Анатолій Кінах: «В уряді не має бути тих, хто обслуговує інтереси фінансово-олігархічних груп»
Ділова спільнота України вітає рішення Євросоюзу, який готовий в односторонньому порядку скасувати мита на українські продукти, в тому числі завезені з інших країн. Отже, незабаром українські компанії зможуть безмитно експортувати свою продукцію, зокрема й продукцію аграрного сектору, в Європу. Це зміцнить зовнішньоекономічні позиції країни, значно посилить позиції вітчизняних товарів на європейському ринку. Таку думку висловив голова парламентського об’єднання «Економічний розвиток», президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах.
Ділова спільнота України вітає рішення Євросоюзу, який готовий в односторонньому порядку скасувати мита на українські продукти, в тому числі завезені з інших країн. Отже, незабаром українські компанії зможуть безмитно експортувати свою продукцію, зокрема й продукцію аграрного сектору, в Європу. Це зміцнить зовнішньоекономічні позиції країни, значно посилить позиції вітчизняних товарів на європейському ринку. Таку думку висловив голова парламентського об’єднання «Економічний розвиток», президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах.
О. Петруня
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Позитиви та застороги
Анатолію Кириловичу, в чому саме Ви бачите позитиви і застороги такого «обнуління» ставок на українську продукцію, зокрема сільськогосподарську?
— По-перше, вона може надати поштовх багатьом сферам промисловості, насамперед металургії, машинобудуванню та вітчизняному аграрному сектору. Однак односторонній порядок експорту продуктів як частина положення про створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ЗВТ) Угоди про асоціацію з ЄС, яку Україна готова підписати, не може відкласти нашу внутрішню роботу із формування відповідної стратегії, Національної програми з адаптації економіки країни до зони вільної торгівлі з ЄС.
Така програма має передбачати етапність та містити механізми впровадження принципів вільної торгівлі таким чином, щоб Україна не втратила можливостей та темпів розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції, де в нас є міцні позиції: наукомісткої, технічно складної промисловості із високою доданою вартістю, включаючи авіа-, судно-, ракетобудування, енергетичне та інше машинобудування, аграрний сектор тощо, — і, відповідно, не губила робочі місця.
А як же цього досягти?
— Нам належить виконати величезну роботу з адаптації до вимог ЄС технічних регламентів та стандартів українського господарського комплексу, зробити все можливе, щоб лібералізація стосунків, функціонування в умовах вільної торгівлі з ЄС розширили можливості модернізації економіки, її глибокого реформування, розвитку малого й середнього бізнесу в країні.
Реалізувати таке складне завдання, навіть з допомогою європейських колег, під силу лише сконсолідованому суспільству, коли діє ефективний діалог влади і бізнесу, коли його зворотний зв’язок гарантує ухвалення чітких та правильних управлінських рішень.
Як притягнути інвестиції?
Анатолію Кириловичу, Ви згодні з тим, що для того, щоб із нами співпрацювали міжнародні партнери, в Україні має бути привабливий інвестиційний клімат?
— Безумовно, економіка України потребує негайного оздоровлення, і без співпраці із міжнародними партнерами тут не обійтися. Тому промислово-підприємницьке середовище вітає відновлення такої співпраці із МВФ та наполягає на якнайшвидшому підписанні Угоди про асоціацію і ЗВТ з Європейським Союзом. В Україні наявні проблеми як економічного, так і фінансового характеру. Тому ми вкрай зацікавлені у додаткових джерелах фінансування, потрібних, насамперед, для покриття дефіциту платіжного балансу й державного бюджету, обслуговування наших зовнішніх зобов’язань.
Перемовини з Європейським Союзом щодо підписання Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі мають бути відновлені у стислі строки. У тому числі слід продовжувати перемовини з ЄС, МВФ щодо надання фінансової допомоги, вкрай потрібної для забезпечення стабільного рівня фінансової системи держави. Загальний обсяг необхідних фінансових ресурсів на найближчий рік становить від 14 до 17 млрд дол. Враховуючи, що державний борг України створює значне навантаження на державний бюджет, потрібно в стислі терміни досягти конкретних результатів.
І що треба у зв’язку з цим робити?
— Слід невідкладно приступити до реалізації структурних реформ, особливо у системі права. Потрібно формулювати принципи верховенства закону, захисту прав власника, інвестора — словом, усе те, що формує сприятливий інвестиційний клімат. Лише політична стабільність, прогнозованість правил гри й високий рівень корпоративної безпеки сприятимуть залученню іноземного капіталу в українську економіку. Ми вдячні нашим міжнародним партнерам за підтримку. Глибина кризи в Україні настільки велика, що проблеми вже зачіпають національну безпеку й територіальну цілісність нашої країни. Без підтримки й допомоги світового співтовариства нам було б дуже важко самотужки долати ці труднощі.
Не популізм, а ефективна соціальна політика
Анатолію Кириловичу, дуже важливим для сільських працівників є їхнє соціальне забезпечення. Що в цьому плані мають зробити держава, уряд?
— Безумовно, держава дуже заборгувала у сфері соціального забезпечення. Тут має бути чесна політика. Не можна допускати, — а ми, на жаль, це робимо щороку, — що в Україні діє низка законів, які фіксують рівень соціального захисту, а в затвердженому бюджеті коштів на виконання цих законів немає. І ми починаємо розбурхувати суспільство. Виникають конфлікти між владними структурами і тими людьми, які із законом у руках приходять і кажуть, наприклад: ось мені потрібно, щоб безкоштовно було встановлено телефон чи відремонтовано квартиру. А йому на це відповідають, що у місцевому чи іншому бюджеті коштів на це немає. Справа у тому, що тут справді має бути чесна розмова і концентрація ресурсів. Людям треба чесно сказати: ці статті ми у 2014 р. виконуємо, а ці, на жаль, тимчасово — ні.
Пам’ятаю, як у 2001 р., будучи прем’єр-міністром, затверджував постанову Кабінету Міністрів про стратегію створення в Україні адресних методів соціального захисту, або, як кажуть, монетизації соціального захисту, таким чином, щоб він був спрямований саме на тих людей, які об’єктивно вимагають допомоги з боку держави. Це ветерани, пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї. Вони мають отримувати допомогу не у вигляді дотацій і субсидій незалежно від рівня доходів, а саме адресну матеріальну допомогу.
На жаль, до сьогодні в Україні так і немає цієї адресності. А це, на мій погляд, неправильно. Простий приклад — так звані пільги на користування громадським транспортом. Чому б людині, яка має ці пільги, не отримувати їх як доповнення до пенсії? Такий адресний підхід має бути закладено і щодо воїнів-«афганців». Загравати із соціальними групами не потрібно. Це просто образа для цих людей.
Спільно боротися з кризою
Ми зараз бачимо, що Верховна Рада більше уваги приділяє суто політичним питанням, а до соціально-економічних у депутатів, як кажуть, руки не доходять…
— Ви праві. На жаль, поки за межами уваги парламенту залишається економічна ситуація. Водночас посилюються серйозні ризики загострення соціально-економічної системної кризи. Ми повинні об’єднати зусилля, щоб не допустити цього. Парламент має працювати скоординовано та консолідовано, зосередившись навколо гострих питань, незалежно від політичної кон’юнктури, аби щогодини віддавати борги українському народу. Задля подальшого економічного зростання, мирного, демократичного виходу із кризи, збереження державності, територіальної цілісності.
Першочергово уряд та парламент повинні розробити чітку антикризову програму дій на 2014 р., у якій були б передбачені заходи із недопущення фінансової дестабілізації, виконання боргових зобов’язань країни з метою недопущення дефолту, а також програми імпортозаміщення й локалізації виробництва, які б активізували внутрішній ринок держави. Програма має передбачати дії із диверсифікації експорту, перш за все, там, де простежується одностороння залежність від тих чи інших ринків, з розвитку малого й середнього бізнесу. Така робота має сприяти відновленню довіри до України з боку інвестиційної спільноти, суттєво вплинути на поліпшення бізнес-клімату.
Анатолію Кириловичу, що потрібно робити, аби Україна не впала у соціально-економічний колапс, який, безумовно, відобразиться на соціальних виплатах: зарплатах, пенсіях, стипендіях?
— Слід зважати на те, що, поки в Україні триває соціально-політична й економічна криза, інші держави світу динамічно розвивають свій внутрішній та експортний потенціали, активно працюють над підвищенням конкурентоспроможності продукції. Кон’юнктура на світових ринках змінюється настільки швидко, що наша країна ризикує серйозно відстати, і цього не можна допустити.
Найголовнішим завданням часу має стати подолання безпрецедентно високого рівня корупції, наведення ладу в системі державних закупівель, у сфері використання бюджетних ресурсів. Не менш важливим завданням є налагодження постійного зворотного зв’язку із представниками громадянського суспільства. «Запасу міцності» в країні немає. Тому затягувати із реалізацією цих завдань не можна. Економічне пожвавлення України, безумовно, допоможе виходу держави із суспільно-політичної кризи, сприятиме врегулюванню протистояння мирним, демократичним шляхом.
Болючі проблеми треба вирішувати негайно
В Україні наразі дуже великий розрив між дуже багатими та дуже бідними. Як, на Ваш погляд, можна якщо не вирішити, то бодай мінімізувати цю болючу проблему?
— Так, у нас принизливий рівень бідності — українці мають найнижчі доходи у Європі. І навіть на пострадянському просторі ми займаємо за рівнем доходів тільки п’яте місце — нас випередили Росія, Казахстан, Білорусь і Азербайджан. І ці проблеми мають вирішуватися, насамперед, через припинення розкрадання бюджету, адже це гроші, які забираються у громадян.
Ви подивіться на різницю між максимальними і мінімальними доходами громадян: у Євросоюзі — у 10 разів, а в Україні — у 57. (Йдеться про те, у скільки разів доходи 10% найбагатшого населення країни перевищують доходи 10% найбіднішого населення.) Водночас 70–80% українців живуть на межі бідності. Такий несправедливий розподіл багатств призводить до революційної ситуації. Влада повинна розуміти першопричину того, що вивело людей на вулиці. Я не знімаю відповідальності і з себе. Це ті проблеми, які накопичувалися багато років поспіль.
Залишається і проблема з внутрішнім ринком, який невідворотно стає все відкритішим. Нині структура українського експорту така: близько 30% припадає на Євросоюз, 40% — на Митний союз і решта — на інші країни світу. Інтеграційні процеси незворотні, але вони означають і відкритішу економіку, і зростання конкуренції. Кожна країна працює за принципом: якомога більше робочих місць створити на своїй території і якомога більше продукції експортувати. Але на сьогодні вся продукція, яку споживає Україна, розподіляється таким чином: 53% — вітчизняного виробництва, 47% — імпортована. А в категорії споживчих товарів імпортна продукція становить від 60 до 90%. По суті, ми фінансуємо робочі місця за кордоном і наповнюємо чужі бюджети. Це поглиблює кризу. Треба захищати та забезпечувати розвиток вітчизняного ринку.
А яким, на Вашу думку, повинен бути український уряд, щоб він був спроможним вирішувати актуальні соціально-економічні проблеми?
— Пролонгація негативних тенденцій на 2014 р. створює загрозу соціально-економічного загострення. Перш ніж говорити про персоналії у новому уряді, слід чітко визначитися із завданням для нього. І під пріоритети і вимоги формувати вже персоналії. Той, хто збирається працювати в уряді, має твердо затямити, що туди йдуть не заради особистого збагачення, не для будівництва політичної кар’єри, і тим паче туди не мають іти ті, хто обслуговує інтереси фінансово-олігархічних груп. Такі явища, як корупція, неприпустимі. Державний бюджет — це «священна корова» з точки зору ефективного й адресного використання коштів. І я буду радий, коли уряд України формуватиметься саме на таких принципах. Незалежно, від якої партії чи політичної сили призначений міністр чи віце-прем’єр, із моменту затвердження на посаді він має працювати на економіку, суспільство, державу. Інакше результату не буде.