Спецможливості
Аналітика

Бізнес на ягодах: ягідний бум триває

16.05.2017
24867
Бізнес на ягодах: ягідний бум триває фото, ілюстрація

Ос­танніми ро­ка­ми Ук­раїна пе­ре­жи­ває ягідний бум. Зро­с­та­ють площі, на­си­­чується ри­нок, на­ла­го­д­жується ек­с­порт, на­сам­пе­ред у Євро­пу. Ви­ро­щу­ван­ня найбільш тра­диційних для Ук­раї­ни ягід че­рез се­зон­не пе­ре­ви­роб­ництво, ство­ре­не, перш за все, дрібни­ми ви­роб­ни­ка­ми, пе­ре­тво­ри­ли­ся з ви­со­ко­при­бут­ко­во­го на ледь не збит­ко­ве. Але це не зу­пи­няє ягідно­го бу­му. Ад­же ри­нок, зо­к­ре­ма, євро­пейсь­кий, по­ро­д­жує по­пит на все нові, ще вчо­ра ек­зо­тичні, а сьо­годні при­сутні скрізь, яго­ди, що за­ли­ша­ють­ся ви­со­ко­при­бут­кові. І, як спо­діва­ють­ся де­які учас­ни­ки рин­ку, за­ли­ша­ти­муть­ся та­ки­ми пев­ний період. Важ­ли­вим фак­то­ром є й де­валь­вація гривні, що пе­ре­тво­ри­ла ук­раїнську роб­си­лу на най­де­шев­шу в Європі.
 

Май­же мільйон з двох гек­тарів

По­за­торік до па­на Ми­ко­ли (ім’я зміне­не) на­гря­ну­ла по­дат­ко­ва пе­ре­вір­ка. По­датківці з’ясо­ву­ва­ли, за що це підприємство з за­мо­ро­жу­ван­ня, яке во­ни пе­ревіря­ли, ви­пла­ти­ло, як вип­ли­ва­ло з до­ку­ментів, пе­ресічно­му се­ля­ни­нові — не фер­ме­ру й не ФОПівцю,

800 тис. грн. Про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су до­ве­ло­ся па­нові Ми­колі до­во­ди­ти, що на 2 га влас­но­го підсоб­но­го гос­по­дар­ст­ва він ви­ро­с­тив 40 т ма­ли­ни, яку про­дав по 20 грн/кг. Після чо­го, щоб уже ніко­ли не пе­ре­жи­ти подібно­го, за­реєст­ру­вав­ся як ФОП.

«У нашій об­ласті се­лян, які на осо­би­с­тих підсоб­них гос­по­дар­ст­вах на пло­щах від 15 со­ток до 2 га ви­ро­щу­ють яго­ди, — ти­сячі, — ствер­д­жує го­ло­ва Асо­ціації фер­мерів Луць­ко­го рай­о­ну Олег Га­ла­сун. — Тільки ма­ли­ни в них, на мою дум­ку, — що­най­мен­ше 400 га». Офіційна ж ста­ти­с­ти­ка дає по­каз­ник у 30 га на об­ласть, зо­се­ре­д­же­них в од­­но­му гос­по­дарстві.

Дрібні ви­роб­ни­ки найш­вид­ше зре­а­гу­ва­ли на зро­с­тан­ня цін та по­пи­ту на ма­ли­ну, що спо­с­теріга­ло­ся ос­танніми ро­ка­ми. «У 2012–2015 рр. ціни на ма­ли­ну зро­с­та­ли з кож­ним ро­ком», — го­во­рить аналітик пло­до­ово­че­во­го рин­ку Те­тя­на Ге­ть­ман.

Гур­то­ва ціна на по­лу­ни­цю з по­ля ста­но­вить 16–18 грн/кг, як і 10 років то­му, ко­ли до­лар ко­ш­ту­вав 5 грн

Вод­но­час за­ро­би­ти на ма­лині праг­нуть й аг­рофірми. На­при­клад, од­на з та­ких на Харків­щині в до­ва­жок май­же до 5000 га по­льо­вих куль­тур, 100 га са­ду і 25 га по­лу­ниці са­до­вої ви­са­ди­ла 7 га ма­ли­ни. Яго­да нерідко бу­ває ви­со­ко­рен­та­бель­ним до­важ­ком до ос­нов­ної про­дук­ції в гос­подар­ст­вах, що спеціалізу­ють­ся на ви­ро­щу­ванні по­льо­вих куль­тур або овочів так зва­но­го бор­що­во­го на­бо­ру. Ще більші мас­шта­би план­тацій у спе­ціа­лі­­зо­ва­них ягідних гос­по­дар­ст­вах, що з ча­сом роз­ши­рю­ва­ли асор­ти­мент. На­при­клад, в од­но­му з ягідних гос­по­дарств на Жи­то­мир­щині, де всі 100 га відве­дені під яго­ди, ма­ли­на (20 га) по­сідає дру­ге місце після ло­хи­ни (35 га).

Ос­нов­ним драй­ве­ром рин­ку ма­ли­ни ста­ли за­мо­ро­жу­вальні підприємства, які ек­с­пор­ту­ють за­мо­ро­же­ну яго­ду в країни ЄС. За­мо­ро­же­ну — то­му, що термін збе­ріган­ня в ма­ли­ни та­кий ко­рот­кий, що во­зи­ти свіжу яго­ду Євро­пою, навіть охо­ло­д­же­ну, май­же не­ре­аль­но — ну хіба що з Західної Ук­раїни в Польщу. Знач­ним сти­му­лом по­пи­ту на ук­раїнську ма­ли­ну са­ме по­за­торік, ко­ли ціни до­сяг­ли мак­си­му­му, як виз­нає Те­тя­на Ге­ть­ман, бу­ла по­су­ха в Сер­бії та Польщі (в ос­тан­ній, на­при­клад, Вісла обміліла до не­ба­че­но­го ще з ХVІІІ ст. рівня), які ра­зом за­без­пе­чу­ють 30% світо­во­го ви­роб­ництва ма­ли­ни і 50% світо­во­го ек­с­пор­ту за­мо­ро­же­ної яго­ди. Не­до­от­ри­мав­ши си­ро­ви­ну з цих країн, за­мо­ро­жу­валь­ни­ки та гур­тові по­ста­чаль­ни­ки ки­ну­ли­ся ску­по­ву­ва­ти ук­раїнську яго­ду. За за­мо­ро­же­ну го­тові бу­ли пла­ти­ти 2,5–3 євро/кг, а свіжу прий­ма­ли по 22–30 грн/кг від гос­по­дарств і що­най­мен­ше по 18 грн/кг від на­се­лен­ня.

Си­ту­аційний ажіотаж­ний по­пит, а з ним і ціно­вий мак­си­мум, за­ли­ши­ли­ся в ми­ну­ло­му. Од­нак за­галь­ний по­пит на ма­ли­ну про­дов­жує зро­ста­ти. «На світо­во­му рин­ку зберігається дефіцит за­мо­ро­же­ної ма­ли­ни, — роз­повідає Те­тя­на Ге­ть­ман. — Й ос­нов­ни­ми імпор­те­ра­ми ви­с­ту­па­ють Німеч­чи­на, Франція, Бель­гія, Австрія». Це вже ви­ве­ло Ук­раїну на шо­с­те місце в світі за ви­роб­ництвом ма­ли­ни. Та й ціни не па­да­ють. Торік во­ни ста­но­ви­ли 24–28 грн/кг на літню яго­ду, а на ре­мон­тант­ну — від 15 грн/кг у на­се­лен­ня до 25 грн/кг від гос­по­дарств. І нинішньо­го ро­ку, як вва­жає ек­с­перт фір­ми «Фру­Тек» Олег Бо­сий, по­при по­даль­ше збільшен­ня площ, рин­ку ма­ли­ни не за­гро­жує пе­ре­ви­роб­ництво на кшталт то­го, що по­пе­редніми ро­ка­ми вра­зи­ло сег­мен­ти тра­диційніших ягід — по­лу­ниці та смо­ро­ди­ни.

Уже є пе­ре­на­си­чені сег­мен­ти

«Гур­то­ва ціна на по­лу­ни­цю з по­ля ста­но­вить 16–18 грн/кг, як і 10 років то­му, ко­ли до­лар ко­ш­ту­вав 5 грн», — скар­жать­ся ве­ликі ви­роб­ни­ки. Тож ек­с­пер­ти го­во­рять про пе­ре­на­си­чен­ня рин­ку, а ви­роб­ни­ки за­зви­чай не на­са­д­жу­ють но­вих план­тацій на місці ста­рих.

Що­прав­да, цьо­горіч, як вва­жає Олег Бо­сий, зни­жен­ня ціни на по­лу­ни­цю змі­нить­ся зро­с­тан­ням. Ад­же 2016-го був виз­на­че­ний дефіцит якісної свіжої яго­ди для рин­ку. Хо­ча вод­но­час дрібної про­дукції зі ста­рих план­тацій, при­дат­ної хіба що для пе­ре­роб­ки, бу­ло більш ніж до­стат­ньо. То­му й про­бу­ва­ли про­да­ва­ти та­ку свіжу яго­ду на рин­ку за дем­пінго­вою ціною.

Олег Босий, експерт фірми "ФруТек"

А смо­ро­ди­на ста­ла най­я­с­кравішим при­кла­дом швид­ко­го пе­ре­на­си­чен­ня рин­ку. «Кілька років то­му смо­ро­ди­ну за­би­ра­ли з по­ля по 25 грн/кг, ко­ли євро ко­ш­ту­вав 11 грн», — зга­дує Олег Бо­сий. Уже по­за­торік яго­да з по­ля бу­ла по 15–18 грн за кур­су євро май­же 30 грн, а де­які гос­по­дар­ст­ва Західної Ук­раїни відда­ва­ли й по 12 грн/кг. «Смо­ро­ди­на — де­ше­ва куль­ту­ра з точ­ки зо­ру по­чат­ко­вих інве­с­тицій, до то­го ж од­на з не­ба­га­ть­ох, які мож­на ви­ро­щу­ва­ти й без по­ли­ву», — по­яс­нює Олег Бо­сий. То­му ви­роб­ни­ки роз­ши­ри­ли план­тації: тільки в сільгосп­підпри­ємст­вах за 2011–2015 рр. площі зрос­ли від 2200 до 2700 га. Та­кож, за оцінка­ми офіційної ста­ти­с­ти­ки, 3000 га роз­та­шо­вані в до­мо­го­с­по­дар­ст­вах.

Утім ре­зер­ви з на­ро­щу­ван­ня ефек­тив­ності є навіть у ви­роб­ництві най­по­ши­реніших ягідних куль­тур. «Пе­ре­ви­роб­ництво по­лу­ниці са­до­вої справді спо­с­терігається, але тільки в червні, — за­пев­няє Во­ло­ди­мир Гу­цол, влас­ник не­ве­ли­кої ягідної фер­ми не­по­далік Києва. — Більшість площ мо­го гос­по­дар­ст­ва відве­де­на під ре­мон­тантні сор­ти, у яких пло­до­но­шен­ня роз­тяг­ну­те

до пер­ших за­мо­розків, а єди­ний літній сорт — до­сить пізній Га­ля Чіф. У ре­зуль­таті я за ли­пень, ко­ли ціни на по­лу­ни­цю са­до­ву де­що зро­с­та­ють, за­роб­ляю стільки ж, як за всі інші місяці».

Інший на­прям ви­роб­ництва по­лу­ниці са­до­вої, де вба­ча­ють чи­ма­лий по­тенціал — ек­с­порт. «Ук­раїна посідає сьо­ме місце в Європі за об­ся­га­ми ви­ро­щу­ван­ня цієї яго­ди, — на­га­дує Те­тя­на Ге­ть­ман. — Ми ви­ро­щуємо 70 тис. т на рік». За цим по­каз­ни­ком Ук­раїну мож­на порівня­ти з Грецією, яка ви­ро­щує 80 тис. т. А от за ек­с­пор­том нам до Греції ще да­ле­ко: як­що ця країна ек­с­пор­тує 20 тис. т по­лу­ниці са­до­вої на рік, то ми — всьо­го 1 тис. т.

А ще в не­до­роз­ви­не­ності інфра­с­т­рук­ту­ри, а са­ме — в не­до­статній за­без­пе­че­ності хо­ло­диль­ни­ка­ми, що охо­ло­д­жу­ва­ли б яго­ду відра­зу після зби­ран­ня. І у відсут­ності ек­с­порт­ної логісти­ки, тоб­то фор­му­ван­ня од­норідних ав­то­мобільних партій. Як вихід про­по­ну­ють ви­ро­щу­ван­ня ор­ганічної яго­ди, але ос­тан­ня має ще мен­ший термін збе­ріган­ня. Тож за­ли­шає­ть­ся од­не — ек­с­порт за­мо­ро­же­ної яго­ди, як зви­чай­ної, так і ор­ганічної. А тут ще од­на пе­ре­шко­да: за­мо­ро­жу­валь­ни­ки хо­чуть от­­ри­ма­ти якість яго­ди май­же та­ку, яку ви­ма­гає ри­нок свіжої про­дукції, при цьо­му не го­тові пла­ти­ти стільки ж, як і пе­ре­куп­ни­ки для ре­алізації на цьо­му рин­ку, а тим більше — су­пер­мар­ке­ти.

По­даль­ший роз­ви­ток ви­роб­ництва смо­ро­ди­ни теж мож­ли­вий. Не­дар­ма ж Ук­раїна — од­на з не­ба­га­ть­ох країн, де площі під нею рос­туть, у той час у світі — ско­ро­чу­ють­ся в се­ред­нь­о­му на 1% щорічно. Але пер­спек­ти­ва є у план­тацій пло­щею не менш як 10 га — де мо­же оку­пи­ти­ся зби­раль­ний ком­байн, і з уро­жайністю не менш як 7–8 т/га. Смо­ро­ди­на — яго­да унікаль­на че­рез те, що 80% уро­жаю над­хо­дить на пе­ре­роб­ку. А за якістю ви­мо­гам пе­ре­роб­ників відпо­відає навіть яго­да ком­бай­но­во­го зби­ран­ня. Тоді як по­купці для свіжо­го рин­ку про­сять яго­ду руч­но­го зби­ран­ня, і не тільки смо­ро­ди­ну. А для ком­бай­но­во­го зби­ран­ня, як по­ка­зує досвід вітчиз­ня­них ви­роб­ників, кра­ще підхо­дять спе­ціальні сор­ти, ви­нят­ко­во іно­земні. «У вітчиз­ня­них пло­до­но­шен­ня роз­тяг­ну­те, то­му знач­ну ча­с­ти­ну яго­ди до­во­дить­ся зби­ра­ти зе­ле­ною і потім відсор­то­ву­ва­ти», — по­яс­нює Іван Кли­коць­кий, ди­рек­тор ФГ «Со­няч­на на­со­ло­да» (Го­ро­доць­кий р-н Львівської обл.), яке має 100-гек­тар­ну смо­ро­ди­но­ву план­тацію. Та й фор­ма кущів не ду­же підхо­дить для ком­бай­но­во­го зби­ран­ня.

А от влас­ни­ки не­ве­ли­ких план­тацій, а та­кож ті, де з-під ком­бай­на зби­ра­ти­муть усь­о­го по 3–4 т/га, як вва­жає Олег Бо­сий, уже цьо­горіч поч­нуть кор­чу­ва­ти смо­ро­ди­ну.

Учо­раш­ня ек­зо­ти­ка, що «ви­би­ла­ся» в ліде­ри

Зни­жен­ня цін на тра­диційні яго­ди спо­ну­кає ви­роб­ників до ос­воєння менш по­ши­ре­них куль­тур, ба­га­то з яких за­ли­ша­ють­ся ек­зо­тич­ни­ми для пе­ресічно­го спо­жи­ва­ча. Де­які з цих ягід швид­ко по­ши­рю­ють­ся, по­сту­по­во пе­ре­хо­дя­чи з роз­ря­ду ек­зо­тич­них до роз­ря­ду до­сить по­пу­ляр­них. Най­я­с­кравіший при­клад — ло­хи­на, що ста­ла по­пу­ляр­ною в Ук­раїні 10 років то­му. Торік площі під цією яго­дою зрос­ли відра­зу на 40% і пе­ре­ви­щи­ли 1000 га. Це навіть тро­хи більше, ніж ма­ли­ни, тоб­то за пло­щею ко­мерційних на­са­д­жень ло­хи­на вий­ш­ла на третє міс­це після смо­ро­ди­ни та по­лу­ниці са­до­вої. «Я не зди­ву­ю­ся, як­що че­рез п’ять років ло­хи­на вий­де на дру­ге місце, обійшов­ши по­лу­ни­цю са­до­ву», — до­дає Олег Бо­сий.

При­чин та­ко­го по­ши­рен­ня ло­хи­ни декілька. Та го­ло­вна — ви­со­ка до­ход­ність. У 2012–2013 рр. ціна ре­алізації ук­раїнської ло­хи­ни в роз­пал се­зо­ну ста­но­ви­ла 6 євро/кг. Потім по­де­шев­ша­ла — до 3 євро торік, але це все од­но в ра­зи до­рож­че за тра­диційніші яго­ди. А пер­ший уро­жай спро­ду­ють по 250–400 грн/кг із гос­по­дар­ст­ва!

На­далі ціна, як очіку­ють, па­да­ти­ме, але знач­но повільніше, ніж на смо­ро­ди­ну чи по­лу­ни­цю. Ки­ну­ти­ся всім у цей сег­мент за­ва­жа­ють особ­ли­вості куль­ту­ри. Ло­хи­на ви­ма­гає спе­цифічної тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, не­до­ступ­ної пер­шо­му-ліпшо­му дач­ни­ку, і знач­них вкла­день. Че­рез те, що яго­да ви­ма­гає кис­ло­го ґрун­ту, до­во­дить­ся ко­па­ти під са­д­жан­ці гли­бо­кі тран­шеї, які за­си­па­ють тор­фом із до­да­ван­ням тир­си. А потім підкис­лю­ють за до­по­мо­гою вне­сен­ня спеціаль­них до­б­рив і слаб­ко­го роз­чи­ну ор­то­фо­с­фор­ної або азот­ної кис­лот, що по­да­ють­ся че­рез си­с­те­му крап­лин­но­го зро­шен­ня. Че­рез до­рож­не­чу са­див­но­го ма­теріалу, яко­го в Ук­раїні ви­роб­ля­ють ду­же ма­ло, по­чат­­­кові інве­с­тиції ста­нов­лять 10-20 тис. євро/га. Й оку­по­ву­ють­ся во­ни дов­го, бо кущ-дов­го­жи­тель (пер­ша у світі ко­мерційна план­тація, якій 100 років, досі пло­до­но­сить!) дов­го вхо­дить у пло­до­но­шен­ня. Пер­ший, не­ве­ли­кий, уро­жай ло­хи­на дає на дру­гий рік, а в по­в­не пло­до­но­шен­ня вхо­дить на п’ятий-сьо­мий.

До­дає по­пу­ляр­ності ло­хині й те, що во­на найбільш леж­ка се­ред усіх м’яких ягід: навіть не­о­хо­ло­д­же­на зберігається по­над тиж­день, охо­ло­д­же­на відра­зу після зби­ран­ня — до трьох місяців, а в РГС — до півро­ку. Це дає змо­гу ек­с­пор­ту­ва­ти ло­хи­ну, на відміну від інших ягід, не тільки в за­мо­ро­же­но­му ви­гляді, а ук­раїнським ви­роб­ни­кам — орієнту­ва­ти­ся на ек­с­порт. І він швид­ко зро­с­тає: так, як­що 2014 ро­ку ек­с­пор­ту­ва­ли 62 т свіжої ло­хи­ни, то торік — 1366 т. При­чо­му до Росії (яс­на річ, че­рез Біло­русь) поїха­ло ли­ше менш як тре­ти­на ек­с­пор­ту (380 т), ре­ш­та ж — до країн ЄС та Швей­­царії.

Тож за­раз в Ук­раїні за­кла­да­ють де­сят­ки план­тацій пло­щею від 5 до 100 га на до­да­ток до тих гос­по­дарств, які вже пра­цю­ють. Се­ред ос­танніх ліди­рує «Бе­тек» на Жи­то­мир­щині, що зі своїми 280 га є чи не найбільшим ви­­роб­ни­ком ло­хи­ни в Європі. «Про­тя­гом на­ступ­них трьох-п’яти років площі під ло­хи­ною в Ук­раїні зро­ста­ти­муть на 15–20% що­ро­ку», — вва­жає Олег Бо­сий. По­я­­ва не­ве­ли­ких план­­тацій (до 10 га) спри­я­ти­ме зни­жен­ню ціни на внут­рішньо­му рин­ку, а більші за пло­щею про­ек­ти на­ма­га­ти­муть­ся ек­с­пор­ту­ва­ти свіжу яго­ду (що на прак­тиці не­мож­ли­во без сер­тифіка­ту GlobalGAP, який на­разі має тільки один ви­роб­ник ло­хи­ни в Ук­раїні), а та­кож поч­нуть ви­ро­щу­ва­ти на пе­ре­роб­ку яго­ду, яку мож­на зби­ра­ти ком­бай­ном.

Нішеві куль­ту­ри

Тим ча­сом зро­с­та­ють площі й під інши­ми ма­ло­по­ши­ре­ни­ми ягідни­ми куль­ту­ра­ми. З’яв­ля­ють­ся ко­мерційні на­са­д­жен­ня та­ких тра­диційних для Ук­раїни ягід, як ожи­на, аґрус та чер­во­на порічка. Од­нак це — нішеві куль­ту­ри, які ви­ро­щу­ють до­сить ве­ликі ягідні гос­по­дар­ст­ва, аби роз­ши­ри­ти асор­ти­мент на про­хан­ня ве­ли­ких по­купців (роз­дріб­них ме­реж або пе­ре­роб­ників). Не­три­ва­лий період пло­до­но­шен­ня у та­ких куль­тур, як аґрус чи порічка, та спе­ци­фіч­ність про­дук­ту ро­бить ці куль­ту­ри ли­ше до­важ­ком до ос­нов­но­го асор­ти­мен­ту. На­при­клад, фірма «Ада­на-3» на Чер­ка­щині пла­нує ви­ро­щу­ва­ти 100 га по­лу­ниці са­до­вої, 13 га ло­хи­ни та 5 га ожи­ни.

На підході й зовсім ек­зо­тичні яго­ди, ри­нок яких пе­ре­бу­ває ще в тій стадії, що й ри­нок ло­хи­ни кілька років то­му. Найбільший по­тенціал се­ред них за­ступ­ник ди­рек­то­ра з на­уко­вої ро­бо­ти Інсти­ту­ту садівництва НА­АНУ Олек­сандр Яре­щен­ко вба­чає в жи­мо­лості. Ця яго­да з’яви­ла­ся в Ук­раїні близь­ко 20 років то­му, а років три-чо­ти­ри то­му за­кла­дені перші про­мис­лові план­тації, пло­щу яких оціню­ють уже при­близ­но в 80 га. Олек­сандр Яре­щен­ко звер­тає ува­гу вітчиз­ня­них аг­раріїв на Поль­щу, де за ос­танні 10 років пло­ща під жи­мо­ло­с­тю зрос­ла в 30 разів — від 100 до 3000 га. «По­ля­ки ви­са­д­жу­ють жи­мо­лость на місце ви­кор­чу­ва­ної смо­ро­ди­ни, пло­ща під якою сво­го ча­су до­сяг­ла 15 тис. га, що спри­чи­ни­ло пе­ре­ви­роб­ництво», — по­яс­нює Олек­сандр Яре­щен­ко. Без­за­пе­реч­ни­ми пе­ре­ва­га­ми жи­мо­лості є ран­ній строк дозрі­ван­ня (це пер­ша яго­да на рин­ку, що з’яв­ляється на­прикінці трав­ня — по­лу­ни­ця са­до­ва, й та тоді до­ступ­на тільки з за­кри­то­го ґрун­ту), не­пе­ре­вер­ше­на мо­ро­зо­стій­кість (до -45°С і навіть цвіт ви­т­ри­мує мо­ро­зи до -8°С) та до­сить ви­сокі ціни. Так, у Польщі яго­ду з план­тації в пе­ре­ра­хун­ку на на­шу ва­лю­ту про­да­ють по 70–100 грн/кг. «Жи­мо­лость до­б­ре до­­пов­нює план­тацію смо­ро­ди­ни або заміняє її, оскільки тех­но­логії в чо­мусь подібні, де­які сор­ти навіть мож­на зби­ра­ти ком­бай­ном для смо­ро­ди­ни», — роз­повідає Олек­сандр Яре­щен­ко. А Во­ло­ди­мир Гу­цол жи­мо­ло­с­тю до­пов­нив план­тацію ло­хи­ни, ви­са­див­ши її з та­ки­ми са­ми­ми міжряд­дя­ми. Подібним до­пов­нен­ням до по­лу­ниці са­до­вої мо­же ста­ти по­лу­ни­ця альпійська чи без­ву­са. Та­кож на­уко­вець вва­жає пер­спек­тив­ни­ми з точ­ки зо­ру про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня такі яго­ди, як аро­нія та ірга ка­­надсь­ка. Зроб­ле­но перші кро­ки що­до за­про­ва­д­жен­ня в Ук­раїні про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня жу­рав­ли­ни круп­ноплідної, ак­тинідії та обліпи­хи.

Ук­раїнська яго­да: що далі?

Ягідний бум в Ук­раїні зу­мов­ле­ний не ли­ше на­явністю вільних рин­ко­вих ніш, а й кон’юнк­ту­рою світо­во­го рин­ку. «За п’ять років м’які яго­ди пе­ре­ста­ли бу­ти ло­каль­ним про­дук­том, — за­зна­чає Те­тя­на Ге­ть­ман. — За­раз об­ся­ги світо­вої торгівлі м’яки­ми яго­да­ми що­річ­но зро­с­та­ють на 15–20%». І нещо­дав­ня де­валь­ва­ція, яка зни­зи­ла оп­ла­ту праці в Ук­раїні до най­ниж­чо­го рівня в Європі, зро­би­ла на­шу яго­ду по­тенційно ду­же кон­ку­рен­тоз­дат­ною на світо­во­му рин­ку. Ад­же, по­при по­ши­рен­ня ком­байнів і роз­­роб­ку зразків ро­ботів-зби­рачів, усі на­ма­га­ють­ся зби­ра­ти яго­ду вруч­ну. Ма­­­­­­ло то­го, що зібра­на ком­бай­ном яго­да по­ки що при­дат­на ли­ше для пе­ре­роб­ки, та й у за­мо­ро­жу­валь­ників, на­при­клад, ви­мо­ги до якості, май­же такі самі, як і в рин­ку свіжої про­дукції. То ще й ком­бай­­но­ве зби­ран­ня, на­при­клад, на ма­лині спри­чи­няє втра­ту 40–50% уро­жаю. «До де­валь­вації ек­с­порт був не­вигідний», — ствер­д­жує ди­рек­тор ТОВ «Ук­раїнська яго­да» Та­рас Ба­ш­тан­ник.

Од­нак ре­алізу­ва­ти цей по­тенціал мож­на за пев­них умов. Більшість ягідних куль­тур мож­на ек­с­пор­ту­ва­ти ли­ше за­мо­ро­же­ни­ми. Як­що ж пра­цю­ва­ти на свіжий ри­нок, то для фор­­му­ван­ня ек­с­порт­них партій не­ве­ликі ви­роб­ни­ки му­­сять ко­о­пе­ру­ва­ти­ся, хай і без юри­дич­­но­го оформ­лен­ня об’єд­нан­ня.

Ак­ту­аль­ним пи­тан­ням за­ли­шається сер­ти­фіка­ція: май­же всі роз­ви­нені країни, де по­­пит на яго­ди до­сить ви­со­кий, ви­ма­га­ють сер­тифіка­ту GlobalGAP. Офор­ми­ти йо­го не так до­ро­го, як клопітно, до то­го ж ко­о­пе­ра­тив мо­же офор­ми­ти гру­по­вий сер­тифікат. Та все од­но для пе­ре­хо­ду на ро­бо­ту за GlobalGAP слід до­кла­с­ти чи­­ма­­ло зу­силь, особ­ли­во ор­ганізаційних.

«Зби­ра­чам спо­чат­ку пла­ти­ли 4 грн/кг, але зго­дом піднялти розцінки до 6 грн», — роз­пові­дає Во­ло­ди­мир Гу­­цол, який має ягідну фер­му в Ма­ка­рів­сько­му рай­оні. Про про­бле­ми з роб­си­лою го­во­рять ви­роб­ни­ки не тільки з Ки­­ївщи­ни, а й із За­хідної Ук­раїни. «Місце­вість ніби по­тер­пає від без­робіття, а всі тя­мущі пра­цівни­ки — на за­робітках у Польщі, — роз­повідає Іван Кли­коць­кий. — Як­що бра­ти тих, хто за­ли­шив­ся, то з чо­лові­ка­ми ча­с­то трап­ляється, що день по­пра­цю­ва­ли, от­ри­ма­ли гроші — на­­­ступ­­­но­го не ви­хо­дять, бо після ро­бо­ти пішли до ба­ру. А в жінок то ди­ти­на за­­хворіє, то чиїсь уро­ди­ни ста­нуть­ся».

Дех­то вва­жає — як­що без сер­тифіка­та на зовнішній ри­нок не вий­ти, то кра­ще вже здо­бу­ва­ти ор­ганічний. Тим біль­ше, що в цьо­му ви­пад­ку й яго­ду бе­руть до­рож­че, і сер­тифіка­ту більше довіря­ють: 16 із 17 ор­ганізацій, що ви­да­ють в Ук­раїні ор­ганічні сер­тифіка­ти, — між­на­родні, тож їхні до­ку­мен­ти ко­ту­ють­ся й на роз­ви­ну­тих рин­ках. Од­нак термін зберіган­ня ор­ганічних ягід ще мен­ший, ніж тра­диційних, тож їх тим більше до­­ве­деть­ся за­мо­ро­жу­ва­ти.

Низ­ку про­блем спо­с­теріга­ють і на внутрішньо­му рин­ку, де че­рез де­валь­вацію та оку­пацію ча­с­ти­ни Дон­ба­су пла­­то­с­про­мож­ний по­пит відчут­но ско­ро­тив­ся. Зни­жен­ня кур­су гривні при­зве­ло до бра­ку коштів на інве­с­тиції в хо­ло­диль­не об­лад­нан­ня, що да­ло б змо­­гу збільши­ти термін зберіган­ня і ра­діус транс­пор­ту­ван­ня яго­ди.

У де­я­ких сег­мен­тах, при­наймні в се­­зон, спо­с­теріга­ють пе­ре­ви­роб­ництво. Зни­зило б на­пру­гу на рин­ку збіль­­шен­ня об­сягів ре­алізації за ра­ху­нок збу­ту су­пер­мар­ке­там і пе­ре­роб­ни­кам. Та аг­­рарії наріка­ють, що ви­мо­ги до якості у тих до­сить ви­сокі (у пе­ре­роб­­­ників — май­же на рівні рин­ку свіжої про­дукції), а ціни про­по­ну­ють ледь не ниж­че со­­бівар­тості. Найбільше тур­бує ви­роб­ників те, наскільки швид­ко за­пов­ню­ють ще не­­дав­но не­на­си­чені рин­кові ні­­ші. «Не вар­­­то роз­ра­хо­ву­ва­ти, що до­ки за­пов­нить­ся не­на­си­че­на ніша, ми­не три-чо­ти­ри ро­ки. Рік — і все», — по­пе­ре­д­жає Та­рас Ба­ш­тан­ник. Ви­нят­ком мо­же бу­ти ло­хи­на, по­за­як нові ви­роб­ни­ки за­раз вхо­дять у га­лузь із пло­ща­ми всьо­го по 5–10 га, ле­во­ва ча­ст­ка площ зо­се­ре­д­же­на у про­фесій­них ви­роб­ни­ків, які на­ма­га­ють­ся ре­­тель­но про­ра­хо­ву­ва­ти не ли­­­ше еко­но­міку, а й май­бутні ка­на­ли збу­ту, а яго­да руч­но­го зби­ран­ня ко­ри­с­тується по­пи­том навіть у пе­ре­роб­ників.

Іно­земні ек­с­пер­ти ра­дять роз­ви­ва­ти внутрішній ри­нок. І по­за­як на швид­ке зро­с­тан­ня пла­то­с­про­мож­но­го по­пи­ту роз­ра­хо­ву­ва­ти важ­ко, то про­по­ну­ють бра­­­ти­ся за кам­панії з про­моції ягід се­ред спо­жи­вачів, на­го­ло­шу­ю­чи, що це  — здо­ро­вий про­дукт, подіб­но до ана­логічних кам­паній у західних країнах. 

Те­тя­на Ге­ть­ман, керівник де­пар­та­мен­ту «Мар­ке­тинг-Аналіти­ка» оп­то­во­го рин­ку «Шу­вар» (Львів)Думка аналітика

Те­тя­на Ге­ть­ман, керівник де­пар­та­мен­ту «Мар­ке­тинг-Аналіти­ка» оп­то­во­го рин­ку «Шу­вар» (Львів):

— На мою дум­ку, ни­­ніш­­ньо­го ро­ку зро­ста­ти­муть площі під ма­ли­ною, смо­ро­ди­ною й особ­ли­во ло­хи­ною. При­чи­на цьо­го — ак­тив­ний по­пит з бо­ку за­мо­ро­жу­валь­ників у по­пе­редні два ро­ки. Так, ли­ше торік в Євро­пу бу­ло ек­с­пор­то­ва­но ре­кордні об­ся­ги за­мо­ро­же­ної яго­ди. Крім то­го, торік вве­дели в дію близь­ко 10-ти но­вих ту­­нель­них ус­та­но­вок для за­мо­ро­жу­ван­ня ягід. Під по­лу­ни­цею са­до­вою — важ­ко ска­за­ти, але по­ки що здається, що во­ни навіть тро­хи ско­ро­тять­ся.

Як­що не бу­де по­су­хи в півден­них об­ла­с­тях, де теж ба­га­то ма­ли­ни і смо­ро­ди­ни, і ніяких інших ка­таклізмів, то цьо­го ро­ку ціна й далі падатиме че­рез зро­с­тан­ня об­сягів ви­роб­ництва. Ад­же вступ­лять у пло­до­но­шен­ня на­са­д­жен­ня, за­кла­дені  2015-го, ко­ли площі під ци­ми куль­ту­ра­ми по­ча­ли зро­ста­ти особ­ли­во ак­тив­но. Та­кож нового сезону очікують споживання ягід у свіжому вигляді завдяки зниженню ціни.

 

Д. Яровий спеціально для журналу «Пропозиція»

 Iнформація для цитування

Ягідний бум три­ває/ Д. Яровий// Пропозиція/ — 2017. — № 4. — С. 56-59

Інтерв'ю
У квітні 2020 року в компанії CLAAS відбулися кадрові перестановки. Гельмут Клаас, її багаторічний керівник та ідейний натхненник, під керівництвом якого концерн CLAAS став саме тією компанією, яку сьогодні знають на всіх континентах,... Подробнее
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее

1
0