Еко­номіка цу­к­ро­вих бу­ряків в Ук­раїні

Внутрішній ринок цукру має достатню пропозицію, яка значно перевищує наявний попит. Наповненість ринку цукром, а також подорожчання матеріально-технічних ресурсів впливають на виробництво цукрових буряків. Рівень витрат під час вирощування солодких коренів більш ніж удвічі перевищує цей показник для зернових культур. Тож поточного року передбачається зменшення виробництва цукрових буряків і цукру, проте зібраного врожаю вистачить для забезпечення внутрішніх потреб та експорту.

О. Мас­лак, канд. екон. на­ук, до­цент ка­фе­д­ри логісти­ки та ви­роб­ни­чо­го ме­недж­мен­ту,
О. Ільчен­ко, ст. ви­кла­дач ка­фе­д­ри еко­номіки,
Сумсь­кий національ­ний аг­рар­ний універ­си­тет

Ви­роб­ництво
З 2010 р. й до­нині в Ук­раїні відбу­вається пе­ре­ви­роб­ництво цу­к­ру. Цу­к­рові за­во­ди ви­роб­ля­ють со­лод­ко­го піску по­над по­тре­би на­се­лен­ня та вітчиз­ня­ної про­мис­ло­вості. За щорічних об­сягів спо­жи­ван­ня в ме­жах
1,7–1,8 млн т уп­ро­довж ос­танніх п’яти років ви­роб­ля­ло­ся в се­ред­нь­о­му про­дукції на 15% більше. Цьо­му спри­я­ла не­обхідність пе­ре­роб­ки ви­ро­ще­них цу­к­ро­вих бу­ряків та імпор­то­ва­ної цу­к­ро­вої тро­с­ти­ни у 2010 та 2011 рр. Про­те у 2012 р. си­ту­ація зміни­лась. Пе­ре­робні підприємства ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли цу­к­ро­ву си­ро­ви­ну ви­нят­ко­во вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва.
Так, у 2014 р. в Ук­раїні з площі 330 тис. га за вро­жай­ності 477 ц/га бу­ло от­ри­ма­но 15,7 млн т цу­к­ро­вих бу­ряків, при­зна­че­них для пе­ре­роб­ки, що на 46% більше порівня­но з 2013 р. Цьо­го вда­ло­ся до­сяг­ти за­вдя­ки роз­ши­рен­ню площі зби­ран­ня на 22% та зро­с­тан­ню вро­жай­ності (май­же на 20%). Найбільши­ми бу­ря­косіючи­ми регіона­ми за­ли­ши­ли­ся Вінниць­ка, Хмель­ниць­ка, Пол­тавсь­ка та Тер­нопільська об­ласті, кож­на з яких у за­гальній струк­турі площ ко­ре­неп­лодів ма­ла ча­ст­ку по­над 10%.
За підсум­ка­ми пе­ре­роб­ки зібра­но­го вро­жаю со­лод­ких ко­ренів цу­к­ро­ви­ми за­во­да­ми, от­ри­ма­но 2,1 млн т цу­к­ру. Об­сягів ви­роб­ництва цу­к­ру бу­ло до­стат­ньо для за­без­пе­чен­ня по­треб внутрішньо­го рин­ку, які оціню­ва­ли­ся на рівні 1,81 млн т.

Світо­вий ри­нок
За про­гно­за­ми Про­до­воль­чої і сіль­сь­ко­го­с­по­дарсь­кої ор­ганізації ООН (FAO), світо­ве ви­роб­ництво цу­к­ру у 2014/15 мар­ке­тин­го­во­му році (МР) ста­но­ви­ти­ме 181 млн т, що на рівні по­пе­ред­нь­о­го ро­ку. Очікується збільшен­ня ви­роб­ництва цу­к­ру в ос­нов­них країнах-ви­роб­ни­ках. Об­ся­ги ви­роб­ництва со­лод­ко­го піску в країнах ЄС-27 зро­с­туть, порівня­но із то­горічни­ми, на 12%, Індії — на 7, США — на 6%. Ра­зом з тим, ви­роб­ництво цу­к­ру в Таїланді змен­шить­ся на 4, Ки­таї — до 18%. Зни­жен­ня ви­роб­ництва зу­мов­ле­но не­спри­ят­ли­ви­ми по­год­ни­ми умо­ва­ми ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків та змен­шен­ням посівної площі під куль­ту­рою.
Об­ся­ги світо­вої торгівлі ста­но­ви­ти­муть 55 млн т, що на рівні по­пе­ред­нь­о­го се­зо­ну. Значні над­лишкі внутрішньо­го ви­роб­ництва цу­к­ру ма­ти­муть Бра­зилія, Таїланд, Ав­ст­ралія. У цих країнах об­ся­ги зовнішньо­го про­да­жу со­лод­ко­го піску пе­ре­ви­щу­ють внутрішнє спо­жи­ван­ня. Тож ці країни на­ле­жать до найбільших світо­вих ек­с­пор­терів цу­к­ру. Про­те ок­ре­мі країни відчу­ва­ти­муть дефіцит цьо­го про­дук­ту на внутрішніх рин­ках. Так, країни Євро­пейсь­ко­го Со­ю­зу в но­во­му се­зоні імпор­ту­ва­ти­муть 3 млн т. До ве­ли­ких по­купців цу­к­ру на світо­во­му рин­ку та­кож на­ле­жа­ти­муть Індо­незія, Ки­тай та США.
Спо­жи­ван­ня цу­к­ру зро­ста­ти­ме. По­точ­но­го се­зо­ну по­пит на цу­кор оці­нює­ться на рівні 179,8 млн т, що май­же на 2% пе­ре­ви­щить торішній по­каз­ник. Ра­зом з тим, спо­жи­ван­ня по­сту­па­ти­меть­ся ви­роб­ництву, що не впли­ва­ти­ме на змен­­шен­ня світо­вих за­пасів.
Вплив Ук­раїни на світо­вий ри­нок цу­к­ру є не­знач­ним. Її ча­ст­ка у за­галь­носвіто­во­му ви­роб­ництві ста­но­вить 1,2%. За ос­танні три ро­ки ек­с­порт цу­к­ру здійсню­вав­ся не­ве­ли­ки­ми об­ся­га­ми, в ос­нов­но­му, до Ка­зах­ста­ну, Кир­гизії, Мол­до­ви, Та­д­жи­ки­с­та­ну, Лит­ви, Турк­менії, Росії та Грузії. Та­кож до цих країн ек­с­пор­тується цу­кор російсько­го та біло­русь­ко­го ви­роб­ництва, який ви­я­вив­ся до­стат­ньо кон­ку­рен­то­с­про­мож­ним порівня­но з вітчиз­ня­ним. Й на­далі кон­ку­ренція на цих рин­ках очікується до­стат­ньо ви­со­кою. Тож ук­раїнським ви­роб­ни­кам цу­к­ру не­обхідно зна­хо­ди­ти мож­ли­вості роз­ши­рен­ня зовнішніх ка­налів збу­ту про­дукції.

Дер­жав­не ре­гу­лю­ван­ня
Цу­к­рові за­во­ди, по­си­ла­ю­чись на уря­до­ву по­ста­но­ву від 8 квітня 2015 р. № 189, ма­ють мож­ливість по­ста­ви­ти на внутрішній ри­нок у період з 1 ве­рес­ня 2015 р. по 31 серп­ня 2016 р. 1,72 млн т цу­к­ру(за кво­тою «А»). Пе­ред­ба­чається, що для за­без­пе­чен­ня цієї кво­ти надійде увесь об­сяг ви­роб­ництва цу­к­ру в но­во­му се­зоні та за­па­си цу­к­ру, ви­роб­ле­но­го у по­пе­редні ро­ки. Раніше по­став­ки на внутрішній ри­нок об­ме­жу­ва­ли­ся та­ки­ми са­ми­ми об­ся­га­ми, що да­ло змо­гу сфор­му­ва­ти значні за­па­си цу­к­ру.
Очіку­ва­ний у 2015/16 МР рівень віт­чиз­ня­но­го ви­роб­ництва бу­ря­ко­во­го цу­к­ру не пе­ре­ви­щу­ва­ти­ме внутрішньо­го спо­жи­ван­ня. До то­го ж в Ук­раїні відсутні по­тре­би в імпорті тро­с­тин­но­го цу­к­ру-сир­цю. Тож у но­во­му се­зоні по­кра­щить­ся співвідно­шен­ня по­пи­ту та про­по­зиції цьо­го про­дук­ту на внутрішньо­му рин­ку, що по­кри­ва­ти­ме ви­т­ра­ти на йо­го ви­роб­ництво.
Цінові про­гно­зи
Од­ним із мо­ти­ву­ю­чих фак­торів ви­роб­ництва про­дукції є ціна. Уп­ро­довж ос­танніх п’яти років спо­с­теріга­ли­ся значні цінові ко­ли­ван­ня на цу­к­рові бу­ря­ки та цу­кор. Такі цінові зміни не спри­я­ють ста­ло­му роз­вит­ку га­лузі. Так, мінімаль­ну ціну на со­лодкі ко­рені зафік­со­ва­но у 2013 р. На той час во­на ста­но­ви­ла 398 грн/т. Своєю чер­гою, де­шев­шим цу­кор був у 2012 р., а са­ме 4,64 тис. грн/т. Мак­си­маль­ну ціну на внут­рішньо­му рин­ку на цу­к­рові бу­ря­­ки — 516 грн/т, спо­с­теріга­ли у 2011 р., на цу­кор — 6,72 тис. грн — у 2014 р. За підсум­ка­ми 2014 р., 1 т со­лод­ких ко­ренів ко­ш­ту­ва­ла 492 грн, що да­ло мож­ливість віт­чиз­ня­ним ви­роб­ни­кам цу­к­ро­вих бу­ряків до­ве­с­ти рен­та­бельність га­лузі до 18,3%.
Підви­щен­ня цін на цу­кор впли­ва­ти­ме на зро­с­тан­ня за­купівель­них цін на си­ро­ви­ну. Ви­ще­заз­на­че­ною уря­до­вою по­ста­но­вою виз­на­че­но мінімальні ціни цу­к­ро­вих бу­ряків вро­жаю 2015 р. та цу­к­ру се­зо­ну 2015/16 р. Та­ким чи­ном, пе­ред­ба­чається, що цу­к­рові за­во­ди роз­ра­хо­ву­ва­ти­муть­ся за со­лодкі ко­рені за ціною не ниж­че 535 грн/т, вра­хо­ву­ю­чи по­да­ток на до­да­ну вартість, а цу­кор ре­алізо­ву­ва­ти­муть — не ниж­че 7,74 тис. грн/т. Владні струк­ту­ри кон­тро­лю­ва­ти­муть ли­ше до­три­ман­ня мінімаль­но­го ціно­во­го рівня, тоді як мак­си­маль­ний рівень цін виз­на­ча­ти­меть­ся за­леж­но від си­ту­ації на внутрішньо­му рин­ку. 
Не­зва­жа­ю­чи на підви­щен­ня мініма­ль­­но­го рівня цін на внутрішньо­му рин­ку цу­к­ру, відсутні еко­номічні пе­ре­ду­мо­ви для різко­го по­до­рож­чан­ня про­дукції у роздрібній торгівлі. Ціна зро­ста­ти­ме по­сту­по­во, з над­хо­д­жен­ням на ри­нок цу­к­ру но­во­го се­зо­ну цу­к­ро­варіння.

Насіння
Порівня­но із по­пе­редніми ро­ка­ми, на вітчиз­ня­но­му рин­ку ско­ро­чується про­по­зиція насіння цу­к­ро­вих бу­ряків, про­те мож­на знай­ти прий­нят­ний варіант  сортів і гібридів цу­к­ро­вих бу­ряків вітчиз­ня­ної та іно­зем­ної се­лекції. Ціни на гібри­ди та сор­ти цу­к­ро­вих бу­ряків вітчиз­ня­них на­уко­вих ус­та­нов та дос­лід­них гос­по­дарств упро­довж цьо­го­річної посівної кам­панії ста­но­ви­ли від 200 до 300 грн/п. од. При цьо­му імпорт­ний посівний ма­теріал ком­панії КВС про­по­нується по 100 євро, «Син­ген­ти» — 110–120 дол./п. од.
Ви­т­ра­ти на посівний ма­теріал виз­на­ча­ють за­леж­но від вар­тості прид­бан­ня та за­трат на до­став­ку. За висіван­ня
1 п. од. цу­к­ро­вих бу­ряків вітчиз­ня­но­го сор­ту за тра­диційною за­ощад­ли­вою тех­но­логією ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри за­гальні ви­т­ра­ти на насіння дорівню­ва­ти­муть 735 грн, за інтен­сив­ної тех­но­логії висіву 1 п. од. гібри­да за­рубіжної се­лекції — майже 2,8 тис. грн.

До­б­ри­ва та за­со­би за­хи­с­ту рос­лин
Цу­к­рові бу­ря­ки є куль­ту­рою інтен­сив­но­го міне­раль­но­го жив­лен­ня, ви­мог­ли­вою до за­пасів по­жив­них ре­чо­вин у грунті. Під час ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків ви­ко­ри­с­то­ву­ють ком­плексні до­б­ри­ва. Орієнтов­ни­ми нор­ма­ми вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив під цю куль­ту­ру є N120, P150, K150. Про­те во­ни зміню­ють­ся за­леж­но від типів грунтів та за­без­пе­чен­ня їх по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Та­ким чи­ном, ви­ро­щу­ю­чи цу­к­рові бу­ря­ки за за­ощад­ли­вої тех­но­логії, нітро­а­мо­фо­с­ку вно­сять із роз­ра­хун­ку 400 кг/га під ос­нов­ний об­робі­ток грун­ту, N16P16K16 об­ся­гом 200 кг — у пе­ред­посівний. За інтен­сив­ної тех­но­логії вно­сять, відповідно, під час піджив­лен­ня — амо­фос із роз­ра­хун­ку 300 кг/га, під час ос­нов­но­го об­робітку грун­ту — калійну сіль, 300 кг/га, та аміач­ну селітру,
400 кг/га. З ог­ля­ду на ціни аміач­ної селітри —
8,25 тис. грн/т, нітро­а­мо­фо­с­ки — 10,4, калійної солі — 10,5, амо­фо­с­ки — 16,0 тис. грн/т, ви­т­ра­ти на міне­ральні до­б­ри­ва за за­ощад­ли­вої тех­но­логії ста­но­ви­ти­муть 6,24 тис., за інтен­сив­ної — 11,3 тис. грн/га.
Невід’ємним еле­мен­том тех­но­логічно­го про­це­су ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків є за­сто­су­ван­ня за­собів за­хи­с­ту рос­лин. Пе­с­ти­ци­ди ви­ко­ри­с­то­ву­ють за пер­шо­го про­яву бур’янів, хво­роб та шкідників, що сприяє здо­ро­во­му роз­вит­ку рос­лин та от­ри­ман­ню ви­со­ких вро­жаїв. Вра­хо­ву­ю­чи доміну­ю­чу про­по­зицію імпорт­них за­собів за­хи­с­ту рос­лин на внутрішньо­му рин­ку і де­валь­вацію гривні, ця стат­тя ви­т­рат, порівня­но з по­пе­реднім ро­ком, суттєво збільши­ла­ся. За за­ощад­ли­вої тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків ви­т­ра­ти на за­со­би за­хи­с­ту рос­лин роз­ра­хун­ко­во на 1 га ста­но­ви­ти­муть 1,7 тис., за інтен­сив­ної — 2,8 тис. грн.

Інші ви­т­ра­ти
Ши­ро­кий спектр технічних за­ходів з ви­ро­щу­ван­ня буряків при­зво­дить до знач­них ви­датків. Більш відчут­ни­ми у струк­турі за­галь­них ви­т­рат є ви­дат­ки на підтри­ман­ня на­леж­но­го ста­ну ос­нов­них за­собів ви­роб­ництва та прид­бан­ня паль­но-ма­с­тиль­них ма­теріалів. За тра­диційної ре­сур­со­ощад­ної тех­но­логії по­тре­ба в паль­но-ма­с­тиль­них ма­теріалах на 1 га ста­но­ви­ти­ме 162 л, за інтен­сив­ної — 95 л. Ви­хо­дя­чи з роз­ра­хун­ко­вої ціни ди­зель­но­го па­ли­ва на рівні 20,5 грн/л, за­галь­на їхня вартість ста­но­ви­ти­ме за тра­диційної тех­но­логії — 3,3 тис., інтен­сив­ної — 1,9 тис. грн/га.
Ви­т­ра­ти на ос­новні за­со­би ви­роб­ництва вра­хо­ву­ють амор­ти­заційні відра­ху­ван­ня, ви­т­ра­ти на прид­бан­ня за­пас­них ча­с­тин та про­ве­ден­ня ре­монт­них робіт. У су­куп­ності їхня ча­ст­ка ста­но­ви­ти­ме від 14 до 17% за­галь­них ви­т­рат. Та­ким чи­ном, за за­ощад­ли­вої тех­но­логії по­тре­ба в ут­ри­манні ос­нов­них за­собів ви­роб­ництва на 1 га ста­но­ви­ти­ме 2,7 тис., інтен­сив­ної — 5 тис. грн. Крім цьо­го, ви­роб­ничі ви­т­ра­ти та­кож вра­хо­ву­ють оп­ла­ту праці та на­ра­ху­ван­ня, оренд­ну пла­ту за зем­лю, за­галь­но­ви­роб­ничі та низ­ку до­дат­ко­вих ви­датків. У су­куп­ності ви­т­ра­ти, вра­хо­ву­ю­чи по­точні ціни та та­ри­фи трав­ня 2015 р., за ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків за за­ощад­ли­вою тех­но­логією ста­но­ви­ти­муть 18,8 тис., інтен­сив­ною — 28,8 тис. грн/га.

Підсум­ки
Та­ким чи­ном, за ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків за тра­диційною за­ощад­ли­вою тех­но­логією, вра­хо­ву­ю­чи за­галь­ні гос­по­дарські ви­т­ра­ти — 18,8 тис.
грн/га, вро­жайність — 35 ц/га, собі­вартість 1 т про­дукції дорівню­ва­ти­ме
537 тис. грн. За ціни ре­алізації цу­к­ро­вих бу­ряків 650 грн/т при­бу­ток із 1 га ста­но­ви­ти­ме май­же 4,0 тис. грн, що за­без­пе­чить рен­та­бельність на рівні 21%.
За ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків за інтен­сив­ною тех­но­логією за­гальні гос­по­дарські ви­т­ра­ти на 1 га ста­но­ви­ти­муть 28,8 тис. грн. За вро­жай­ності — 55 ц/га собівартість 1 т про­дукції дорівню­ва­ти­ме
523 тис. грн. За ціни ре­алізації 650 грн/т при­бу­ток з 1 га ста­но­ви­ти­ме 7,0 тис. грн, що за­без­пе­чить рен­та­бельність на рівні 23,4%. Та­кий рівень рен­та­бель­ності дає змо­гу по­вер­ну­ти ви­т­ра­чені на ви­ро­щу­ван­ня цу­к­ро­вих бу­ряків ко­ш­ти та до­дат­ко­во от­ри­ма­ти 0,23 грн на кож­ну 1 грн, вкла­де­ну у ви­роб­ництво со­лод­ких ко­ренів за інтен­сив­ною тех­но­логією та 0,21 грн — за за­ощад­ли­вою. За збе­ре­жен­ня існу­ю­чих цін на ма­теріаль­но-технічні ре­сур­си у 2015 р. собівартість ви­роб­ництва цу­к­ро­вих бу­ряків за інтен­сив­ною тех­но­логією по­над удвічі пе­ре­ви­щить за­тра­ти по­пе­ред­нь­о­го ро­ку.

Пер­спек­ти­ви
Під уро­жай 2015 р. в Ук­раїні засіяно 238 тис. га цу­к­ро­вих бу­ряків. Вра­хо­ву­ю­чи про­гно­зо­ва­ну вро­жайність куль­ту­ри — 480 ц/га, ва­ло­ве ви­роб­ництво ста­но­ви­ти­ме 11,4 млн т.   Це дасть мож­ливість ви­ро­би­ти до 1,5 млн т цу­к­ру. Окрім ви­роб­ле­но­го цу­к­ру, ста­ном на
1 ве­рес­ня по­точ­но­го ро­ку очіку­ють­ся пе­рехідні за­лиш­ки со­лод­ко­го піску близь­ко 600 тис. т. Та­ким чи­ном за­галь­на про­по­зиція цьо­го про­дук­ту ста­но­ви­ти­ме 2,1 млн т. Цьо­го до­стат­ньо для за­без­пе­чен­ня внутрішніх по­треб у цукрі та фор­му­ван­ня ек­с­порт­но­го фон­ду.
За період 1990–2014 рр. чи­сельність цу­к­ро­вих за­водів у країні ско­ро­ти­лась від 193 до 48 підприємств. Про­те та­ка тен­­денція не впли­ває на по­кра­щен­ня еко­номічної си­ту­ації суб’єктів вітчиз­ня­но­го рин­ку цу­к­ру. Ра­зом з тим, бу­ря­ко­цу­кро­ве ви­роб­ництво Ук­раїни має стра­тегічне зна­чен­ня, зо­к­ре­ма для за­без­пе­чен­ня по­треб внутрішньо­го рин­ку як соціаль­но зна­чу­що­го про­дук­ту та фор­му­ван­ня і зміцнен­ня ек­с­порт­но­го по­тенціалу країни. У бу­ря­ко­цу­кровій га­лузі Ук­раїни є низ­ка про­блем, які стри­му­ють роз­ви­ток га­лузі.
По-пер­ше, го­ло­вним стри­му­ю­чим фак­то­ром роз­вит­ку га­лузі є по­до­рож­чан­ня енер­го­носіїв. Ви­роб­ництво цу­к­ру ви­со­кої якості ви­ма­гає ве­ли­ких енер­го­ви­т­рат. То­му не­обхідно зна­хо­ди­ти шля­хи змен­шен­ня енер­го­за­леж­ності та збільшен­ня ефек­тив­ності ви­роб­ництва з тим, аби зни­зи­ти собівартість цу­к­ру. На­разі мен­ше по­ло­ви­ни цу­к­ро­вих за­водів пра­цю­ють на аль­тер­на­тив­них ви­дах па­ли­ва. Про­те про­цес пе­ре­хо­ду на аль­тер­на­тив­ну енер­ге­ти­ку три­ває й на­далі. Ос­нов­ним дже­ре­лом аль­тер­на­тив­ної енер­ге­ти­ки для цу­к­ро­вих за­водів є ви­ко­ри­с­тан­ня біома­си. Своєю чер­гою, пе­рехід на ви­ко­ри­с­тан­ня ма­зу­ту та кам’яно­го вугілля є тех­но­логічно за­трат­ним та ри­зи­ко­ва­ним у нинішніх політич­них та еко­номічних умо­вах.
По-дру­ге — це об­ме­женість ос­нов­них ка­налів збу­ту про­дукції внутрішнім рин­ком. То­му пріори­тет­ним за­вдан­ням вітчиз­ня­них ви­роб­ників цу­к­ру є за­во­ю­ван­ня зовнішніх ринків. У зв’яз­ку з цим все ак­ту­альнішою стає про­бле­ма підви­щен­ня якості та роз­ши­рен­ня асор­ти­мен­ту про­дукції. Од­ним із на­прямів ди­вер­сифікації ви­роб­ництва є пе­ре­роб­ка ме­ля­си на спирт, дріжджі, а та­кож сухі кор­ми.
По-третє — за­без­пе­чен­ня ви­со­ко­якісною си­ро­ви­ною. Ос­танніми ро­ка­ми ба­га­ть­ох ви­роб­ників цу­к­ру при­ваб­лює са­мостійне ви­ро­щу­ван­ня си­ро­ви­ни для влас­них по­треб. Це дає змо­гу до­сяг­ти оп­ти­маль­но­го ба­лан­су між цу­к­ристістю бу­ряків та їхньою вро­жайністю. То­му в май­бут­нь­о­му мож­ли­вий роз­ви­ток га­лузі за та­ким прин­ци­пом. Цу­к­рові за­во­ди постійно роз­ви­ва­ють­ся як у тех­но­логічно­му плані ви­роб­ництва цу­к­ру, так і у ви­ро­щу­ванні цу­к­ро­вих бу­ряків. За­вдя­ки за­сто­су­ван­ню новітніх тех­но­логій знач­но по­кра­щи­ла­ся ро­дючість орен­до­ва­них цу­к­ро­ви­ми за­во­да­ми зе­мель­них ре­сурсів. Уро­жайність цу­к­ро­вих бу­ряків збільши­лась за ос­танні 10 років від 20 до 47,6 т/га, ви­роб­ництво цу­к­ру — від 2,2 до 6,4 т/га.
От­же, за­без­пе­чен­ня стабільної ро­бо­ти бу­ря­ко­цу­кро­вої га­лузі, роз­ши­рен­ня ек­с­пор­ту  мож­ли­ве за умо­ви інте­г­рації зу­силь на всіх уп­равлінських рівнях, ство­рен­ня дов­го­ст­ро­ко­вої про­гра­ми роз­вит­ку га­лузі, по­вноцінно­го за­сто­су­ван­ня си­с­те­ми кво­ту­ван­ня, за­лу­чен­ня інве­с­тицій для мо­­дернізації техніко-тех­но­логічної ба­зи, за­­без­пе­чен­ня техніч­них, санітар­них і фіто­санітар­них норм еко­логічності ви­роб­ни­чих про­цесів і про­дукції відповідно до міжна­род­них ви­мог, ви­роб­ництва біое­та­но­лу та інших аль­тер­на­тив­них видів біопа­ли­ва, за­про­ва­д­жен­ня дер­жав­ної політи­ки сти­му­лю­ван­ня ек­с­пор­ту цу­к­ру та на­уко­во­го су­про­во­д­жен­ня га­лузі.