«Довгоносий окупант», або Як уберегти бурякові плантації від довгоносика-стеблоїда

«Шкоду від нього можна порівняти лише з церкоспорозом. Увесь листковий апарат відмирає, з центра починає рости нове листя. У результаті буряки витрачають поживні речовини не на формування коренеплоду, а на відновлення листкової маси. Значно знижується цукристість, урожай…».

О. Половинчук, К. Калатур,
кандидати с.-г. наук,
Інститут біоенергетичних культур
і цукрових буряків НААН,
Ю. Васильєва,
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Саме з цих слів розпочався один із виступів на Дні Воронезького поля’2011, організованого фірмою «Август». І йшлося не про вже звичні для нас хвороби листкового апарата цукрових буряків, а про нового, проте не менш небезпечного «окупанта» вітчизняних бурякових ланів — бурякового, або амарантового, довгоносика-стеблоїда.
Ареал поширення та зони шкідливості
За даними наукових джерел, ареал поширення бурякового стеблоїда охоплює Центральну та Східну Європу (Німеччина, Австрія, Болгарія, Польща, Угорщина, Італія, Молдова, Білорусь), Середню Азію, Казахстан, Узбекистан, Туреччину, Сирію, Іран, Північний Китай, Монголію, Росію (Куйбишевська, Ульяновська, Липецька, Ростовська області, Ставропольський та Краснодарський краї, Калмикія, Кавказ, Алтай).
На території України даний шкідник як вид було відмічено в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій, Харківській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Львівській, Хмельницькій областях та АР Крим.
Перші згадки про шкідливість стеблоїда в офіційних звітах Головної державної інспекції захисту рослин з’явилися декілька років тому. Згідно з ними, станом на 2011 р. фітофаг був виявлений у двох областях — Харківській та Полтавській, а минулого року до них приєдналась ще й Сумська.
Центром поширення шкідника вважається Харківщина, де локальний розвиток стеблоїда у посівах цукрових буряків та амаранту відмічали ще з початку минулого десятиліття. Однак, унаслідок глобальних кліматичних змін і, не останньою чергою, через зниження загальної культури землеробства, у регіоні склалися умови, сприятливі для масового розмноження амарантового стеблоїда. Тому серед жуків-довгоносиків, які пошкоджують цукрові буряки на Харківщині, він займає наразі далеко не останнє місце. Площа цукрових буряків в області, які пошкодив шкідник, у 2011 р. становила 5,1 тис. га, що значно перевищило загальні обсяги площі, заселеної сірим та чорним довгоносиками. Помітно зросла і чисельність популяції фітофага. Якщо у 2010 р. у бурякосійних господарствах області стеблоїда було виявлено за середньої щільності 1 екз./м2, то в 2011-му його вже нараховували два-три, а в осередках — до 5 екз./м2 за пошкоджених 38–70% рослин. Тобто у 2011 р. середня чисельність шкідника в період масового заселення, порівняно з попереднім роком, зросла більш ніж удвічі. За таких умов, у 2010–2011 рр. посівам цукрових буряків в області було завдано суттєвої шкоди.
Станом на 2012 р. довгоносика-стеблоїда відмічали практично в усіх районах області. Як і в попередні роки, його чисельність та шкідливість залишалися стабільно високими. Зокрема, за даними базових господарств Головдержзахисту, на території області було заселено 37% обстежених площ, на яких за середньої щільності 1,4 екз./росл. (макс. — 4 екз./росл.) стеблоїдом було пошкоджено 8–18%, а в осередках — до 71% рослин.
Осінніми обстеженнями виявлено значну кількість шкідника в місцях його зимівлі (0,4–2 екз./м2). Тому 2013 р., навіть за несприятливих умов перезимівлі, ймовірне значне пошкодження посівів цукрових буряків амарантовим стеблоїдом на території всієї області.
У 2011 р. довгоносик-стеблоїд був уперше виявлений у Полтавській області, де ним на території декількох районів (зокрема, Полтавського та Шишацького) було заселено понад 5,4 тис. га плантацій цукрових буряків. Щільність імаго становила 0,1–1 екз./м2, а личинок — 2 екз./м2 (макс. — 8 екз./м2) за пошкодження ними 38% рослин.
2012 р. спеціалістами Облдержзахисту розвиток шкідника відмічено у Шишацькому та Великобагачанському районах, де ним було заселено 100% обстежених площ за середньої чисельності 0,1–0,3 екз./м2 та слабкого ступеня пошкодження рослин цукрових буряків.
Однак хотілося б дещо доповнити загальну картину щодо ареалу поширення бурякового стеблоїда на Полтавщині. З неофіційних джерел відомо про його появу ще, як мінімум, у чотирьох районах області: Полтавському, Карлівському, Котелевському та Чутівському, — тобто на територіях, безпосередньо прилеглих до Харківської області. Шкідник тут був виявлений у допороговій чисельності, проте у низці бурякосійних господарств області, з метою попередження поширення фітофага, було здійснено обробки посівів цукрових буряків інсектицидами.
Останньою до переліку територій поширення довгоносика-стеблоїда приєдналася Сумська область. Минулого сезону розвиток шкідника було відмічено у трьох її районах (Буринському, Великописарівському та Сумському) на площі близько 4,5 тис. га, де за середньої щільності 0,1–3 екз./м2 (макс. — 5 екз./м2) ним було пошкоджено 20–60% рослин. Та оскільки розселення стеблоїда відбувається переважно шляхом перельотів, то, швидше за все, він наявний у більшості районів, прилеглих до Харківської області.
З огляду на сказане вище, логічним буде припустити, що стеблоїд присутній також і в північних районах Дніпропетровської, Донецької областей та західних — Луганської, де він, за відсутності посівів цукрових буряків, локально розвивається на сегетальній рослинності родин лободових та амарантових.
Таким чином, зважаючи на темпи поширення та динаміку чисельності фітофага, можна стверджувати, що у поточному році стеблоїд заселить більшу частину Полтавської і Сумської областей. А в перспективі (впродовж найближчих трьох-п’яти років) у зону ризику потрапляють ще декілька областей, зокрема Кіровоградська, Черкаська, Київська та Чернігівська.    Далі буде