Грибні хвороби пшениці ярої

До факторів, що обмежують підвищення урожайності пшениці ярої, належить ураження посівів грибними хворобами. Чільне місце серед них посідають тверда сажка, кореневі гнилі, бура листкова іржа, борошниста роса, септоріоз, фузаріоз колоса та чорний зародок насіння. Так, шкідливість окремих груп хвороб може призводити до зниження урожайності від 10 до 50% і більше. Водночас в умовах України захворювання пшениці ярої вивчені недостатньо.

М. Ре­ть­ман, канд. с.-г. на­ук,
М. Піковсь­кий, канд. біол. на­ук

Ко­ре­неві гнилі
В умо­вах Ук­раїни у посівах ярої пше­ниці мо­жуть про­яв­ля­ти­ся різні ти­пи ко­ре­не­вих гни­лей (фу­заріоз­на, зви­чай­на, ри­зок­тоніоз­на та ін.), що зу­мов­ле­но ви­до­вим скла­дом їхніх збуд­ників. У Лісо­сте­пу най­частіше роз­ви­вається фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль. Її вик­ли­ка­ють ши­ро­ко спеціалізо­вані гри­би з ро­ду Fusarium (Fusarium culmorum Sacc., F. avenaceum Sacс., F. oxysporum Schlecht та ін.). Ця хво­ро­ба про­яв­ляється про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації рос­лин (її мож­на ви­я­ви­ти вже під час про­ро­с­тан­ня насіння та по­яви сходів). Фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль спри­чи­нює за­ги­бель про­ростків, зріджен­ня посівів і відми­ран­ня про­дук­тив­них сте­бел. Ура­жені рос­ли­ни різко зни­жу­ють свою про­дук­тивність.
Для візу­аль­ної діаг­но­с­ти­ки хво­ро­би слід ре­тель­но ог­ля­ну­ти ко­ре­не­ву си­с­те­му рос­лин. Так, за ура­жен­ня пер­вин­них і вто­рин­них корінців і підзем­но­го міжвуз­ля на них з’яв­ля­ють­ся ко­рич­неві штри­хи і сму­ги. На по­чат­ку цвітіння у хво­рих рос­лин спо­с­терігається по­буріння ос­но­ви стеб­ла. Важ­ли­вою оз­на­кою хво­ро­би є фор­му­ван­ня у во­ло­гу по­го­ду на ура­же­них ділян­ках біло-ро­же­во­го на­льо­ту, що яв­ляє со­бою спо­ро­но­шен­ня па­то­генів.
Гри­би із ро­ду Fusarium інтен­сив­но інфіку­ють рос­ли­ни, які ос­лаб­лені різни­ми чин­ни­ка­ми, зо­к­ре­ма дефіци­том во­ло­ги у грунті, пе­ре­па­да­ми тем­пе­ра­ту­ри та ін. Знач­не по­ши­рен­ня збуд­ників хво­ро­би у різні ве­ге­таційні періоди зу­мов­ле­но їхньою здатністю роз­ви­ва­ти­ся у ши­ро­ко­му теп­ло­во­му тем­пе­ра­тур­но­му діапа­зоні (3…35°С). По­ру­шен­ня аг­ро­техніки, зо­к­ре­ма мо­но­куль­ту­ра пше­ниці, сприяє ма­со­во­му по­ши­рен­ню хво­ро­би. 
Вра­хо­ву­ю­чи ши­ро­ку спеціалізацію грибів, що є збуд­ни­ка­ми фу­заріоз­ної ко­ре­не­вої гнилі, у різних ти­пах грунтів завжди є до­стат­ня кількість іно­ку­лю­му па­то­генів. Інфекція та­кож мо­же по­ши­рю­ва­ти­ся з ура­же­ним насінням.
Твер­да саж­ка
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня пше­ниці ярої. Її збуд­ни­ка­ми є гри­би із ро­ду Tilletia. Шкідливість за­хво­рю­ван­ня по­ля­гає в ут­во­ренні у ко­ло­с­ках спо­ро­вої ма­си замість зер­на.
Діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу візу­аль­но в по­льо­вих умо­вах мож­на із по­чат­ку мо­лоч­ної стиг­лості зер­на — в цій фазі ура­же­не ко­лос­ся злег­ка сплю­ще­не, ко­ло­с­ки роз­су­нуті та більш інтен­сив­но­го зе­ле­но­го за­барв­лен­ня порівня­но зі здо­ро­вим. За роз­дав­лю­ван­ня ура­же­них ко­лосків у фазі мо­лоч­ної стиг­лості із них виділяється сіру­ва­та ріди­на із не­приємним за­па­хом три­ме­ти­ламіну (порівню­ють із за­па­хом осе­лед­це­во­го роз­со­лу). На­далі, у фазі по­вної стиг­лості зер­на, відмінність у за­барв­ленні між ура­же­ним та здо­ро­вим ко­лос­сям зни­кає. Ура­же­не ко­лос­ся пря­мо­сто­я­че, тоді як здо­ро­ве по­ник­ле, оскільки у хво­ро­му ко­лосі, замість зер­на, фор­му­ють­ся спо­рові мішеч­ки, які ще на­зи­ва­ють со­ру­са­ми. При роз­дав­лю­ванні мішеч­ки лег­ко руй­ну­ють­ся, з них ви­си­пається тем­на спо­ро­ва ма­са, яка та­кож має не­приємний за­пах. Ма­са спо­ро­вих мішечків знач­но мен­ша, ніж здо­ро­вих зернівок. У ко­лосі мо­жуть ура­жу­ва­ти­ся всі зернівки, а та­кож ок­ремі з них.
Під час зби­ран­ня вро­жаю та об­мо­ло­чу­ван­ня зер­на обо­лон­ка спо­ро­во­го мішеч­ка руй­нується і теліос­по­ри роз­по­ро­шу­ють­ся. Важ­ли­во зна­ти, що інфекція зберігається у ви­гляді теліос­пор на по­верхні здо­ро­во­го насіння, особ­ли­во в рай­оні чуб­чи­ка та бо­ро­зен­ки. Ок­ремі не­зруй­но­вані саж­кові мішеч­ки мо­жуть по­трап­ля­ти до насіння у ви­гляді домішок (їх лег­ко ви­я­ви­ти під час фіто­па­то­логічної ек­с­пер­ти­зи насіннєво­го ма­теріалу).
На­ступ­но­го ро­ку, після висіву насіння у грунт, ко­ли зер­но про­ро­с­тає, на йо­го по­верхні про­ро­с­та­ють і теліос­по­ри. Ураз­ли­ва фа­за у рос­лин, ко­ли відбу­вається їхнє за­ра­жен­ня збуд­ни­ком твер­дої саж­ки, три­ває від по­чат­ку про­ро­с­тан­ня насіння до по­яви сходів. Інтен­сив­не інфіку­ван­ня про­ростків пше­ниці відбу­вається за тем­пе­ра­ту­ри грун­ту 5…10°С і йо­го во­ло­гості 40–60%. Сильніше ура­жується па­то­ге­на­ми пше­ни­ця яра у разі надмірно ранніх строків сівби та за збільшен­ня гли­би­ни за­гор­тан­ня насіння.

Бо­рош­ни­с­та ро­са
Ця хво­ро­ба — од­на із най­по­ши­реніших та ду­же шкідли­вих. Її збуд­ник — гриб Blumeria graminis (DC.) Speer f. sp. tritici Marchal (Erysiphe graminis DС.) па­ра­зи­тує на всіх над­зем­них ор­га­нах рос­лин, по­чи­на­ю­чи із по­яви мо­ло­дих рос­лин і на­далі про­тя­гом усь­о­го періоду ве­ге­тації (ура­жує тільки живі тка­ни­ни). Шкідливість за­хво­рю­ван­ня по­ля­гає у змен­шенні асиміляційної по­верхні, пе­ред­час­но­му за­си­ханні листків і зни­женні ма­си насіння та вмісту в ньо­му білка.
Діаг­но­с­ту­ва­ти хво­ро­бу мож­на за на­явністю на ура­же­них ор­га­нах спо­чат­ку біло­го па­ву­ти­ни­с­то­го на­льо­ту (міцелій та конідіаль­не спо­ро­но­шен­ня), який зго­дом ущільнюється, на­бу­ває сіру­ва­то­го за­барв­лен­ня і бо­рош­ни­с­то­го ви­гля­ду. До кінця ве­ге­тації по­ду­шеч­ки ста­ють жов­то-сіри­ми, а на них фор­му­ють­ся чорні крап­ки — клей­сто­теції гри­ба (стадія). Частіше бо­рош­ни­с­та ро­са про­яв­ляється на ли­ст­ко­вих пла­с­тин­ках і ли­ст­ко­вих піхвах, трап­ляється її про­яв та­кож на стеб­лах, рідше — на ко­лосі.
Хво­ро­ба про­гре­сує за умов по­су­хи, ви­со­ких тем­пе­ра­тур і їхніх пе­ре­падів. Слід відміти­ти, що гриб B. graminis для сво­го роз­вит­ку не по­тре­бує кра­пель­но-рідкої во­ло­ги, але йо­му не­обхідна ви­со­ка віднос­на во­логість повітря. Конідії інтен­сив­но про­ро­с­та­ють за во­ло­гості 96–99%. Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра — 15…20°С. По­ши­рен­ню бо­рош­ни­с­тої ро­си сприяє пізній посів пше­ниці ярої, за­гу­щеність посівів, вне­сен­ня підви­ще­них доз азот­них до­б­рив, а та­кож відсутність про­сто­ро­вої ізо­ляції між посіва­ми ози­мої пше­ниці та ярої.
Зи­мує гриб у ви­гляді міцелію на посівах ози­мих зер­но­вих та клей­сто­теціями на рос­лин­них решт­ках.

Бу­ра ли­ст­ко­ва іржа
На пше­ниці ярій це най­по­ши­реніша іржа­с­та хво­ро­ба. Її збуд­ник — гриб Puccinia recondita Rob. ex Desm f. sp. tritici — мо­же інфіку­ва­ти рос­ли­ни пше­ниці про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду. За ран­нь­о­го про­яву хво­ро­би та інтен­сив­но­го її роз­вит­ку відбу­вається пе­ред­час­не відми­ран­ня листків, що при­зво­дить до суттєво­го не­до­бо­ру вро­жаю насіння та погіршен­ня йо­го якості.
Під час про­ве­ден­ня діаг­но­с­ти­ки хво­ро­би слід вра­хо­ву­ва­ти, що най­частіше ура­жується ли­с­тя, рідше — ли­ст­кові піхви та стеб­ла. Симп­то­ми хво­ро­би про­яв­ля­ють­ся у ви­гляді дрібних ок­руг­лих іржа­во-бу­рих уре­диніопу­с­тул (у ви­гляді роз­ривів епідермісу), ха­о­тич­но розміще­них на верх­нь­о­му боці ли­ст­ка. Че­рез де­я­кий час із ниж­­ньо­го бо­ку ли­ст­ко­вої пла­с­тин­ки у ви­гляді чор­них по­ду­ше­чок, при­кри­тих епідермісом, ут­во­рю­ють­ся теліопу­с­ту­ли. Силь­но ура­жені ли­ст­ки скру­чу­ють­ся та за­си­ха­ють. 
Для інтен­сив­но­го роз­вит­ку бу­рої ли­ст­ко­вої іржі потрібна тем­пе­ра­ту­ра 20…25°C та на­явність на рос­ли­нах крап­лин­но-рідин­ної во­ло­ги.
У зи­мо­вий період гриб P. recondita ре­зер­вується у формі міцелію в ура­же­них схо­дах пше­ниці ози­мої. На­весні гриб­ни­ця про­дов­жує роз­ви­ток і про­ду­кує уре­диніос­по­ри, які повітря­ни­ми по­то­ка­ми по­ши­рю­ють­ся на ве­ликі відстані. Ре­зер­ва­та­ми інфекції мо­жуть бу­ти за­ра­жені схо­ди па­да­лиці пше­ниці ози­мої, а та­кож ди­ко­рослі зла­ки біля доріг і полів та ін.

Сеп­торіоз
Ця хво­ро­ба з-поміж усіх видів пля­ми­с­то­с­тей на­бу­ла найз­начнішо­го по­ши­рен­ня та є найшкідливішою. Її спри­чи­ню­ють гри­би із родів Septoria та Stagonospora. За силь­но­го роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня ли­ст­ки пе­ред­час­но за­си­ха­ють, що при­зво­дить до не­до­бо­ру вро­жаю зер­на. Ос­таннє мо­же бу­ти плю­с­к­лим, а інко­ли інфіко­ва­ним. 
Симп­то­ми хво­ро­би мо­жуть з’яв­ля­тись на всіх над­зем­них ор­га­нах рос­лин про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го се­зо­ну. Особ­ли­вості про­яву пля­ми­с­то­с­тей за­ле­жать від ви­ду збуд­ни­ка хво­ро­би. На схо­дах ут­во­рю­ють­ся бурі сму­ги, пля­ми або по­буріння ко­ле­оп­ти­ле та ос­но­ви пер­ших листків. На пля­мах помітні чорні крап­ки — пікніди. На ли­ст­ках — про­дов­гу­ваті бурі пля­ми, котрі з ча­сом зне­барв­лю­ють­ся, на ура­же­них ділян­ках помітні пікніди. Пля­ми та­кож мо­жуть бу­ти ви­дов­же­но-еліптич­ни­ми із жов­тою об­лямівкою. На стеб­лах ура­жені ділян­ки білу­ваті і розплив­часті, частіше без пікнід. На закінчен­нях ко­ло­с­ко­вих лу­со­чок — тем­но-бурі або тем­но-фіоле­тові пля­ми. Ура­же­не зер­но на­бу­ває змор­ш­ку­ва­то­го ви­гля­ду і має мен­шу ма­су або ж візу­аль­но не відрізняється від здо­ро­во­го.
Сеп­торіоз інтен­сив­но про­гре­сує за ча­с­тих ат­мо­сфер­них опадів і тем­пе­ра­ту­ри 20…22°С. Пікно­с­по­ри грибів про­ро­с­та­ють у краплі во­ди або за 100%-ї віднос­ної во­ло­гості повітря.
Дже­ре­ла­ми інфекції є ура­жені решт­ки, де гри­би зи­му­ють у ви­гляді пікнід, а та­кож схо­ди ози­мої пше­ниці. Інфіко­ва­ним та­кож мо­же бу­ти насіння, у яко­му зберігається гриб­ни­ця. Інфекційний ма­теріал та­кож ре­зер­вується в ура­же­них бур’янах (ко­ст­ри­ця, тон­коніг та ін.).

Фу­заріоз ко­ло­са
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в ок­ремі ве­ге­таційні періоди. Її збуд­ни­ка­ми є гри­би із ро­ду Fusarium (Fusarium graminearum Schwabe, F. culmorum (Sm.) Sacc., F. avenaceum (Fr.) Sacc., F. tricinctum (Cda) Wr., Booth, F. poae (Pk.)). Доміну­ван­ня то­го чи іншо­го ви­ду пов’яза­но з при­род­ни­ми умо­ва­ми регіону та по­год­ни­ми умо­ва­ми кон­крет­но­го ве­ге­таційно­го періоду. Шкідливість фу­заріозу ко­ло­са по­ля­гає у зни­женні або втраті схо­жості інфіко­ва­ним насінням. В ос­тан­нь­о­му та­кож на­ко­пи­чу­ють­ся міко­ток­си­ни, що є не­без­печ­ни­ми для здо­ров’я лю­дей і тва­рин.
Хво­ро­ба про­яв­ляється у фазі ко­лосіння та на­ли­ван­ня зер­на. Ти­по­ви­ми її симп­то­ма­ми є зне­барв­лен­ня ко­ло­с­ко­вих лу­со­чок. На ос­танніх, за спри­ят­ли­вих для па­то­генів по­год­них умов, фор­мується ро­же­во-оран­же­во­го або чер­во­ну­ва­то-цег­ли­с­то­го ко­ль­о­ру наліт, що скла­дається зі спо­ро­но­шен­ня па­то­генів. У кінці ве­ге­тації на ура­же­них ко­ло­с­ках мож­на спо­с­теріга­ти пло­дові тіла си­ньо-чор­но­го ко­ль­о­ру — пе­ри­теції. Ко­лос ура­жується повністю або ло­каль­но. Ура­жен­ня ко­лос­ся під час цвітіння при­зво­дить до фор­му­ван­ня плю­с­к­ло­го блідо-зе­ле­но­го зер­на, на по­верхні яко­го помітний наліт па­то­ге­ну. Іноді візу­аль­на діаг­но­с­ти­ка хво­ро­би ус­клад­нюється, що обу­мов­ле­но відсутністю при­та­ман­но­го для грибів із ро­ду Fusarium на­льо­ту на по­верхні ко­ло­ско­вих лу­сок. Інфіко­ва­не насіння та­кож ча­с­то бу­ває без­симп­том­ним.
Ма­со­во­му ура­жен­ню насіння спри­я­ють підви­ще­на во­логість повітря і тем­пе­ра­ту­ра у період зби­ран­ня вро­жаю.
Інфекція зберігається в ура­же­них рос­лин­них решт­ках, а та­кож у насінні.

Чор­ний за­ро­док насіння
Хво­ро­ба має ви­со­ку ча­с­то­ту ви­ник­нен­ня. Се­ред збуд­ників за­хво­рю­ван­ня по­ши­рені гри­би із ро­ду Alternaria, рідше — гриб Bipolaris sorokiniana (Sacc.) Shaem. (Cochliobolus sativus (Ito et Kurib.) Drechsler ex Dastur.). Здебільшо­го насіння із чор­ним за­род­ком фізіологічно не­до­роз­ви­ну­те і має низь­ку енергію про­ро­с­тан­ня та схожість. Рос­ли­ни, що фор­му­ють­ся із та­ких насінин, відста­ють у рості та роз­вит­ку, ча­с­то мо­жуть ги­ну­ти у період по­яви сходів.
Аль­тер­наріоз­ний чор­ний за­ро­док ха­рак­те­ри­зується по­темнінням насіни­ни у зоні за­род­ка або без­по­се­ред­ньо за­род­ко­во­го щит­ка. Во­но мо­же по­ши­рю­ва­тись на будь-яку ча­с­ти­ну насіни­ни, при цьо­му її колір змінюється від тем­но-ко­рич­не­во­го до олив­ко­во­го, а ви­пов­неність зернівки мо­же зберіга­тись. Під час про­ро­с­тан­ня хво­ро­го насіння спо­с­теріга­ють­ся такі симп­то­ми: де­фор­мація про­ро­ст­ка; по­ява повітря­но­го міцелію (сіро­го, ми­ша­чо­го або по­пе­ля­с­то­го ко­ль­о­ру); по­темніння пер­вин­них корінців, ко­ре­не­вої ший­ки й ос­но­ви стеб­ла.
Під час інфіку­ван­ня насіння В. sorokiniana спо­с­терігається ха­рак­тер­на тем­на пігмен­тація у зоні за­род­ка. Ура­же­не зер­но плю­с­к­ле.
Інтен­сив­но­го роз­вит­ку чор­ний за­ро­док насіння на­бу­ває у ро­ки із ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою у період цвітіння рос­лин, а та­кож за умо­ви ви­со­кої віднос­ної во­ло­гості повітря на по­чат­ку мо­лоч­ної стиг­лості зер­на.
Насіння є од­ним із дже­рел інфекції, оскільки все­ре­дині ньо­го мо­же місти­ти­ся гриб­ни­ця па­то­генів та конідії — на по­верхні. Гри­би, що вик­ли­ка­ють чор­ний за­ро­док насіння, та­кож мо­жуть три­ва­лий час зберіга­ти­ся у ви­гляді міцелію і конідій на рос­лин­них решт­ках у грунті. На­при­клад, конідії B. soroki­niana в умо­вах по­су­ш­ли­во­го кліма­ту зберіга­ють­ся в грунті до п’яти років. Слід та­кож вра­хо­ву­ва­ти, що ви­ди Alternaria spp. ма­ють ши­ро­ку трофічну спеціалізацію.

За­хо­ди кон­тро­лю хво­роб   
Еле­мен­та­ми профілак­ти­ки епіфітотій хво­роб на посівах пше­ниці ярої є мак­си­маль­не ви­ко­ри­с­тан­ня аг­ро­технічних за­ходів, які да­ють змо­гу кон­тро­лю­ва­ти дже­ре­ла інфекції па­то­генів та ство­рю­ва­ти спри­ят­ливі для рос­ту й роз­вит­ку рос­лин умо­ви, а та­кож іму­но­логічно­го ме­то­ду, що пе­ред­ба­чає ви­ро­щу­ван­ня сортів, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся підви­ще­ною стійкістю про­ти хво­роб.
Мен­ше ура­жу­ють­ся хво­ро­ба­ми такі сор­ти пше­ниці ярої: бу­рою ли­ст­ко­вою іржею — Ажур­ная, Харківська 18, Ко­лек­тив­на 3, Ми­ронівчан­ка; бо­рош­ни­с­тою ро­сою — Харківська 28, Не­д­ра, Ча­до, Спад­щи­на; сеп­торіозом — Не­дра, Ку­чу­мов­ка та Етюд (М. С. Ре­ть­ман, 2012).
Ве­ли­ке зна­чен­ня в об­ме­женні хво­роб має якість насіннєво­го ма­теріалу, а та­кож та­кий прий­ом профілак­ти­ки і кон­тро­лю, як про­тру­ю­ван­ня. Ос­таннє дає змо­гу не тільки кон­тро­лю­ва­ти па­то­ге­ни, що пе­ре­да­ють­ся насінням та пе­ре­бу­ва­ють у грунті, але й за­хи­ща­ти рос­ли­ни від ае­ро­ген­ної інфекції на ранніх ета­пах ор­га­но­ге­не­зу. То­му обов’яз­ко­вою умо­вою от­ри­ман­ня стабільних і здо­ро­вих уро­жаїв зер­на пше­ниці є зне­за­ра­жен­ня насіннєво­го ма­теріалу. Для цьо­го за­сто­со­ву­ють ре­ко­мен­до­вані про­труй­ни­ки: Іншур Пер­форм, т. к. с. (тритіко­на­зол, 80 г/л + пірак­ло­ст­робін, 40 г/л) у нормі 0,5 л/т  — про­ти саж­ко­вих хво­роб, ко­ре­не­вих гни­лей, сеп­торіозу; Дивіденд Стар 036 FS, т. к. с. (ди­фе­но­ко­на­зол, 30 г/л + ци­про­ко­на­зол, 6,25 г/л) — 1,0 л/т — про­ти ле­тю­чої і твер­дої са­жок, гельмінто­с­поріоз­ної та фу­заріоз­ної ко­ре­не­вих гни­лей, пліснявіння на­­сіння; Ран­ко­на, 15, м. е. (іпко­на­зол, 15 г/л) — 1,3 л/т — про­ти ле­тю­чої і твер­дої са­жок, ко­ре­не­вих гни­лей, сеп­торіозу, бо­рош­ни­с­тої ро­си. За­сто­со­ву­ють та­кож й інші доз­во­лені про­труй­ни­ки насіння. Слід відміти­ти, що до­да­ван­ня до про­труй­ників ре­гу­ля­торів рос­ту рос­лин та­кож сприяє підви­щен­ню їхньої технічної ефек­тив­ності про­ти хво­роб.
Од­ним з ос­нов­них прий­омів кон­тро­лю хво­роб пше­ниці ярої уп­ро­довж ве­ге­таційно­го періоду рос­лин є хімічний за­хист. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють фунгіци­ди: Акан­то плюс 28, КС (0,5–0,75 л/га) — про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си, сеп­торіозу ли­с­тя та ко­ло­са, іржі; Аба­кус, мк. е. (1,25–1,75 л/га) — про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си, сеп­торіозу ли­с­тя, бу­рої ли­ст­ко­вої іржі, сеп­торіозу ко­ло­са, фу­заріозу ко­ло­са, ко­ре­не­вих гни­лей; Імпакт 25 SC, к. с. (0,5 л/га) — про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си, сеп­торіозу, стеб­ло­вої та бу­рої іржі, фу­заріозу, ко­ре­не­вих гни­лей. За­сто­со­ву­ють та­кож й інші фунгіци­ди, на­ве­дені у ви­данні «Пе­релік пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» (ви­дається щорічно або ок­ре­ми­ми до­дат­ка­ми з до­пов­нен­ням). Ви­ко­ри­с­то­ву­ють пре­па­ра­ти із до­три­ман­ням рег­ла­мен­ту.
Своєчас­не зби­ран­ня вро­жаю, про­ве­де­не у стислі стро­ки і без втрат, по­пе­ре­д­жує роз­ви­ток фер­мен­та­тив­но-мікоз­но­го вис­на­жен­ня зер­на, чор­но­го за­род­ка, фу­заріозу, олив­ко­вої плісня­ви та на­ко­пи­чен­ня інфекції ба­га­ть­ох хво­роб.