Хімічне сушіння: десикація рослин та особливості її проведення

Хімічне сушіння - десикація рослин - важливий агротехнічний прийом, який проводять перед збиранням урожаю з метою прискорення дозрівання різних с.-г. культур шляхом зменшення вмісту вологи в рослинах.

М. Кирпа, д-р с.-г. наук, завлаб,
Інститут сільського господарства степової зони НААН України
 
Проводити десикацію рекомендується, першою чергою, для пізньостиглих культур, особливо за їхнього вирощування в зонах із прохолодним кліматом та у вологі роки. Виправдовує себе і хімічне сушіння насінників багаторічних трав, цукрових буряків та інших культур, для яких є проблемним отримання високоякісного насіннєвого матеріалу. Розрахунки показують, що витрати на десикацію рослин будуть меншими порівняно зі збиранням вологого зерна та подальшим його термічним сушінням. Крім того, відпадає потреба мати спеціальне обладнання - зерносушарки, вартість яких надто висока.
   Для проведення десикації рослин слід правильно обрати препарати та їхні дози залежно від культури. Раніше для десикації застосовували хімічні препарати гербіцидної дії, або ж групу дефоліантів-десикантів, із яких найпоширенішим був хлорат магнію. Гербіциди діяли досить жорстко, тобто була вірогідність різкого призупинення відтоку пластичних речовин у ранні фази вегетації і, як наслідок, зниження врожаю. Хлорат магнію потрібно було вносити надто високою дозою, що ускладнювало його практичне застосування. Останнім часом для десикації кукурудзи, сої, пшениці, соняшнику випробувані і рекомендовані інші, ефективніші, препарати, наприклад, Реглон, Реглон Супер, Скорпіон тощо.
У цьому році склались особливі умови для збирання ярих зернових та зернобобових культур, для яких проведення десикації рослин може бути доцільним.
Наприклад, посіви ячменю порівняно низькорослі, що спричинило їхню значну забур'яненість. Також унаслідок опадів, що випали в низці регіонів, у посівах ячменю з'явився підгін, тобто утворилися бічні пагони - зелені, з нестиглим колосом.
Горох також низькорослий і забур'янений. Крім того, особливість цієї культури - нерівномірне дозрівання як між окремими рослинами, так і в межах самої рослини.
   Виходячи з таких техніко-технологічних обставин, пряме збирання ячменю і гороху може значно ускладнюватись. Проте і роздільний спосіб зі скошуванням рослин у валки для їхнього підсихання - ризикований, оскільки стеблостій зріджений і не забезпечить розміщення валків на стерні.
Як вихід із цієї ситуації може бути хімічне сушіння - десикація рослин ячменю та гороху залежно від призначення посіву та економічної доцільності. Для десикації насінницьких посівів ячменю краще застосовувати препарат Баста 140 (14% в. р.) дозою 2-3 л/га. На товарних посівах ефективнішим є застосування препарату Раундап (36% в. р.) також дозою 2-3 л/га. Проводити десикацію слід за 10-14 діб до збирання. На посівах чистих або тих, де було проведено десикацію, збирання розпочинають у фазі твердої або повної стиглості зерна за його вологості 16-17%. З метою запобігання втратам урожаю на низькорослих посівах слід збільшувати швидкість роботи різального апарата жатки, а мотовило опускати якомога нижче і виносити дещо вперед.
Десикація ярих ранніх культур
На посівах гороху десикацію проводять препаратом Реглон (2 л/га) у суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) за сім-десять діб до прямого збирання. У цей час рослини починають жовтіти, а нижні боби забарвлюються у жовто-бурий колір, вологість зерна становить близько 30%.
Окрім ячменю і гороху, десикацію також можна проводити на забур'янених посівах озимої пшениці, застосовуючи в такому разі пряме збирання цієї культури. Для десикації пшениці застосовують Раундап (36% в. р.) у дозі 2-3 л/га та Реглон - 2-2,5 л/га. За використання цих препаратів слід зважати на особливості їхнього впливу на рослину. Наприклад, Реглон швидко підсушує наземну частину стеблостою, проте через деякий час пошкоджені бур'яни можуть відростати і нарощувати вегетативну масу. Раундап діє повільніше, але забезпечує знищення не тільки надземної маси, а й кореневої системи, тобто його остаточна ефективність як десиканту вища.
Десикація ярих пізніх культур
Серед пізньостиглих культур найефективнішим є проведення передзбиральної десикації у посівах сої і соняшнику. Ці культури дозрівають нерівномірно, схильні до ураження хворобами і осипання насіння, тому їх завчасне збирання має важливе значення і забезпечує збереження врожаю.
   Десикація сої - вже добре вивчений і апробований прийом, який скорочує тривалість вегетаційного періоду і прискорює збирання на п'ять-дев'ять діб залежно від строку десикації, погодних умов і стану посіву. Розпочинати десикацію слід за вологості насіння 50% і нижче, врожайність і маса 1000 насінин при цьому вже не зменшуються, вміст білка й олії - також без змін. Проводять десикацію препаратами Реглон Супер та Скорпіон у дозі 2-3 л/га. Можна використовувати й інші препарати: Баста (2 л/га), Гліфоган (2-3 л/га), Везувій (2-3 л/га). Окрім товарних посівів, передзбиральній десикації підлягають також насінники сої. Десикація насіннєвих посівів дає можливість отримувати насіння сої з високою енергією проростання і лабораторною схожістю навіть у несприятливих для достигання умовах. Насіння, зібране після десикації, дає за пересівання «потомство», яке має високі посівні і врожайні властивості.
   Десикація соняшнику - також добре відомий виробникам агроприйом, який проводять з метою прискорення дозрівання і збирання врожаю та зниження його втрат від грибкових захворювань (білої і сірої гнилі). Десикацію соняшнику краще проводити за вологості насіння близько 20%, кошиків - 80, стебел - 60%. Практика показує, що такий стан настає через 35-40 діб після масового квітування рослин соняшнику. За обприскування в цей строк відбувається швидке підсихання рослин, тому через шість-десять діб рослини підсихають до такого стану, що їх легко збирати. Під час збирання насіння буде не тільки сухим, а й чистим, оскільки поліпшуються умови комбайнового обмолочування.
   Так, у разі збирання насіння соняшнику після десикації вміст домішок у бункерній масі не перевищував 7%, а без хімічного сушіння становив понад 12%. Урожай, якість і олійність насіння після десикації, як правило, дещо підвищуються за рахунок прискорення дозрівання відсталих у розвитку рослин, зниження втрат на дихання підсушеного насіння. Крім того, внаслідок десикації ущільнюються кошики і зменшується осипання з них найважчих, з високою питомою масою, насінин.
Проводити десикацію соняшнику можна і за вищої вологості (25-30%), оскільки врожай насіння від цього не зменшується. Однак у такому разі підсихання рослин відбувається повільніше і може дещо знижуватись вміст олії.
Для десикації соняшнику застосовують препарат Реглон Супер у дозі 2-3 л/га. Перевіркою не виявлено недопустимих залишків цього препарату у різній продукції (насіння, стебла, кошики, олія, халва).
Під час проведення передзбиральної десикації рослин обприскують, як правило, всю площу соняшнику, що потребує скорочених строків його збирання. Досвід окремих господарств засвідчує, що для зменшення напруги збиральних робіт десикацію бажано проводити у різні строки, або ж почергово на окремих полях та на самому полі. Відоме також застосування десикантів на насіннєвих посівах кукурудзи.
Уперше в Україні передзбиральна десикація кукурудзи була проведена в науково-виробничих дослідах Всесоюзного НДІ кукурудзи (нині - Інститут сільського господарства степової зони НААН). Обробляли насіннєві посіви пізньостиглих гібридів кукурудзи за вологості зерна 35-50%, у якості десикантів застосовували препарати хлорату магнію (25-30 кг/га) і Реглону (3-5 л/га).
Внаслідок десикації рослин різко прискорювалось підсихання рослин: вологість листків під час збирання становила 18-22% (без обробки - 62-66%); обгортки качанів були сухіші на 16-33%, стрижні - на 1,5-8,5% порівняно з необробленими рослинами. Найголовніший показник - вологість зерна - завдяки десикації знижувався на 4,5-7%, що дало змогу розпочинати збирання кукурудзи на сім-десять діб раніше. Показники якості насіння: енергія проростання, схожість, сила росту, маса 1000 зерен - були на рівні контрольних або ж перевищували їх.
Вважаємо, що в умовах значного збільшення площ насіннєвої кукурудзи, що відбувається наразі переважно в зоні Лісостепу, і збирання її з підвищеною вологістю передзбиральна десикація рослин є перспективним агроприйомом задля отримання високоякісного насіння та зниження енерговитрат на його сушіння.
   Десикація - відповідальний і суворо контрольований захід. Під час внесення десикантів слід дотримуватися загальних правил та санітарно-екологічних норм, пов'язаних із проведенням подібних хімічних робіт. Особливу увагу звертають на застережні заходи у разі близького розміщення культур, які не підлягають хімічному підсушуванню, або ж багаторічних насаджень.
Технологія проведення десикації передбачає використання авіаційної техніки і тракторних обприскувачів. Їхній вибір залежить від обсягу десикаційних заходів, строків їхнього проведення, особливостей культури, яку обробляють, місця розміщення посіву.
Тракторні обприскувачі за принципом дії бувають штангові і вентиляторні. Штангові забезпечують кращу рівномірність розподілення десиканту поверхнею посіву, вони менше залежать від погодних умов. Вентиляторні - продуктивніші, маневреніші, однак ефективність покриття посіву робочою рідиною надто залежить від погодних умов, насамперед, від напрямку і сили вітру.
З авіаційної техніки використовують малогабаритні літаки типу Ан-2, Ан-2М, гвинтокрили Ми-1, Ми-2, Ка-26 та інші, які комплектують різними розпилювачами для якісного внесення робочого розчину.
Під час обприскування будь-яким типом обприскувачів першочергово враховують швидкість вітру і температуру повітря.
   У всіх випадках допустима швидкість вітру для обприскування становить до 4-5 м/с, агрегати мають рухатися перпендикулярно його напрямку. Кращий час для проведення десикації - ранок (4-10 год) та вечір (17-22 год).
Десикація посівів потребує досить рясного змочування рослин препаратом, тому витрати робочої рідини мають становити: за авіаобприскування - 100-150, за наземного - 300-400 л/га.
Як засвідчила практика, кінцевий результат десикації повністю виправдовує витрати на її проведення, сприяє кращому збереженню врожаю та позбавляє виробника зайвого клопоту, пов'язаного з потребою термічного досушування збіжжя. Тож покладатися на «милість природи» чи вдатися до десикації - вирішуйте самі.