Цукрові буряки в сівозмінах з короткою ротацією

Враховуючи невеликі розміри посівних площ у користуванні індивідуальних та фермерських господарств та їх вузьку спеціалізацію, виникла потреба запроваджувати сівозміни з короткою ротацією, довільно обирати попередники, створювати сівозміни, насичені провідними культурами.
Найбільш продуктивні культури — озима пшениця та цукрові буряки — вимагають високої родючості грунту. Тому для основних культур необхідно створювати найбільш сприятливі умови для росту та розвитку.
Зближення посівів цукрових буряків у сівозміні негативно впливає на баланс поживних речовин у грунті, активність мікрофлори, фітосанітарний стан грунту та посівів, запаси продуктивної вологи. При цьому значна роль відводиться попередникам та передпопередникам.
При високих запасах вологи в грунті, застосуванні необхідної норми добрив і пестицидів, використанні високопродуктивних сортів у поєднанні з якісними обробітком грунту, посівом та доглядом за посівами концентрацію цукрових буряків у сівозміні можна збільшувати.
Такі передумови дають можливість запроваджувати спрощені спеціалізовані сівозміни, насичені провідними культурами.
У міру насичення сівозмін цукровими буряками, коли за осінньо-зимово-весняний період опадів випадає недостатньо, запаси продуктивної вологи в 1,5 м шарі грунту за період від збирання попередника до сівби цукрових буряків повністю не відновлюються (табл. 1). Особливо це стосується нижніх горизонтів кореневмісного шару грунту.
Волога на глибині 100–150 см дуже потрібна для нормального росту та розвитку коренеплоду в другій половині вегетації, особливо в кінці липня — на початку серпня, коли рослини мають найбільшу листкову поверхню. Цей період для цукрових буряків є найбільш критичним щодо вологи.
Різні польові культури, такі як озима та яра пшениці, горох, ячмінь, овес, просо, гречка, картопля, кукурудза на силос, ріпак, використані як попередники чи передпопередники цукрових буряків, у роки з достатніми опадами при однаковому насиченні буряками суттєво не впливають на запаси вологи в грунті до початку сівби цукрових буряків.
Вміст гумусу в грунті під впливом насичення сівозміни буряками зменшується. Також змінюється кількість рухомих поживних елементів. Їх дещо більше після багаторічних трав, пшениці, гороху, картоплі. Менше до сівби цукрових буряків накопичується основних елементів живлення після проса, ячменю, вівса та гречки.
Сталі врожаї польових культур можна отримувати лише при високій біологічній активності грунту, що пов’язано з життєдіяльністю мікроорганізмів. У міру насичення сівозміни буряками мікробіологічні процеси згасають, чисельність окремих груп мікроорганізмів, що активізують утворення доступних для рослин елементів живлення, зменшується.
Концентрація посівів буряків негативно впливає на фізичні властивості грунту, погіршується його структура, зменшується кількість водотривких агрегатів.
Польові культури досить сильно впливають на забур’яненість посівів цукрових буряків. Найбільша засміченість полів спостерігається після просапних культур — проса, картоплі, кукурудзи (табл. 2).
Найкраще пригнічуються бур’яни в ланці сівозміни з конюшиною одного року користування.
З насиченням сівозмін буряками забур’яненість посівів не зменшується, при цьому збільшується кількість злакових бур’янів.
Зі збільшенням концентрації буряків у сівозміні зростає реальна загроза нагромадження шкідників і збудників хвороб.
Кількість пошкоджених сходів буряків такими шкідниками, як бурякова крихітка, блішки, щитоніски, найменша в сівозміні, де буряки повертаються на попереднє місце вирощування через п’ять років. Бурякова нематода починала широко розповсюджуватися там, де буряки висівали на одному й тому полі 7–8 років підряд, дещо пізніше з’являлася на тих площах, де буряки розміщували з перервою в один рік. У той же час на посівах з перервою в 3–5 років її не відмічали. За твердженням спеціалістів, насичення сівозмін буряками стримується головним чином появою в грунті бурякової нематоди, кількість личинок якої в наших умовах досягала понад 10 тис. на 100 см3 грунту.
Коренеїд та церкоспороз — широко поширені хвороби цукрових буряків. Зі збільшенням у сівозміні площі буряків ступінь пошкодження сходів коренеїдом збільшується, посіви буряків зріджуються, врожай знижується.
Із сівозмін з короткою ротацією кращі умови для росту та розвитку цукрових буряків створюються в сівозмінах, де площа під буряками не перевищує 25%. Тут одержують найбільш сталі та високі врожаї коренеплодів з високим вмістом цукру.
На родючих грунтах, за умови повного відновлення запасів вологи в грунті, внесення потрібної кількості органо-мінеральних добрив та відсутності бурякової нематоди, допустиме впровадження трипільних сівозмін. Цукрові буряки сумісні з переважною більшістю польових культур як при сівбі після них, так і в чергуванні: культура — озима пшениця — цукрові буряки.
Здебільшого в трипільних сівозмінах попередники мало впливають на врожайність буряків за умови дотримання високої культури землеробства, технології їх вирощування та захисту від бур’янів, шкідників та хвороб (табл. 3). Вміст цукру в коренеплодах після ярих зернових культур: ярої пшениці, ячменю та вівса — дещо вищий, ніж після гороху, а також буряки мають кращі технологічні властивості. Після кукурудзи та ріпаку теж одержують добру якість бурякової сировини.
На невеликих земельних ділянках іноді впроваджують двопільні сівозміни, де цукрові буряки висівають після таких культур, як ячмінь, овес, горох, ріпак, картопля та кукурудза. Таке чергування культур може бути лише короткостроковим.
Посіви буряків по буряках, навіть за внесення високої норми добрив та сприятливих погодних умов, дають зниження врожаю коренеплодів до 8,0–10,0 т/га.
Висновок. У зоні достатнього зволоження на малогумусних вилугованих чорноземах для фермерських та індивідуальних господарств з невеликою площею висіву польових культур найбільш раціонально впроваджувати та освоювати чотирипільні сівозміни з полем буряків, полем озимої пшениці, полем ячменю чи кукурудзи та полем конюшини чи гороху. Проте за частого повернення на те саме поле конюшини чи гороху відмічається грунтовтома, і продуктивність останніх культур може знижуватися.
За потреби створювати трипільні сівозміни, де одне поле відводиться цукровим бурякам, а друге — озимій пшениці, найбільш доцільно третє поле відводити під горох, картоплю, гречку, кукурудзу ранніх строків збирання та викосуміші на зелений корм та сіно.
Вирощування цукрових буряків з перервою в один рік (двопілки) може бути лише як виняток.Зовсім неприпустимі посіви буряків по буряках.
М. П’ятківський,
канд. с.-г. наук, наук. співробітник,
Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція