Спецможливості
Техніка та обладнання

«Аптечка» для шин

02.04.2020
4693
«Аптечка» для шин фото, ілюстрація

Кожен автовласник хоча б раз у своєму житті «ловив» на дорозі цвях, гвинт чи інший сторонній предмет, який призводив до зниження тиску в шині, що першочергово впливає на безпеку під час пересування дорогами загального користвування та негативно вливає на конструкцію шини. Адже, в разі експлуатації шини зі зниженим тиском відбувається нагрівання шини, що своює чергою, сприяє зменшенню міцністного зв’язку між окремими її елементами. Це спричинює розшарування в каркасі, відшарування протектора й боковини. Зовнішньою ознакою розшарувань у каркасі є поява темних смуг на внутрішній поверхні бічних стінок покришки та камери, які чітко видно після зняття покришки з обода. Подальша експлуатація такої шини неминуче призведе до відшарування ниток корду каркаса від шарів внутрішнього (герметизуючого) шару й боковин, їхнього перетирання та розірвання. Разом із цим відбувається ще й кільцевий злам каркаса, про що свідчить поява рівної поздовжньої тріщини бічної стінки із зовнішнього боку покришки. До особливо великого спрацювання внаслідок експлуатації зі зниженим тиском схильні здвоєні шини. У них каркаси руйнуються від зіткнення й тертя їхніх бічних стінок одна об одну.

 

 У міру зниження тиску в шинах термін їхньої служби значно скорочується. Досвід показує, що зниження тиску на 20% скорочує ресурс шин на 30%. При цьому також відзначається, що найчутливіші до зниження тиску радіальні шини.

Таким чином, під час експлуатації шин не можна допускати навіть короткочасного зниження тиску в них. Адже в такому разі відбуватиметься процес їхнього руйнування, який неможливо виявити за зовнішніми ознаками. За порушення цих вимог до експлуатації шин їхній стан неможливо поліпшити навіть за відновлення тиску в них до норми. Адже якщо вже утворився (зазвичай — спершу прихований) дефект, то за подальшої експлуатації таких шин він неминуче призведе до передчасного їхнього зношення й виходу з ладу.

Коли автомобіль рухається розбитими дорогами з твердим покриттям на шинах зі зниженим тиском у них, то під час проїзду значних вибоїн виникає велика вірогідність пошкодження бортових закраїн ободів і бічних стінок шин.

Сьогодні для швидкого аварійного ремонту шин доступні нові й дієвіші засоби. Проте слід мати на увазі, що це стосується лише аварійного ремонту, проведення якого дасть змогу без проблем дістатися до сервісного центру з ремонту шин. Розглянемо їхні особливості та призначення.

 

ВИДИ РЕМОНТНИХ МАТЕРІАЛІВ

Напевно, кожен хоча б раз власноруч ремонтував шини чи камери автомобіля. Або здавав їх для ремонту до шиномонтажу, де за лічені хвилини майстер за допомогою якихось матеріалів та, подзизкуючи невеличким інструментом, вправно відновлював вашу шину. На своє запитання, чи це надійно, ви отримаєте відповідь: «Краще за нову!». Хоча сам майстер навряд чи толком зможе розповісти, які ж матеріали використовував для ремонту. Тож зупинимось детальніше на основних матеріалах, які можуть бути використані для ремонту шин власними силами.

Виробники ремонтних матеріалів, як правило, вказують можливість застосування своєї продукції залежно від:

виду, місця й розміру пошкодження;

розмірності та максимальної швидкості експлуатації шини( ці параметри регламентовані виробником).

Безкамерні шини

Невеликі проколи можна заклеїти зсередини універсальною латкою. Серйозніші пошкодження (після опрацювання яких залишається отвір до 6 мм у діаметрі) також підлягають ремонту за допомогою підручних засобів.

Якщо ви плануєте самостійно проводити такі ремонти, то наявну «аптечку» для шин потрібно доукомплектувати:

спеціальним гумовим «грибком», якщо вісь отвору орієнтовно перпендикулярна поверхні шинної бігової доріжки;

спеціальною гумовою «ніжкою» — за кутів нахилу отвору понад 25°.

У такому разі під час проведення ремонту за допомогою інструменту встановлюють спочатку ніжку в прокол (канал отвору), а потім зсередини наклеюють універсальну латку.

Камерні шини

Аварійні герметики здатні заблокувати невеликий отвір на біговій шинній доріжці, а також дрібний прокол у боковині або плечовій зоніЗвісно, це вже, так би мовити, минуле століття, проте їх ще досить активно використовують. Під час їхнього ремонту потрібно відновити герметичність камери підібраною відповідно до потрібного розміру латкою і, крім того, ліквідувати сам отвір у покришці, навіть якщо зовні її корд не постраждав. Це потрібно, щоб запобігти потраплянню вологи крізь нього та подальшому руйнуванню покришки через розширення цього отвору, а також для посилення каркасу.

Також за допомогою сучасних ремонтних засобів навіть можна відремонтувати камеру з пошкодженим вентилем. У такому разі приклеюють в іншому місці спеціальний ремонтний вентиль.

Аварійні герметики — це спеціальні засоби, які вводять через вентиль після пошкодження колеса або завчасно (в справну шину). Вони здатні заблокувати невеликий отвір на біговій шинній доріжці, а також дрібний прокол у боковині або плечовій зоні. Герметики розфасовують у пластикові флакони (в них немає надлишкового тиску) або в металеві балончики зі стисненим газом. Особливості герметиків, а також інструкція з їхнього застосування зазвичай містяться на упаковці. У будь-якому разі перед початком руху слід перевірити тиск у «пролікованій» шині й за потреби довести його до норми. Потім, після невеликого пробігу машини, потрібно перевірити герметичність шини й знову проконтролювати тиск.

Джгут у шиніДжгут або вставка — ці засоби використовують для ремонту шин без потреби розбортування коліс.

Джгути та вставки бувають кількох типів:

гумові джгути і вставки із зовнішнім шаром для холодної вулканізації. Якщо ними успішно (герметично) відремонтовано пошкодження бігової доріжки шини, то пізніше їх можна не видаляти, а після розбирання колеса — лише обрізати всередині виступаючу частину й наклеїти підсилювальну латку. Деякі джгути можуть бути зміцнені нитками, щоб не рвалися під час їхнього встановлення.

Волокнисті за структурою джгути просочені клейовим складом — на них немає шару для холодної вулканізації. Шина, відремонтована таким способом, за тривалої експлуатації може розгерметизуватися. У результаті цього впаде тиск, волога потрапить до корду й поступово його зруйнує. Тому, повернувшись у гараж після дорожнього ремонту, бажано розбортувати колесо та замінити волокнистий джгут на більш надійний ремонтний матеріал.

Джгут простіше вставити в невеликий отвір, аніж вставку, але саме останню вважають надійнішою, особливо за ремонту великих пошкоджень шини. Однак монтаж вставки потребує ретельнішої підготовки отвору до проведення ремонту, крім того, для цього додатково може знадобитися спеціальний інструмент.

Положення джгута в інструментіДля установки джгута або вставки потрібно:

підготувати місце ремонту; 

якщо вдається, підкачати шину до тиску 0,10–0,15 МПа;

обробити отвір, обертаючи призначений для цього інструмент за годинниковою стрілкою. Це пригладить нерівності й виступи нитки корду, тобто вбереже джгут або вставку від пошкодження під час встановлення та експлуатації;

нанести клей на інструмент, наприклад на спіральне шило, вставити його (обертаючи за годинниковою стрілкою) в отвір і залишити там;

зняти захисну плівку з джгута або вставки (якщо вона є);

закріпити джгут у вушко шила для установки (або вставку — в спеціальному пристосуванні);

Схематичне зображення положення джгута у шиніпромазати джгут або вставку клеєм, який додатково знизить тертя й полегшить установлення;

вийняти залишений в отворі інструмент;

вставити шило або пристосування в отвір до упору і, не обертаючи його, вийняти;

обрізати зайву частину джгута або вставки на поверхні шини. Увага! Якщо пошкодження утворилося на виступі (шашці), потрібно залишити «хвостик» джгута завдовжки 2–3 мм. Край джгута або вставки в канавці протектора відрізають урівень з ним.

довести тиск до номінального, щоб оглянути місце ремонту на відсутність витоків повітря.

Якщо пошкодження невелике й для ремонту достатньо одного джгута, його можна закріпити в шилі не на середині довжини джгута, а ближче до одного з його країв, а потім уже встановити. Якщо діаметр джгута або вставки замалий для герметизації ушкодження, то в крайньому разі допустимо встановлювати їх послідовно в два або кілька шарів. Але після цього їхати треба обережно й при першій можливості слід відновити шину більш надійними способами.

Використання двох компонентів для усунення проколів підвищує якість ремонтуАрмовані латки

Їх виготовляють із гуми, вони бувають різної форми й розмірів. На сьогодні є два основні типи латок — без зміцнювального корду й армовані.

Одна сторона латки без корду призначена для з’єднання з ділянкою, яку піддають ремонту. Для цього вона вкрита особливим клейовим шаром. Після нанесення на неї іншого клеючого компоненту відбувається холодна вулканізація.

Окремо латки поділяються на універсальні, що призначені для відновлення шини зсередини (забезпечення її герметичності), а також для надання жорсткості каркасу в разі невеликого його пошкодження, та камерні, які, на відміну від попередніх, після наклеювання можуть розтягуватися разом із камерою.

Армовані латки всередині зміцнені кордом. Їх іноді називають іще «армованим пластиром» або «кордовою латкою». Призначені для відновлення зсередини шини її міцності й жорсткості після обриву ниток корду. Можна застосовувати як для ремонту наскрізних дірок, так і в разі ушкоджень шини без втрати її герметичності. Одна зі сторін такої латки покрита спеціальним шаром для холодної вулканізації.

Також для ремонту використовують так звані ніжки, які виготовлені з гуми й мають циліндричну форму. Застосовують їх також ізсередини шини, як правило, ремонтуючи шинну бігову доріжку. В інших частинах шини гума тонша, і надійно закріпити там гумову ніжку неможливо. Зовні ніжка вкрита спецшаром для холодної вулканізації. Для полегшення установлення гумової ніжки в отвір один її кінець може бути виготовлений у вигляді спеціального профілю або мати металевий наконечник. Діаметри ніжок, як правило, становить від 6 мм і більше.

Схематичне зображення розміщення «грибка» у шиніГрибки (різних розмірів) теж виготовляють із гуми. Цей ремонтний засіб являє собою з’єднані разом ніжку та універсальну латку. Встановлюють його зсередини шини. Зручний для усунення дрібних ушкоджень, коли отвір від проникнення в корд стороннього предмета відхилений від вертикалі поверхні на кут не більше як 25°, тобто майже перпендикулярно до поверхні шини. Також покритий шаром для холодної вулканізації.

Сира гума — пластична маса чорного кольору, яку потрібно нагрівати під час шиноремонту. Тому такий спосіб ремонту називають «гарячим »: за температури приблизно 140–150°С відбувається вулканізація.

Раніше вулканізація була найпоширенішим видом зовнішнього ремонту шин і камер. Але цей спосіб трудомісткий і обов’язково потребує застосування вулканізатора і відповідного вміння працювати з ним: у разі перегрівання можна пошкодити як шину, так і камеру.

Нині вулканізацію застосовують, в основному, для ремонту шин, коли інші способи неефективні. Ця операція відновлює їхній зовнішній вигляд і перекриває доступ вологи до ниток корду. Якщо корд ушкоджений, усередині шини для відновлення її міцності додатково ставлять армовану латку.

Під час розробки технології ремонту важливо спланувати використання найефективніших способів і найсучасніших матеріалів. Тільки таким чином можна досягти високої якості ремонту і забезпечити міцність шини в межах 93–99% номінальної. Використання методів ремонту, за яких втрачається понад 8% вантажопідйомності шини, загрожує безпеці дорожнього руху, а тому не допускається.

Насамкінець варто зазначити, що використання підручних засобів для ремонту (без розсортування колеса) дає змогу лише тимчасово усунути несправність і дістатися до спеціалізованого ремонтного центру, наприклад, використання джгутів та вставок. Звичайно, є приклади, коли відремонтована нашвидкуруч шина не спускає тривалий час, проте це скоріше виняток із реальної практики.

 

С. Карабиньош, А. Новицький

Журнал «Пропозиція», №1, 2019 р.

Ключові слова: ремонт шин

Інтерв'ю
Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) офіційно працює в Україні з лютого 2016 року. Служба була утворена відповідно до постанови КМУ від
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і

1
0