Документи, застосовувані в міжнародному платіжному обігу

Будь-яка зовнішньоторговельна угода супроводжується відповідною документацією, зазначеною в експортно-імпортному контракті. Від правильного оформлення документації багато в чому залежить і успішне проведення зовнішньоторговельної операції.
Особливе місце належить товаросупровідним документам, тобто таким, що супроводжують товар від місця відправлення до місця призначення, зокрема комерційним, транспортним тощо, а також відвантажувальним, пов’язаним з відвантаженням товару.
Більшість документів оформляється на спеціальних бланках. Кожний документ має певні реквізити, проте, незалежно від їхнього виду, у них, як правило, зазначаються:
назва документа, місце і дата його виписування, найменування зовнішньоторговельних контрагентів, їхні адреси, номери телефонів і телексів, номер контракту і дата його підписання, найменування та опис товару, його кількість, номер відвантажувальної специфікації, наряду та ін.
Комерційні рахунки
Серед комерційних документів важливу роль відіграє комерційний рахунок як основний розрахунковий документ, відповідно до якого імпортер на вимогу експортера повинен сплатити продавцеві певну суму за поставлений ним товар.
Рахунок містить такі реквізити, як:номер і дата рахунку, найменування продавця і покупця, повний опис товару, ціна за одиницю товару і ціна всієї партії, базисні умови поставки товару, спосіб платежу (наприклад, за допомогою документарного акредитива або документи проти акцепта термінової тратти в 30 днів), відомості про маркірування, вага та/або кількість товару, найменуванння судна (якщо це відомо). Інколи рахунок містить і інші реквізити (зазвичай їх вимагають митні органи країни-імпортера): джерело походження товару, порт відвантаження, докладну інформацію, що стосується фрахту і страхування товару та величини комісійної винагороди, яку виплачують агентові, тощо.
Залежно від виконуваних функцій, комерційні рахунки поділяються на: рахунок-фактуру, проформу-рахунок, рахунок-специфікацію і попередній рахунок.
Рахунок-фактуру, як правило, виписують після завершення приймання товару імпортером; він може також виступати як накладна. У низці країн його складають на встановлених бланках і він є водночас сертифікатом про походження товару або надається разом з останнім.
Що стосується легалізованого рахунка-фактури, то деякі країни вимагають, аби рахунок-фактуру було легалізовано посольством країни — імпортера товарів у країні експортера товарів. Замість оформлення консульської фактури, продавець надає свій комерційний рахунок посольству або консульству для завірення. Таку процедуру застосовують у багатьох країнах Близького та Середнього Сходу. Завірений рахунок-фактура може являти собою звичайний, підписаний комерційний рахунок-фактуру, який засвідчує, що товар відповідає контрактові або проформі-рахунку; засвідчує, що країною походження є (або не є) та чи інша країна; містить якусь інформацію, що її імпортер вимагає від експортера. За пред’явлення митним властям певних завірених рахунків на товар мито може бути знижене або скасоване.
Проформа-рахунок не є розрахунковим документом і являє собою одну з форм оферти продавця потенційному імпортерові. На зовнішній вигляд проформа-рахунок відрізняється від комерційного рахунку тільки назвою і може служити пропозицією покупцеві розмістити в даній фірмі своє замовлення. Проформа-рахунок виставляється також експортером на прохання імпортера, якому необхідно здійснити митні та валютні формальності ще до відвантаження товару (одержання імпортної ліцензії та/або дозволу на обмін національної валюти на іноземну). Як правило, проформа-рахунок містить усі відомості (ціну, умови поставки), необхідні для того, щоб після одержання згоди покупця з цими умовами вважати контракт укладеним. У цьому разі всі дані проформи-рахунку переносяться у точній відповідності на комерційний рахунок, що виписується у належному порядку. Часто імпортер вимагає, щоб експортер зазначив у своєму рахунку, що всі умови відповідають умовам проформи-рахунку. Проформа-рахунок може бути виписана, коли угоду ще не укладено, у таких випадках: 1) за відправки товарів посередникові на консигнацію (у проформі-рахунку зазначаються ціни, за якими слід продавати товари), 2) разом з офертою покупцеві (для пришвидшення підписання контракту в умовах конкуренції з боку інших постачальників), 3) після того як експортер прийняв пропозицію висунути умови поставок.
Попередній рахунок із зазначенням кількості та суми партії товару зазвичай виписують за часткових поставок або коли імпортер приймає товар у себе в країні. Такий рахунок має оплачуватись покупцем. Що ж до рахунку-специфікації, де зазначаються як реквізити рахунку, так і реквізити специфікації, то в ньому в обов’язковому порядку фіксуються загальна сума і ціна за одиницю товару з урахуванням його видів і сортів.
Опис товару в комерційному рахунку має відповідати описові його в акредитиві. Рахунок виставляється на ім’я імпортера, і в ньому позначаються номери ліцензії та/або підтверджень, що їх вимагає акредитив, а також зазначаються умови поставки, згадані в акредитиві. Найменування та адреса зовнішньоторговельних партнерів, зазначені в рахунку, мають повністю відповідати зазначеним в умовах акредитиву. Сума рахунку не повинна перевищувати невикористаного залишку за акредитивом, і будь-яка додаткова інформація про товар, зазначена в рахунку, не має ставити під сумнів його вартість, якість і стан. У рахунку відповідно до умов акредитиву мають бути зазначені всі додаткові реквізити — об’єм, кількість, вага, упаковка, маркірування товару і ціна за його одиницю, візування, сертифікація, легалізація і додаткові витрати.
При оформленні комерційного рахунку російські підприємства припускаються таких помилок: ціни товарів не відповідають цінам, зазначеним в акредитиві; опис товарів у рахунку відрізняється від умов акредитиву; сума рахунку більша за суму акредитиву або відрізняється від суми тратти; рахунок виписується не від імені постачальника, його не завірено, не легалізовано або не підписано, незважаючи на те, що це передбачено акредитивом; не зазначені умови поставки і база ціни (FOB, CIF і т.ін.), а також включено додаткові витрати, не передбачені умовами.
Транспортні документи
Транспортні документи — це документи, які засвідчують прийняття товару до перевезення. До таких документів, що їх виписує вантажоперевізник, належать:
- при морських перевезеннях — коносамент, морська накладна, докова і штурманська розписки;
- при залізничних перевезеннях — залізнична накладна і дорожна відомість;
- при авіаперевезеннях — авіавантажна накладна;
- при автодорожних перевезеннях — автодорожна накладна;
- при внутрішніх водних перевезеннях — річкова накладна;
- при змішаних перевезеннях — комбінований (універсальний) транспортний документ.
До документів, пов’язаних із перевезенням вантажу, належать експедиторське свідоцтво про транспортування, розписка про доставку вантажу, гарантійний лист та ін.
Особливе місце серед транспортних документів належить коносаменту — документові, що його видає судноплавна компанія вантажовідправникові, засвідчуючи прийняття товару для перевезення.
Коносамент підписують перевізник або капітан судна. Якщо за них це робить агент, він повинен ідентифікувати себе й зазначити, від чийого імені він виступає. Опис товару, вантажоодержувач та сповіщувана сторона мають відповідати зазначеним в акредитиві. На коносаменті мають бути позначка і дата навантаження товару на борт судна, причому дата коносамента повинна бути не пізнішою останньої дати відвантаження, зазначеної в акредитиві. Якщо коносамент виписується за наказом вантажовідправника, то він має проставити передатний надпис на звороті цього документа. Не повинно бути посилання на чартер-партію.
Коносамент виконує три основні функції: 1) засвідчує прийняття судноплавною компанією вантажу до перевезення; 2) є товаросупровідним документом, і видачу товару судноплавна компанія в порту призначення здійснює тільки у разі пред’явлення цього документа; 3) свідчить про укладення договору морського перевезення.
Коносамент зазвичай складають у трьох примірниках. Усі примірники коносамента, що складають так званий повний комплект, є оригіналами, і на них ставиться штамп “оригінал”. Після видачі вантажу по одному з оригіналів решта втрачає силу, і з судноплавної компанії знімається будь-яка відповідальність за товар. Коли за контрактом передбачається повний контроль над товарами, слід представити повний комплект коносаментів. Коносаменти складаються експортером або транспортно-експедиторською фірмою і надаються для підпису перевізникові. Якщо під час приймання товару перевізник не виявив жодних пошкоджень товару чи його упаковки, він просто підписує коносамент. Такий коносамент називається “чистим”. Якщо було виявлено якісь пошкодження, перевізник зазначає їх у коносаменті. Такий коносамент називається “нечистим” або “коносаментом із застереженнями”. У цьому разі власник товару може зазнати збитків. Одержувач товару, коли йому надають документи до сплати, зазвичай бажає знати, що зазначений товар відвантажений і направляється на його адресу. Про це свідчить позначка на коносаменті: “відвантажено”. Інколи на коносаменті стоїть позначка “прийнято до відвантаження”. У цьому разі існує ризик того, що товар перебуває ще в порту, чекаючи наступного судна. Коносамент з такою позначкою містить спеціальне застереження.
Коносаменти бувають іменні, ордерні та на пред’явника. Видача товару за коносаментом може бути здійснена:
- за іменним коносаментом — особі, на чиє ім’я виписано коносамент;
- за ордерним коносаментом — особі, на чиє ім’я індосовано коносамент;
- за коносаментом на пред’явника — особі, яка пред’явить коносамент.
“АгроСфера”, №26, 2002,
компанія „ПроАгро”
Киев, Украина,
тел. (+38 044) 201-04-62/61
info@proagro.com.ua
www.proagro.com.ua
Далі буде