Вимирання бджіл, чому гинуть бджоли в Україні - Пропозиція

Все зацвіло — і вже невдовзі почала надходити перша інформація про вимирання бджіл. Наче й не робили ніяких висновків з масових потрав у минулому році, наче не було ніяких обіцяних чиновниками заходів. Чому це трапляється знову і чим можна тут зарадити? Про це йшлося на навчальному семінарі «Нові стимули розвитку бджільництва», проведеному Українським клубом аграрного бізнесу на базі Голосіївської навчально-дослідної пасіки та кафедри бджолярства та конярства НУБіП.

Глобальні проблеми: інсектициди — лише 1 з 6 основних причин загибелі бджіл

Поголів’я бджіл у світі знижується стрімкими темпами. Як розповіла доцент НУБіП Леонора Адамчук, у Німеччині щорічно гине від 20 до 80% поголів’я бджіл, у Великобританії — від 30 до 35%, в Італії — 20–50%, Іспанії — 20–40%, в інших європейських країнах а також у Канаді — від 20 до 30%, у США 30–70%, в Росії 35–45%, в азіатських країнах — 20%. Тож з’явилися прогнози, що до 2035 року бджоли вимруть повністю.

Головною причиною зниження поголів’я бджіл стало небачене раніше явище: бджоли розлітаються з вулика поодинці хто куди. І гинуть, адже поодинці ці комахи жити не можуть. Це явище назвали синдромом розпаду колоній.

Багато представників преси і громадськості пов’язує вимирання поголів’я бджіл з шкідливою дією інсектицидів, насамперед неонікотиноїдів. Тому в ЄС домоглися заборони цієї групи інсектицидів. Однак бджоли продовжують гинути. Тому що, як зазначає Леонора Адамчук, інсектициди — лише одна з основний причин синдрому розпаду колоній. І серед інсектицидів винні не лише неонікотиноїди: низка інших речовин, накопичуючись у ландшафті (рослинах, грунті, воді), теж шкодить бджолам у довгостроковій перспективі. Шкідливими можуть бути навіть препарати, визнані безпечними для бджіл: безпечні вони в концентрації, що міститься в препараті, однак у процесі накопичення в ландшафті ці концентрації можуть бути перевищені.

Окрім інсектицидів загибель бджіл, як розповіла Л. Адамчук, спричиняють:

паразити й віруси (зокрема, кліщ вароа, котрий зараз присутній у кожному вулику);

електромагнітне випромінювання;

оренда вуликів і кочівля, котрі, як виявилося, є стресовими факторами для бджолосімей, і це пояснює великі обсяги загибелі бджіл у США, де ця практика розповсюджена ширше, ніж будь-де у світі, і здійснюється на порівняно великі відстані;

зниження генетичної різноманітності бджіл і, нарешті,

харчовий стрес.

Останній виникає через різке скорочення біорізноманіття: як диких квітів, котрі гинуть від гербіцидів і розорювання земель, так і культурних рослин внаслідок тенденцій до монокультури в сільському господарстві. Також біорізноманіття скорочується, а харчовий стрес посилюється через зростання рівня посушливості клімату. Останній фактор впливає на харчовий стрес не тільки прямо, а й опосередковано. Наприклад, у зв’язку з посиленням посушливості клімату селекціонери виводять нові посухостійкі гібриди соняшнику, котрі мають скорочену тривалість цвітіння і, як скаржаться пасічники, виділяють менше нектару і виділяють якісь в’язкі речовини, в яких бджоли загрузають і, не в силах злетіти з квітки, гинуть. Як відзначає Л. Адамчук, посилює харчовий стрес і згодовування бджолам цукру замість меду.

Пасічник і сільгоспвиробник: союзники чи противники?

В Україні, попри високу розораність території, і посилення посушливості клімату, за словами Л. Адамчук, зафіксовані тільки поодинокі випадки синдрому розпаду колоній. Однак у нас інша біда — отруєння бджіл інсектицидами. Найлегший вихід — взяти й заборонити інсектициди, принаймні ті, з якими найчастіше пов’язують загибель бджіл. Втім, досвід деяких великих агрокомпаній показує, що можна поєднати внесення пестицидів з утриманням бджіл. І про це теж розповідалося на навчальному семінарі в НУБіП.

«Ріпак відцвів, але жодного інциденту ще не було», — розповів Василь Богатченко, агроном агрофірми «Агро С», яка входить до агрохолдингу «МХП» і обробляє в лівобережних районах Київщини 28 тис. га, з яких близько 3500 га цього річ відведено під ріпак і 6000 га — під соняшник. І це при тому, що ріпак тут обробляли посеред цвітіння. Фахівець пояснив, що агрофірма чітко дотримується процедури закону: повідомляє сільраду про майбутню обробку листом у двох примірниках, завозить і реєструє ці листи. Водночас агрофірма знає всіх пасічників, які вивозять свої вулики на її поля, і попереджає їх особисто через засоби мобільного зв’язку. «Якщо немає можливості перевезти пасіку — ми допоможемо», — переконує В. Богатченко. Водночас він визнає, що бувають випадки нечесності з боку пасічників, які намагаються перекласти відповідальність за загибель своїх бджіл з зовсім інших причин на фінансово потужну агрокомпанію. «Якщо працюватимемо як колеги, то завжди знайдемо компроміс», — підсумовує Василь Богатченко. Мабуть, дуже допомагає уникнути потрав бджіл і те, що ТОВ «Агро С» — колеги з пасічниками в усіх розуміннях цього слова: агрофірма має 300 власних бджолосімей. «Тому коли розуміємо, що буде хороший взяток, то не обприскуємо полів у період цвітіння», — говорить агроном «Агро С».

«Прості правила, такі як проведення обприскувань тільки вночі, дають змогу уникнути потрав», — продовжує координатор з питань бджільництва компанії «МХП» Андрій Юрченко. Він додав, що існують спеціальні брошури про те, як уникнути потрав, але з пасічників мало хто їх читав.

Також представник «МХП» відзначив необхідність об’єднання пасічників на певній території: це суттєво спрощує спілкування бджолярів з агрофірмою. «На практиці нерідко в погоні за прибутком що сільгоспвиробники, що пасічники втрачають порозуміння», — додав А. Юрченко.

Довести потраву дуже складно через недосконалість правової бази

Однак якщо потрава відбулася, пасічникам дуже важко домогтися компенсації від сільгоспвиробника. І часто — зовсім не через вредність останнього. Річ у тім, що в випадку судового процесу правові позиції пасічника дуже слабкі. Незалежно від фінансової потужності сільгоспвиробника, від якого бджоляр вимагає компенсації. Адже правова база подібних спорів надзвичайно застаріла морально. Наприклад, створення комісій, які встановлюють факт потрави бджіл і обсяг шкоди, досі регулюється наказом ще від… 1980 року. Тож посилаючись на застарілість норм, суди не приймають до уваги висновків комісій і пасічники залишаються ні з чим.

Тому Офіс ефективного регулювання BRDO, який за допомогою ЄС сприяє вдосконаленню нормативної бази в Україні, розробив зміни до документів, що регламентують роботу комісій, які визначатимуть, скільки бджіл загинуло внаслідок потрави і які лабораторні дослідження слід провести. До таких комісій пропонується включати сільгоспвиробників, сільського голову, представників об’єднань пасічників.

Та в будь-якому разі під час роботи подібних комісій постає питання доказової бази. Зокрема, якщо «людською мовою» — а чи була пасіка, де вона знаходилася, скільки там бджолосімей було насправді? Тому питання врегулювання спорів щодо потрави бджіл у будь-якому разі стосується реєстрації пасік. А зареєстровано в Україні, за оцінками BRDO, лише 2% пасічників. Окрім традиційного для нашої країни остраху працювати «по-білому» велике значення має і складність процесу реєстрації. Адже тільки дослідження на наявність хвороб у бджолосім’ї коштувало 30–40 тис. грн.

Тож BRDO розробило проект Наказу Мінагрополітики «Про деякі питання у бджільництві», де пропонує зробити реєстрацію пасіки безкоштовною для бджоляра. Як обіцяє експерт сектору «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання BRDO Ірина Грузинська, зареєструвати пасіку можна буде всього за 1 день. Як обіцяють розробники проекту Наказу, реєстрація займатиме годину часу: пасічник «у смартфоні» реєструватиметься в територіальному управлінні Держпродспоживслужби і одночасно в реєстрі потужностей, і потім з цим паспортом пасіки ставатиме на облік в органі місцевого самоврядування. В перспективі очікується, що цей паспорт стане також єдиним документом для отримання державної допомоги пасічникам — коли така буде.

Зараз наказ знаходиться на погодженні в Мінагрополітики, а пасічникам залишається сподіватися, що він буде затверджений якнайшвидше і не вихолощений, як це часто буває з реформаторськими нормативними актами.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com