Спецвозможности
Агробизнес

Економічна оцінка виробництва цукрових буряків у 2009 році

07.10.2009
344
Економічна оцінка виробництва цукрових буряків у 2009 році фото, иллюстрация

Основою економічної оцінки виробництва цукрових буряків, як і решти сільськогосподарських культур, мають бути документально засвідчені витрати за певної технології вирощування й збирання та їхній аналіз.

Нині фінансово-господарська звітність у галузі буряківництва перебуває в такому стані, що здійснити глибокий аналіз її функціонування стає дедалі проблематичніше. По-перше, у фінансових звітах сільськогосподарських підприємств немає калькуляції витрат виробництва, які закладають у собівартість цукрових буряків. По-друге, звітні форми ЦСУ про обсяги виробництва цукрових буряків та ціни на них за різними каналами реалізації відображають що завгодно, тільки не реальну картину. Так, за 2008 рік більш-менш достовірними можуть бути економічні показники тільки про цукросировину, яку сільгоспвиробники реалізували безпосередньо переробним підприємствам. Кількість тих буряків, які було реалізовано "за іншими каналами", а, в основному, на давальницьких умовах, фінансово-документально засвідчити надто складно. Найбільша плутанина в бухгалтерських звітах саме через давальницькі схеми переробки цукросировини і реалізації цукру. Рекордсменами з давальницької сировини в 2008 році були: Волинська область - 79%, Чернігівська - 70, Київська, Івано-Франківська - 69, Житомирська - 62, Вінницька - 63%. Відтак, рівень рентабельності виробництва цукрових буряків, згідно з даними ЦСУ, на Волині становив 29%, на Житомирщині - 23, Івано-Франківщині - 22, Київщині - 14, на Вінниччині - 19%. Такий збіг не випадковий. За середньої ціни реалізації 218,9 грн/т у Житомирській області вона була 150 грн, Одеській - 162, Миколаївській - 178, Черкаській - 172 грн/т. Мало платили за сировину у Волинській, Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Рівненській, Чернігівській областях.
Тонна цукросировини в Тернопільській області, згідно з попередньою звітністю ЦСУ, в 2008 році коштувала 378,6 грн. Цей факт теж важко піддається аналізу - надто схожий він на новітню "сіру" схему ухиляння від сплати податків.
Торік середній по Україні рівень рентабельності фабричного буряківництва становив 7,4%. Однак у 13 регіонах із 23, у т. ч. і в деяких великих, виробництво цукрових буряків було збитковим. Найприкріше бачити в цьому списку Вінницьку, Житомирську, Київську, Волинську та Черкаську області - колишній авангард буряківництва.
В цілому, буряківництво в Україні, незважаючи на певне збільшення врожайності, з погляду економіки перебуває в занепаді, і на це є чимало об'єктивних та суб'єктивних причин. Головним недоліком у функціонуванні бурякоцукрової галузі є те, що вона не повністю регулюється ринковими законами, як це робиться в ЄС та інших розвинених країнах світу, у т.ч. і в наших сусідів - Польщі, Білорусії, Росії, Молдові. Так, торік у республіці Білорусь чотири модернізовані цукрові заводи виробили понад 0,5 млн т цукру, тоді як 70 українських - лише 1,6 млн т. В умовах ринку ефективність виробництва цукрових буряків залежить не тільки від реалізаційної ціни та місцевих умов вирощування, а, значною мірою, від квоти виробництва цукру й права господарства продавати сировину за цінами квоти та імпортних тарифів. Надлишкова кількість цукрових буряків в умовах ринку може бути реалізована за реальними цінами тільки на світовому ринку. Тому в ринковій економіці феномен України 2006 року з перевиробництвом цукру, за значних його запасів, просто був би неможливий. Неможливий там і зворотний феномен, коли з волі зацікавленої групи людей на рік і більше зупиняють виробництво цукрових буряків, різко скорочують посівні площі та, відповідно, одночасно падає ціна реалізації зі 186 до 157,6 грн/т. Нинішній стан галузі є саме результатом таких рішень 2007 року.
Уже сьогодні в Україні відчувається тривога за те, чи вистачить цукру з урожаю 2009 і 2010 років для потреб внутрішнього ринку. Питання дуже не просте. Подальше скорочення власного виробництва й перехід на імпортований цукор для України означає стратегічну поразку, а фактично капітуляцію на цукровому ринку. Поступка нашої країни світовій спільноті у вигляді 260 тис. т цукрового імпорту згідно з умовами СОТ, 2%-го ввізного мита на цукор-сирець, ліквідації квот "В" і "С" для вітчизняного виробництва дуже значна й уразлива.
Отже, проблема росту ефективності виробництва, особливо в період фінансової кризи, досить складна. Основним завданням, крім заходів підвищення врожайності й цукристості, на перший план виходить відчайдушна економія матеріально-грошових і трудових ресурсів на вирощуванні та збиранні коренеплодів цукрових буряків.

Як же оцінити економічну ефективність виробництва цукрових буряків поточного року?
На початку 2009 року науковці-економісти Інституту цукрових буряків УААН з допомогою спеціалістів НАЦУ "Укрцукор", Торгового Дому "Насіння", низки корпорацій, зокрема "Укррос", науковців УААН, а також окремих фермерів, визначили прогнозований рівень витрат виробництва 2009 року окремо для врожайності 60, 50, 40, 30 і навіть 20 т/га. При цьому, практично збережено науково рекомендований рівень мінерального живлення та захисту рослин. Так, для врожайності 60 т/га передбачено внесення 1430 кг NPK у фізичній вазі, відповідно: для 50 т/га - 1175 кг, 40 т/га - 870 кг, 30 т/га - 530 кг, 20 т/га - 120 кілограмів.
З урахуванням рівня реалізаційних цін 2008 року загальні витрати виробництва в умовах 2009 року можуть становити: для 60 т/га - 10 тис. грн/га за собівартості 167,3 грн/т; 50 т/га - 9,1 тис./га і 182,6 грн/т; 40 т/га - 7,6 тис. грн/га і 190,1 грн/т; 30 т/га - 6,2 тис. грн/га і 207,3 грн/т; 20 т/га - 4,4 тис. грн/га і 218,6 грн/т (табл. 1).
За встановленої закупівельної ціни на цукрові буряки 183,33 грн/т без ПДВ та без доплат тільки врожайність 60 т/га може бути рентабельною з рівнем 9,6% та 50 т/га - з рівнем 0,4%, решта - збиткові.
Доплата з розрахунку 750 грн/га, яку затверджено для врожаю 2009 р., зможе значно поліпшити становище, але з її допомогою забезпечити високий рівень рентабельності не вдасться.
Так, для 60 т/га він може бути 17,1%, відповідно, для 50 - 8,6; 40 - 6,3; 30 - 0,5 і 20 т - 1 відсоток.
І лише доплати з розрахунку 1500 грн/га дали б змогу досягти нормального рівня рентабельності, відповідно, 24,5; 16,8; 16,1; 12,6 і 18,2%. Тобто занижений рівень реалізаційної ціни на цукрові буряки знову може стати негативним чинником у розвитку галузі, і в умовах зростання світової реалізаційної ціни на цукор його треба буде обов'язково переглядати.
Значне занепокоєння спричинює низький рівень насичення сівозмін цукровими буряками, постійне порушення їх, практично тотальна деформація сировинних зон цукрових заводів, збільшення радіуса доставки коренеплодів для переробки, особливо на Лівобережжі та на Півдні України. Якщо в дореформений період оптимальною вважали відстань у межах 30 км, то в середині 90-х її подовжили до 40-50, останнім часом навіть до 90-100, а подекуди - й до 120 кілометрів.
Підрахунки показали, що витрати за перевезення однієї тонни цукрових буряків КамАЗами з причепами на відстань 30 км сягають 13,2-14,1 грн, на відстань 60 км - 25,8-27,5, 90 км - 38,3-40,9, 120 км - 51-54,5 грн, тобто збільшуються в 3,8 раза (табл. 2).
Усе це тому, що практично зникли щільні райони інтенсивного бурякосіяння. Лише шість областей України можна назвати суто бурякосійними: Полтавську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку, Київську й Харківську. Та й то завдяки функціонуванню там великих холдингів, у яких теж багато проблем. Втратили або втрачають статус бурякових Сумська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, Миколаївська, Чернігівська, Житомирська області. Щоправда, зафіксовано й деякий прогрес в окремих областях, зокрема в Рівненській. Зате з року в рік ряботять своєю злиденністю посіви в степовій частині Криму, Херсонській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях, де їх, за визначенням, не може бути.
Практично скоротили виробництво цукрових буряків середні та дрібні виробники. У багатьох господарствах, замість науково-технічного прогресу, панують технічний регрес і непрофесіоналізм. Кваліфіковані кадри замінили діляги-підприємці та комерсанти.
І все ж, незважаючи на значні негаразди, виробництво цукрових буряків і за таких умов може бути високоприбутковою галуззю, що підтверджується досвідом передових господарств, фірм і фермерів. А якщо перерахувати побічну продукцію - гичку за кормовими цінностями, жом і мелясу, - то ефективність виробництва зросте майже наполовину Так, за офіційними даними, у фермерському господарстві "Широкоступ" Кагарлицького району Київської області собівартість 1 т цукрових буряків у 2007-2008 рр. становила, відповідно, 143,1 і 156,1 грн/т, урожайність - 51,3 і 56,7 т/га, рівень рентабельності виробництва був 61,3, 50,7%. Тобто на рівні західних фірм.
На жаль, цукровий ринок є найбільш нестійким серед усіх продуктових ринків, тож спади на ньому чергуються з піднесеннями. І цю обставину потрібно враховувати. На сьогодні світовий ринок цукру перебуває у фазі зростання оптово-відпускних цін на цукор, що сприятиме зростанню ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу України. Та без суттєвого удосконалення ринкових механізмів успіху може й не бути.
Саме тому нам треба було б наслідувати приклад Молдови, яка стабілізувала свою бурякоцукрову галузь, хоча після реформи була в значно скрутнішому становищі, ніж Україна. По-перше, Молдова відстояла перед СОТ спеціальне мито, за яким з 2004 по 2007 рр. сплачувала його, відповідно, в розмірі 55-50-45-40% від оптово-відпускної ціни цукру, а з 2008 по 2012 рр. - 39-38-37-36-35%; республіка відмінила пільгові платежі на виплату ПДВ на імпорт (надавали до 60 днів), відмінила спеціальні мита для переробки давальницької сировини, ввела звіти про переміщення цукру для всіх економічних агентів, знизила ПДВ для цукру з 20 до 8% та ввела субсидування галузі з держбюджету. І за короткий період значно збільшила ефективність виробництва.
Узагальнюючи викладене, можна зробити такий висновок: якщо Україна призупинить хаотичний неоподаткований імпорт цукру й цукросировини, "сірі" схеми реалізації, уведе в дію дієвий економічний механізм регулювання ринку цукру, вона теж зможе стабілізувати посівну площу цукрових буряків на рівні 380-400 тис. га й щорічно виробляти по 2,2-2,5 млн т цукру та мати високі показники ефективності.

В. Бондар, А. Фурса,
кандидати економічних наук
О. Шутенко,
науковий співробітник, ІЦБ

Интервью
Александр Карпенко, директор по маркетингу и технической поддержке компании «Адама Украина»
Агрохимический рынок в Украине якобы большой и с большим количеством участников, но в то же время все друг друга знают, и события, которые происходят на нем, очень быстро становятся темами для
Аномальная погода этой весной для предприятий, специализирующихся на производстве плодово-ягодной  продукции, стала катастрофой. Случилась она в ночь с 10 на 11 мая. Кроме морозов, стабильная

1
0