Спецможливості
Архів

Будемо й надалі будувати

05.06.2008
817
Будемо й надалі будувати фото, ілюстрація
Колишній колгосп імені Горького Луцького району за понад піввікову історію свого існування зазнав і економічних успіхів, і падінь. Змінювались його назви, мінялись керівники, разом з якими круто змінювалась і доля господарства. В черговий раз шість років тому, коли було воно вже ТОВ “Романів”, прийшов сюди акціонер — досить успішне в економічному плані відкрите акціонерне товариство “Волиньагрореммаш”.

“У 2000 році, коли ми сюди прийшли, не було ні поголів’я, ні кормів, ні техніки — розвалені ферми, зарплати не виплачені, на рахунку два мільйони гривень боргів”, — згадує Григорій Люлька, який на той час очолював ВАТ “Волиньагрореммаш”. Боляче було бачити таку картину й Віталію Зарембі, який свого часу вже піднімав господарство з колін. Ці два керівники й стали стратегами відновлення життя в Романові. Вони більше за інших знають, скільки праці, нервів і сподівань за нинішніми позитивними економічними показниками, про які розповідає виконавчий директор СТЗОВ “Романів” Віталій Каленюк. За дивним збігом обставин, а може, це теж є частиною плану, він, як і попередній директор, а нині заступник глави Волинської облдержадміністрації Віталій Заремба, за спеціальністю інженер-будівельник, у господарстві працює з 1993 року.
“Нині в обробітку маємо 2025 гектарів орної землі. Половину з яких засіваємо зерновими. Торік це було 1150 гектарів, 800 з них зайняли посіви озимої пшениці. 320 гектарів кукурудзи, з яких на зерно — 80, із середньою врожайністю в сухому зерні — 85 центнерів з гектара, — розповідає Віталій Каленюк. — Восени ризикнули засіяти 130 гектарів озимим ріпаком. По-перше, це добрий попередник у сівозміні, по-друге, економічно вигідна за часом збирання культура: перед ранніми зерновими, а найголовніше, — ринок з високою ціною. Минулого року за одну тонну ріпаку пропонували 1150 гривень. Натомість, за тонну пшениці — всього 500 гривень за собівартості одного центнера в нашому господарстві близько 45 гривень. От і рахуйте!”
 В середньому зернових зібрали 42 центнери з гектара. Далися взнаки дуже важкі жнива, під час яких упродовж десяти днів ішли дощі, не даючи змоги зайти в поле. Пшениця в “Романові” в основному IV, V, VI класів. Тисячу тонн її реалізували, частину зберігають на елеваторі. На потреби тваринництва від сезону до сезону необхідно 1300 тонн.
 У господарстві нині утримують 1571 голову великої рогатої худоби, в тому числі 450 корів чорно-рябої породи. Для годівлі в зимово-стійловий період заготували 47 кормових одиниць на голову. Тому й надої, навіть узимку, — 12 літрів на корову. Торік провели серйозну реконструкцію цеху №1, так тут називають тваринницьку ферму. А почали з найпростішого: огорожі, щоб чужі не ходили. Побудували й нову силосну яму. Подбали не лише про нормальні умови утримання корів і телят, головне — про людей потурбувались. Після ремонту в побутових кімнатах стало тепло й затишно. На черзі ще дві ферми, які для початку обнесли парканом. Що ж далі?
 “Практично на два роки свідомо гальмуємо на двох фермах серйозну реконструкцію, тому що після модернізації половина людей, які тут працюють, залишаться без роботи. А в них сім’ї. І все це лягає на плечі господарства. Для порівняння, на реконструйованій фермі стабільні надої — п’ять тисяч кілограмів молока на корову, в інших — 3800 кг”, — ділиться важкими роздумами Григорій Люлька.
 Зрозуміло, прогрес не можна та й не треба зупиняти. Але застосування інтенсивних технологій виробництва за сьогоднішніх умов соціальної незахищеності селянина стає не тільки економічною, а й моральною проблемою. В “Романові” ще кілька років тому 18 зернозбиральних комбайнів “Нива” працювали на площі, де тепер удвічі більші врожаї збирають трьома “Клаасами”. Щоправда, вивільненим механізаторам довірили іншу техніку. Тільки за останні два роки господарство придбало за лізингом два нових комбайни “Дніпро”, чотири МТЗ-82, не новий, але в доброму технічному стані кукурудзозбиральний комбайн “Ягуар”, різне причіпне знаряддя. “Та й стара техніка ще б могла попрацювати, якби ж якісні запчастини робили”, — зауважує Григорій Люлька.
 У 2005 році рентабельними були цукрові буряки. Одержали в середньому по 307 центнерів з гектара, які Гнідавський цукрозавод купував по 225 гривень за тонну плюс надбавка за цукристість. У романівців вона становила 17,18%. Цього року, замість 130 гектарів солодких коренів, планують 200 гектарів.
 І все ж Віталій Каленюк зітхає: “З одним рослинництвом сьогодні дуже важко вижити. Хоча й тваринництво, зокрема свинарство, трохи нас підвело. В листопаді підготували 60 свиней кондиційної маси (120 кг кожна) для реалізації. Ціна до того була 11 гривень за кілограм живої маси. А тут якраз відкрили кордони для імпортної свинини. І закупівельні ціни різко знизились на 3–4 гривні. Якщо раніше в нас телефони не замовкали (стільки було бажаючих придбати “український національний продукт”), то протягом двох місяців ніхто навіть і не поцікавився. А нам — збитки: хоч продавай, хоч не продавай (витрати на подальшу годівлю та й збільшення кондиційної маси, що не влаштовує наших клієнтів із супер-маркетів). Сподіваючись на краще майбутнє, в “Романові” торік реконструювали свинарник, в якому утримують 780 голів свиней.
 У господарстві нікого не треба переконувати, що тваринництво — це не лише безперебійне надходження грошей від продажу молока (взимку 2005 р. відоме на Волині молочне підприємство з торговою маркою “КОМО” платило за один літр одну гривню 30 копійок); це не лише кошти від реалізації м’яса (у 2004 р. 738 грн за 1 центнер ВРХ, у 2005 р. — 772 грн; відповідно, 800 і 1192 грн за центнер свинини) плюс дотація на кондиційний молодняк. Тваринництво, що теж важливо, — це органічні добрива, які вкрай потрібні землям Полісся.
 Тому ця галузь під особливим науковим контролем, який здійснюють за спільними програмами з Національним аграрним університетом. Одну виконують у свинарстві, другу розроблено для великої рогатої худоби. Відгодівля, утримання, збереження, відтворення стада — все за наукою. Тому на базі господарства “Романів” нерідко проводять обласні семінари з тваринництва.
 У СТЗОВ “Романів” забезпечено постійною роботою 230 чоловік. Середня заробітна плата — 550 гривень, яку виплачують без затримок. Орендна плата за паї (кожний близько 2 га) — 308 гривень, або шість центнерів зерна. Позаторік зробили капітальний ремонт шкільного спортзалу, допомогли з будівництвом котельні (90 тис. грн); у 2005 році брали активну участь у газифікації дитячого садочка (30 тис. грн) Відремонтували, обшили вагонкою будинок механізатора в тракторній бригаді. Для головного ветлікаря побудували будинок. Ще п’ять будинків купили для працівників. Тому проблем із кадрами в “Романові” немає. Хіба що під час збирального сезону, якщо не вистачає робочих рук, то запрошують з інших регіонів, підвозять, створюють побутові умови.
 “Будемо й надалі будувати та купувати житло, — ділиться планами Григорій Люлька. — Думаємо, що 2006 року нарешті-таки матимемо доїльний зал, побудуємо комбікормовий завод для двох господарств, треба бурякозбиральний комбайн купити”. А на запитання: “Ви вважаєте, що за сьогоднішніх законодавчих умов можна будувати бізнес?” — відповідає: “Абсолютно ні. Наприклад, у цьому році по зерну ми маємо 800 тисяч гривень збитків, плюс на підвищенні цін на паливо — 700 тисяч. Разом півтора мільйона. Я вже не кажу про ціни на запчастини до техніки, міндобрива. Це просто жах! Вимиваються обігові кошти. Сьогодні потрібно рятувати цей бізнес”.
І водночас два роки тому ВАТ “Волиньагрореммаш” взяло “на поруки” ще одне “лежаче” господарство. “Ми могли б обійтись без нього, розвивати наш основний бізнес, — пояснює такий вчинок Григорій Люлька. — Але я завжди казав: треба щось нормальне в житті зробити. І своїм спеціалістам пояснюю, хіба ті люди в селі ізгої? Хтось же мусить дати їм вудку, щоб вони могли вижити. Звичайно, стільки людей, скільки тут працює, — це забагато для нас. Із 230 осіб нам би вистачило 70. Але ж і решті треба жити. Проблем, звичайно, багато. І ми будемо їх вирішувати”.

Інтерв'ю
У серпні одна з провідних світових агрохімічних і селекційних компаній Corteva Agrisciences провела масштабне опитування підлітків та їхніх батьків у 6 країнах Східної Європи. В ході опитування тих, хто тільки визначається з вибором... Подробнее
Справжні друзі пізнаються у біді, справжні ґрунтообробні агрегати — під час роботи у важких умовах   Зима і весна цього року порадували аграріїв більшості регіонів України рясними опадами. Є задатки щодо отримання високих урожаїв. Але… На... Подробнее

1
0