Екстремальна волога та висів польових культур

Коли немає дощів, але сіяти потрібно...

Невпинне зростання населення планети Земля (за даними ООН, на початку третього тисячоліття налічувалося 6,5 млрд осіб, на 2050 рік передбачають зростання населення до 9 млрд) потребує постійного збільшення виробництва продукції сільського господарства. Перехід останнього на нові інтенсивні технології із використанням високих норм мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, сучасної високопродуктивної техніки, генетично-модифікованих організмів тощо, за умов суттєвої зміни клімату, потребує переосмислення наявних концепцій і переходу на систему сталого розвитку людства й охорони біосфери.
Реалізація такої системи має грунтуватися на реальному біокліматичному потенціалі сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, використанні сучасних еволюційних комп'ютерних технологій моделювання, оптимізації управління різними галузями сільського господарства.
На кафедрі землеробства та гербології НУБіП України було встановлено пряму кореляційну залежність між продуктивністю ріллі та заходами технології вирощування й погодними умовами. В середньому ця залежність становить 1:1, в екстремальні роки (2007, 2008 і 2009) вплив погодних умов на продуктивність культур сягає 70% і більше.
За даними Українського гідрометцентру, за останні десять років (2000-2009 рр.) в Лісостепу України середньорічна добова температура підвищилася на 0,9°С (з 6,8 до 7,7°С), за цей період зона втратила близько 100 мм опадів (щорічно в середньому 10 мм), гідротермічний коефіцієнт (ГТК) із 1,3 став 1,2. Такі зміни найвідчутніше позначилися на землеробстві України в 2007-2009 рр. У цілому погодні умови вегетаційного періоду цих років були нетиповими для України, що виявилося в екстремальній посушливості (в південних і в більшості областей Лісостепу України дощів не було 60-80 і більше днів), екстремально підвищеній температурі (t°повітря сягала 35...37°С, а на поверхні грунту до 60°С) і екстремально низькому гідротермічному коефіцієнті (ГТК у зоні Лісостепу був у 2007 р. - 0,6; 2008 - 1, у 2009 р. - 0,8 за багаторічної норми - 1,3). Така зміна погодних умов вегетаційних періодів змушує землеробів запроваджувати грунтозахисні системи землеробства, основою яких є мінімізація обробітку грунту. Проте такі системи землеробства не в змозі захистити грунт від надмірної втрати вологи як у кореневмісному шарі грунту, так і в метровому. Нашими дослідженнями встановлено, що в кінці минулого сторіччя (1980-1995 рр.) на початку вегетації в метровому шарі грунту запаси доступної вологи в Лісостепу України перебували в межах 220-230 мм, у зоні Степу - 180-190, тоді як у 2005-2009 рр. ці запаси становили 180-190 і 160-170 мм, відповідно, що менше на 20-25%. Найсуттєвіші зміни в запасах доступної вологи в грунті були в кінці вегетаційного періоду, особливо в період висівання озимих зернових культур. Ці запаси в метровому шарі грунту перебували на рівні 80-90 мм у Лісостепу і 70-80 мм - у Степу. Такі критичні запаси доступної вологи в грунті суттєво вплинули на зниження продуктивності сільськогосподарських культур, якість сівби озимих і повноту сходів.
Нашими дослідженнями встановлено, що отримати дружні й повні сходи озимих зернових та озимого ріпаку можливо за умов, коли на 1 см орного шару грунту припадає 1 мм доступної вологи, тобто в 20-сантиметровому шарі має бути не менше 20 мм доступної вологи. Останніми роками (прикладом є 2009 рік) такої кількості вологи немає, терміни висіву порушують, часто сіють із великими ризиками для товаровиробника. Адже висіяне насіння почне проростати - вологи достатньо для його набухання й часткового проростання. Але без опадів значна частина пророслого насіння гине, і тоді сходи озимих культур будуть зріджені й ослаблені. Дедалі частіше за таких умов товаровиробник губиться: як бути, сіяти чи не сіяти озимі зернові та озимий ріпак у такий грунт?
Дослідженнями встановлено і практикою підтверджено, що ці культури потрібно висівати після кращих попередників - чисті (в Степу) та зайняті пари (багаторічні бобові трави на один укіс, проміжні поукісні культури на зелений корм, зернобобові тощо - в Лісостепу та Степу України). Непарові попередники (кукурудза на силос, озимі та ярі зернові тощо) використовувати під озимі зернові в посушливих умовах недоцільно. Система обробітку грунту має бути грунтозахисною і енергоощадною. Цим вимогам відповідає система поверхневого, або мілкого основного обробітку грунту. За умов недостатньої кількості доступної вологи в оброблюваному шарі грунту і бездощів'я, що не гарантує отримання дружних і повних сходів озимих культур, в системі передпосівного обробітку слід вдатися до досушування верхнього 0-5 см шару грунту. Для цього проводять одну-дві культивації на глибину 6-7 см. Завдяки розпушуванню та частковому перемішуванню верхнього шару грунту, відбувається втрата залишкової доступної вологи. Грунт стає сухим, у ньому немає доступної вологи для рослин. Останню передпосівну культивацію слід провести комбінованим агрегатом типу "Європак" на мінімальну глибину (4-5 см), що дає можливість вирівняти поверхню поля й загорнути насіння на оптимальну глибину. Сіють на початку оптимальних строків, у сухий грунт, на глибину 3 см. Посіви обов'язково коткують. Без опадів та без доступної вологи в грунті насіння озимих культур не проростає й зберігає свою схожість. За випадання навіть незначної кількості опадів одержимо повноцінні сходи. За таких умов велике значення має глибина загортання насіння. Сіяти глибше ніж на 3 см недоцільно. Це може сприяти надходженню незначної кількості вологи до насіння з нижніх шарів грунту й спровокувати його проростання, але насіння в подальшому загине через брак достатньої кількості доступної вологи. Загортання насіння менше ніж на 3 см призведе до закладання вузла кущіння біля поверхні грунту, що ризиковано в період зимівлі культур. Отже, під час сівби озимих культур вологи в грунті має бути достатньо або зовсім її не бути.
У посушливі роки, водночас із висіванням озимих культур, часто виникають проблеми з вирощуванням багаторічних бобових трав. Доведено, що економічно доцільно вирощувати трави під покривом: ярим ячменем, ярою пшеницею, вико-вівсом на корм тощо. Проте останніми роками виникають об'єктивні й суб'єктивні причини, які погіршують технологічні умови вирощування покривної культури й багаторічних трав під покривом інших культур. Багаторічні трави бувають зріджені, й продуктивність їхня суттєво знижується. Об'єктивні причини тут такі: зменшення доступної вологи в грунті, що призводить до зрідження та зниження продуктивності трав. Суб'єктивні - несвоєчасне постачання насіння, пального, проблеми, пов'язані з технікою тощо. Все це призводить до погіршення якості й несвоєчасності проведення весняно-польових робіт, особливо сівби та отримання повноцінних сходів. Тому останніми роками значна частина виробничників вирощує багаторічні бобові трави за технологією чистого висіву (без покривної культури). Ранньовесняні строки сівби сприяють дружним і повноцінним сходам, технологія вирощування загальноприйнята, що дає можливість у рік висіву мати до двох укосів багаторічних трав.
Чимало виробничників вирощують багаторічні трави із запровадженням літніх (червень) строків сівби. Зазвичай це відбувається після збирання проміжних культур на зелений корм: озимі зернові, кукурудза тощо. Після збору проміжної культури здійснюють оранку на 18-20 см, головне завдання якої - загорнути всі рослинні рештки і, за потреби, внести гній у грунт. Насіння люцерни й конюшини дрібне, тому поле має бути вирівняним, щоб рівномірно загорнути його в грунт. За літніх строків сівби і недостатньої кількості опадів у грунті залишається незначна кількість доступної вологи, часто її достатньо для провокування проростання насіння трав, але не вистачає для одержання повноцінних сходів і подальшого росту та розвитку самої культури. І якщо після висіву не випадуть дощі, то трави загинуть. Дослідженнями встановлено і практикою підтверджено, що відразу після оранки слід здійснити першу культивацію (на глибину 6-8 см), а через шість-сім днів - другу, на глибину 4-6 см. Поверхня поля має бути вирівняною. У цьому разі грунт із залишками доступної вологи на глибині загортання насіння багаторічних бобових трав (1-2 см) висушується і стає повністю сухим. В такий грунт в червні сіємо насіння трав на глибину 1-2 см у нормі 18-20 кг/га, але без покривної культури. Такі посіви обов'язково коткуємо й чекаємо перших опадів. За випадання незначної кількості опадів завжди маємо дружні сходи трав, до осені робимо один укіс зеленої маси. Водночас підкошуємо вегетуючі бур'яни, які не встигли утворити генеративні органи (насіння бур'янів). За такої технології вирощування багаторічні трави розвинені краще, порівняно з травами, вирощеними під покривом, вони добре перезимовують, і господар має повноцінні, добре розвинені, багаторічні трави на наступний рік.
Ми розуміємо, що запропоновані технології вирощування озимих зернових і багаторічних бобових трав за умов недостатньої кількості вологи в грунті є ризикованими. Однак дотримання технологічних заходів, своєчасне та якісне їхнє використання забезпечують високу продуктивність вирощуваних культур.
Одним з ініціаторів запровадження таких технологій є головний агроном агрокомбінату "Пуща-Водиця" (с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області) Олександр Володимирович Громовий. Високий професіоналізм, знання законів рільництва й висока відповідальність - головні риси Олександра Володимировича, що й забезпечує високу продуктивність ріллі його господарства.

С. Танчик,
доктор с.-г. наук, завкафедри землеробства та гербології НУБіП України