ГМО: Fata volemtem ducunt, nolentem trahunt (Тих, хто бажає, доля веде; тих, хто опирається, — тягне)

Щойно в Європі вибухнула чергова «сенсація», викликана оприлюдненням «дослідження» французького «зеленого» вченого - професора Жіля-Еріка Сераліні, схильна до усіляких «смажених фактів» жовта преса тут же рознесла по всьому світу новину: споживання ГМО викликає рак! Пройшло кілька тижнів, ажіотаж спав, незаангажовані вчені впіймали професора Сераліні на упередженості та необ'єктивності, але, зрозуміло, жовта преса цього не помітила. Таким чином, питання сучасних біотехнологій взагалі та генетично модифікованих організмів зокрема підтвердило свою важливість для суспільства, і тому не зайве поговорити ще раз на цю тему з академічними вченими, тобто тими, хто працює в науці заради самої науки. «Пропозиція» звернулася до одного з найавторитетніших учених у цій галузі на просторах колишнього СРСР і Східної Європи - академіка Національної академії наук України, директора Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України, доктора біологічних наук
Ярослава Блюма. Розмову веде Юрій Михайлов.

Оприлюднення результатів дослідження французьких учених під керівництвом професора Сераліні викликало спалах чергової істерії в суспільстві. З чим це пов'язано? Адже подібні жахалки досить регулярно роздмухували росіяни Ірина Єрмакова та Олександр Баранов, і реакція була спокійнішою.
- Повз увагу ЗМІ пройшов той факт, що це - не перша публікація Сераліні з цього приводу: його перша робота щодо негативного впливу ГМ-кукурудзи на щурів була оприлюднена ще 2007 р. Цей вчений уперто продовжує дослідження в цьому напрямі, незважаючи на науково обгрунтовану критику його підходів до проведення експериментів і обробки та інтерпретації отриманих результатів. Створюється враження, що Сераліні ставить за мету не встановлення наукової істини, а досягнення якихось політичних цілей.
Виникає питання: чому для дослідів була обрана лінія щурів, яка генетично схильна до спонтанного розвитку ракових пухлин? Зауважте, що середня тривалість життя цієї лінії щурів - два роки. І впродовж їхнього життя їх тримали на кукурудзяній дієті. Щоденно два роки поспіль раціон щурів включав 33% ГМ-кукурудзи. До речі, кукурудза не є традиційним кормом щурів. Уявіть собі, що людину все життя годували б нетрадиційними для неї продуктами харчування...
При цьому під час проведення дослідів не брали до уваги такі чинники, як нівелювання впливу старіння організму, одноманітної їжі, спонтанних і інфекційних хвороб, спадкових хвороб, у тому числі онкологічних. На ці запитання професор Сераліні із співавторами не дає відповідей.
Під час проведення доклінічних досліджень нових фармацевтичних препаратів на токсичність є жорстка вимога: проведення дослідження на пацюках протягом трьох місяців. Цього часу достатньо, щоб визначити наявність або відсутність токсичного впливу. А глибших досліджень не проводять не тому, що шкода грошей, а тому що далі неможливо отримати достовірні результати.
Нині група незалежних від біоіндустрії європейських вчених звернулась із закликом до авторів цієї роботи, аби вони відкрили доступ до бази даних своїх досліджень і до методики їхнього проведення для Європейської агенції з безпеки харчових продуктів, щоб та могла провести об'єктивну оцінку цих результатів.
Що стосується реакції громадськості, то треба враховувати загальний низький рівень освіченості суспільства загалом та політиків і засобів масової інформації зокрема. Всі схильні до сенсації, але мало хто схильний до поглибленого аналізу проблеми.

У Росії є зареєстровані ГМ-культури, в Україні не забороняється вирощувати або використовувати ГМ-культури, але немає відповідної нормативної бази, і тут такий спалах чиновницької активності...
- У Росії реакція доволі стримана. Там зареєстровано для використання генетично модифіковані кукурудзу, сою, цукрові буряки, картоплю і навіть рис. І голова Росспоживнагляду Геннадій Оніщенко нещодавно заявив, що без сучасних біотехнологій у Росії немає майбутнього. Ця позиція доволі близька до позиції Китаю, який поступово перетворюється на біотехнологічного велетня.
Повертаючись до вашого запитання, я можу сказати, що чиновники не схильні брати на себе відповідальність за свої рішення - як за позитивні, так і негативні. В Європі генетично модифіковані культури вирощують лише в кількох країнах: Іспанії, Португалії, Чехії, Словаччині, Румунії. Німеччина, Польща не припиняють досліджень із можливістю використання досягнутих результатів у комерційному виробництві, оскільки бачать тут економічні переваги. Водночас у Європі дозволені до використання в якості продуктів харчування та кормів 35 ліній генетично модифікованих рослин. Отже, ситуація в Європі теж відмінна від ситуації в Україні.

Питання щодо детекції ГМО. От надійшла команда від Мінагрополітики протягом трьох місяців перевірити все. А як? Чи є відповідні методики проведення експертизи, що саме перевіряти? Я в Бразилії бачив ГМ-сою, стійку до гербіциду імідозолінону компанії БАСФ, створену за допомогою методів рекомбінації ДНК. У цій сої немає промоутера 35S і термінатора NOS, яких шукають у наших лабораторіях. Оскільки в нас наявність ГМ-продуктів визначається саме за цими конструкціями, чи не станеться так, що така соя (стійка до імідозолінону) буде класифікована як звичайна?
- У даному разі традиційні методики, за допомогою яких детектують ГМО, не працюють. Таку ГМ-культуру можна ідентифікувати, але тут потрібні інші підходи. Але навіть методики визначення традиційних конструкцій мають бути розроблені та затверджені, ними повинні досконало володіти ті, хто здійснюватиме відповідні аналізи. Має існувати система сертифікованих лабораторій незалежно від галузевої належності: Мінагрополітики, Мінекології, МОЗ, митної служби тощо. І в цій системі має бути центральна структура, яку зазвичай називають референтною лабораторією. А поки що кожний відповідає сам за себе, і тут часто гору беруть відомчі, корпоративні або бізнесові інтереси.
Але є ще один бік справи. Згідно з Картахенським протоколом, до якого свого часу приєдналася Україна, відповідальність за інформування несе постачальник продукції. А від наших експортерів соняшникової олії вимагають надати висновок, що в олії немає ГМО (при тому, що на даний час ГМ-соняшник ще не створений).
А коли мова йде про імпорт, то, згідно з міжнародними угодами, Україна має довіряти міжнародним сертифікатам від постачальника, хоча ми маємо право й перевірити їх. В Європі перевірки роблять вибірково. Тобто має існувати система, якої в Україні поки що немає. Я розумію високе керівництво, але механізмів виконання їхніх вимог в Україні поки що немає.

Незважаючи на те, що якихось серйозних досліджень не проводили, часто стверджують, що в Україні 80% вирощуваної сої - генетично модифіковані. Припустімо, що якась частка сої таки є генетично модифікованою. Чи зберігається ця ознака стійкості до гліфосату, тобто чи передається цей чужорідний ген наступним репродукціям сої? Якщо зберігається, то зростання площ під ГМ-соєю видається можливим, але якщо ні, і ввезення насіння ГМ-сої заборонено, то звідки береться цифра - 80%?
- Почнемо з того, що соя - самозапилювана культура, а отже, це є гарантією того, що ознака зберігається. Крім того, можливе спонтанне перенесення генів до немодифікованих рослин. Але такий процес не дуже швидкий.
З іншого боку, корисні ознаки також «розмиваються». Тому для підтримки бажаного рівня врожайності, інших показників слід здійснювати сортооновлення. Таким чином, з одного боку, можливе зростання частки ГМ-сої в загальному обсязі, а з іншого - більш імовірним є її скорочення. Тому я не можу дати якоїсь однозначної відповіді.

У мене виникло запитання у зв'язку з цими хворими на рак щурами: щури не входять в наш харчовий ланцюг, тобто ми не харчуємося щурами. Для мене як простої людини ці щури не є цікавими. З іншого боку, люди споживають птицю, свинину, яловичину, для годівлі яких ГМ-корми використовують уже впродовж довгого часу. Чи відмічений прискорений розвиток ракових пухлин у цих тварин?
- Абсолютно справедливе зауваження. Почну з того, що немає науково обгрунтованих доказів якихось негативних ефектів, при тому що всі відповідні дослідження перед наданням дозволу на використання ГМ-рослин у харчових продуктах і кормах здійснюють відповідно до дуже жорстких вимог і правил. І якби якийсь ГМ-продукт мав якийсь негативний вплив, то невже якась країна або якесь відомство взяли б на себе відповідальність щодо випуску такого продукту на ринок?
Зазначу принципову річ: білок не успадковується та не накопичується: він розкладається в процесі травлення. Я знайомий з багатьма дослідженнями, проведеними спеціально на коровах, свинях, птиці, конях і навіть на диких оленях. І загальний висновок однозначний: немає жодного науково задокументованого факту, що чужорідні ДНК або її фрагменти, перенесені в геном рослини, потім якимось чином переносяться в геном тварини, а далі - до людини.
Чи не здається вам, що тут є певний парадокс: люди бояться ГМ-продуктів, шкідливість яких не встановлена, і в той же час вживають продукти, шкідливість яких є широковідомою, наприклад, алкоголь, тютюн тощо.
- Не захищаючи ГМ-продукти, я як звичайний споживач бажав би мати об'єктивнішу інформацію щодо складу будь-якого харчового продукту. Якщо я купую ковбасу, то мене, наприклад, турбує не генетично модифікована соя, а взагалі наявність у ковбасі сої замість м'яса. Або чи містять м'ясопродукти пріони, які могли потрапити туди з переробленими кістками або хрящами. А пріони якраз і є джерелом виникнення коров'ячого сказу та хвороби Кройцфельда-Якоба в людей. Тому британці, навчені гірким досвідом, купуючи йогурт, дивляться, містить він колаген тваринного походження чи ні, оскільки це шкідливіший чинник, аніж присутність ГМО.
Іншою проблемою є харчові добавки хімічного походження, якісь неймовірні компонентні суміші. В Україні відсутній жорсткий контроль за якістю харчових продуктів: усе регулюється якимись технічними умовами та виробничими регламентами. І при цьому жодних перевірок щодо того, чи припустима в продуктах харчування певна комбінація інгредієнтів.
Харчова промисловість замовчує використання, замість соняшникової олії, пальмової, жирно-кислотний склад якої несприятливий для здоров'я. І я надам перевагу олії навіть із трансгенного ріпаку, а не пальмовій.

Декілька великих європейських компаній припинили дослідження в галузі біотехнологій в Європі і перемістили їх до США та інших країн Західної півкулі. І в США немає такої істерії довкола ГМО, як в Європі. Якщо американці продовжуватимуть далі рухатися в цьому напрямку, а Україна й далі  тупцятиме на місці, чи не станеться так, як із тою мікроелектронікою, в якій ми відстали від розвинених країн назавжди?
- Давайте поглянемо на цю проблему трохи ширше. Згадаймо, що між США та ЄС  були «сталеві війни», «бананові війни» тощо. Йде змагання за ринки, а Україна при цьому є лише статистом. Україна повинна мати свій власний інтерес, а не сліпо приєднуватися до тієї чи іншої сторони. Але що мене насторожує, так це те, що всі згадані війни Європа програла та понесла втрати. Багатий учасник таких воєн може собі це дозволити, але чи може це дозволити собі Україна?
Подібно до європейських країн, і в США теж є страхи, і суспільство до ГМО ставиться не менш насторожено. Але успішність американської економіки базується на більшій відкритості та легшому сприйнятті технологічних проривів. Безумовно, можливі помилки, але американське суспільство налаштоване на сприйняття нових технологій, тим більше тих, впровадження яких дає економічні переваги. І ГМО є яскравим прикладом, інакше не можна пояснити дуже високу частку посівів генетично модифікованих кукурудзи, сої, бавовнику та ріпаку у США.
Але Європа поступово визнає свої помилки. Нещодавно Європейський суд визнав, що європейське законодавство має вищий пріоритет, ніж національне в питаннях ГМО. І Європа має 35 зареєстрованих для використання ГМ-продуктів: а що ж робити, якщо існує великий дефіцит харчового білка (соя), кормового білка (соя та кукурудза). Крім того, Європа робить сильний наголос на використанні ГМО з медичною метою: виробництво важливих фармацевтичних білків, наприклад інтерферону, гормонів (соматотропіну), різних вакцин, у тому числі для лікування аутоімунних захворювань, таких як системний червоний вовчак.

Американці нині проштовхують питання дозволу на комерціалізацію продукції (м'яса, молока) від клонованих тварин. Чи не відбудеться спалах емоцій ще й тут?
- Є більше десяти методів молекулярної біотехнології, в тому числі рекомбінація генів у ДНК, вирізання за допомогою ферментів - нуклеаз - ділянок ДНК. І тепер перед вченими стоїть питання: чи можна їх порівнювати - наприклад, інфільтрація ДНК, РНК або їхніх ділянок за допомогою вірусів є генетичною модифікацією чи ні? Це є більш ризикованим чи менш? Наприклад, таким чином у геном вбудовуються ретровіруси.
Проблема полягає в тому, що з розвитком науки кількість запитань зростає, а пересічна людина хоче мати тверді гарантії раз і назавжди. Тому вчені весь час оцінюють нові методи, нові ризики.
Тепер перейдімо до клонування. Це - випереджуючий крок, і клонування, перш за все, буде реалізоване в тваринництві, оскільки щодо людей виникає низка етичних проблем. І тут учені у випереджальному режимі створюють регуляторні механізми.
Але є ще один сучасний напрям - синтетична біологія. До цього часу біологи «розбирали» біологічні структури - оганізми, тканини, клітини, органели тощо. Тепер біологи зрозуміли, що, спираючись на отримані знання, вони можуть почати збирати нові біологічні конструкції. Сьогодні перенесення одного чи кількох генів - уже не проблема, вчені точно знають, куди ці гени «сядуть» в ДНК. Нині вчені вирішують завдання створення рису, фотосинтез в якому був би таким самим ефективним, як у кукурудзі. Але поки що ніхто не знає, скільки і яких саме генів для цього необхідно перенести - як мінімум 25. А для перенесення такої кількості генів слід створити дуже складну конструкцію. І це вже є генетичною інженерією принципово іншого рівня.
А далі ще цікавіше. Шість років тому було створено першу штучну бактерію - Mycoplasma laboratorium. Американські вчені з приватного інституту Крейга Вентера створили штучну нитку ДНК з потрібним набором генів для бактеріальної клітини і занурили її в білкову оболонку наявної бактерії. Після цього штучна ДНК почала самовідтворюватися: і виробляти власні білки і синтезувати клітини неіснуючого доти мікроорганізму. Як тут бути з біобезпекою? А вчені під керівництвом Крейга Вентера вже переходять до синтезу ДНК еукаріотів - синтетичних дріжджів. І вже цей інститут залучив 110 млн дол від нафтових компаній на створення штучних мікроводоростей для виробництва  біодизелю. Тобто вже зараз треба дивитися набагато вперед.

Мені здається, що ще одним дуже цікавим напрямом розвитку біотехнологій буде медицина, а саме: лікування генетичних спадкових захворювань.
- Розшифрування геному людини і з'ясування функціонального призначення кожного структурного гена (тобто гена, що кодує певний білок) приводить до розуміння природи того чи іншого генетично успадкованого захворювання. На жаль, таких хвороб є дуже багато. Знаючи, який ген відповідає за той чи інший прояв тієї чи іншої генетичної хвороби, можна заблокувати роботу цього гена, створивши відповідну конструкцію з нуклеїнової кислоти. В біотехнології подібний підхід використовують для створення рослин, стійких до вірусів: кабачків, папайї. Для людей це б означало раз на тиждень чи місяць зробити відповідну ін'єкцію.

Генетичні модифікації організмів - це високі технології, що потребують наявності високоосвічених фахівців. Цих фахівців треба готувати, і відповідні вищі навчальні заклади повинні мати відповідну матеріальну базу. Тобто якщо завтра Європа дасть «зелене світло», то як її наздоганяти?
- В Європі надзвичайно велику увагу приділяють освіті в галузі генетики, селекції та біотехнологій, оскільки відчувається великий дефіцит відповідних фахівців. В України і тут справи не блискучі: та система, що була створена в СРСР, поступово руйнується, а на заміну їй нічого не створюється. Вища та наукова освіта потребують сучасної матеріально-технічної бази - приладів, з якими студенти мають працювати. Це стосується і доступності реактивів, матеріалів тощо. Про що може йти мова, якщо бюджетним організаціям упродовж чотирьох років заборонено за рахунок бюджету купувати офісну техніку. А нам комп'ютери потрібні, першою чергою, для побудови та розв'язання складних математичних моделей. То про яку нормальну освіту можна говорити?
Я вже мовчу про брак підручників і досвідчених викладачів, які повинні мати власний досвід роботи в цій галузі знань. І цей дефіцит досвідченої професури стрімко зростає через еміграцію, брак стимулів, низькі зарплати.
На папері все виглядає інакше, оскільки офіційно в нас багато університетів мають спеціальність «Біотехнологія», але щоб займатися молекулярною біотехнологією, потрібно мати все вищеперелічене. А традиційні біотехнології: хлібопекарство, пивоваріння, виробництво вин, сирів тощо - не ведуть до технологічного прориву.

Насамкінець. Можемо ми зараз відгородитися від цієї технології, стати осторонь, чи життя все ж таки змусить займатися високими технологіями, якщо до того часу ще залишаться люди, спроможні це робити?
- Я вважаю, що в нас немає іншого шляху, якщо ми бажаємо процвітання своїй країні. Ми маємо вскочити на підніжку хоча б останнього вагона поїзда, що відходить. Альтернативи високотехнологічному розвитку суспільства немає. Ресурси поступово вичерпуються. І вже багаті нафтою арабські країни серйозно починають займатися складними технологіями, включаючи ядерну енергетику. Навіть маленька країна Сингапур зробила ставку на розвиток високих технологій.
Сільське господарство в країнах із конкурентоспроможним аграрним сектором базується саме на передових технологіях: від мікрокапілярного живлення рослин до нанотехнологій та генетичної інженерії.
Вже сучасна селекція повністю змінилася: дідівськими методами вже ніхто не працює. Нині селекціонери шукають вихідний матеріал (але зі знанням його родоводу), відшукують гени, які їх цікавлять, і розробляють селекційну програму, і вже через 2-2,5 роки вони мають новий сорт із заданими властивостями для випробування. На Заході це називається molecular assisted breeding - використання методів молекулярної генетики для ідентифікації генів, відповідальних за потрібні ознаки, а не так, що селекціонери працюють за візуальними ознаками.