До парламентського “неводу” потрапили чиновники рибгоспу

Одне з нещодавніх засідань парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин народні депутати присвятили рибництву. І не дивно: хоча чинна законодавча база створює достатнє правове забезпечення для економічного розвитку галузі, але й далі триває спад обсягів виловлювання риби та добування морепродуктів. Знижується продуктивність рибницьких ставків, втрачається генетичний потенціал, недотримуються технології вирощування риби.

Члени парламентського комітету наголошують, що затверджені законами України програми розвитку галузі та будівництва суден не виконуються, їхні положення не коригуються, пропозиції від керівництва Державного комітету рибного господарства щодо стратегії подальшого розвитку галузі та внесення відповідних змін до цих програм не надходили. Водночас руйнується система державного контролю за нерестом риби та використанням водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах. За підсумками 2007 року, більшість структурних підрозділів галузі залишаються збитковими або низькорентабельними.
Разом з тим, здійснюються необгрунтовані структурні зміни в управлінні галуззю. Так, ліквідовано Головне державне управління охорони, використання й відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в місті Києві та Київській області. Ліквідовано також Азовську державну рибоохоронну службу, замість якої створюються нові структури, на що витрачаються незаплановані кошти Державного бюджету. У парламенті стверджують: запроваджуються незрозумілі системи видання ліцензій на виловлення риби. Так, у 2007 році 2298 тонн риби (20% загального вилову) було добуто в Азовському морі за науковими ліцензіямим. Депутати вважають, що такі дії призводять до легалізації браконьєрства.
Немає системності в роботі з добору та розстановки кадрів керівного складу в установах галузі, їхньому закріпленні на місцях. Нерідко керівні посади в установах займають особи без відповідної фахової освіти та практичного досвіду роботи на виробництві. Мають місце факти зловживань, зокрема передавання в приватну власність зариблених водоймищ, про що свідчать звернення членів трудових колективів галузі до правоохоронних органів.
До речі, зловживаннями в галузі вже зацікавилися в Службі безпеки України. Серед довгого переліку виявлених і переданих до парламенту порушень: приховування реальних обсягів виловлення риби, використання заборонених знарядь лову, низький рівень плати за користування водними живими ресурсами, нераціональна політика в сфері реформування галузі тощо.
СБУ цікавить також, “звідки риба гниє?”
Служба безпеки України проаналізувала стан охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів. Результати дослідження СБУ передала Комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин. Вони свідчать про численні фактори та порушення, які негативно впливають на розвиток рибогосподарського комплексу та створюють передумови для погіршення стану екологічної і продовольчої безпеки держави. Серед них:
n брак підприємств зі штучного відтворення цінних видів риб
Так, кількість осетрових зменшилася до рівня, що не лише не дає змоги вести промисел, а навіть недостатня для забезпечення їхнього відтворення на наявних заводах із розведення осетрових. Фахівці зазначають, що без створення підприємств зі штучного відтворення цінних видів риб відродити їхні запаси неможливо;
n приховування реальних обсягів виловлення водних живих ресурсів
Значна частина користувачів працює за мінімальною отриманою квотою (від 100 кг до 5 тонн за рік) на виловлення основних промислових видів риб. Якщо враховувати ті обставини, що зазначені користувачі можуть мати до десятка зареєстрованих плавзасобів, то квоту в період путини вони можуть освоювати всього за два-три виходи в море. Однак у промисловий журнал, як водиться, вносять занижені дані щодо виловлення, що дає можливість приховувати значні обсяги добутої риби. В такий спосіб приховуються реальні обсяги, які можуть у п’ять-сім разів перевищувати дані, наведені в звітності. На приховування дійсних обсягів виловлення вказує і той факт, що експорт водних живих ресурсів значно перевищує розміри виділених користувачам квот;
n використання заборонених знарядь виловлювання
Тралове виловлення шкідливо позначається на збереженні та виживанні молоді промислових видів риб (судак, пеленгас), а також осетрових, які потрапляють до тралу. Навіть якщо їх випускають у море, виживає заледве 5–7%. Під час наукових досліджень встановлено, що виловлення риби за допомогою тралення призводить до руйнування шельфу морського дна, знищує кормову базу харчування донних риб та їхнє середовище існування, на відновлення якого потрібні десятиріччя;
n порушення чинного законодавства України під час проведення науково-дослідних робіт
Квоти, отримані суб’єктами господарювання на проведення наукового лову, незаконно передають іншим користувачам водних живих ресурсів для здійснення останніми промислового виловлювання цінних видів риб. Значної шкоди екології держави завдають також наукові виловлювання під час нересту;
n завищення лімітів виловювання
Ліміти виловлювання водних живих ресурсів розраховують науковці. Тож вони мають завищені показники, оскільки їх розробляють на основі банку даних, а не досліджень. Фактично завищені ліміти призводять до збільшення кількості користувачів водних живих ресурсів, які, отримуючи незначні квоти, мають можливість ведення промислу протягом року;
n низький рівень плати за спеціальне використання водних живих ресурсів
Приміром, плата за використання кілограма судака, відповідно до постанови КМУ від 06.04.98р. № 449 “Про затвердження порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання”, становить лише 9,4 к.; 1 кг сома — 13,5; камбали калкан — 7,2; оселедця дунайського — 12,7 копійки. При цьому мінімальна ринкова вартість кілограма вказаних видів риб — 25–60 гривень;
n неврегульованість питання між Україною та Російською Федерацією щодо розподілу сфер впливу в Азово-Чорноморському регіоні
Нині через невизнання Російською Федерацією рішень українсько-російської комісії з питань рибальства в Чорному й Азовському морях щодо дозволу на виловлення риби українськими суднами в районі узбережжя Краснодарського краю, склалася ситуація, коли російські судна ловлять рибу в територіальних водах України, а українські — не можуть реалізувати своє право на виловлення хамси в територіальних водах РФ, куди мігрує риба в період путини (обсяги вилову розподіляються приблизно в такій пропорції: 5–10% — Україні та 90–95% — Росії);
n нераціональна політика в сфері реформування галузі та визначення перспектив розвитку відповідних регіональних підприємств, неефективне управління їхніми корпоративними правами
Ситуація в галузі характеризується занепадом її державного сектору, представленого залишками майнового комплексу Севастопольського держпідприємства “Атлантика”. Їхній загальний фінансово-економічний стан характеризується незначною кількістю риболовецьких суден (усього — 10), значними кредиторськими боргами (станом на 1 січня 2008 року — 55 млн грн) та збитковістю більшості підприємств.
Своєю чергою, брак власних оборотних коштів, перспектив для погашення заборгованостей та організації рибного промислу змушує держпідприємства галузі здавати свої (придатні для експлуатації) риболовецькі судна в оренду або в оперативне управління іноземним компаніям, у тому числі на невигідних умовах. Наслідком цього є встановлення майже повного контролю над судновласниками від великих закордонних компаній та виведення господарської діяльності за межі України.
Додатковим негативним аспектом, який суттєво заважає стабілізації фінансово-економічного стану держпідприємств галузі є брак цільових державних програм, спрямованих на розвиток рибної галузі. На думку фахівців, занедбаний стан підприємств потребує невідкладного реагування від Державного комітету рибного господарства, щоб запобігти їхньому остаточному руйнуванню та забезпечити державний інтерес галузі.
Суб’єктів господарювання рибодобувної та рибопереробної галузей України умовно поділяють на дві основні групи за районами ведення рибного промислу, що визначає їхню матеріально-технічну базу, обсяги вилову, ринки збуту продукції, а також фінансово-економічний стан.
Океанічний вилов
Однією з найбільших в Україні за обсягами виробництва рибопродукції є корпорація ВАТ “Інтеррибфлот” (торгова марка — “Аквамарин”), до складу якої входять кілька дочірніх комерційних структур, що здійснюють самостійну господарську діяльність (ТОВ “Антарктика”, “Інтерфлот”, “Інрибфлот”, “Інрибфлот-Продукт”, “Інтерфлот-Продукт”, Рибоконсервний завод “Новий”) з океанічного лову в районі Центрально-Східної Атлантики (Республіка Мавританія), переробки риби та морепродуктів (свіжоморожена риба, консерви, рибне борошно, риб’ячий жир), доставки рибної продукції в Україну, а також її оптового та роздрібного продажу (підприємство є найбільшим імпортером прибалтійських шпрот — 56,5% — усього імпорту цієї продукції в Україну).
Нині найбільшим виробником консервів з риби та морепродуктів в Україні є рибоконсервний завод “Новий” (займає 22% відповідного сегменту загальнодержавного ринку). Продукцію заводу експортують до Азербайджану, Вірменії, Ізраїлю, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизії, США, Таджикистану, Туркменії, Росії. Крім того, комбінат у лютому 2007 року запустив лінію з виробництва шпротів потужністю 700 тисяч банок за місяць. Водночас механізм експлуатації рибодобувних суден, що його застосовує ВАТ “Інтеррибфлот”, не уможливлює процес передавання отриманих від реалізації рибопродукції коштів у “тіньовий сектор” та розміщення їх на рахунках іноземних банків. Практично всі фінансово-господарські операції корпорація здійснює за межами України.
Договори складають таким чином, що державні контролюючі органи не можуть проконтролювати обсяги виконаних робіт та реалізованої корпорацією рибопродукції.

Морський вилов…
здійснює в Чорноморському басейні низка приватних структур. Продукцію постачають на внутрішній ринок у свіжомороженому вигляді. Водночас зафіксовано зменшення обсягів добування рибопродукції в Чорному морі каботажними компаніями, що пов’язано зі зменшенням кількості та тоннажності риболовецьких суден та інтенсивності їхнього використаня (більшість із них уже вичерпали свій ресурс, потребують капітального або поточного ремонту).
За оцінками фахівців, основним негативним чинником розвитку каботажного риболовства є стійке скорочення популяції промислових видів риби в Чорному морі через її систематичне, надмірне та браконьєрське виловлювання (це вже призвело до знищення камбали, осетра, пеленгаса та інших видів риби). А також порушення місцевими каботажниками природоохоронних вимог під час трального промислу (знижується кормова база для промислових видів риби) та зменшення рентабельності прибережного риболовства (собівартість здобутих морепродуктів на 78% складається з витрат на паливо та знаряддя вилову, ціни на які постійно зростають).
Нині наймасовішими промисловими видами риб, які забезпечують велику частину вилову, є: азовські бички (щорічний вилов — понад 10 тис. т), пеленгас (понад 6 тис. т), тюлька (10 тис. т), хамса (до 2 тис. т). Цінні види риб (камбала-калкан, судак тощо) практично виснажені, промислове виловлення осетрових взагалі припинено.
Одна з особливостей морського риболовства — значна наявність іноземних компаній  з добування та продажу риби й морепродуктів. Зокрема, у зимово-весняний період турецькі компанії практикують використання потужностей українських каботажних підприємств для інтенсивного виловлення з перевищенням встановлених квот цінних порід риби (камбала-калкан, катран, осетрові тощо), з подальшим продажем їх за кордоном. Крім того, щорічно фіксують факти браконьєрського промислу турецьких рибалок в українських територіальних водах.
Враховуючи сказане, для посилення державного контролю за використанням, відтворенням та охороною водних живих ресурсів, забезпечення ефективного функціонування державних органів рибоохорони вважається за доцільне ініціювати вирішення таких питань.
1. Розробити Закон України “Про рибне господарство” та положення “Про державні органи рибоохорони України”.
2. Переглянути положення “Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11.11.05 р. № 623/404 та привести її у відповідність до вимог чинного законодавства України в частині визначення термінів і деталізації порядку виділення додаткових квот.
3. З метою упорядкування рибоохоронної діяльності внести зміни до наказу Голови Держкомрибгоспу України від 18.06.07 р. № 112 “Про зони контролю територіальних підрозділів органів рибоохорони”, в якому конкретизувати межі підконтрольних територій державних басейнових (регіональних) управлінь охорони та відтворення водних живих ресурсів.
4. Розробити та прийняти на законодавчому рівні нормативно-правові акти, які передбачали б обов’язкову сертифікацію підприємств, що займаються виловленням риби.
5. Внести зміни до наказу Державного комітету ветеринарної медицини від 19.04.05 р. № 32 “Про затвердження Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду”, які під час видавання ветеринарних довідок, свідоцтв та сертифікатів передбачали б подання до органів ветеринарної медицини разом з іншими документами та зразками продукції інформації про виділені квоти на виловлення водних живих ресурсів і звіти про їхнє використання.
6. Враховуючи швидке скорочення популяції цінних порід риб у Чорному морі, зобов’язати Держкомрибгосп вжити невідкладних заходів щодо обмеження обсягів їхнього виловлення у виключній (морській) економічній зоні України шляхом застосування відповідного мораторію та суттєвого обмеження встановлених квот.
7. Внести зміни до постанови КМУ від 06.04.98р. №449 “Про затвердженя Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їхнє спеціальне використання” в частині підвищення нормативів плати за вилучення водних живих ресурсів.
8. Активізувати питання щодо укладення міждержавної угоди з Російською Федерацією (відповідно до українського й російського законодавств та чинної міжнародної практики) про взаємний доступ риболовецьких суден обох країн до ресурсів мігруючих риб у Чорному та Азовському морях.
9. Для посилення юридичної відповідальності за протиправні дії ініціювати питання щодо внесення змін до Кримінального кодексу України (Розділ VIII “Злочини проти довкілля”) та Кодексу України про адміністративні правопорушення (глава 7 “Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів...”), зокрема шляхом підвищення сум штрафів, позбавлення ліцензій на користування водними ресурсами тощо.
10. Розглянути питання щодо проведення Держкомрибгоспом, МінАП та ФДМ спільної перевірки наявних цілісних майнових комплексів держпідприємств галузі з визначенням їхньої ринкової вартості та окреслити подальші перспективи його використання. 

Іван Лазнюк