Спецможливості
Технології

Б'ємо тривогу! До колорадського жука — ще й американський кукурудзяний

05.06.2008
991
Б'ємо тривогу! До колорадського жука — ще й американський кукурудзяний фото, ілюстрація
Так і не знайшовши радикальних методів боротьби з колорадським жуком, маємо нову напасть — жука кукурудзяного. На батьківщині, в Америці, він щороку пошкоджує посіви на 13,5 млн га, завдає до $1 млрд збитків. Три року тому небезпечних комах виявили і в Україні — на Закарпатті. Якщо надійно не перекрити дорогу заокеанському зайді, популяція якого поки що незначна, допустити просування в глибину країни, то на нас очікує нова хвиля смертоносних хімічних отруєнь землі, рослин, а відтак і людини, це економічні втрати, які навіть важко уявити.

Сербів бомбили, а нас не сповістили, щоб чекали непроханого “гостя”


Західного кукурудзяного жука (ЗКЖ), або діабротика (офіційні назви комахи), у США та Канаді вважають основним, найнебезпечнішим шкідником кукурудзи. В Європі вперше був виявлений 1992-го року на невеликому полі в районі Бєлграда біля міжнародного аеропорту Сурчин — вважається, що завезли його американці разом із військовими вантажами під час війни в колишній Югославії. Вогнище непроханого “гостя” знешкодити не вдалося, от і розпочалася його тріумфальна хода Європою, зупинити яку практично неможливо: дорослий жук (імаго) за рік здатний перелетіти на відстань пересічно до 80 кілометрів. Згодом проблема переросла в глобальну для багатьох країн — шкідник уже окупував територію понад 200 тис. км2.


Зареєстрований у Хорватії, Боснії і Герцоговині, Болгарії, Угорщині, Румунії, Австрії, Німеччині, Словаччині, Швейцарії, Італії, Франції.
В Україні вперше зафіксували жука 2001-року — на посівах у Берегівському та Виноградівському районах — з допомогою феромонних пасток виявили 15 комах. За рік нарахували 115 особин, а вже 2003-го — 2590. “Вільними” від ЗКЖ із 13 районів Закарпаття залишилися лише три гірських — Воловецький, Міжгірський і Рахівський. Заражена площа — 1675 га у 57 населених пунктах. Торік на полях сіл Цеглівки і Страж Ужгородського району спеціалісти Прикордонної державної інспекції з карантину рослин у Закарпатській області виявили на листі кукурудзи трьох самок, а це вже справжнє лихо: якщо раніше шкідник залітав з Угорщини та Румунії, то нинішнього року вже можна очікувати розмноження на рідних теренах.


Для того, щоб боротися з ворогом, треба знати його, тому попросимо просвітити нас ентомолога обласної зональної лабораторії Ольгу Проніну.
— Цикл розвитку жука проходить чотири стадії: яйце, личинка, лялечка, імаго, — говорить вона. — За рік дає одне покоління. Плодючість самки дуже висока — від 500 до 1000 яєць, які відкладає в поверхневі шари грунту на глибину 10–15 см біля основи стебла рослин. Перевагу віддає пухким, родючим, вологим ділянкам. Відродження личинок припадає на другу половину травня — середину червня. Лялечки — безпокривно блідо-жовті, приблизно 10 мм, перебувають у грунті біля коріння на глибині 10–20 см. Доросла ж комаха має розміри 4,2–6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах проходять три темні повздовжні смуги на жовтувато-зеленому фоні, які в самців можуть зливатися. Поява імаго спостерігається із середини червня, масовий виліт збігається з періодом цвітіння культури. Живляться пилком волоті, маточковими стовпчиками качанів, незрілим зерном і листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родини гарбузових, бобових, злакових і складноцвітих.


— Найнебезпечніші — личинки, — продовжує ентомолог. — Протягом тридцяти днів інкубаційного періоду живляться лише корінням кукурудзи. Молоді личинки об’їдають його, починаючи від верхньої частини до основи, доросліші — товстіше коріння поблизу стебла. Внаслідок цього порушується водопостачання та забезпечення рослини поживними речовинами, вона відстає в розвитку. Втрачається рівновага, за сильного вітру чи великої кількості опадів кукурудза вилягає. Оскільки верхівки її намагаються рости у вертикальному напрямі й далі, вони набувають вигляду “гусячої шиї”, тобто S-подібного. Сподіватися на врожай тоді марно…


Найслабша ланка
Отже, американський жук несе велику небезпеку. Це вже відчула Європа, де він завойовує нові й нові площі. Так, сербські дослідники зафіксували, що в посушливі 1993, 1998 і 2000 роки втрати врожаю кукурудзи від діабротика становили 70–80%, а в деяких місцях узагалі не було чого збирати. За підрахунками німецьких аграріїв, щорічні збитки від нього — до 25 млн євро. Астрономічними цифрами обраховуються вони й у наших сусідів: угорців, словаків, румунів…


Для моніторингу шкідника найефективнішим та найменш трудомістким, на думку спеціалістів, є використання пасток із принадами різної фізіологічної дії (статеві феромони, харчові антрактанти, кольорові матеріали тощо). Для виявлення нових осередків на незаселеній території проводять розвідувальний моніторинг, а на заселеній — для оцінки чисельності популяції, розмірів заражених територій і пошкодження жуком інших культур — постійний.
— Поки кількість імаго незначна і візуально важко їх побачити, застосовують різні пастки, — розповідає головний агроном відділу внутрішнього карантину Прикордонної держінспекції з карантину рослин Василь Якобчук. — Ті, що містять у собі синтетичні пахучі речовини, ідентичні виділенням самок, використовують для виловлення самців. Ідучи “за запахом”, вони прилипають до клейкої пластини або потрапляють у феромонну посудину. Розташовують їх на стеблах кукурудзи біля першого знизу качана. Виловлювати як самців, так і самок дають змогу суто “візуальні” подразнювальні пастки жовтого кольору. Є ще пастки з пахучими компонентами квітів — для приваблювання обох статей жуків — і з речовиною кукурбітацин, яку можна знайти в плодах з родини гарбузових: вона діє на жуків як підсилювач апетиту. Є й інші. Пастки розкладають у 20-х числах червня — не з краю поля, а на кілька рядків у глибину посіву. Треба сказати, що виліт самців трохи випереджає виліт самок. У разі невеликої кількості їх можна перерахувати неозброєним оком. Торік у пік льоту в половині липня в Ужгородському районі на одну феромонну пастку відловлювали понад сотню імаго.
— Це вже доволі високий показник. Що ж, пане Василю, протиставили в області шкідникові?
— Проаналізувавши досвід західних країн, ми дійшли висновку, що в умовах Закарпаття найбільш придатний французький карантинний режим. У Франції під час виявлення первинних осередків ЗКЖ застосували посилені заходи боротьби проти нього і карантинні обмеження. Зокрема, заражену територію поділили на три зони. Перша — ділянки первинного виявлення — зона вогнищ радіусом 5 км від місця виявлення імаго феромонними пастками. Друга — гарантійна територія радіусом 10 км від центру вогнища. Третя зона — буферна, радіусом 40 км від центру вогнища. У межах цих зон проводять посилений моніторинг, обов’язкову сівозміну після кукурудзи, обробку посівів інсектицидами проти імаго, боротьбу з бур’янами.


Спираючись на цей досвід, ми уже нинішнього літа кількість феромонних пасток збільшуємо до 400. Вони дорогі, купляємо здебільшого в Угорщині, Молдові, але свідомо йдемо на це, бо вони не лише допомагають виявляти шкідників, а й слугують ефективним способом їх знищення: самець летить на запах самки та потрапляє до пастки. Починаючи з червня, такі пастки встановлюємо на кукурудзяних плантаціях усієї області. Охоплюємо моніторингом і передгірські, гірські райони. Дорослі жуки добре літають, але поряд з активною міграцією можуть розповсюджуватися і пасивно, — чіпляючись до транспортних засобів (наземних, повітряних, водних). Через область прокладено великі транспортні коридори — і це, як кажуть, “на руку” комахам. У Нижніх Воротах створюємо спеціальний пункт, який виявлятиме можливі шляхи просування їх, на спеціальному загороджувальному посту плануємо обробляти транспортні засоби інсектицидами. Усі дії підпорядковані одному: не допустити, щоб жук пішов далі в Україну. Специфіка краю (навкруги гори) та ефективна боротьба з ним поки що дають змогу стримувати небезпечного ворога.
— Серед заходів, — продовжує Василь Якобчук, — особливу роль відіграють агротехнічні. Адже найбільшої шкоди посівам завдають личинки на корінні кукурудзи. Проте пересуватися вони здатні лише на відстань до 50 см, і за відсутності харчового субстрату, відродившись, гинуть. Ця властивість є, так би мовити, “слабкою ланкою” в розвитку генерації. Саме монокультура кукурудзи сприяє нагромадженню високої щільності популяції шкодочинної стадії і, як наслідок, жука. Тому основна вимога — дотримання сівозміни. Висівати кукурудзу на тому самому полі можна тільки через три роки, чергуючи з іншими зерновими, овочевими, багаторічними травами, конюшиною, люцерною. В області минулої осені буквально на всіх полях, де культивували кукурудзу (а вона в Закарпатті займає значні площі), зібрали та спалили рослинні рештки. Стежили, аби жодної пошкодженої рослини не залишилося, бо тоді є шанс виживання діабротика. На всій території провели зяблеву оранку плугами — для глибшого промерзання грунту, що зумовлює загибель частини яєць шкідника. Навесні повсюдно впровадили сівозміни. А це вже запорука того, що личинки, які відроджуються з яєць, за відсутності кукурудзи не матимуть змоги розвиватися і загинуть.


Невже й українцям світить “генетично модифіковане” майбутнє?
Як бачимо, закарпатці серйозно пройнялися проблемою. Проте чи вистачить їхніх зусиль, чи все робиться на загальнодержавному рівні, аби запобігти поширенню шкідника? Що очікує нас, якщо жук дістанеться південних областей — по суті, кукурудзяного поясу України? У США, де вже сто років борються з діабротиком, наразі не вдалося виявити природнього ворога жука, який би значною мірою скорочував його чисельність. Не знайшовши біологічних методів, захист звели до використання хімічних — грунтодезінфікуючих інсектицидів. Це проти личинок. Щодо імаго всі сили кинуті на виведення нових стійких сортів. А останніми десятиліттями — й трансгенних гібридів, із сильною розгалуженою кореневою системою.


Цілі інститути працюють над проблемою в Європі. В Угорщині, деяких інших країнах почали практикувати обприскування посівів за допомогою авіації — і досягають значного ефекту. Вочевидь, що й закарпатцям не уникнути таких обробок. Проте щоб здійснювати їх, варто знати ступінь шкодочинності жука. Її можна визначити, встановивши спеціальні кольорові пастки (без феромону). На них комахи летять хмарами — і прилипають. Підрахувавши кількість, спеціалісти роблять висновок про доцільність чи недоцільність залучення авіації. Проте, знову ж таки, пастки ті доводиться закуповувати за кордоном — до 10 у.о. за одну. Дещо дешевші, але не менш дієві — молдавські. Ними й користуються закарпатці.


Виникає запитання: невже це така складна річ, що не можна виробляти в Україні? Чому ж — виробляємо: на Українській науково-дослідній станції карантину рослин, що в с. Бояни Чернівецької області. Та поки що вітчизняні феромонні пастки не досягли рівня якості та ефективності, як ті ж таки угорські, якими послуговується вся Європа. Без втручання держави, без істотної допомоги науковцям, конструкторам, усім тим, хто веде нелегку боротьбу з шкідниками, — не обійтися.
З настанням літа додалося клопотів карантинній службі Закарпаття. Спеціалісти посилюють запобіжні заходи, районні карантинні інспектори залучають громадських обстежувачів полів — самі не справляються з надто великим обсягом. З огляду на це давно назріла потреба зміцнити Прикордонну держінспекцію з карантину рослин в області — вона залишається малочисельною, тоді як коло її обов’язків, через кукурудзяного жука, розширилося.
Час не жде. “Колорадо-2” переступив поріг країни й у будь-який момент може опинитися по інший бік Карпат.
Допустимо?


Микола Пуговиця,
Закарпатська область

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  

1
0