Спецможливості
Новини

Форпост українського зернового ринку

05.06.2008
782
Форпост українського зернового ринку фото, ілюстрація
Форпост українського зернового ринку

Україна другий рік поспіль експортує великі обсяги зерна. Через це, мабуть, незайвим буде придивитися до роботи найбільшого в СНД зернового термінала, який входить до складу ДАК “Хліб України”.
Редакція “Пропозиції” звернулася з проханням розповісти про роботу Одеського портового елеватора (ОПЕ) до його директора Івана Буценка.

1 вересня цього року Одеському портовому елеватору виповнюється 40 років. За первісним проектом його завданням було прийняття імпортного зерна для забезпечення хлібом всього СРСР. Сьогодні елеватор працює як експортний зерновий термінал. Торік через наш елеватор було відвантажено 1,250 млн т зерна. Хочу одразу наголосити: хоча ОПЕ входить до складу ДАК “Хліб України”, яка має власні програми, він працює з усіма підприємцями.
На елеваторі трудиться 260 чоловік. Підприємство працює цілодобово без вихідних і свят. Ми збільшуємо обсяги роботи, і тому зростає кількість робочих місць. Заробітна платня зросла в чотири рази і в середньому становить 700 грн на місяць.
Два роки тому ми встановили нове потужне обладнання, яке дає змогу обробляти 500 т/год зерна. Сьогодні елеватор приймає зерно із залізниці, авто- та водного транспорту. І так само елеватор може відвантажувати зерно на ці види транспорту. За добу елеватор може прийняти до 100 залізничних вагонів, або до 100 тис. т зерна. Поки що заторів на залізниці ми не створюємо, а от Іллічівський порт із такою проблемою стикається досить часто. Зараз обробки очікують приблизно 500 вагонів.
Кілька років тому елеватор не міг приймати зерно з автомобільного транспорту. Проте доставка зерна автотранспортом є настільки популярною, що для задоволення наших клієнтів ми будуємо ще одну лінію прийому/відвантаження зерна потужністю 50 тис. т саме з машин, що дасть змогу приймати додатково 5–6 тис. т зерна на добу.
Сьогодні в Україні будують нові портові елеватори, але вони є суто перевантажувальними. ОПЕ має обладнання для доробки зерна — сепаратори, очищувачі, сушарку. У нас є, можливо, єдина у світі (а в СНД — так точно єдина) установка радіаційного знищення комах, встановлена ще у 1980-х роках. Ця установка може обробляти до 400 т/год зерна. Ми маємо висновок американської лабораторії стосовно екологічної безпеки застосування цього методу: якість обробки зерна є вищою, ніж у разі застосування фумігантів, наприклад, бром-метилу. Тобто Одеський портовий елеватор здатний надати повний комплекс послуг.
Донедавна зерно з України продавали до сусідніх країн — Туреччини, Ізраїлю, Греції. Нині відкрилися ринки таких країн, як Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Південна Корея, через що виникла потреба в прийманні суден класу “Панамакс”.
Торік ми підняли самопливні труби для навантаження зерна в судна названого класу, що дає змогу приймати судна тонажністю до 100 тис. т. Наявне обладнання дає змогу відвантажувати 15 тис. т/добу зерна на три судна одночасно, причому за потреби можна одночасно вантажити три різних культури. За таких умов судно класу “Панамакс” вантажиться в середньому 5–6 діб.
Паспортна ємкість елеватора — 100 тис. т, але реально, враховуючи зберігання різних культур (ячменю, жита, пшениці), вона становить 80–85 тис.т. А на судно треба відвантажити 60 тис. т, а на підході ще один “Панамакс”, тобто ще 60 тис. т зерна вже мають бути. Побудова ще однієї лінії на 50 тис. т зерна (що доведе ємкість елеватора до 150 тис. т) дасть нам змогу цю проблему вирішити.
Нещодавно в Україні ухвалено закон “Про зерно та ринок зерна в Україні”, яким передбачається механізм заставної закупівлі зерна. Для портового елеватора заставна закупівля зерна є нецікавою — зерно тут має зберігатися не більше доби: прийняв — відвантажив. Тому ми працюємо з сільгоспвиробниками за іншою схемою, яку я назвав би “народним елеватором”. У чому її суть?
Серед наших клієнтів є великі сільгоспвиробники, які можуть нам продати кілька тисяч тонн зерна. Ми укладаємо з ними угоди, купуємо в них зерно за поточними ринковими цінами (наприклад, ячмінь за 370 грн/т). Потім це зерно продаємо трейдеру і одержану різницю в ціні ділимо порівну з сільгоспвиробником. Користь від такої схеми обопільна: ми забезпечуємо себе довготривалими діловими зв’язками, а сільгоспвиробники, у свою чергу, зацікавлені в роботі з нами, оскільки знають, що ми не ошукаємо.
Наступного року Одеський портовий елеватор стане відомий як великий трейдер, який купуватиме зерно в сільгоспвиробників і самостійно збуватиме його за кордон. Хоча іноді вигідніше продати зерно великому міжнародному трейдеру просто тут, ніж самостійно відвезти його за кордон невеличким пароплавом.
Наведу такий приклад. Нам запропонували поставити зерно до Ізраїлю за ціною 86 дол./т. На перший погляд, начебто нормально. Ми порахували витрати і з’ясували, що 18 дол./т зерна мусимо віддати: фрахт судна, страхування вантажу, оформлення ветеринарних і карантинних сертифікатів, митні процедури тощо. Залишається 68 дол./т, або 360 грн/т. Нашого прибутку — нуль. У цьому разі нам вигідніше продати зерно, наприклад, компанії “Топфер”, яка матиме прибуток саме за рахунок використання великотоннажних суден: вартість фрахту суден є практично однаковою, незалежно від їх тоннажності — що 10, що 50 тис. т.
Проте є в діяльності експортера один підводний риф — повернення ПДВ. Торік наш прибуток становив 28 тис. грн, а очікуване відшкодування ПДВ з бюджету становить 600 тис. грн. Постає питання: а чи отримаємо ми його? Ми сьогодні працюємо з господарствами практично на безприбутковій основі. Основна наша надія — на повернення ПДВ. Пройшла чутка, що ПДВ не повертатимуть. Люди почали рахувати, якою має бути ціна за умови невідшкодування ПДВ. І сьогодні ціна на ячмінь є меншою на 100 грн/т порівняно з минулим роком. І цим пояснюється “тиша” довкола торгівлі зерном і ціни на нього.
Є й дрібніші проблеми. Мені недавно показали листа, згідно з яким ветеринари зменшили тарифи на свої послуги на 200 грн. Усе правильно — спочатку зробили 1000, а потім зменшили на 200. Ветеринарна служба — це монополіст, а отже, це не зовсім добре для товаровиробника. Ось дивіться, ветеринари повинні на кожні 100 т зерна робити аналіз. Візьмімо портове місто Рені (300 км від Одеси). Ветеринарний інспектор забирає пробу для аналізу, везе її до Одеси, робить аналіз і нараховує 329 грн за кожну 100-тонну партію зерна. А треба ж щось заплатити і районній ветеринарній службі, бо наступного разу скажуть, що в них авто зламалося, і вези, товаровиробнику, зразки за свій кошт. Тобто, умовно додаємо ще 30 гривень.
Потім товаровиробник продав зерно на елеватор. Я збираю докупи всі ці сертифікати, а потім маю ще заплатити 357,19 грн за кожні 1000 т зерна. Але ж є ще й карантинна інспекція, державна хлібна інспекція. А аналізи практично ті ж самі.
І що найцікавіше — все це державні установи, які мають працювати за рахунок бюджетних коштів, тобто податків, які сплачують товаровиробники та підприємці. За що їм ще треба платити? Люди мають уніформу, істотні пільги державних службовців, у тому числі при виході на пенсію? У певному розумінні я теж державний службовець, оскільки працюю в державній компанії, але таких пільг не маю.
Або такий випадок. Я було рекомендував підприємцям відвозити зерно до портового міста Рені — все-таки вільна економічна зона, тарифи залізниця зменшила. А підприємці відказують: що ти нам розповідаєш? Як було там чотири митники, так вони й залишилися...
Насамкінець хотів би сказати кілька слів про приватизацію ДАК “Хліб України”. Досвід повальної приватизації показав, що низку стратегічних підприємств треба було тримати за державою. Ну, роздали, а що далі? Приватизували торгівлю — скільки років знадобилося на нормалізацію її роботи? Роздали людям оті приватизаційні фантики, і всі почали мріяти, як гарно вони заживуть.
Кілька років тому ДАК “Хліб України” була міцною системою. І не можна таку систему віддавати на відкуп будь-кому. Була потужна система, а потім її задавили. Запровадили систему кредитування села через ДАК “Хліб України” — товаровиробники розпалися, а борги лишилися.
Проте ДАК “Хліб України” — це та система, яка може здійснювати торгівлю на рівні держави. І місце тут є і для приватного бізнесу. З ДАК “Хліб України” працюватимуть багато приватних підприємців, бо це — гарантія держави. Нарешті, це допомогло б внести справедливість у розподіл прибутку, як це роблять на “народних елеваторах”.
Підготував Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури
заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Швартау
Щойно збирання озимини повністю завершилося, сайт «Пропозиція» звернувся до заступника директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктора біологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України... Подробнее

1
0