Спецможливості
Техніка та обладнання

Держтехнагляд на роздоріжжі

15.07.2008
1138
Держтехнагляд на роздоріжжі фото, ілюстрація
У державі є служби, які мають більше недоброзичливців, ніж симпатиків. Серед них ДАІ і Держтехнагляд. Діяльність ДАІ стала об’єктом насмішок як артистів усіх рангів, так і пересічних громадян. Служба Держтехнагляду такої честі гумористів не заслужила, але в сфері сільськогосподарської діяльності до неї неприязні достатньо. Такі самі відчуття в громадян до стоматологів, проте антипатія пацієнтів не впливає на діяльність стоматології як напряму медицини.

Хто працює в сфері інженерно-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, той знає всі проблеми, які постають перед службою. Добита, гранично спрацьована, на 90% замортизована техніка; через брак коштів хронічно не вистачає запасних частин; пально-мастильні матеріали — з коліс; механізатори через низьку заробітну плату та постійну її затримку розбігаються, хто куди. Залишаються тільки ті, які з об’єктивних причин не можуть виїхати з села. Вигляд і стан ремонтно-обслуговуючої бази в господарствах — наче хата бідної вдови в післявоєнний період. Коштів на інструменти, карбід, кокс, вугілля для кузні немає. Кузні здебільшого не працюють. А спеціалісти-інженери від керівництва зранку до вечора чують: давай ремонтуй; давай “випихай” у поле агрегати…
Рівень виробничої і технічної експлуатації вкрай низький. Планове технічне обслуговування техніки через хронічну нестачу змінних запасних частин, мастил, ремонтних матеріалів не проводять.
Техніка працює не від одного обслуговування до іншого, а від поломки до поломки. Одно слово, ставлення до технічних проблем і Кабінету Міністрів, і Міністерства АП, і господарств — зневажливе, а проблема інженерно-технічного забезпечення — в глухому куті.
Цей рецидив зневаги та “витирання ніг” об інженерні проблеми сільськогосподарського виробництва ми успадкували від розвинутого соціалізму, тільки в недорозвинутому капіталізмі він набув прогресуючої форми.
За горбачовського періоду перебудов найчастіше реформувалася інженерно-технічна служба АПК. Партійні та адміністративні керівники держави вважали, що вирішення завдань Продовольчої програми значною мірою залежить від ефективності роботи інженерно-технічної служби АПК, тому для стимулювання роботи аграрного сектору її інженерні підрозділи то об’єднували, то роз’єднували, а завдання Продовольчої програми не вирішували.
Після 1991 року першою жертвою реформ у сільському господарстві стала інженерно-технічна служба системи Держкомсільгосптехніка, тому що через зазначену державну структуру сільському господарству постачали пально-мастильні матеріали. Зрозуміло, що реформаторам не потрібен був технічний сервіс як напрям виробничої діяльності. Їм потрібні були фінансові потоки на пальне, і вони їх відібрали. Хронічний брак оборотних коштів у сільгоспвиробників і, відповідно, брак замовлень на ремонтно-обслуговуючі роботи від сільгоспвиробників економічно підірвали діяльність ремонтно-обслуговуючих підприємств системи Сільгосптехніка. Сільгосптехніка як виробничий підрозділ, призначений для практичної сервісної допомоги сільгоспвиробникам, перестала функціонувати. Систему слід було реорганізувати та зберегти матеріально-технічну базу, товарно-провідну мережу для розвитку на її базі фірмового сервісу. Цього не сталося, і її зруйнували.
Інженерно-технічна служба, за всіма напрямами діяльності розпадалася в міру реформування аграрного сектору: з остаточним розвалом колгоспної і радгоспної системи сільськогосподарського виробництва інженерно-технічна служба Міністерства АПК, яка займалася проблемами виробничої і технічної експлуатації, теж розвалилася. Залишився один інженер в адміністрації району, який виконує обов’язки районного статиста. В кращому разі він ще може бути людиною співчуваючою, розуміючою проблеми інженерів, техніків, які й досі працюють із залишками техніки різних об’єктів господарювання.
Службі Держтехнагляду вдалося зберегтися як діючому підрозділу інженерно-технічного забезпечення функціонування АПК, попри зміни 11 міністрів і 11 віце-прем’єрів, які мали опікуватися проблемами села. Черговий міністр АПК чи АП — і чергова реорганізація. Кожен аграрний ватажок вважає своїм обов’язком затиснути в якнайдальший кут інженерно-технічну службу АПК. В аграрній країні, де наявні 33 млн га орних земель, уже впродовж тривалого часу в міністерстві немає заступника міністра з проблем механізації. Тварини, навіть охлялі, спроможні подати голос, а техніка в будь-якому стані мовчить. Ставлення до техніки, як і до механізаторів, проявляється в її зовнішньому вигляді й технічному стані.
Призначили нового міністра, а заступника міністра з питань механізації як не було, так і немає. Ймовірно, й нова влада має наміри справдити прогнози відомого вченого-економіста і передбачає “витягнути” аграрний сектор до європейського рівня за допомогою кінно-ручної праці. Якщо орієнтація йде на кінну тягу, то, замість заступника міністра з питань механізації, потрібно ввести посаду головного конюха Міністерства, щоб була зрозуміла технічна політика уряду й Міністерства.
Після чергового організаційного “перетрушування” інженерно-технічна служба Держтехнагляду залишилася на роздоріжжі розуміння її значущості й потрібності у вирі невідкладних виробничих проблем.
Держтехнагляд нажив собі неприятелів серед керівників сільгосппідприємств через властиві їм права: нагляд за технічним станом техніки під час зберігання, реєстрації під час купівлі, перереєстрації в разі повторних продажів і купівлі. Тобто в реальному житті формувалися традиційні стереотипні конфлікти інспектора та інспектованого. Але особиста неприязнь не означає, що така значуща служба не потрібна. Те, що діється в державі з технікою сільськогосподарського призначення у фермерів, у кооперативах, приватно-орендних підприємствах, інших структурах, які володіють технікою, крім як анархія, ніяк не обізвеш. Держава достеменно не знає не тільки про те, скільки є в нас імпортних тракторів, комбайнів, якої вони марки, моделі, яких строків експлуатації, в кого, де, в якому стані — вона не відає нічого й про вітчизняну техніку. Про причіпні та начіпні сільгоспмашини — годі й говорити. Де вони беруться й куди зникають, не знають не тільки в Києві, а й у районі. Цій анархії з обліком і рухом техніки в сільському господарстві треба покласти край. І це повинна зробити служба Держтехнагляду.
Головні функціональні обов’язки спеціалістів служби Держтехнагляду визначено в самій назві: державний технічний нагляд за технічним станом техніки державних підприємств (радгоспів) і колгоспів. Державних підприємств немає. Змінюються часи — змінюються обов’язки.
Запитання, які традиційно виникають під час чергової реорганізації служб, стосуються потрібності служби, функціональних обов’язків, підпорядкування. Необхідність служби Держтехнагляду довела 50-річна історія її функціонування за різних формацій, насамперед як реєстраційного органу машин сільськогосподарського призначення. Під час реєстрації сільськогосподарської техніки у власників виникає також низка проблем, які пов’язані з об’єктивними та суб’єктивними причинами. Перша проблема під час реєстрації машин у Держтехнагляді — це маркування, прикріплені бирки на машинах. Вони повинні бути європейського зразка, як паспорт і права водія. Бирки мають бути прикріплені на видних і доступних місцях і водночас захищені від зрізування й перебивання. За такою биркою можна буде простежити рух машини в часі та просторі.
Нині зареєструвати мобільну машину — це задача з трьома невідомими для продавця, покупця й банку, який надає кредити під заставу купленої машини. За визначенням покупців і продавців, процедура реєстрації нової машини — це згаяний час і вимотування нервів людям забюрократизованою системою.
Головним пріоритетом цивілізованої держави є потреби людини, заробітна плата, умови її роботи, здоров’я й тривалість життя. Діяльність служби Держтехнагляду слід розглядати з цих позицій. Повинен здійснюватися постійний моніторинг технічного стану сільськогосподарської техніки не тільки з погляду її технічної готовності до виконання польових робіт, а й як запобіжний захід проти травматизму, смертності механізаторів. За останні 10 років через незадовільний технічний стан тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки під час виконання польових робіт загинуло 880 механізаторів. Це відповідна “плата” сільськогосподарського виробництва за експлуатацію старої, спрацьованої, часто несправної техніки.
Окозамилювання як форма звітності перед керівництвом успішно існувало за соціалізму, ще більшого поширення набуло за часів недорозвинутого капіталізму. Варто лиш ознайомитися з показниками статистичної звітності, які подають перед посівною і жнивами: підготовано 95% техніки до посівної, 92% — комбайнів до жнив. На наш погляд, такі оптимістичні показники нині, коли 90% техніки відпрацювало амортизаційні строки, — явне окозамилювання. Служба Держтехнагляду має подавати об’єктивніші відомості про технічний стан техніки, її готовність до польових робіт. Зрозуміло, що об’єктивний контролер нікому не потрібний: ані місцевому начальству, ані чиновникам з міністерства. Тому традиційні конфліктні ситуації навколо статистичних даних породжували неприязнь до служби Держтехнагляду.
Реальні проблеми сільськогосподарського виробництва свідчать, що контрольно-статистичні функції Держтехнагляду слід розширити наданням конкретної допомоги сільгоспвиробникам. Насамперед, потрібно переходити від суб’єктивної оцінки технічного стану машин до об’єктивної за допомогою сучасних засобів діагностування. Витрата пального на одиницю виробленої продукції є економічно важливим показником виробництва конкурентоздатної сільськогосподарської продукції. Обдурити можна дружину, колегу, колектив, державу, тільки не машину. Постійне обдурювання самого себе — це експлуатація старої, спрацьованої техніки. Крім явних затрат на запасні частини, ремонт, є ще прихований неконтрольований обман — витрата пального через зниження потужності двигунів і збільшення терміну експлуатації та спрацювання елементів паливних систем.
Для прогнозування витрати пального треба знати фактичну потужність двигунів мобільних машин сільськогосподарського призначення і їхню паливну економічність. Коли 1 літр дизпалива коштував 9 копійок, ця проблема не була значущою, а за сучасних цін контроль паливної економічності дизельних двигунів тракторів, комбайнів, автомобілів є вкрай потрібним заходом служби Держтехнагляду. В Україні техніка гранично спрацьована й застаріла, тому контроль поточного технічного стану — це надзвичайно важливий захід. Доцільність контролю паливної економічності розглянемо на прикладі тракторів. За висновками професора М. С. Ждановського, відмовою двигуна за потужністю (двигун “не тягне”) вважають такий технічний двигун, коли потужність (унаслідок спрацювання, розрегульованості) знижена на 7–8% від номінального значення (двигуни без турбонаддування) і на 12–13% — двигуни з турбонаддуванням. Вимірювання потужності двигунів, проведені за допомогою приладу ИМД-ЦМ, свідчать, що потужність двигунів ходових тракторів знижується до 25 к. с., а комбайнових двигунів — до 40 к. с. Зважаючи на якість запасних частин (кілець, поршнів, гільз), ремонт двигунів у господарських умовах без дотримання режимів холодної й гарячої обкатки, якості регулювання елементів паливних систем, можна з високою ймовірністю стверджувати, що потужність двигуна кожного старого й спрацьованого трактора знижена на 5 к. с. По Україні це становитиме близько 1 млн к. с. Це означає, що через середню потужність двигуна 80 к. с. у полі працюють, але фізичної роботи не виконують майже 12500 тракторів типу МТЗ-80. Тобто за 1 годину робочого часу не зорано 6000 га. За питомої витрати палива для тракторів радянського виробництва 0,172 кг/к. с./год. сумарна перевитрата пального тільки через знижену потужність становитиме 80 т/мотогодину в разі завантаження тракторів на 50% та близько 7 т оливи.
На нашу думку, служба Держтехнагляду в своїй повсякденній роботі має, крім паперотворчої діяльності різних форм звітності, наблизитися до практичної виробничої роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробничої і технічної експлуатації сільськогосподарської техніки. Інженери служби не повинні бути на побігеньках в адміністративних чиновників, а, насамперед, вони мусять бути грамотними та кваліфікованими спеціалістами, які готові не тільки контролювати, а й надати практичну допомогу у визначенні та оцінці технічного стану машини, причин її несправності та методів їх усунення.
Тому інженер служби Держтехнагляду, крім ручки та комп’ютера, повинен мати спеціально оснащений транспорт з інструментами, прилади контролю для діагностування складних агрегатів систем, механізмів із використанням комп’ютерної техніки, нормативну, методичну, інформаційну літературу і, як висококласний спеціаліст, повсякденно вести просвітницьку роботу серед механізаторів, інженерно-технічних спеціалістів об’єктів господарювання. За таких вимог до спеціалістів служба Держтехнагляду не буде пересадочним пунктом для спеціалістів інших напрямів.
Ринкові відносини в економіці вносять свої зміни в сферу обов’язків спеціалістів Держтехнагляду. Особливо в інспекційні напрями роботи. Насамперед, це стосується постановки техніки на зберігання й технічного стану машин під час зберігання. За радянських часів така функція була обов’язковою й важливою. Адже відомо, що зберігання техніки, згідно з вимогами ДСТУ, є запорукою підвищення показників працездатності більш як на 50%. Належне зберігання забезпечує також підтримання товарного виду машин, зменшення витрат на ремонт і запасні частини, а також зменшення обсягів і трудомісткості ремонтно-обслуговуючих робіт. Крім зберігання техніки, актуальними є проблеми екології. На перший погляд, вони можуть видатися незначними. Розглянемо це на прикладі автомобілів. Коли відкрили “вікно в Європу”, то вантажоперевезення виконували КАМАЗи і МАЗи. Німецька поліція, знаючи технічний стан автомобілів типу КАМАЗ, БЕЛАЗ, контролювала прокапування олив із двигунів, КПП, трансмісій на асфальт після нічних стоянок. Наші водії знайшли вихід із ситуації: на зупинках стелили плівку під автомобілі й швидко її забирали перед приїздом поліції. У полі під трактор, комбайн, автомобіль плівку не підкладеш.
Оскільки ми всі живемо на цій землі й знаємо технічний стан вітчизняної техніки, поставимо для себе риторичне запитання: як впливають на екологію тисячі тонн пального, оливи, які щороку капають на землю із різних стиків, з’єднань вітчизняних тракторів, комбайнів, автомобілів? Ще одна, здавалося б, дрібна проблема: як утилізують оливи, які замінюють у машинах фермери та інші власники техніки. Невідомо, куди їх дівають.
Нині процедура поставлення на виробництво нових машин значно спрощена. І настільки спрощена, що сівалки, культиватори й навіть трактори збирають у гаражах, а потім вони надходять на ринок. Висновки щодо технічної, технологічної доцільності поставлення машин на виробництво після випробувань дає УкрЦВТ. Припускаємо, що одну машину для випробування можна довести вручну. А інші? Наскільки вони відповідають не тільки показникам оцінки якості, технічного рівня, а й технологічним допускам. Спеціалісти служби Держтехнагляду, з урахуванням покупних комплектуючих, мають оцінити та визначити, наскільки основне технологічне обладнання, кваліфікація кадрів дають змогу забезпечити виробництво якісної продукції.
Сподівання на те, що всі відносини скоригує вільний ринок, означає пустити проблеми технічного рівня та якості на самоплив. Вільний ринок без контрольних функцій держави на прикладі якості та цін на пальне, цукор, інші товари показав загальні недоліки такого підходу.
Усі знають, що на ринку, за всієї жорсткої боротьби, близько 40% підроблених лікеро-горілчаних виробів. А якщо розглядати проблему запасних частин, то 80% усіх запасних частин до машин підроблено або вироблено з порушенням технічних умов. Допуски, термообробка, матеріали запасних частин — залишаються загадкою для споживачів. Підроблені неякісні запасні частини стали великим і прибутковим бізнесом для реалізаторів і великими збитками для сільгоспвиробників. Безперечно, потрібний жорсткий підхід до бракоробів, і цю проблему повинна контролювати служба Держтехнагляду. Потрібні регіональні метрологічні лабораторії у службі Держтехнагляду, щоб запобігти реалізації браку на ринку й зберегти кошти, час і врожай хліборобів.
Проблема ремонту агрегатів, вузлів на ремонтних підприємствах теж залишається не вирішеною. Як перевірити якість ремонту, функціонування агрегату, вузла на машині після ремонту? Адже якість роботи (без засобів діагностування) доводиться суб’єктивно оцінювати: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. Ми сподіваємося, що станції технічного обслуговування сільськогосподарської техніки колись почнуть діяти, й фірмовий сервіс стане невід’ємною частиною продажу техніки. Знову ж таки, хто буде арбітром під час надання фірмового сервісу, враховуючи показники: обов’язковість, якість, обсяги?
Спеціалісти Держтехнагляду екзаменують і видають (за прикладом ДАІ) посвідчення механізаторів. Ця тема заслуговує окремого розгляду. Поки що купують в третіх країнах тільки футболістів. Незабаром будемо купувати за кордоном трактористів, комбайнерів?..
Є невідкладні виробничі проблеми, й час, зрештою, перестати займатися нескінеченними реформами залишків інженерно-технічної служби. Всім відомий вислів: “Риба гниє з голови”. А в інженерно-технічній службі голови (заступника міністра з питань механізації) немає. Тому відбувається дальша деградація за всім спектром механізованих технологій. Усі рахують вирощений урожай, жоден політик чи урядовець не сказав, що половину врожаю втратили через незадовільний стан механізованих технологій, через затягування польових робіт із кожної операції, через нескінченну низку невирішених проблем. У принципі, все справедливо: міністерство “сіє” політику, а збирає низький урожай. Треба передусім змінити “посівний матеріал” через зміну назви міністерства й відновити назву Міністерство сільського господарства, а також відновити посаду заступника міністра з питань механізації. Бо це парадокс: аграрна держава, в якій обробляють 33 млн га земель, не має куратора механізованих технологій. Такий фахівець у міністерстві зможе розібратися в наявному вінегреті техніки й технологій.
За минулі роки стільки “насіяли політики”, політичні “сусаніни” так заморочили голови людям, що 38 млн виборців обрали політичне забарвлення за спектром райдуги. На полі, фермі, в цеху повинні домінувати прогресивні енергоощадні технології, керувати процесом мають кваліфіковані спеціалісти, а не політичні ерудити, які не знають мети й не бачать цілей (крім власних). Слід виходити зі слів героя мультфільму: “Як ви яхту назвете, так вона і попливе”. n


Від редакції. У найближчих числах “Пропозиція” планує подати низку матеріалів на цю тему і запрошує всіх бажаючих до дискусії.


В. Войтюк,
А. Демко,
доценти НАУ

Інтерв'ю
Міжнародна насінницька компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-му відзначає своє 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее

1
0