Агрострахування Леонід Хорін: «Страховим компаніям невигідно працювати чесно»

І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com

Всім відомо, що сільськогосподарське виробництво вирізняється високим ступенем ризиків. Такі природні небезпеки, як посуха, град, паводок, можуть призвести до дуже серйозних виробничих втрат. Тому головне завдання агрострахування — стати інструментом управління цими ризиками. Про національні особливості такого «інструменту» в Україні розповів генеральний директор Асоціації страхувальників України Леонід Хорін.

Проблем — нібито бліх
Леоніде Євгеновичу, Україна — аграрна країна. Але агрострахування у нас не на висоті. Чому?
— Давайте називатимемо речі своїми іменами: цей вид страхування в Україні не тільки «не на висоті», а просто у жахливому стані. Причини різні. Найголовніша та, що упродовж 20 років існування ринку таких послуг в українських аграріїв виникла стійка недовіра до страхових компаній. Це тому, що у разі страхового випадку вони не отримують компенсації. За даними МінАПК, із агрострахування рівень виплат страховими компаніями не перевищує 10% (іншими словами, це означає, що із 100 отриманих від аграріїв гривень їм повертається лише 10). Це при тому, що сільське господарство останнім часом, зі збільшенням кількості природних катаклізмів, котрі негативно впливають на урожай, вважається чи не найризикованішим видом бізнесу.
Наступна причина, чому в нас не розвивається агрострахування: страхування аграрних ризиків — досить дороге задоволення, а у багатьох дрібних і середніх сільгоспвиробників коштів часто не вистачає навіть на посівну кампанію. Держава збиралася надати допомогу аграріям і взяти половину витрат на себе, але, на жаль, такі наміри на практиці не реалізуються (за винятком поодиноких випадків).
Слід зазначити, що технологія страхування аграрних ризиків дуже специфічна і потребує спеціальних знань (встановити, чому врожай загинув — посох, вимерзнув чи може культури висіяли із порушенням технологій, непросто). У радянські часи причину настання страхового випадку визначали висококваліфіковані спеціалісти ДСК «Держстрах» (єдина структура, котра займалася агрострахуванням). Після розвалу Союзу українська НАСК «Оранта» стала її наступницею (зараз вона перестала бути державною). Раніше все було просто і по-чесному — оскільки страхова компанія перебувала у державній власності, то її співробітники не могли покласти гроші до власної кишені. Зараз, коли майже всі СК приватні, основний інтерес у страховиків — фінансовий. Це підтверджує і те, що свого часу Міжнародна фінансова корпорація, відстоюючи інтереси зарубіжних страховиків, запропонувала ввести в Україні сільськогосподарське районування та пропонувала надати допомогу з технічними засобами для об’єктивної діагностики причин неврожаю. Проте наших страховиків таке не зацікавило. 
Також сьогодні залишаються неврегульованими чимало юридичних питань, з яких можуть виникати спори між страхувальниками і страховими компаніями. Зокрема, СК укладають угоди з аграріями на власний розсуд, з очевидною користю у свій бік. Тому, вважаю, держава повинна потурбуватися про стандартизацію договорів з урахуванням інтересів аграріїв, аби спорів між сторонами стало менше.
Агрострахування не викликає великого інтересу і у страхових компаній. Адже страхові компанії — це комерційні організації, які, передусім, прагнуть отримати прибуток. Якщо у розвинутих європейських країнах страховики заробляють переважно на тому, що працюють із преміями, які тимчасово перебувають на банківських рахунках, то основний прибуток українських страхових компаній полягає у невиплатах. Якщо в інших видах страхування (наприклад в автоцивілці) діяльність страхових компаній практично ніхто не контролює, то агрострахування є стратегічною для життєзабезпечення населення сферою, в яку з цієї причини намагається втручатися держава. Звичайно, страховикам таке не подобається, оскільки вони розбещені легкими грошима, які можуть отримати по іншим видам страхування. Попри це, вони були б зацікавлені в агрострахуванні, якби мали доступ до бюджетних коштів. Саме тому в очікуванні державних вливань кілька страхових компаній об’єдналися у агростраховий пул. На мою думку, якщо держава збирається частково фінансувати агрострахування, то потрібно напрацювати механізм виділення дотацій, оскільки за низького рівня страхових виплат основна частина бюджетних коштів залишатиметься у страховиків.
Словом, такого набору проблем, як в агрострахуванні, немає у жодному другому виді страхування.

Справді, більшість аграріїв до агрострахування ставляться скептично, тому що не чули про випадки, коли б хтось застрахував урожай (наприклад від посухи) і отримав справедливу компенсацію. А вам відомі такі приклади?
— Не чув про такі випадки. Але, якщо ми згадуємо про 10% виплат, то їх же хтось отримує. Сьогодні багато питань в Україні вирішується за «дзвінками». Наприклад, десь хтось із аграріїв, котрий застрахував свій урожай, має вихід на районне чи обласне керівництво, якому і поскаржився на «безпредєл» страховиків. Тоді начальство починає «нахиляти» страхову компанію, аби виконала зобов’язання. Іноді справа доходить і до прокуратури. У таких випадках страховики, аби не втратити більше, за краще воліють заплатити. Саме тому СК не люблять зв’язуватися з агрострахуванням: одна справа — брати гроші, а інша — віддавати.

А що ж отримає фермер, у котрого немає впливових знайомих?
— На жаль, нічого не отримає. Тим більше, багатьом сільгосппідприємцям бракує юридичних знань і не вистачає коштів на утримання в штаті юриста. У свою чергу, страховики мають величезний досвід відбирання у клієнтів грошей, тому обвести навколо пальця юридично неграмотного фермера їм простіше простого.

Корупція, відкати, шахрайство
Доводилося чути: агрострахування — це той сегмент, який дуже тісно пов’язаний із шахрайством та корупцією. У чому це проявляється?
— Державна підтримка агрострахування передбачає щорічне виділення певної суми бюджетних коштів на компенсацію витрат. Але, на жаль, існує специфічна українська проблема — хабарництво. Так вже «історично склалося», що наші чиновники віддають бюджетні кошти тим, від кого сподіваються отримати відкат.
В останні рік-два державні чиновники примудрилися вбачити в агрострахуванні зручний спосіб для набивання власних кишень. Робиться це просто: вводяться певні обмеження на видачу ліцензій страховим компаніям. Приміром, такі ліцензії рік тому були отримані двома донецькими страховими компаніями, про які раніше взагалі ніхто не чув. Тобто держава, в особі державних чиновників, допустила до цього дуже вигідного сегмента ринку всього лише дві кишенькові страхові компанії, які ніколи не були помічені в агрострахуванні. І зненацька вони виявляються великими спеціалістами у цій сфері, і саме вони відповідають ліцензійним вимогам! Звичайно, головне, чим займатимуться такі страховики, це — перелопачуванням бюджетних коштів. Тому агрострахування — дуже корумпований сегмент ринку, який чиновники, починаючи з МінАПК, Нацкомфінпослуг та вище, прагнуть використати у своїх цілях.

Коли фермер бере кредит у банку, його змушують застрахувати свій урожай. Що дає така страховка аграрію, чи це черговий спосіб відбирання грошей?
— Українське законодавство вимагає, щоб під час отримання банківського кредиту страхувався предмет застави. Неважливо, це —  машина, квартира чи щось інше. Більшість фермерів мало інформовані в юридичних питаннях і не знають, що ніхто не вправі змусити їх укладати договір зі страховою компанією. Зазвичай це відбувається так. Привітно посміхаючись, банківські працівники в усній формі (письмово вони це зробити не можуть, оскільки банк покарають штрафними санкціями) пропонують сільгосппідприємцю оформити страховку. Для аграрія важливо отримати кредит і він підписує потрібні папери. Але якщо з його урожаєм щось станеться, то ймовірність отримання компенсації фактично дорівнює нулю. Слід пам’ятати: тобі посміхаються, коли очікують грошей, а якщо мова піде про отримання виплати, тоді посмішка зміниться на холоднокровну розмову з юристом СК. У своїй практиці я ще не зустрічав банку, котрий справді відстоював би інтереси своїх клієнтів. Зазвичай фінансові установи працюють із певними страховими компаніями, отримуючи від них відкат. Куди скаржитися сільгосппідприємцю? У Нацкомфінпослуг? Але ж там більшість працівників — колишні співробітники страхових компаній. Таким чином аграрій із своєю проблемою залишається сам на сам.

Але ж можна звернутися до суду…
 — На жаль, у регіональних судах, де аграрію доведеться відстоювати свої права, все тримається на зв’язках (кум, брат, сват). Я переконався в цьому особисто, коли мені як керівнику АСУ довелося зіштовхнутися із районними судами. На жаль, по закону там мало що вирішується.

Чи може аграрій, котрий постраждав від страховиків, звернутися до вас?
— Звичайно. Але якщо аграрій вирішив застрахувати свій урожай, він має найняти кваліфікованого юриста й з ним іти до страховиків. Підписувати документи слід лише після детального їхнього вивчення. Адже в договорі є стільки «підводних каменів», що навіть самий справедливий суд (якщо такий існує) винесе рішення на користь страховиків. Ще раз повторюю, страховим компаніям невигідно працювати чесно. У кожної з них є власники, які очікують отримати прибуток. Якщо СК працюватиме добросовісно, то виплати клієнтам будуть високими. Звичайно, власник скаже: «Навіщо мені це потрібно? Страхова, яка знаходиться через дорогу, має прибутковість 300%, а у мене — 105%. Ні, я так працювати не хочу…». Протягом 20 років своєї роботи страхові компанії здобули дуже низький авторитет і він себе цілком виправдовує.