівах ярої пшениці, а також на парах і просапних культурах. Після цього самка приступає до кладки яєць. Примітно, що в популяції кількість жіночих особин удвічі перевищує чисельність самців. Самці хлібного жука живуть від 16 до 24 діб, самиці — до 21–35.

Для відкладання потомства самка заривається в ґрунт на глибину 10–15 см у тому самому місці, де відбувалося харчування. Яйця самка відкладає за кілька прийомів. Розміщує їх невеликими купками у вологому шарі ґрунту на глибині 8–20 см. У кожній кладці міститься по 30–40 яєць. Якщо ґрунт пухкий і м’який, жіноча особина жука-кузьки робить дві-три кладки, після чого відмирає в ґрунті. Максимальна плодючість кожної самки хлібного жука не перевищує 100 яєць.

Через три тижні з яєць виходять личинки, які живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, а личинки старших віків — переважно корінням. Восени вони ховаються в ґрунт на глибину 36–80 см (глибина залежить від вологості, температури навколишнього середовища). Зимують личинки двічі. Зимовий період проводять у стані заціпеніння. Оптимальна температура для діапаузи хлібних жуків — у межах 0°С. Навесні шкідники знову підіймаються у верхні шари ґрунту (у весняний та осінній періоди їх можна виявити практично в поверхневому шарі на глибині 1–5 см), де в другій половині травня — в червні утворюють спеціальну комірку (на глибині 10–15 см), у якій заляльковуються. Заляльковування відбувається в травні, в ґрунтових колисочках на глибині 10–15 см. У стадії лялечки перебувають близько двох тижнів, після чого виходять імаго. У багатьох місцевостях, зважаючи на дворічний цикл розвитку шкідника, через рік бувають льотні роки.

 

Шкода, якої завдають хлібні жуки

Жуки з’являються на посівах під час наливання зерна, у зв’язку з чим недосвідчені селяни раніше називали їх «наливничками», вважаючи, що вони сприяють наливу зерна, тоді як насправді вони шкодили.

Великої шкоди посівам озимим і ярим завдають як жуки, так і личинки:

 у весняний період личинки перебувають у поверхневому зволоженому шарі ґрунту й здатні під’їдати ярі зернові культури, сходи соняшнику, буряка;

восени личинки переключаються на живлення озимими сходами.

У фазі наливання зерна жуки вигризають внутрішню його частину. Під час дозрівання цей шкідник виїдає ендосперм із боків, ближче до зародка. Таке зерно під час обмолоту потрапляє у відходи. Зріле тверде зерно жуки не пошкоджують, а вибивають із колоса. Таким чином, характер шкідництва комахи цілком відповідає відомій приказці: «Як не з’їм, то понадкушую». Кузька не стільки зерна з’їдає, як просто збиває його своїми лапками на землю.

Один жук протягом життя з’їдає 7–8 г зерна, але ще більша шкода від кузьки в тому, що, розкушуючи м’які зерна, він вибиває вже затверділі. Відтак він здатен знищити 9–10 колосків, або 50–90 зерен. Підраховано, що за масової появи жуків втрати збіжжя на полі становлять понад 100 кг/га зерна. Мінімальні втрати врожаю зерна на одному гектарі посівів за наявності на 1 м2 поля одного жука становлять 40–50 кг, трьох жуків — 120–150, десяти — 400–500 кг. В умовах затримки збирання врожаю втрати зерна можуть збільшитися вдвічі. За чисельності понад десять жуків і середньої густоти посіву до 250 стебел на 1 м2 втрати врожаю зерна досягають 50%. У сприятливі роки по краях полів концентрація жуків може сягати 60–100 особин на 1 м2. Личинки жука харчуються коренями та проростками злаків, що може викликати сильне зріджування сходів.

 

Причини масового розмноження шкідників

Ще кілька століть тому основним джерелом їжі хлібних жуків був пирій. Розвиток сільського господарства спонукав комах перейти на смачніше джерело живлення — злакові культури. Це в значній мірі вплинуло на поліпшення умов їхнього існування. До того ж недотримання сівозміни, недостатньо якісний ґрунтообробіток полів йдуть тільки на користь розвитку популяції. Сприятливі кліматичні умови також вносять свої корективи в збільшення чисельності хлібних жуків:

теплі зими не сприяють знищенню зимуючих особин;

велика кількість опадів у період розвитку личинок і кладки яєць сприятливо позначається на розвитку комах.

 

Як боротися з хлібних жуком

У жука-кузьки є природні вороги, які регулюють чисельність шкідників. До них відносяться граки, галки, ворони, горобці, шпаки, лелеки, хижі види мух, оси. У сучасному сільському господарстві вживають таких заходів боротьби з хлібним жуком-кузькою:

дотримання циклічної сівозміни;

рання осіння оранка — оскільки пізня зяблева культивація абсолютно марна щодо личинок, тому що вони йдуть на велику глибину;

обробка міжрядь у червні;

збирання злакових культур у максимально ранні терміни.

У період живлення хлібних жуків на колосках, якщо їхня чисельність перевищує 3–4 особини на 1 м2, посіви потрібно обробити інсектицидами згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук

і.katerincyk@univest-media.com

журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.

Ключевые слова: зернові колосові, пшениця

Интервью
Несколько месяцев назад компания «Финтех.Про» запустила уникальную платформу AgroАpp, которая помогает сельхозпроизводителям быстро получить финансирование без процентов и часто даже без залога. С сервисом уже сотрудничают лучшие банки... Подробнее
Юрий Крутько
25 апреля руководителю районной организации ОО «Аграрная самооборона Украины» в Кропивницком районе Виталию Береговому средь белого дня в областном центре сожгли автомобиль. Случилось это после того, как «Аграрная самооборона Украины»... Подробнее

1
0