Франція: виробництво молока зменшується

Протягом багатьох років французькі виробники молока працюють не на повну потужність. У чому причина?

Один із недоліків французької молочної промисловості - структура підприємств із вирощування молочної худоби. Принаймні такою ситуація бачиться молокозаводам. Представник компанії Lactalis Люк Морелон (Luc Morelon) пояснює, що в багатьох компаній викликає тривогу зниження надходжень молочної сировини: "Маленькі, відсталі молочні ферми завдають найбільших збитків нашим молокозаводам на місцях".
Середня потужність ферми - близько 40 корів і максимум 280 000 кг надою. Для порівняння: у Німеччині середня кількість худоби на фермі - 43 корови.
Понад 40% господарств мають середньорічний надій менше 200 000 кг молока (див. табл. 1). І тільки близько 2000 господарств тримають понад сто дійних корів. Невеликі сімейні господарства часто займаються ще й відгодівлею свиней або здають внайми кімнати в своїх приватних будинках. Спеціалізованих ферм із вирощування молочної худоби в цьому секторі, як і раніше, небагато.
Завдяки суворому державному контролю торговельних квот, створилася сприятлива ситуація для виробничого зростання. Хоча квота становить усього 0,15 €/кг, вони можуть здійснювати торгівлю виключно всередині округу.
Тільки у виняткових випадках можна торгувати "без території". При цьому багато чого залежить від нинішньої потужності господарства (підприємства), а також від віку його керівника. А регіональні комісії із квот приймають рішення в кожному конкретному випадку про схвалення чи відхилення заяви на надання квот.
Щоб мати можливість для зростання в кожному разі, останніми роками виникло безліч кооперативів між двома-трьома керівними господарствами (фермерами). Тут певну роль відіграє прагнення до поліпшення якості життя: "Ми не хочемо розвиватися тільки заради зростання" - під таким девізом господарюють Жак Жауэн і Патрик Жакоб.
Багато фермерів думають так само, як вони. Кількість сімейних підприємств щороку зменшується, тоді як кількість кооперативів зростає. Таким чином, майже половина з 87 000 французьких молочних господарств є кооперативами, і вони виробляють майже 70% усього молока країни. Дуже поширені тут так звані GAEC - зареєстровані кооперативи або EARL - відповідник нашим ТОВ (товариствам з обмеженою відповідальністю).
Недолік інвестицій тут величезний - через багаторічну підтримку низьких цін на молоко. У роки молочного буму (2007 і 2008), маючи ціни на рівні понад 40 центів за кілограм молока, у галузь вкладали значні кошти, але надії на те, що в твердині французького виробництва молока - Бретані буде збудовано нові, більші, стійлові приміщення, такі як у німецьких молочних регіонах, виявилися марними. Багато стійл було лише незначно перероблено або трохи модифіковано. Водночас багато приміщень пустують через нестачу квот.
Усього кілька літрів понад рекомендований обсяг виробництва молока піддаються дуже високому оподатковуванню. Тож не дивно, що національна квота, починаючи з сезону 2003/2004, не наповнюється (вибирається). У цьому самому сезоні недопостачання сягало 735 000 тонн, а в сезоні 2006/2007 було досягнуто рекордного недопостачання - понад 1 млн тонн (див. табл. 2)!

Гнучке пристосування
кількості молока
І все ж, підприємства галузі сильніше реагують на зміну динаміки цін, ніж їхні європейські сусіди, поставки молока коливаються значно інтенсивніше, ніж в інших європейських країнах. Так, наприклад, у 2006 році французькі молочарі знову досягли рівня виробництва молока 1978 року - 22,9 млн тонн! У 2008 кількість виробленого молока збільшилася на 3,8% - до 23,6 млн т завдяки поліпшенню ціни.
Щоправда, політики закликають до організаційної структури підприємств. Але спроби сприяти розвитку дотепер залишаються недопрацьованими. У сезоні-винятку 2007/2008 систему було на короткий строк ослаблено для того, щоб виробники молока могли одержати добрий дохід від вищих цін. "Прив'язку" до землі скасували, і молоді фермери змогли одержати короткострокові пільгові квоти й погасити борги. У наступному році торговельні операції знову "прив'язали" до землі. Заявленою метою політиків є повсюдна підтримка й збереження молочного виробництва.

Обмаль території
Одна з найбільших проблем - обмаль землі. Наприклад, молодим фермерам дуже важко створювати нові господарства, бо немає землі: "В разі продажу будь-якої вільної ділянки, відразу ж з'являється десять претендентів на неї, і тому ціна швидко підскакує до 5000 €/га. Новому учаснику ринку за таких цін на молоко це не під силу", - бідкається Жак Жауен з міста Мілізак у Бретані. До того ж, багато земель, які використовували для відгодівлі молочної худоби й випуску молочної продукції, часто потім обробляли й вони не йшли на продаж, що робило входження в галузь або зростання виробництва значно складнішим.
Таким чином, за прогнозами експертів, найближчими роками процес зміни структури виробництва стрімко набере ходу. Бо багато господарств, як і раніше, мають безліч додаткових напрямів діяльності, середня ставка в межах 4% донині залишається досить низькою.
За результатами аналізу Французького інституту тваринництва, до 2015 року вік близько 46% нинішніх керівників молочних підприємств і господарств буде понад 50 років. Також, за їхніми оцінками, виробників молока залишиться з теперішніх 87 000 всього 62 000, а обсяги самого виробництва в середньому зменшаться на 400 000 літрів молока. В основному в землеробських регіонах виробництво молока буде поступово зникати. На півдні країни цей процес перебуває тепер у повному розпалі. Тут останніми роками багато молочних фермерів уже припинили свою діяльність.

Страх перед вільним ринком
 Тиск на підприємства збільшується. У нинішніх протестах фермери тиснуть на страх перед вільним ринком. Тому багато французів вимагають сильнішої інтервенції на зовнішні ринки: "Ми дуже стурбовані тим, що ЄС не бачить чіткої стратегії розвитку молочної індустрії й місця молока в майбутньому. Без такої стратегії нас може очікувати соціальна катастрофа", - висловлює свої побоювання фермер Жак Жауен.
Але, за словами Жака, є й багато фермерів, які впевнено дивляться в очі дійсності. "У нас тут немає конкурентоспроможної структури. Багато хто знає про це й готовий узятися за діло".

Розвиваємося
обережно
Для Патрика Жакоба і його партнера з бізнесу Жака Жауена з міста Мілізак (Milizac) у Бретані питання про можливий розвиток господарства буде розглянуто тільки в тому разі, якщо від цього не постраждає якість життя. "За нинішньої ціни на молоко 25,2 цента за літр і так уже не думаєш про розвиток. Ми зможемо інвестувати тільки тоді, коли ціна встановиться на рівні 35 центів за літр", - констатують керівні підприємства.
Їхнє підприємство із 90 коровами і 100 га землі належить до найбільших у регіоні. Середнє господарство тут має 51 корову і 50 га землі. Крім продажу молока й племінної худоби, додатковим джерелом доходу є відгодівля 350 свиней.
Патрик Жакоб купив це господарство разом з батьками 1989 року. В 2002 році він вирішив займатися бізнесом спільно зі своїм нинішнім партнером. За цей час вони збільшили стійлові приміщення, встановили нову доїльну установку Side-by-Side ("пліч-о-пліч"), а також збудували нові силосне й складське приміщення.
Середній річний надій від однієї корови тоді й тепер сягає близько 8500 кг. Загальний надій у той час становив близько 670 000 кг молока. Два роки тому підприємство збільшило його ще на 20 000 кг. Для збільшення продуктивності до 750 000 кг господарі, насамперед, хочуть поліпшити продуктивність праці, наприклад, за допомогою зміни земель.

Справлятися без надмірних витрат
Підприємство Бертранда Симона (Bertrand Simon) і Ніколаса Рошеля (Nicolas Rochelle) - це типове кооперативне підприємство (GAEC) в Бретані. Вони спільно утримують 55 корів і молодняк на оброблюваній території в 107 га. Щорічний надій становить 530 000 кг. Для 53-річного Симона це вже третя спроба разом з партнером керувати господарством. Статистика невблаганна:  кожний другий кооператив (GAEC) у Франції розвалюється.
Мета обох фермерів - здорові, непроблемні корови без особливих зусиль і витрат. Для них це означає використання концентрованих кормів. На одну тварину в день максимальна кількість корму - не більше 6 кг: "Ми прагнемо не високих надоїв, а досягти високої тривалості життя корів і їхньої стабільної продуктивності. Про великі інвестиції в бізнес поки не думали", - сказав Симон. Тому що щільність підприємств у регіоні дуже висока і можливості одержати квоти дуже малі. Крім того, підприємства не можуть досягти купівельної ціни за землю в межах 2500-3500 € за гектар.
Ціни на молоко, які вони одержують від Lactalis, нині становлять 25 центів/літр (38 г жиру, 34 г білка). "Така ціна не забезпечує нам і мінімального доходу. Ми хочемо жити, як інші. Тому просимо 30 центів/кг", - говорить Симон. Його прогноз: "За таких умов фермери молоковиробництвом більше не займатимуться".