Спецможливості
Досвід господарств

Де фермеру вигідніше зберігати зерно?

14.03.2018
5379
Де фермеру вигідніше зберігати зерно? фото, ілюстрація
На цьому елеваторі фермер Василь Засуха (праворуч) почувається господарем. Як і решта членів фермерського кооперативу

Зі станції Улянівка, розташованої в смт Васильківка на Дніпропетровщині, видно усі три елеватори селища. Їх ні за що не сплутаєш між собою. Один – посірілий від часу, густо обсіли ворони. Другий не настільки зношений, але вигляд залізобетонних конструкцій усе одно видає його далеко не молодий вік. Третій блищить на сонці оцинкованими «банками» і сяє чистотою, і жодних тобі пташиних зграй, цих неодмінних супутників вітчизняних ХПП. Саме останній і зацікавив журналіста сайту «Пропозиція».

 

Маючи власні зерносховища, фермери везуть збіжжя до райцентру

 

«Цього сезону два зерносховища в моєму господарстві – одне площею 360 м2, інше трохи менше – вважайте, прогуляли», - розповідає фермер Василь Засуха з Дебальцевого (не лякайтеся — таку назву носить одне з сіл Васильківського району — ред.). Торішній урожай він звіз на елеватор у райцентрі – на той, котрий новий. «Коли зберігаю зерно тут – ні про що не переживаю. А вдома регулярно бігаю зі щупом: чи не перегрілося, чи жучки якісь не завелися», — розповідає він. Тож у двох безкаркасних ангарах, які будувалися для зерна, фермер зараз зберігає техніку.

Умови для зберігання на елеваторі з усіх боків кращі, ніж на сховищах у господарствах. «Завдяки транспортній лінії тут ми можемо розділити зерно на класи, чого не зробиш у господарстві, яке має 1-2 силоси», - говорять фахівці елеватора.

Та справжнім предметом гордості є лабораторія, де прилад вартістю в десятки тисяч євро вимірює якість зерна за 6-10 секунд. «Таке в Україні побачиш тільки на портових елеваторах. Якісні показники вимірюються швидше, ніж відбувається сам відбір проб», — коментують фахівці.

Завдяки цьому процес приймання машини скоротився до 7 хв. «Від заїзду на елеватор до виїзду минає не більше 20 хв», - підтверджує Василь Засуха.

Звичайно, таких лабораторій на сховищах у господарствах ніколи не буде – вони не окупляться. Але найбільше фермерам на цьому елеваторі подобається інше — те, що їх безперешкодно пропускають у лабораторію, цю «святую святих» кожного елеватора. Відповідно, вони можуть перевірити, чи не надурили їх під час приймання.

«Інші при прийманні пишуть просто «вологе» або «сире». А конкретний показник вологості зерна записують уже в кінці, коли, якщо й не згоден з ним, уже назад свого збіжжя не забереш. Та й до лабораторії охорона не пустить, то й нема змоги побачити, чи справді прилад показав таку вологість, яку вони написали», — розповідає В. Засуха.

 

Секрет прозорості

Прилад, який визначає якість зерна за лічені секунди

Втім, зберігає зерно і безперешкодно заходить до лабораторії Василь Засуха на новому елеваторі в Васильківці не просто так. Адже цей елеватор для нього теж до певної міри власний. Як і для шести десятків інших фермерів району. Річ у тім, що елеватор належить сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Зерновий», до якого входять усі ці фермери.

Це поки що перший в Україні кооперативний елеватор. І нинішній сезон став для нього першим. Втім, уже зараз вигода від нього для фермерів очевидна. «Фермери будують власні сховища від безвиході, з економічної точки зору фермерське зерносховище і  елеватор виступають у різних вагових категоріях - зерносховище не дає можливості скористатися технологічними перевагами сучасних технологій доробки і збереження зерна.  На нашому елеваторі  5 працівників, в т. ч. 2 лаборанти, обслуговують більше 60 членів нашого СОК», — відзначає виконавчий директор кооперативу Олексій Харсун. Не кажучи вже про кращі умови для зберігання. Ще одна відчутна перевага кооперативного елеватора – можливість формувати великі партії зерна, до того ж хорошої якості і розділеного на класи. «Урожай-2017 — що пшеницю, що соняшник — я продав завдяки кооперативу на 600 грн/т дорожче, ніж якби продавав з власного господарства», — підсумовує Василь Засуха.

Збіжжя наступного врожаю елеватор вже відвантажуватиме вагонами, для чого закуплене відповідне обладнання, збираються прокладати 300 м під’їздної колії. Як додав Олексій Харсун, прокладка колії дасть змогу й приймати вагони, адже СОК «Зерновий» ще й добрива спільно закуповує. Завдяки об’єднанню зусиль фермерів кооператив купує більше добрив, ніж будь-яке інше окреме господарство району. Відтак і дістаються йому добрива за найвигіднішою ціною: торік, наприклад, аміачна селітра обійшлася з майданчика елеватора в 7120 грн/т. Додатково збити ціну допомогло те, що на момент поставки добрив (початок серпня) кооператив законтрактував від своїх членів чимало зерна, тож продавці не сумнівалися в оплаті товару.

 

Плід міжнародного співробітництва

Енергоощадна сушарка фірми Strahl

Однак для того, щоб зараз отримувати вигоди від сучасного елеватора, фермерам Васильківщини довелося докласти чималих зусиль протягом кількох років: створений СОК «Зерновий» ще у 2013 р.

Елеватора ні за що не було б без підтримки канадського «Проекту розвитку зерносховищ та сільськогосподарських кооперативів», який фактично повністю профінансував будівництво сховища.

Причому – за останнім словом техніки. І це стосується не тільки лабораторії. Основне обладнання, яке обирали самі члени кооперативу без жодного диктату з боку донорів — вітчизняного виробництва («Лубнимаш»), а от сушарка потужністю 72 умовних т/год — імпортна, італійська Strahl. Вона витрачає газу всього 1,1 м3 на тонно-відсоток, а влітку — взагалі півкубометра. Управляти обладнанням  елеватора може усього 1 людина.

Канадці допомогли продумати все до дрібниць. Наприклад, на території стоїть більше двох десятків ультразвукових відлякувачів гризунів, а це задоволення недешеве. Птахи теж не кружляють над елеватором зграями, бо їх відлякує установка, що імітує крик хижих птахів.

Однак несправедливо було б стверджувати, що васильківським фермерам усе зробили канадці.

Наприклад, фермери за власні кошти придбали нерухомість й оформили оренду земельної ділянки. А ділянка була - не подарунок. Територія колишнього бетонного заводу вимагала серйозних заходів з рекультивації, адже яма зі смолою була джерелом небезпеки для довкілля. А якщо проект організовує канадська сторона, то варіант дати на лапу екологічній інспекції, щоб відчепилася, був однозначно неприйнятним. Тому довелося токсичні відходи, що залишилися від роботи заводу, вивезти на утилізацію. Окрім цього був внесений певний сорбент та солома і розбито газон. Оскільки згідно з канадськими стандартами на території елеватора не має бути жодного дерева, щоб не заводилися птахи, які можуть виступати перенощиками хвороб, в якості компенсації втрат зелених насаджень на території селища в двох парках фермери висадили 400 дерев та кущів.

Також фермери заплатили близько мільйона гривень пайового внеску в місцевий бюджет. І за це теж вдячні селищній раді. Адже спочатку місцева рада, мабуть, дізнавшись, що проект фінансують канадці, зажадала сплати внеску за максимальною ставкою, що становило більше 10 млн грн. Однак канадська сторона чітко пояснила: вони фінансують будівництво елеватора, але не різноманітні додаткові платежі, з цим пов’язані.

А зараз фермери фінансують кількамільйонний проект із забезпечення можливості завантаження в вагони. Адже для цього потрібно не тільки прокласти 300 м колії (це коштує недорого), а й закупити вагонні ваги, навантажувальне обладнання, стрілочний перевід, тощо.

Чимало зусиль довелося докласти фермерам і для започаткування кооперації. Коли Канада почала в Україні проект створення кооперативних елеваторів, були обрані 2 регіони, що належали до основних виробників зерна – Дніпропетровська область й АР Крим (з часом замінено на Кіровоградську область). А на Дніпропетровщині обрано район з найбільшою кількістю фермерських господарств.

Але з 560 ФГ, які працювали тоді, в 2013 р., в Васильківському районі, в установчих зборах взяли участь 15, та й то невеликі. «Разом вони обробляли 1300 га, а були такі, які мали в обробітку менше 50 га», — згадує Василь Засуха. Серед фермерів району були й міцні господарі, які обробляли до 3000 га, але вони спочатку не виявили інтересу до кооперації. Передусім тому, що гроші канадські виконавці проекту виділяли не напряму, а через Об’єднання кооперативів «Господар», який вже встиг завоювати довіру іноземної сторони. Та й мало хто вірив у реалізацію цієї затії.

Це зараз у кооперативі більше 60 членів і чекає розгляду на щорічних зборах іще з десяток заяв. «Коли елеватор врешті з’явився, в кооператив потяглися фермери, зокрема, великі, які мають в обробітку по 500-2500 га», — розповідає Василь Засуха, який зараз очолює СОК «Зерновий».

 

Елеватор є. Що далі?

З запуском елеватора учасники кооперативу повинні самі фінансувати його розвиток. Розмір внеску залежить від обсягу завантаженого зерна (при цьому, як передбачено правилами кооперативу, одне господарство не може завантажувати більше 10% об’єму елеватора).

Однак канадські партнери зробили все, щоб ці витрати були якомога меншими. На елеваторі не лише сушарка енергоощадна – там вся технологія спрямована на мінімізацію експлуатаційних витрат. Наприклад, елеватором управляє 1 людина, в той час як у сусідів з їхнім радянським елеватором підлогового типу зберігання потрібно четверо. У СОК «Зерновий» зерно зосереджено компактніше, тоді як у сусідів вищі затрати на транспортування по території. Загалом на кооперативному елеваторі працює 5 осіб технічного персоналу (охорони, й то більше), у сусідів – 40. Тож, за оцінками фахівців, собівартість зберігання тонни зерна на елеваторах радянського типу на 40, а то й 50% вища, ніж на новенькому кооперативному.

З червня нинішнього року канадські партнери припиняють фінансову підтримку СОК «Зерновий», залишаючи тільки консультаційну та дорадчу. Втім, і ця допомога дуже відчутна: керівники кооперативу знайомилися з досвідом роботи подібних елеваторів у країнах Балтії і в Канаді.

Є й перспективи розширення потужностей елеватора. Зараз він розрахований на 12,7 тис. т одночасного зберігання, але розроблений проект дозволяє збільшити потужності втричі.

Та, головне, — СОК «Зерновий» не є винятком, на сьогодні вже працює аналогічний кооператив на Кіровоградщині, в лютому цього року кооперативи домовилися про спільну закупівлю міндобрив. Є ще одна, суто злободенна перевага кооперації. «Разом і від рейдерів легше відбиватися», — говорить Василь Засуха.

Подібні кооперативи, точніше, об’єднання таких кооперативів у Північній Америці мають мільярдні річні обороти і виступають важливими гравцями ринку зерна. Добитися такого ж впливу українським фермерам допоможе тільки кооперація, — переконують українські фермери та їхні канадські партнери.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

 зерно з автомобіля надворі подається прямо в лабораторіюв лабораторії кооперативного елеватораЄ у Васильківці й такі елеватори

Інтерв'ю
Роберто Хавельяна
Американське видання Future Farming взяло інтерв’ю у Роберто Хавельяни — співробітника відділу компанії John Deere, який займається перспективними розробками потужних тракторів (серій 7R, 8R та 9R) на найближчі 20 років. Представляємо його... Подробнее
У Нідерландах існує сумна приказка: «Фермерові належать тільки його жінка й діти, все інше на фермі належить банку». Тобто, банки понавидавали всім фермерам аж до найменших стільки кредитів, скільки

1
0