Спецможливості
Статті

Декорнуація (знерожування) великої рогатої худоби

05.06.2008
5229
Декорнуація (знерожування) великої рогатої худоби фото, ілюстрація

В умовах промислової технології безприв’язного утримання великої рогатої худоби на промислових комплексах, звичайних товарних фермах, фермерських господарствах рекомендується проводити комплектування стада знероженими тваринами. Як показав досвід, така худоба веде себе спокійніше, дає кращі прирости маси тіла, серед них знижується травматизм, безпечнішим стає обслуговування тварин. У вітчизняній та зарубіжній практиці для отримання безрогих (комолих) тварин, крім виведення комолих порід великої рогатої худоби, застосовують декорнуацію (знерожування) і запобігання росту рогів у телят.

В умовах промислової технології безприв’язного утримання великої рогатої худоби на промислових комплексах, звичайних товарних фермах, фермерських господарствах рекомендується проводити комплектування стада знероженими тваринами. Як показав досвід, така худоба веде себе спокійніше, дає кращі прирости маси тіла, серед них знижується травматизм, безпечнішим стає обслуговування тварин. У вітчизняній та зарубіжній практиці для отримання безрогих (комолих) тварин, крім виведення комолих порід великої рогатої худоби, застосовують декорнуацію (знерожування) і запобігання росту рогів у телят. Ампутацію рогового відростка виконують у таких випадках: відкриті переломи рога, які локалізуються поблизу його основи; злоякісні пухлини; неправильний ріст, коли викривлений ріг пошкоджує оточуючі тканини (верхівка його впирається в ділянку лоба, щоки, очного яблука тощо); битливість; формування череди для безприв’язного утримання і т.ін. Ампутацію рогів здійснюють безкровним і кривавим методами. Безкровний спосіб застосовують у тварин віком 2—2,5 року і старших. Суть його полягає в тому, що на шкірну частину основи рога накладають кільце з вакуумної гуми, яке тисне на судини і тканини, спричиняючи некроз тканин і мимовільне відпадання рога. Гумове кільце має такі розміри: зовнішній діаметр — 15—20 мм, внутрішній — 9—10 мм, ширина — 5 мм. Кільце одягають за допомогою спеціальних щипців (еластраторів, або ампутаторів; рис. 1) або шворок (рис. 2), якими його розтягують і зміщують до основи рога. Однак після накладання колець відмічається больова реакція, внаслідок чого тварини втрачають апетит, знижуються їх вгодованість і молочна продуктивність. Ампутацію верхівки рогового відростка можна провести, не завдаючи болю тварині й не викликаючи кровотечі. При цьому враховують висоту рогового чохла, який знаходиться над кістковою основою рогового відростка, і ампутують дуговою, листовою або дротяною пилкою тільки роговий чохол, а рогового відростка не чіпають. Кривавим методом ампутацію рогового відростка можна виконати кількома способами. Тварину фіксують у стоячому або лежачому положенні. Для знеболювання ін’єктують 1%-ний розчин ветранквілу (внутрішньовенно — 0,5 мл на 100 кг маси тіла, а внутрішньом’язово — 1 мл/100 кг) або 2%-ний розчин рометару (внутрішньовенно 0,08 мл/100 кг, а внутрішньом’язово — 0,25 мл/100 кг). Навколо основи рогового відростка виконують циркулярну інфільтраційну анестезію 0,5—1,0%-ним розчином новокаїну, а також провідникову анестезію нерва рога. Для проведення провідникової анестезії нерва рога точку уколу голки визначають на середині відстані між заднім краєм орбіти ока та нижнім краєм основи рогового відростка, безпосередньо під зовнішнім лобним гребенем. Ін’єкційну голку вколюють перпендикулярно до шкіри і підводять її кінчик під гребінь, де ін’єктують 10 мл 3%-ного розчину новокаїну (рис.3). Анестезія настає через 5—10 хв. Перший спосіб застосовують при переломах рогового відростка біля його основи. Голову тварини ушкодженим рогом повертають донизу і перепилюють його дротяною, дуговою або листовою пилкою нижче місця перелому, в межах непошкоджених тканин. Дрібні кровоточиві артерії, які знаходяться всередині внутрішньокісткових каналів, руйнують гостроконечним скальпелем. Для цього до місця кровотечі прикладають вістря гостроконечного скальпеля і поворотами по його осі в різні боки руйнують гаверсові канали разом із судинною стінкою, прискорюючи тромбоутворення. Кровотечу можна також зупинити або легким доторкуванням електротермокаутера або електроскальпелем. Кісткову тирсу видаляють стерильними марлевими салфетками або тампонами. Для остаточної зупинки кровотечі рекомендують кровоточиву кісткову тканину пломбувати розігрітою на водяній бані антисептичною пастою, до складу якої входять: віск або парафін — 10 г, вазелінове масло — 20, дьоготь — 2 г. Наносити її необхідно так, щоб вона не затікала в лобну пазуху. На післяопераційну рану накладають тиснучу пов’язку, яку не знімають протягом двох днів. Другий спосіб. М. П. Колушов (1980) пропонує перед ампутацією рога попередньо на шкіру біля основи рогового відростка накладати дві пари петлеподібного шва (позаду, спереду, зверху і знизу). Після цього ріг відпилюють дротяною пилкою. Кровотеча, як правило, буває тільки з однієї артерії, кінець якої слід відокремити скальпелем від стінки гаверсового каналу і гудзиковим зондом ввести в просвіт каналу. Наприкінці операції на куксу рога накладають тампон, просочений керосином, який утримують попередньо накладеними петлеподібними швами. Дефект рога заростає через 20—25 днів за рахунок фіброзної і кісткової тканин. Тампон міняють через 2—3 дні. Літом його слід просочувати репелентами (речовинами, які відлякують кровосисних комах). Третій спосіб. “Глуха” ампутація рогового відростка за Григоренком. Спочатку вздовж зовнішнього краю лобного гребеня розсікають шкіру, починаючи від основи рога і продовжуючи на 5—7 см у напрямку до рота (орально). Досвідчений лікар рановими гачками або двома хірургічними пінцетами розширює краї рани і знаходить судинно-нервовий пучок рога, з якого відділяє артерію і вену рога. На останні накладають лігатуру з метою попередження кровотечі під час операції. Якщо з тієї чи іншої причини не вдається цього зробити, то операцію продовжують, не накладаючи лігатури на судини. Після цього розсікають шкіру по потиличному (міжроговому) гребеню, починаючи від основи рога, і продовжують на 5—6 см у напрямку до сагітальної (серединної) лінії голови. Обидва розрізи, безпосередньо біля основи рогового чохла, з’єднують двома півмісяцевими розрізами. Шкіру відпрепаровують від основи рогового відростка якомога далі в боки на 5—6 см. В утворену рану щільно вводять ватно-марлеві тампони, просочені 3%-ним розчином перекису водню, для остаточної зупинки кровотечі. Через 3—4 хв видаляють ватно-марлеві тампони, а утворені шматки шкіри, за допомогою хірургічних пінцетів, відтягують у боки. Потім листовою або дротяною пилкою ампутують роговий відросток біля його основи, захоплюючи пластинку лобної кістки. Після ампутації ватно-марлевими тампонами видаляють згустки крові і кісткову тирсу. Рану присипають трициліном або складним порошком, який складається із стрептоциду, антибіотиків та йодоформу, а на шкіру накладають ситуаційний шов. Перший стібок шва, краще петлеподібний горизонтальний, накладають у центрі рани (місце найбільшого розходження її країв), а по боках від нього — вузлуваті шви (рис. 4). Шви знімають на 9—10-й день. Рану покривають колодієм або аерозольним препаратом — кубатолом, який утворює плівку на поверхні рани. Описаний спосіб досить простий за технікою виконання, післяопераційний період перебігає швидко і спокійно. Уже на 10—12-й день шкірна рана повністю загоюється. При цьому способі навіть у перші дні після операції не спостерігається суттєвих відхилень у загальному стані тварини і знижень продуктивності. Четвертий спосіб. Цим способом ампутують роговий відросток у молодих тварин. Роги ампутують за допомогою важелевих великих ножиць (секаторів). Операцію виконують так. Секатор перед операцією стерилізують в одному з розчинів: 0,1%-ному діоциді (45 хв); 2,5%-ному гібітані (30 хв); 4,8%-ному первомурі (20 хв); 6%-ному перекису водню (3 години) тощо. Після цих антисептиків інструмент промивають дистильованою або прокип’яченою водою. Голову тварини міцно прив’язують до перекладини фіксаційного станка або стовпа. Навколо рогових відростків вистригають волос і шкіру змащують 5%-ним спиртовим розчином йоду. До основи рога підводять ножі секатора і різким натискуванням на його ручки, зусиллям одного, а інколи й двох чоловік, відсікають ріг. Рану змащують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Кровотеча найчастіше виникає через 3—5 хв і, як правило, зупиняється самостійно, а коли цього не відбувається, її зупиняють вищеописаними способами. Рана загоюється протягом 1—2 місяців, а в молодих тварин значно раніше. При застосуванні цього способу у тварин можливе таке післяопераційне ускладнення, як фронтит (гнійне запалення лобної пазухи). У результаті больової реакції може спостерігатися зниження апетиту і середньодобових надоїв, ось чому цей спосіб не знайшов широкого застосування. Згідно з даними наукових досліджень, технічно простіше створювати комолих тварин шляхом запобігання рогоутворенню у телят раннього віку, доки роговий зачаток відокремлений від екзостозу лобної кістки. У старшому віці видалити роги важче, і тварини переносять цей процес значно гірше. Для запобігання рогоутворенню застосовують три основних способи: хірургічний (механічний), хімічний, термічний. Найнебезпечніше і найраціональніше знерожувати телят у 10—20-денному віці. Усі методи, які застосовують у практиці, грунтуються на руйнуванні епідермісу й основи шкіри в ділянці рогових горбиків. Таку операцію важко виконати, і можуть виникнути ускладнення (кровотеча, запалення лобної пазухи). Фіксація. Телят фіксують у стоячому положенні, утримуючи однією рукою за морду, а іншою — за вухо. Знеболювання. Більшість спеціалістів рекомендують запобігати рогоутворенню без знеболювання, але все ж таки краще використовувати нейролептики (аміназин, ветранквіл, ромпун, рометар тощо), а також провідникову анестезію нервів рогів. Хімічний метод запобігання рогоутворенню. На рогові горбики телят наносять сильнодіючі хімічні речовини: натрію або калію гідроокис, азотну або трихлороцтову кислоту тощо. В. І. Оленін, В. Т. Кебе, І. П. Богомолов (1986) пропонували восьмиденним телятам ін’єктувати 0,5 мл 50%-ного розчину кальцію хлориду в товщу рогових горбиків. Після ін’єкції навколо них слабко виражена запальна реакція, яка тривала 4—5 днів і супроводжувалася незначним набряком і задовільним загальним станом тварини, повним припиненням росту рогів. Н. Когер 3—15-денним телятам ін’єктував під шкіру навколо основи рогового горбика 5—10%-ний розчин кальцію хлориду. Н. П. Колушов (1980) рекомендував попередньо вистригати волос навколо рогового горбика і скарифікувати епідерміс ножицями Купера. Після цього прикладають “трафаретку” з фанери, в якій є два круглі отвори діаметром 2 і 2,5 см. Її прикладали отвором проти приготовленого рогового горбика і на нього наносили піпеткою 2—3 краплі 50%-ного розчину натрію гідроокису. Після цього телята протягом 20—30 хв дещо хвилювалися. На місці рогових горбиків спочатку відмічали явища вологої обмеженої гангрени із частковим захопленням лобної кістки, а надалі вона перетворювалася в суху з утворенням чорного струпа, який через 10—15 днів відпадав. J. Beller (1978) із випробуваних ним хімічних речовин (калію гідроокис, сірчана, трихлороцтова та азотна кислоти) вважав кращим втирати 2—3 краплі 60—65%-ної азотної кислоти у скарифікований роговий горбик. Оптимальний вік телят для знерожування — 1—2 дні, найпізніше — 7 днів для теличок і 5 днів для бугайців. Застосування натрію гідроокису. Навколо рогових горбиків вистригають волос. Для надійнішого запобігання росту рогів скальпелем зрізають верхівку рогових горбиків діаметром 3—5 мм. Рухами по колу втирають у них гідроокис натрію або калію протягом 15—20 с. Для цього готують палички або олівці. Луг розводять у хімічній склянці або фарфоровій чашці й виливають у тонкостінні пробірки, встановлені в штатив або в банку з піском. Після застигання натрію чи калію гідроокису пробірки розбивають і стержні вставляють у гумові трубки такого ж діаметра, один кінець яких закривають пробкою, а другий, робочий, залишають відкритим. Можна також палички опустити на 1—2 с у розтоплений парафін, а потім обгорнути папером. Їх зберігають у скляній банці, закритій капроновою кришкою. У процесі роботи кінець олівця звільняють від парафіну, паперу чи гуми. Протягом 2 год після обробки телята непокояться. На 6—8-й день на місці обробленої ділянки утворюється сухий струп, який відпадає через 2—4 тижні. Телят після обробки лугами не можна випускати на прогулянку в дощову погоду, а при утриманні під коровами з метою запобігання опікам молочної залози оброблені рогові горбики необхідно заклеїти лейкопластиром. При застосуванні хімічних способів, особливо з використанням рідких засобів, препарат може попасти на інші, не захищені, ділянки шкіри як тварин, так і лікаря та його помічників, що призводить до опіків. Тому ці способи не знайшли широкого застосування. Запобігання рогоутворенню термічним методом. Цей спосіб вважається одним із кращих. Телят знерожують у 15—20-денному віці металевими або електричними припікачами (термокаутерами). На практиці частіше використовують сталеві чи мідні припікачі у вигляді круглого стержня завдовжки 150—200 і діаметром 25 мм. Їхній припікаючий конусоподібний кінець має діаметр 20 мм і невелике заглиблення. На протилежний кінець припікача одягають дерев’яну ручку. Під час роботи краще користуватися 2—3 припікачами. Їх розжарюють паяльними лампами. Навколо рогового горбика у телят вистригають волос. На роговий горбик прикладають на 10—15 с стержень, розпечений до білого кольору. Слід мати на увазі, що, коли нагріти термокаутер до 350°С (до темно-червоного кольору), не буде глибокого припікання, оскільки шкіра прилипає до стержня. У результаті тварина отримує опік другого, рідше — першого ступеня. При цьому ріст рога не припиняється, тому що судинно-нервове сплетіння основи шкіри не порушується. Температура ж близько 1000°С (світло-червоний і білий колір кінця стержня) викликає моментальну коагуляцію тканин рогового зачатка на достатню глибину з утворенням сухого струпа. Через 2—3 тижні він самостійно відпадає. Для термічного припікання рогових зачатків використовують електричні термокаутери. Працюють вони від електричної мережі на 220 В через понижуючий трансформатор на 12 В або від автомобільного акумулятора. Для припікання можна застосовувати звичайний електричний паяльник з мідним наконечником завдовжки 12 мм і діаметром 10 мм. Кінець наконечника рівно зрізають і роблять на ньому заглиблення на глибину 4 мм за допомогою 7-міліметрового свердла так, щоб залишилася стінка завтовшки 1,5 мм. Коли наконечник добре нагріється, його прикладають на роговий горбик і, помірно притискуючи, заглиблюють у тканини на 3—4 мм. Потім термокаутер повертають убік на 90° і тим самим видаляють корінь рогового зачатка. Нині успішно застосовують термічне знерожування шляхом припікання рогових горбиків спеціальними електротермокаутерами. Припікання рогових зачатків розжареним металом нині застосовують рідко, тому що цей метод трудомісткий і вогненебезпечний. Промислове виробництво електротермокаутерів було налагоджене на Одеському заводі лабораторного обладнання. Слід відмітити, що електротермокаутерами технічно досконалих конструкцій повинні бути забезпечені всі господарства, які вирощують велику рогату худобу. Новий безконтактний електротермокаутер для знерожування телят випустила фірма Karl Leister (Швейцарія). Принцип його роботи грунтується на використанні направленого струменя гарячого повітря, нагрітого до температури 600°С. Прилад працює від електромережі з напругою 220 і 110 В і має чотири змінні насадки для обробки ран різної площі і під різним кутом. Температура повітря, яка виходить з насадки, регулюється в межах від 200 до 600°С. Прилад має подвійну термоізоляцію, тому його пластиковий корпус не нагрівається. Виробничі випробовування електротермокаутера фірми Karl Leister на телятах відгодівельної ферми графства Ланкашир (Англія) показали, що він зручний і надійний у роботі. На знерожування однієї тварини віком 2—3 тижні витрачається 2—3 хв. В Угорщині та Німеччині для припікання рогових горбиків у телят інколи застосовують газові електротермокаутери, однак вони пожежонебезпечні і менш зручні в роботі порівняно з електротермокаутерами. У США знерожування великої рогатої худоби почали застосовувати іще на рубежі ХІХ і ХХ століть. Однак необхідність масового знерожування телят як у спеціалізованих молочних, так і м’ясних, порід виникла при відгодівлі бугаїв на великих відгодівельних майданчиках. У виданих за останні роки в США, Англії, Німеччині учбових посібниках і рекомендаціях із скотарства поряд з використанням різних способів перевага віддається термічному знерожуванню із застосуванням електротермокаутерів. Запобігання рогоутворенню хірургічним методом. Оперативним способом зачатки рогів у телят видаляють із 15-денного до 2-місячного віку, коли кісткові рогові відростки зв’язані в основному тільки з шкірою і їх легше видалити двокінцевим перфоративним ножем НП-2. Вказану операцію краще проводити у 15—20-них телят. Ріжуча частина одного з ножів має діаметр 20 мм (для телят місячного віку), другого кінця — 23 мм (для телят 3-місячного віку). Можна також використовувати сталеву трубку із зовнішнім діаметром 20 мм, краї якої на одному кінці заточують. Перед операцією готують операційне поле. Однією рукою лікар ветеринарної медицини фіксує теля за вухо, другою — накладає перфоративний ніж на зачаток рога так, щоб його горбик знаходився в центрі різальної частини ножа. Швидкими обертальними рухами прорізують шкіру до лобної кістки і, повернувши трубку на 90°, зрізують роговий зачаток й окістя лобної кістки. По завершенні операції рану змащують йод-колодієм або 5%-ним спиртовим розчином йоду. У разі кровотечі рану тампонують. Кровотеча, як правило, зупиняється самостійно через 4—5 хв після закінчення операції або її зупиняють притисканням рани ватно-марлевими тампонами протягом 2—3 хв. Останні можна просочити скипидаром або 3%-ним розчином перекису водню. Рану присипають трициліном або антисептичними порошками (борна кислота — 6, йодоформ — 2, сульфазол — 1,5, калію перманганат — 0,5 або ксероформ і нафталін порівну, а також йодоформ і борна кислота порівну). У Німеччині сконструйований електромеханічний прилад для видалення рогових зачатків у молодняку великої рогатої худоби. Він складається із стержня з ріжучими ножами, гвинта, який регулює глибину висування ножів, ручки та електродриля. Прилад працює від електромережі з напругою 220 і 110 В. Швидкість обертів 1200 об./хв, продуктивність — 100 гол./год. Після 500 знерожувань ножі рекомендується гострити. Кровотеча незначна. Досвід із електромеханічного запобігання росту рогів у телят віком 6—10 тижнів показав, що він достатньо ефективний в умовах промислової технології. Із перерахованих методів знерожування за простотою виконання, надійністю, відсутністю кровотечі, стерильністю найкращим вважається електротермічний. За хімічного способа через занепокоєння теляти не завжди досягається точність нанесення препарату, й інколи у тварин виростають короткі деформовані рогові відростки. Слід відзначити, що в електротермокаутерах швидко виходить із ладу спіраль, а головне — процес знерожування за допомогою термокаутерів супроводжується виділенням диму з неприємним запахом паленого волосу і тканин. При застосуванні цих методів лікарям і помічникам слід працювати в респіраторах. У телят віком до одного місяця зародкові горбики рога після розрізу шкіри і підшкірної клітковини легко відділяються разом з оточуючою їх шкірою. У телят віком два місяці спочатку перфоративним ножем або гострою трубкою розсікають шкіру до лобної кістки, а потім, нахиляючи ніж, підрізують основу рога, після чого видаляють шкіру разом з кістковим відростком рога. У телят старшого віку роги видаляють за допомогою спеціальних ножиць — щипців Барнса або різаком. Після підготовки операційного поля щипцями захоплюють ріг біля його основи разом з частиною прилеглої до нього шкіри. Швидким розведенням ручок щипців у боки змикається їх ріжуча частина, в результаті чого перерізується ріг біля основи. При знерожуванні телят хірургічним, або механічним методами, якій базується на видаленні (зрізанні) зачатків рогових горбиків, використовують перфоративні ножі, спеціальні щипці, електромеханічні прилади. Таке знерожування вимагає від спеціалістів добрих навиків, тому що дана операція супроводжується кровотечею, яка може відновлюватися в перші три доби, можливе виникнення запальних процесів. У той же час при застосуванні хірургічного методу знерожування не виключена можливість розповсюдження лейкозу ВРХ, тому після кожної операції необхідно старанно дезінфікувати прилади і рану. У зв’язку з відміченими недоліками даний спосіб не отримав широкого поширення. У низці країн проводиться робота з виведення комолих порід ВРХ. Відмічається, що фірми, які спеціалізуються на відгодівлі ВРХ, закуповують знерожуваних бугайців у господарствах-репродукторах по ціні на 10—40% дорожче, ніж за рогатих. Встановлено, що знерожування сприяло зниженню числа абортів у глибокотільних корів, значно знижувало кількість травм при транспортуванні і безприв’язному утриманні худоби. Порівнювальний дослід з вирощування телят показав, що за однакових умов утримання і годівлі група знерожених бугаїв до 12-місячного віку мала масу тіла 307 кг, а не знерожених — 277,5 кг, або на 10% нижчу. Аналогічні результати були отримані в дослідному господарстві “Кутузовка” НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся України, де вивчали вплив знерожування телят на їх ріст і розвиток у молочний період (1—4 міс). Для досліду було відібрано 350 теличок чорно-рябої породи: І групу теличок (192 гол.) знерожували у віці 21—40 днів; ІІ — чисельністю 158 голів — у 41—60 днів. Половину теличок з обох груп не знерожували, і вони служили контролем. Знерожування тварин проводили термічним методом. Встановлено, що за однакової годівлі приріст маси тіла знерожуваних телят першої групи за чотири місяці досліду становив 82,1 кг, середньодобовий приріст — 679 г, у не знерожених теличок першої групи за той же час приріст становив 72,5 кг, середньодобовий приріст — 600 г. У другої групи теличок за дослідний період приріст маси тіла становив 87,6 кг, середньодобовий — 724 г, а у не знерожених — 75,4 кг і 623 г, відповідно. Підвищений приріст маси тіла у знерожених тварин обумовив і кращу окупність корму отриманою продукцією. Проведений біохімічний аналіз сироватки крові у піддослідних тварин за концентрацією білків і мінеральних речовин не показав фізіологічних відхилень від норми. За результатами досліду було зроблено висновок, що знерожування телят у молочний період термічним способом перебігає як короткочасний стрес і не чинить негативної дії на здоров’я тварин. В обох групах телички мали в середньому на 10% більший приріст маси тіла, ніж не знерожені. Таким чином, як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, знерожування телят сприяє зниженню травматизму, підвищенню безпеки обслуговування тварин, збільшенню приростів маси тіла. Аналіз різних способів знерожування телят показав, що нині найперспективніше застосовувати термічний спосіб знерожування із використанням електротермокаутерів. Л. Тихонюк, канд. вет. наук, доцент кафедри хірургії БЦДАУ

Інтерв'ю
Війна в Україні триває. Наші захисники та захисниці продовжують відважно боротися проти російських окупантів і з кожним днем наближають Перемогу. В той же час, на своєму фронті продовжують працювати і українські аграрії. Попри всі труднощі... Подробнее
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.

1
0