Ефективна корова: корми й годівля

Відомо, що в структурі собівартості виробленого молока на корми припадає близько 70% витрат. І вибір асортименту, якості кормів та формування раціону потребує відповідного ставлення.

Робота з твариною на фермі - це СИСТЕМА, яка зобов'язує власника поєднати спосіб утримання, генетичний потенціал і технічне забезпечення. Корми й годівля є ланцюгами цієї системи для отримання ефективної корови.
В Україні застосовують різні типи годівлі худоби: використовують пасовища й зелений корм у літній період, згодовують корми роздільно чи змішуючи, дають сіно чи ні. Так само й заготівля кормів: культури, їхні сорти й строки стиглості під час заготівлі в кожного свої. Але загальний принцип у багатьох власників полягає лише в кількості заготовленого корму, а не в кількості заготовленого протеїну, енергії тощо. За такого ставлення досягти ефективності в тваринництві неможливо.
Почнемо з кінцевого споживача кормів - тварини. Шлунок жуйної тварини, якою є корова, складається з чотирьох відділів. Основним з них є рубець, у якому бактерії перетравлюють більшість кормів. Ці бактерії під час перетравлювання корму розмножуються й дають організму поживні речовини, які й забезпечують життєдіяльність організму та виробництво продукції. Головна вимога для нормальної роботи цієї біофабрики - підтримка постійної кислотності середовища рубця на рівні рН 6,5. У межах цієї кислотності ми маємо забезпечити тварину повноцінними кормами для отримання максимальної продуктивності, зберігаючи при цьому її здоров'я та нормальне функціонування системи відтворення.

Кормова база
Виходячи з особливостей системи травлення корови й наших побажань щодо одержання продукції, формуємо набір кормів і добавок. Усі поживні речовини містяться в сухій речовині корму. Тож що менше вологи в кормі, то більша кількість поживних речовин міститься в кожному його кілограмі. Зрозуміло, чому, завдяки концентратам, регулюється рівень продуктивності корови: в них найменше вологи - всього 12-14%. На відміну від птиці й свиней, які повністю харчуються концентратами, для корів з їхнім чотирикамерним шлунком ми змушені заготовляти й грубі корми, такі як силос, сінаж, сіно, щоб "прогодувати" бактерії рубця. Ці корми заготовляють у період найвищої концентрації поживних речовин. Зауважу, що не варто шукати екзотичні корми - достатньо кукурудзи й люцерни, які добре ростуть у всіх регіонах України (на Півдні з поливанням).

Силос кукурудзяний
Основні властивості цього корму - енергія зерна качанів і вуглеводи волокнистої частини. Тому для заготівлі силосу використовують гібриди кукурудзи з високою врожайністю зерна за тривалого терміну вегетації. Таку кукурудзу збирають тоді, коли зерно качана має воскову стиглість, вологість - 65-75%. Найкраща висота зрізування - на другому вузлі або й вище, аж до самого прикріплення качана. Довжина зрізу - 2-3 см. У цьому разі ви отримаєте найвищу концентрацію енергії в кормі та забезпечите молочнокисле бродіння в сховищі. А заготовлений корм матиме  рН на рівні 5,5-6.

Сінаж і сіно з люцерни
Люцерна - одна з найвигідніших культур у кормовиробництві завдяки тривалому використанню (6-7 років), високому вмісту протеїнів (650-1200 кг/га залежно від кількості укосів), швидкій заготівлі й зручному згодовуванню. До того ж, вона чудовий попередник для будь-яких культур. Збирають люцерну у фазі бутонізації, коли вміст протеїну найвищий. Прив'ялену протягом двох-трьох годин масу закладають у сховища як сінаж, а з вологістю 17% - як сіно. Довжина фракцій для сінажу - 3-5 см. Сіно не є ефективним кормом через швидке псування в процесі зберігання (за шість місяців "вивітрюється" 60% протеїну). Крім того, воно ще й досить дороге за собівартістю, але ми змушені згодовувати його сухостійним і низькопродуктивним коровам та молодняку. Високопродуктивні корови з добовим надоєм молока понад 30 кг за вміло збалансованого раціону можуть обходитися й без сіна.
Силос і сінаж у разі заготівлі в траншеї, кургани, рукави обов'язково обробляють консервантами з гомо- та гетероферментативними бактеріями для забезпечення молочнокислого бродіння й унеможливлення розвитку гнилісної мікрофлори. Використання консервантів додатково заощадить до 10% енергії в силосі та білка - в сінажі. Швидкість закладання й трамбування максимальна. На деяких фермах під час заготівлі силосу навантаження на траншею чи курган становить близько 1000 кінських сил.

Концентровані корми
Концентровані корми забезпечують основне виробництво продукції. Їх поділяються на протеїнові та енергетичні. Застосовують зерно кукурудзи, ячменю, сої (шрот), макуху соняшникову. Цього набору достатньо для балансування раціонів будь-яких фізіологічних груп. Не варто використовувати зерно пшениці з її високим вмістом клейковини, яка склеює листки книжки й заважає перетравленню всіх інших кормів.
Добавки. Є велика кількість різноманітних білкових, цукрових, мінеральних, вітамінних добавок. Потребу в них визначають після дослідження основних кормів на вміст поживних речовин, мінералів, вітамінів та балансування раціону. Досвід роботи засвідчує, що вже з чотиримісячного віку телятам слід згодовувати патоку з переробки цукрових буряків (або малясу) для забезпечення потреби в цукрах. Співвідношення кальцію (Са) та фосфору (Р) необхідно підтримувати на рівні 1,6-2:1 для забезпечення нормального обміну речовин. Селен (Se) з вітаміном Е застосовують для поліпшення роботи системи відтворення. Надлишок калію (К) в зелених кормах перешкоджає всмоктуванню Са в кров навіть за його достатнього вмісту в раціоні. Звичайно, можна застосовувати в годівлі відходи жироекстрактного (фуза), цукрового (сухий жом), пивного (дробина), горілчаного (барда) виробництва, але лише як додаток до основного раціону. Слід пам'ятати, що бактерії рубця не визнають розмаїття: їм потрібний сталий раціон упродовж усього життя корови.
Режим годівлі
Звичайно, кожний з наведених вище кормів має свої властивості: за поживністю, кислотністю, швидкістю засвоювання тощо. Тому за окремого згодовування різних кормів змінюється рН рубця, що негативно впливає на мікрофлору. Змішування компонентів раціону дасть можливість вирівняти кислотність на потрібному для тварини рівні (рис. 1).
Яскравим прикладом роботи мікрофлори рубця є перехід від консервованих кормів до зелених у весняний період. Тут можна спостерігати розлади травлення з проносами. Причина - загибель бактерій рубця внаслідок зміни кормів і, відповідно, зменшення продуктивності тварин.
Висновок: застосовувати в годівлі однотипний набір кормів цілий рік і змішувати їх перед згодовуванням. Цей захід змусить тварину споживати всі корми раціону, а власник матиме ефективне використання продукції.
Особливості годівлі
Травлення в телят до двомісячного віку різниться з процесом травлення у старших тварин. Особливістю є те, що рубець новонароджених телят недостатньо розвинутий, і процес відбувається в сичузі. Тому раціони таких тварин містять лише воду, молоко й комбікорми. Вода має бути завжди у вільному доступі, молоко випоюють по 4 л на добу. Комбікорм є основним кормом теляти. Тож що грубіша його фракція, то краще розвивається рубець, то більшою буде його об'єм для розвитку бактерій. Склад комбікорму має бути таким, щоб забезпечував наявність сирого протеїну на рівні 19-20%. Залежно від хімічного складу, в ньому має бути: кукурудзи - 50%, сої смаженої - 23, ячменю - 15, вівса - 10, крейди та преміксів - 2 відсотки.
Формування раціонів телиць до дев'ятимісячного віку спрямовано на забезпечення їх сирим протеїном не нижче 15% і достатньою кількістю енергії. Це потрібно для розвитку молочних залоз, а також нормального функціонування відтворної системи.
Подальшу годівлю телиць нормують з розрахунку одержання приросту в 750-800 г/добу, за висотою в холці й контролюють за вгодованістю тварин, яка має бути середньою або трибальною за п'ятибальною шкалою. Парують їх, незалежно від віку, коли жива маса досягає 60% маси дорослої корови, а висота в холці становить 130 см. Годівлю нетелей контролюють виключно за вгодованістю.

Годівля корів
Надзвичайно важливим періодом у годівлі корів є термін від отелення до запліднення. В цей час організм перебудовується після отелення, роздоювання та осіменіння. Важливо не зменшити вгодованості корови, зберегти здатність до запліднення, при цьому вдало провести роздоювання. Високопродуктивним коровам за два тижні до отелення й два потому додають у раціон пропіленгліколь для збереження рівня енергії в організмі після отелення. Основним чинником отримання продукції є вміст комбікормів у раціоні.
Вплив концентрованих кормів на надої та склад молока. За годівлі тварин невеликою кількістю концентратів утворюється багато оцтової кислоти (60-70% загальної кількості), менше пропіонової (15-20%) і масляної (5-15%). Це раціон інтенсивного жування (5-8 годин на добу), коли відбувається виділення великої кількості слини, що забезпечує нейтральний рН у рубці. Як наслідок, створюються умови, за яких популяції бактерій добре перетравлюють целюлозу. В цьому разі кількість оцтової кислоти посприяє утворенню максимальної кількості жиру в молоці, але обмежена кількість пропіонової кислоти зменшить утворення глюкози й, відповідно, зменшить добовий надій молока. В разі додавання в раціон концентратів відбувається заміна волокнистих вуглеводів на неструктурні, які швидше перетравлюються й краще засвоюються. Як наслідок, утворюється більше ЛЖК (леткі жирні кислоти), але, при цьому, вміст оцтової та пропіонової кислот змінюється. Ферментація неструктурних вуглеводів, що містяться в концентрованих кормах, зменшує вміст оцтової кислоти й збільшує вміст пропіонової. Таким чином, додавання концентратів може значно збільшити надої молока, при цьому, кількості оцтової кислоти буде достатньо для підтримання жирності молока на належному рівні. За годівлі великою кількістю концентратів вміст оцтової кислоти може зменшитися до 40, а пропіонової збільшитися до 40%. При цьому, виникає нестача оцтової кислоти, що зменшує жирність молока. До того ж, за високого вмісту пропіонової кислоти організм тварини може використати наявну енергію для жирових відкладень (що посприяє збільшенню маси), а не синтезу молока.
Надмірне споживання коровами комбікормів призведе до кетозів і кульгавості внаслідок порушення кровообігу в кінцівках, а це, своєю чергою, - до активізації бактерій у ратицях, що спричинить захворювання на некробактеріоз.
Після запліднення тварини часто зменшують продуктивність у зв'язку з розвитком плода. В цей період годівля має відповідати надоям, а вгодованість бути три бали. Перед запусканням обмежують вміст концентратів у раціоні, але не кратність доїння й доступ до води. Забезпеченість водою має бути всюди з розрахунку 4-5 л/кг спожитої сухої речовини раціону.
Годівлею управляють постійно, особливо у високопродуктивних стадах і за безприв'язного утримання. Контроль здійснюють за вгодованістю тварин, якістю кормів, відповідністю раціону, станом гною, якістю змішування кормів за допомогою спеціальних сит.

В.М.Фичак,
ПП "Генетика і селекція"