Ана­толій Да­ни­лен­ко: «Як­що нічо­го не ро­би­ти, то за рік-два опи­ниш­ся на узбіччі…»

Ма­буть, не­має по­тре­би пред­став­ля­ти цю лю­ди­ну.
Ана­толій Да­ни­лен­ко прой­шов життєвий шлях від про­сто­го колгос­пни­ка до «олімпу»: на­род­ний де­пу­тат СРСР, на­род­ний де­пу­тат Ук­раїни, го­ло­ва Дер­жав­но­го комітету із зе­мель­них ре­сурсів, го­ло­ва об­лас­ної дер­жав­ної ад­мі­ністрації. Од­но­час­но Ана­толій Да­ни­лен­ко зай­мав­ся (і те­пер ак­тив­но зай­маєть­ся) на­уко­вою діяльністю: він — док­тор еко­номічних на­ук, професор, а 27 лю­то­го цьо­го ро­ку йо­го об­ра­но дійсним чле­ном Націо­наль­ної ака­демії аг­рарних на­ук Ук­раїни. Нині — рек­тор Білоцерківсько­го національ­но­го аг­рар­но­го універ­си­те­ту.

Роз­мо­ву ве­де Юрій Ми­хай­лов

Ана­толію Сте­па­но­ви­чу, я з Ва­ми впер­ше зустрівся, ко­ли Ви бу­ли на­род­ним де­пу­та­том Ук­раїни дру­го­го скли­кан­ня. Потім ми зустріча­ли­ся, ко­ли Ви пра­цю­ва­ли го­ло­вою Держ­ком­зе­му. Те­пер Ви - рек­тор відо­мо­го, і не тільки в Ук­раїні, Біло­церківсько­го національ­но­го аг­рар­но­го універ­си­те­ту. Чи відчу­ваєте се­бе ком­форт­но в га­лузі аг­рар­ної освіти?
- По-пер­ше, я - ви­пу­ск­ник цьо­го універ­си­те­ту. По-дру­ге, я ніко­ли не втрачав зв'язків зі своїм на­вчаль­ним за­кла­дом, не­за­леж­но від то­го, на яких по­са­дах пе­ре­бу­вав. Я знаю ко­лек­тив уні­вер­си­те­ту не один де­ся­ток років, так са­мо, як і во­ни зна­ють ме­не. Завжди на­ма­гав­ся до­по­мог­ти у розв'язанні склад­них про­блем, особ­ли­во у важкі 90-ті ро­ки. Ко­ли мені за­про­по­ну­ва­ли по­са­ду рек­то­ра, я од­ра­зу дав зго­ду і не жал­кую про це.
Ке­ру­ва­ти та­ким на­вчаль­ним за­кла­дом - це, пе­ре­дусім, ве­ли­ка відпові­даль­ність. Як­що до­сяг­ну­то по­зи­тив­них ре­зуль­татів, керівник не має пра­ва ка­за­ти «я», бо це - за­слу­га всьо­го ко­лек­ти­ву. Але як­що є якісь не­доліки, не­до­пра­цю­ван­ня, тре­ба ма­ти сміливість і виз­на­ти, що це - про­ви­на са­ме керівни­ка. За моєю спи­ною - ба­га­то­ти­сяч­ний ко­лек­тив універ­си­те­ту, який має ба­га­тю­щу історію і свої тра­диції. Мені вда­ло­ся згур­ту­ва­ти ко­лек­тив: на чолі кож­но­го підрозділу сто­ять відповідальні лю­ди, які пра­цю­ють на пер­спек­ти­ву.
А то­му я на своїй по­саді відчу­ваю се­бе цілком ком­форт­но.
Не­за­ба­ром - но­ва вступ­на кам­панія. Які факультети най­по­пу­лярніші, тоб­то на які спеціаль­ності кон­курс найбільший?
- Торік ліцен­зо­ва­ний об­сяг бу­ло повністю за­пов­не­но. По­пу­лярні аг­ро­номічний, ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, біо­ло­го-тех­но­логічний, еко­логічний фа­куль­те­ти. Еко­номічний фа­куль­тет на сьо­годні є флаг­ма­ном підго­тов­ки спеціа­лістів еко­номічно­го на­пря­му не ли­ше для аг­рар­но­го сек­то­ру, а й для дер­жав­них ус­та­нов, банків, по­дат­ко­вої служ­би то­що. Особ­ли­во по­пу­лярні фа­куль­те­ти лінгвісти­ки та юри­дич­ний. Ад­же на них го­ту­ють фахівців із по­глиб­ле­ним вив­чен­ням аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ст­ва та спро­мож­них пре­зен­ту­ва­ти вітчиз­ня­ну аг­ро­сфе­ру на міжна­род­но­му рівні, що особ­ли­во ак­ту­аль­но, зва­жа­ю­чи на євро­пейсь­кий вибір на­шої дер­жа­ви.

А чи за­без­пе­чує шко­ла по­трібний рівень освіти абітурієнтів?
- Ні. На пер­шо­му-дру­го­му курсах сту­ден­там, особ­ли­во тим, що закінчи­ли сільські шко­ли, досить важ­ко на­вча­ти­ся.

Ра­зом із Біло­церківським на­­ціональ­ним аг­рар­ним універ­си­те­том пра­цю­ють інші, теж ду­же відомі універ­си­те­ти, такі як Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни (Київ), Умансь­кий національ­ний універ­си­тет садівництва, Вінниць­кий на­­ціональ­ний аг­рар­ний універ­си­тет. У який спосіб ви кон­ку­руєте за та­ла­но­ви­ту мо­лодь?
- На­сам­пе­ред, ми здійснюємо знач­ну про­форієнтаційну ро­бо­ту і так рек­ла­муємо наш універ­си­тет. А нам справді є що рек­ла­му­ва­ти.
Наш універ­си­тет кілька років на­дій­но ут­ри­мує по­чес­не зван­ня «Лідер на­ціональ­ної освіти». За всіма на­пря­ма­ми ми зай­маємо провідні місця. Наші ви­пу­ск­ни­ки ма­ють ви­со­кий по­пит у ро­бо­то­давців з усіх регіонів Ук­раїни.
За­тре­бу­вані наші ви­пу­ск­ни­ки й іно­зем­ни­ми фірма­ми.
Особ­ли­ву ува­гу приділяємо прак­тичній підго­товці сту­дентів, яка є не­від'єм­ною скла­до­вою на­вчаль­но­го про­це­су. І тут ми маємо значні пе­ре­ва­ги. Ад­же наші по­ля й фер­ми вигідно розміщені, там ка­фе­д­ри ма­ють свої філії і більшість за­нять про­во­дять у прак­тич­них умо­вах, відсте­жу­ю­чи тех­но­логічні про­це­си. Крім цьо­го, сту­ден­ти про­хо­дять прак­ти­ку на 48 ба­зо­вих провідних сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємствах Ук­раїни.
Міністер­ст­во аг­рар­ної політи­ки та про­до­воль­ст­ва Ук­раїни щорічно виз­на­чає рей­тинг ви­щих аг­рар­них на­вчаль­них за­кладів, і мені приємно повідо­ми­ти, що наш універ­си­тет постійно зай­має в ньо­му од­не з пер­ших місць.
Я хо­чу ще до­да­ти, що до на­шо­го універ­си­те­ту всту­пає ба­га­то мо­лоді са­ме з тих міст і регіонів, де є свої аг­рарні «виші». То­му як рек­тор я не бо­ю­ся конку­ренції.

Я якось аналізу­вав су­час­не сільське гос­по­дар­ст­во й дійшов вис­нов­ку, що, ма­буть, окрім розвідки чи обо­ро­ни, не­має іншої га­лузі еко­номіки, де ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ло­ся б стільки хай-те­ку: су­пут­ни­ки та су­пер­комп'юте­ри (GPS, про­гно­зу­ван­ня по­го­ди), ро­бо­ти; роз­роб­ку но­вих ліків, пре­па­ратів і за­собів за­хи­с­ту рос­лин здійсню­ють за до­по­мо­гою роз­в'язан­ня рівнянь кван­то­вої хімії, ство­рен­ня ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них ор­га­нізмів... Усе це по­тре­бує ве­ли­чез­но­го фі­нан­су­ван­ня на прид­бан­ня не тільки об­лад­нан­ня, яке за рік-два вже стає за­старілим, а й ви­т­рат­них ма­теріалів. Як вам вдаєть­ся в на­ших умо­вах бу­ти «на рівні»?
- Важ­ко, але як­що нічо­го не ро­би­ти, то за рік-два опи­ниш­ся на узбіччі.
Дер­жа­ва дає нам гроші ли­ше на зар­пла­ту та по­кри­ває ча­с­ти­ну ви­т­рат на ко­му­нальні по­слу­ги, а ре­ш­ту ми за­роб­ляємо самі, ви­ро­щу­ю­чи зер­но, ви­роб­ля­ю­чи м'ясо та мо­ло­ко. Наш ННДЦ на сьо­годні де­мон­ст­рує ви­со­кий рівень сільсь­ко­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва.
Ли­ше цьо­го ро­ку за­куп­ле­но 104 пле­мінні сви­но­мат­ки та ре­кон­ст­руй­о­ва­но приміщен­ня це­ху відтво­рен­ня сви­ней, по­ло­го­во­го відділен­ня та секції з відлу­чен­ня по­ро­сят.
Ми ук­ла­даємо уго­ди з гос­по­дар­ст­ва­ми на про­ве­ден­ня на­уко­во-дослідних робіт, от­ри­мані ко­ш­ти спря­мо­вуємо на роз­ви­ток на­уко­вих ла­бо­ра­торій, при­дбан­ня об­лад­нан­ня та ви­т­рат­них ма­те­ріалів. У нас нині ате­с­то­ва­но дев'ять на­уко­во-дослідних ла­бо­ра­торій, які на світо­во­му рівні, за до­по­мо­гою ІФА і ПЛР, ви­ко­ну­ють досліджен­ня, і во­ни, крім ак­тив­ної на­уко­вої ро­бо­ти, за­без­пе­чують над­хо­д­жен­ня до­дат­ко­вих кош­тів за­вдя­ки за­­мов­лен­ням на на­укові до­­сліджен­ня.

У липні я брав інтерв'ю в рек­то­ра Національ­но­го універ­си­те­ту біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни Дми­т­ра Мель­ни­чу­ка, і він ска­зав, що в США є прак­ти­ка, ко­ли ви­пу­ск­ни­ки ко­леджів і універ­си­тетів, до­сяг­ши успіху, спон­со­ру­ють свою аль­ма ма­тер. На­при­клад, ви­­пус­к­ник ва­шо­го уні­вер­си­те­ту, ко­­лиш­ній міністр Юрій Мель­ник, фінан­со­во до­по­ма­гає універ­си­те­ту?
- По-пер­ше, Юрій Мель­ник - не наш ви­пу­ск­ник. Але він тісно співпра­цює з на­­шим універ­си­те­том як од­ним із про­відних, та на­дає до­по­мо­гу у вирішенні ба­га­ть­ох про­блем­них пи­тань. Є продуктивна спів­пра­ця і з інши­ми на­ши­ми ви­пу­ск­ни­ка­ми. У нас є бла­годійний фонд, за ко­ш­ти яко­го ми здійснюємо ре­монт гур­то­житків, за­купівлю об­лад­нан­ня то­що. Тож прак­ти­ка спон­со­ру­ван­ня по­ши­рюється і в нас.

Який рівень оп­ла­ти праці ва­шо­го про­фе­сорсь­ко-ви­кла­даць­ко­го скла­­ду?
- Рівень оп­ла­ти праці про­фе­сорсь­ко-ви­кла­даць­ко­го скла­ду має бу­ти знач­но ви­щим. Це - особ­ливі лю­ди, і я пе­ре­ко­на­ний: ро­зум - найбільше ба­гат­ст­во. Гідне фінан­су­ван­ня на­уки та осві­ти, зо­к­ре­ма й за­без­пе­чен­ня ви­со­кої оп­ла­ти праці ви­кла­дачів, - це за­по­ру­ка на­уко­во-технічно­го роз­вит­ку.

Сільське гос­по­дар­ст­во роз­ви­вається, з'яв­ля­ють­ся нові тех­но­логії. Чи роз­ши­рюєте ви ко­ло но­вих спеціаль­но­с­тей?
- Зви­чай­но, роз­ши­рюємо. Ад­же аг­рар­на освіта має ре­а­гу­ва­ти на зміни, які відбу­ва­ють­ся в суспільстві. Ос­тан­німи ро­ка­ми, на ви­мо­гу ча­су, ми відкри­ли такі нові на­пря­ми підго­тов­ки, як лісо­ве й са­до­во-пар­ко­ве гос­по­дар­ст­во із спеціалізацією ланд­шафт­ний ди­зайн, водні біоре­сур­си та ак­ва­куль­ту­ра. Те­пер го­туємо до­ку­мен­ти на відкрит­тя ще кіль­кох но­вих на­прямів.
Уп­ро­ва­д­жен­ня но­вих тех­но­логій по­тре­бує від фахівців гли­бо­ких знань, а то­му ми пра­цюємо й над по­глиб­лен­ням спеціалізацій. Тоб­то ба­ка­ла­в­ри здо­бу­ва­ють ба­зові знан­ня, а потім по­глиб­лю­ють їх у магістра­турі.

Чи співпра­цює БНАУ з іно­зем­ни­ми універ­си­те­та­ми?
- У нас тісна співпра­ця з універ­си­те­та­ми Франції, США, Німеч­чи­ни, Данії, Швеції, Ве­ли­кої Бри­танії. Ми про­во­ди­мо кон­фе­ренції, бе­ре­мо участь у роз­робці спільних на­уко­вих про­ектів, обмінюємо­ся спеціаліста­ми, на­уков­ця­ми, сту­ден­та­ми. На­ших спеціалістів, які прак­ти­ку­ва­ли­ся за кор­до­ном, ча­с­то за­про­шу­ють за­ли­ши­ти­ся там на ро­бо­ту. Про наш ав­то­ри­тет у на­уко­вих ко­лах да­ле­ко­го за­рубіжжя свідчать такі фак­ти: універ­си­тет є чле­ном Всесвітньо­го кон­сорціуму ви­щої сільсько­го­с­по­дарсь­кої освіти та на­уки, фа­куль­тет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни - чле­ном євро­пейсь­кої асо­ціа­ції ве­те­ри­нар­них фа­куль­тетів Євро­пи, еко­логічний фа­куль­тет є чле­ном Цен­т­ру ак­ва­куль­ту­ри Цен­т­раль­ної і Східної Євро­пи. А чи ба­га­то аг­рар­них універ­си­тетів мо­жуть по­хва­ли­ти­ся та­ким міжна­род­ним виз­нан­ням?

Дип­ло­ми БНАУ виз­на­ють­ за кордо­ном?
- На сьо­годні на­по­лег­ли­во пра­цюємо над цим пи­тан­ням. Зо­к­ре­ма, Рам­ко­вою уго­дою про співпра­цю з Ви­щою національ­ною сільсько­го­с­по­дарсь­кою шко­лою м. Бар­до, Національ­ною ве­те­ри­нар­ною шко­лою м. Ліон (Франція) пе­ред­ба­че­но обмін сту­ден­та­ми та от­ри­ман­ня подвійних дип­ломів.
Нині наші ви­пу­ск­ни­ки пра­цю­ють в універ­си­те­тах Ве­ли­ко­ї Бри­танії, Вай­ен­ште­фа­на, Гіссе­на, у Вищій школі ме­­недж­­мен­ту Карл­сруе, при­ват­них фірмах Франції, Німеч­чи­ни, на фер­мах Данії. Ба­га­то з них уже за­хи­с­ти­ли док­торські ди­сер­тації, пра­цю­ють ви­кла­да­ча­ми й співпра­цю­ють з рідним універ­си­те­том.

У Національ­но­му універ­си­теті біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни ак­цен­ту­ють ува­гу на ви­кла­данні, при­наймні де­я­ких курсів, іно­зем­ни­ми мо­ва­ми. А щось подібне є у вас?
- У нас навіть є фа­куль­тет лін­гвісти­ки, де сільські діти вив­ча­ють англійську, німець­ку, фран­цузь­ку та ки­тайсь­ку мо­ви. Що­до мо­ло­дих ви­кла­дачів, то умо­вою про­лон­гації їхньо­го кон­трак­ту є свідоцтво про успішно скла­де­ний ек­за­мен з іно­зем­ної мо­ви та на­явність візи.
У нас є ка­фе­д­ра зовнішньо­е­ко­но­мічних зв'язків, ви­кла­дачі якої чи­та­ють лекції іно­зем­ною мо­вою.

Нині пла­нується ре­фор­ма аг­рар­ної освіти. Вза­галі, ко­жен но­вий міністр освіти щось ре­фор­мує чи пла­нує. Як ви до цьо­го ста­ви­те­ся?
- Кож­ну ре­фор­му на­ле­жить по­чи­на­ти з виз­на­чен­ня її ме­ти. А ме­та од­на:  Ук­раїна має вий­ти на но­вий, якісніший, рівень ви­роб­ництва аг­ро­про­дукції. А без роз­вит­ку освіти й на­уки це зро­би­ти не­мож­ли­во.
На­став час сфор­му­ва­ти на­вчаль­но-ви­роб­ничі цен­т­ри. У плані ре­фор­му­ван­ня доцільним є об'єднан­ня на­уко­вої ба­зи інсти­тутів і дослідних підприємств, що вхо­дять до струк­ту­ри НА­АН, з най­­ефек­тивніши­ми аг­рар­ни­ми на­вчаль­ни­ми за­кла­да­ми. Це пи­тан­ня потрібно всебічно вив­чи­ти і впро­ва­д­жу­ва­ти інноваціні заходи.

Си­с­те­ма освіти в США по­бу­до­ва­на та­ким чи­ном, що про­тя­гом пер­ших двох років на­вчан­ня сту­дент мо­же зміни­ти спеціальність. На­при­клад, сту­дент зро­зумів, що по­ми­лив­ся з ви­бо­ром.
- У нас теж є ви­пад­ки, ко­ли сту­ден­ти зміню­ють свій вибір, і ми вирі­шуємо це про­сто. Сту­дент пи­ше за­яву, до­с­кла­дає ака­демічну різни­цю і, будь ла­с­ка, - на­вчай­ся далі. Як рек­тор, я на­ма­га­ю­ся не ус­клад­ню­ва­ти ор­ганіза­цій­них пи­тань, бо люб­лю сту­дентів, як своїх рідних дітей.

На кон­фе­ренції «Аг­робізнес Ук­раїни», яку ор­ганізу­вав Інсти­тут ім. Ада­ма Сміта, бу­ло по­став­ле­но та­ке за­пи­тан­ня: на що орієнту­ва­ти сільське гос­по­дар­ст­во Ук­раїни? На ве­­ли­чезні аг­ро­хол­дин­ги, се­редні чи дрібні гос­по­дар­ст­ва? З огляду на це,  спеціалісти для та­ких гос­по­дарств ма­ють бу­ти із зовсім різною підго­тов­кою.
- Ве­ликі аг­ро­хол­дин­ги - це мас­штабність ви­роб­ництва, це ек­с­порт­ний по­тенціал дер­жа­ви, вод­но­час - це пу­с­те­ля в селі, руй­нація сільської інфра­­струк­ту­ри, втра­та ро­бо­чих місць. Аг­ро­хол­дин­ги при­шлють бри­га­ду, збе­руть уро­жай, от­ри­ма­ють при­бу­ток, а як ви­жи­ва­ти­муть лю­ди - їх не ціка­вить.
Є при­кла­ди ефек­тив­ної діяль­ності гос­по­дарств, сфор­мо­ва­них на базі ко­лишніх кол­госпів, які, за­вдя­ки впро­ва­д­жен­ню но­вих тех­но­логій, у ра­зи збільши­ли про­дук­тивність. Як во­дить­ся, у них збе­ре­же­но ту інфра­с­т­рук­ту­ру, яку бу­ло сфор­мо­ва­но про­тя­гом де­ся­тиліть (лі­кар­ні, дит­сад­ки, шко­ли тощо). Оце тре­ба збе­рег­ти.
Що­до підго­тов­ки спеціалістів, то во­ни, не­за­леж­но від ти­пу гос­по­дарств, у яких пра­цю­ють, ма­ють бу­ти ви­со­ко­про­фесій­ни­ми. І са­ме та­ких ми го­туємо в універ­си­теті. Підтвер­д­жен­ням цьо­му є наші ви­пу­ск­ни­ки, які вже сьо­годні пра­цю­ють у відо­мих аг­ро­хол­дин­гах, аг­рофірмах, провідних гос­по­дар­ст­вах, а та­кож у знаних за­рубіжних фірмах.

Про­тя­гом май­же двад­ця­ти років я чую за­яви про те, що в Ук­раїні не­має аг­рар­ної політи­ки. Ніхто не мо­же чітко сфор­му­лю­ва­ти, чо­го ми хо­че­мо від сільсько­го гос­по­дар­ст­ва...
- Я - лю­ди­на від землі. Все моє жит­тя пов'яза­не з сільським гос­по­дар­ст­вом. Тож, ма­ю­чи за пле­чи­ма ве­ли­кий досвід ро­бо­ти в аг­рар­но­му сек­торі, я до­сить чітко уяв­ляю, як має роз­ви­ва­ти­ся сільсько­го­с­по­дарсь­ка га­лузь. Але не в моїй ком­пе­тенції фор­му­ва­ти аг­рар­ну політи­ку. Я ска­жу за універ­си­тет. Усь­о­го за чо­ти­ри ро­ки ННДЦ пе­ре­тво­ре­но в мо­дель­не гос­по­дар­ст­во, де успішно поєдну­ють­ся тра­диційні тех­но­логії ве­ден­ня сільсько­го гос­по­дар­ст­ва з новіт­німи світо­ви­ми. І ре­зуль­та­ти нас ра­ду­ють.
Го­ло­вне - відчувати себе гос­по­да­рем на своїй землі. А зем­ля віддя­чить сто­ри­цею.

Ре­дакція «Про­по­зиції» щи­ро вітає Ана­толія Сте­па­но­ви­ча Да­ни­лен­ка з 60-річчям та об­ран­ням ака­деміком Націо­наль­ної ака­демії аг­рар­них на­ук Ук­раїни і зи­чить здо­ров'я, ща­с­тя та усіля­ких га­раздів.