Агроприйоми вирощування високоолеїнового соняшнику

Як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках особливо цінується насіння з високим вмістом олеїнової кислоти, ціна якого на порядок вища від вартості насіння звичайного соняшнику.

О. Поляков,
завлабораторії, д-р с.-г. наук,
В. Рожкован,
провід. наук. співробітник, канд. біол. наук,
О. Нікітенко,
наук. співробітник,
Інститут олійних культур НААН

Рослинні жири мають дуже широкий спектр використання, і потреба в них постійно зростає. У зв’язку з цим зростають ціни на олійну сировину і безпосередньо на олії, які використовують: як альтернативне паливо для двигунів внутрішнього згоряння, в лакофарбовій промисловості для отримання мастильних матеріалів, у хімічній промисловості, медицині та інших галузях.
Якщо донедавна товарне насіння соняшнику закуповували тільки за вагою, то на сьогодні ціна на олієнасіння складається з відсотка вмісту в ньому олії та його жирнокислотного складу.

Широке застосування високоолеїнових жирів у кулінарії і харчовій промисловості обумовлено тим, що вони значно меншою мірою, ніж інші олії, піддаються псуванню в результаті їхнього окислення. Тому під час приготування картоплі, кукурудзи та інших продуктів, а також у виробництві консервів використовують саме високоолеїнові олії.
Особливі властивості високоолеїнових жирів були відомі давно, задовго до визначення механізму впливу їх на людину й інші організми, розшифровки їхніх структурних формул, завдяки яким їх широко використовували в харчуванні. Окреме місце серед цих олій посідала оливкова, яку й донині вважають унікальною (не має аналогів). Не так давно було встановлено, що рівень вмісту олеїнової кислоти коригується на генетичному рівні, хоча й має фенотипічну мінливість, а також доведено рівноцінність олеїнової кислоти незалежно від виду рослинної олії, в якій вона міститься. Тому почалися інтенсивні роботи зі створення високоолеїнових сортів та гібридів соняшнику.
Ці роботи увінчались успіхом, і в 1976 р. у ВНИИМК було створено перший високоолеїновий сорт Пєрвєнєц. Роботи зі створення високоолеїнових сортів та гібридів були розпочаті й в Україні. На сьогодні до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесені гібриди соняшнику з високим вмістом в олії олеїнової кислоти: Одор (не менше 65%), Зорепад (65%), Дарій (76%), Максимус (72–77%), Антоніо (75%) та ін.

Особливості технології вирощування гібридів соняшнику олеїнового типу
   Місце в сівозміні. Лімітуючим фактором, що визначає величину врожаю соняшнику, є волога. Тому правильне розміщення культури у сівозміні з поверненням на попереднє місце не раніше ніж через чотири-шість років є однією із необхідних умов одержання високого врожаю. Кращими попередниками є озима пшениця, кукурудза на зерно і силос, ярі колосові, які не використовують вологу глибоких шарів грунту.
Після культур із кореневою системою, що глибоко проникає в грунт (буряки, суданська трава, багаторічні трави та ін.), соняшник можна сіяти не раніше ніж через три-чотири роки. Не слід розміщувати його безпосередньо після сої, гороху і томатів, оскільки вони уражуються низкою однакових шкідників і хвороб.
   Основний обробіток грунту. Проводять за системою поліпшеного зябу. Після збирання попередника відразу необхідно проводити лущення стерні на 6–8 см. З появою сходів бур’янів проводять повторне лущення завглибшки 8–10 см. Оранку виконують плугами з передплужниками на глибину 22–25 см у вересні-жовтні.
Якщо соняшник у сівозміні розміщують по кукурудзі, то після збирання попередника виконують дискування грунту важкими боронами в двох напрямках, а далі проводять оранку на глибину 27–30 см. За засміченості поля коренепаростковими бур’янами в комплексі з агротехнічними використовують і хімічні засоби боротьби з ними. Після відростання бур’янів вносять гербіцид суцільної дії Раундап у дозі 2–3 л/га.
   Удобрення. Соняшник вибагливий до грунтової родючості та добре реагує на внесення добрив. Особливо це стосується гібридів соняшнику, в яких прибавка врожайності, порівняно із сортами, сягає 4–6 ц/га. Основне добриво у дозах та співвідношеннях поживних речовин, що задані, необхідно вносити восени, під зяблеву оранку, або навесні, одночасно із сівбою соняшнику. Найефективнішими дозами добрив є N40-60P60-90. Калійні добрива на чорноземних грунтах застосовувати недоцільно. Підживлення слід проводити під час першого міжрядного обробітку на глибину 10–12 см у дозі N10-20P10-30.

   Обробіток грунту в передпосівний період. Має бути мінімальним на фоні вирівняного з осені зябу. За технології без проведення ранньовесняних обробітків зябу менше втрачається вологи, прискорюється прогрівання і зберігається оптимальний склад верхнього шару грунту, раніше і дружніше проростає насіння бур’янів, які знищують передпосівною культивацією. Необхідність у проведенні ранньої глибокої культивації грунту виникає на пізньозораному зябу з брилами за наявності зимуючих бур’янів і падалиці озимих, а також на важких запливаючих грунтах, здатних до утворення кірки. Внесення грунтових гербіцидів Трефлан (4,0–6,0 л/га), Харнес (2,5–3,0), Дуал Голд (1,2–1,6), Стомп (2,5–6,0 л/га) та інших здійснюють під передпосівну культивацію.
   Підготовка насіння, сівба. Для захисту соняшнику від ураження хворобами перед сівбою проводять інкрустування насіння препаратами Роял-фло, Колфуго Супер, Апрон XL з нормою препарату 3 л/т за два тижні до сівби, що є запорукою отримання здорових і дружних сходів, рівномірного їхнього розподілу площею та високої врожайності. Сівбу проводять за стійкого прогрівання грунту (6–8 см) на глибині загортання насіння до 8…10°С з шириною міжрядь 70 см. Також рекомендовано проводити висівання соняшнику з шириною міжрядь 45 см за наявності у господарстві відповідної техніки. Густота стояння рослин є індивідуальною для кожного гібрида і сорту соняшнику з урахуванням групи стиглості та їхніх біологічних особливостей і становить 40–70 тис. /га. Норма висіву насіння має перевищувати оптимальну густоту стояння рослин на 15–25%.

   Догляд за посівами. За посушливих погодних умов висівання проводять із одночасним прикочуванням посівів. У вологі роки рекомендують замість прикочування проводити боронування.
У системі догляду за посівами проводять лише необхідні механізовані прийоми пригнічення бур’янів та заходи із боротьби зі шкідниками та хворобами. На посівах, де застосовували грунтові гербіциди, залежно від рівня засміченості, проводять післясходове боронування та один міжрядний обробіток. Післясходове боронування виконують у фазі 2–3 пар справжніх листків після 9–10-ї год ранку за зниження тургору  рослин соняшнику.
Під час вирощування соняшнику за безгербіцидною технологією здійснюють перед- та післясходове боронування і дві міжрядних культивації. Передсходове боронування проводять середніми боронами через три-чотири доби після сівби, коли проростки соняшнику перебувають ще на глибині, за якої зуби борони їх не пошкоджують, а проростки бур’янів — у фазі білої ниточки. Цей агротехнічний прийом проводять упоперек або по діагоналі посівів соняшнику.
Міжрядний обробіток посівів — на глибину 6–8 або 8–10 см за утворення щільної кірки та проростання бур’янів. Якщо посіви чисті від бур’янів, то, як правило, достатньо однієї міжрядної культивації. Останню поєднують із підгортанням.
   Збирання. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, що визначають ступенем стиглості та вологістю насіння. Збирання соняшнику розпочинають, коли у 75–80% рослин ззовні кошик набуває бурого кольору, а вологість насіння знижується до 14–16%. Для прискорення дозрівання та зниження вологості насіння проводять десикацію посівів (за вологості насіння 30–35%) препаратами Реглон Супер у дозі 2–3 л/га, Раундап — 3 л/га та іншими, краще в хмарну погоду або надвечір. Збирання після десикації розпочинають через 5–10 днів, коли вологість насіння знизиться до 12–14%.