Агроєвроінтеграція: якби ж...

«Європейське питання», яке останнім часом сколихнуло всю країну, не лишає байдужими і вітчизняних аграріїв — саме вони одними з перших мали б відчути на собі зміни у разі підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Через невизначеність із вирішенням цього питання громадські професійні організації АПК офіційно висловили свою думку щодо майбутнього аграрного сектору України у разі підписання Угоди. Своїми думками діляться автори цього відкритого звернення.

Безумовно, підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у цілому має певні вигоди для українського аграрного комплексу. Втім, це ще й чималий виклик, особливо для виробників тваринницької продукції. До чого саме слід їм готуватися у разі позитивного вирішення питання стосовно приєднання України до зони вільної торгівлі з ЄС?

Олександр Бакуменко: Звісно, жодна переміна не може бути однозначно доброю або однозначно поганою. Плюси та мінуси є усюди. Стосовно ж євроінтеграції в аграрному секторі, я б виділив такі моменти. По-перше, у разі підписання Угоди, нашим сільгоспвиробникам відкривається доступ до найплатоспроможнішого ринку світу. По-друге, такий ринок властивий країнам із налагодженим законодавством, дієвими законами, відсутністю корупції, сприятливим бізнес-середовищем, тобто це прозорий ринок. По-третє, інвестиційні перспективи. Якщо в нашій країні налагодяться усі важливі для ведення відкритого, чесного бізнесу складові: законодавство, судова система, зовнішня та внутрішня політика, навіть культура бізнесу, — сільське господарство стане відкритим для приходу великих інвестицій.
АПК України наразі — єдина галузь економіки, яка показує темпи росту, має позитивне сальдо за експортом щодо споживання продукції. Ми вже займаємо чверть обсягів експорту вітчизняної продукції. Однак дуже заважає розвитку галузі низька технічна оснащеність, а відповідно, — й низька конкурентоспроможність наших товаровиробників.
Якщо ж говорити загалом про європейський вектор, то він дуже вигідний для АПК України. Звісно, певні ризики тут також є, і нам треба працювати над тим, щоб їх уникнути: погодити питання перехідного періоду, квот, географічних назв тощо. Та, наголошую, це все вирішується шляхом переговорів, досягнення певного консенсусу. Треба лише диференціювати ризики за різними напрямами.
Та головне, я більш ніж упевнений у тому, що у разі підписання Угоди про асоціацію значно збільшиться потік інвестицій в аграрну галузь України.
Тож наше звернення — це лише професійне висловлення думки фахівців щодо євроінтеграції.

Сергій Гнатюк: Будь-які зміни у зовнішньополітичній діяльності країни можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на всі сфери виробництва, у тому числі й на аграрну. Зокрема, у разі підписання Угоди, може збільшитись імпорт м’яса свинини з європейських країн, а вже на сьогодні у загальному обсязі споживаної країною свинини частка імпорту є значною. Нашого товаровиробника така ситуація не влаштовує, адже це спричинить загострення конкуренції на внутрішньому ринку: ціни на «європейську» свинину нижче вітчизняних, і, відповідно, втрачатиметься стимул для нарощування виробництва.
З іншого боку, тішить те, що Україна одразу має право користуватися пільгами, прописаними в Угоді. Це, наприклад, скасування ввізного мита на експортовану з України продукцію. А країни ЄС перестануть сплачувати мито на продукцію, що завозитимуть до України, лише по закінченні адаптаційного періоду, через 5–7 років.
Є ще питання квотування м’яса для ввезення в ЄС. Однак попервах, думаю, воно не буде гостро стояти перед нашими виробниками — ми навряд чи одразу зможемо покрити квоту.

Андрій Дикун: Насамперед я хочу погодитися з вами щодо позитивного впливу Угоди на аграрний комплекс нашої країни. Зрозуміло, що сьогодні молочна галузь не є конкурентною на європейському ринку, але підписання Угоди дає нам шанс вийти на цей ринок, до речі, — найбільший ринок молочної продукції у світі. Неефективні господарства приречені на банкротство, тому сам факт підписання Угоди уже є стимулом для виробників молока бути ефективними, і сьогодні це можливо. Ефективному виробникові загрози немає.
Виробники і переробники повинні тісніше співпрацювати і злагоджено взаємодіяти. Вітчизняним молочарям, щоб ефективно конкурувати на власному ринку і вийти на ринок ЄС, потрібно вносити зміни у систему контролю якості продукції. Щоб експортувати українську продукцію в країни ЄС, вона має відповідати вимогам екстракласу. У Європі діють стандарти безпеки продукції на основі системи ХАССП. Наші виробники, які захочуть виходити на європейський ринок, будуть змушені впроваджувати такі стандарти. Але це — нормальний процес, і нічого неможливого тут немає.

Більшість продукції, яка має значний експортний потенціал, — це продукція рослинництва. На Вашу думку, чи передбачається після підписання Угоди зростання експорту вітчизняної тваринницької продукції до країн ЄС?

Олександр Бакуменко: Перспектива збільшення експорту продукції птахівництва дуже велика. Домінуючі позиції тут все ж займатимуть великі товаровиробники, адже їхня продукція вже тепер конкурентна та адаптована до європейського ринку: тут і нові технології, і нижча собівартість, і, відповідно, вища якість.
І як би у подальшому не склалася ситуація, ми все одно налаштовані збільшувати як обсяги експорту, так і його географію. Наразі ми експортуємо свою продукцію у 50 країн світу.
Сергій Гнатюк: Сьогодні експорту свинини до країн ЄС як такого зовсім немає. Але якби ми налаштували систему вимог ЄС до виробництва свинини, розробили відповідну власну законодавчу базу та впровадили її, звісно, тоді ми могли б впевнено реалізовувати там свою продукцію. Що швидше були б впроваджені нові стандарти, то скоріше виробники змогли б вийти на європейський ринок.
У нас є великі виробники свинини, які працюють у замкненому циклі виробництва. Більшість з них заздалегідь готувалася до торгівлі в країнах ЄС — вони вже запроваджують стандарти якості та санітарні норми, що відповідають вимогам ЄС. І вони мають наміри експортувати свою продукцію до Європи.

Андрій Дикун: Так, передбачається, адже з відкритих джерел відомі квоти щодо експорту продукції тваринництва.

Вони, звичайно, мізерні, але це шанс вийти на ринок ЄС. Європейське тваринництво без дотацій неконкурентоспроможне, і сьогодні Європа дивиться на Україну, як на країну, яка б частково змогла взяти на себе виробництво продукції тваринництва. Адже якщо порівняти українського та європейського фермерів, то вітчизняний виробник має низку конкурентних переваг і, насамперед, це великі поля, на відміну від Європи.
Тенденція останніх років показує, що ЄС скорочує підтримку фермерів, тому їхня кількість у Європі зменшується. Вихід України на європейський ринок відкриє й інші ринки нашим виробникам. Для аналогії я наведу приклад текстильної промисловості, яка ще 20 років тому активно розвивалась у Європі, згодом це виробництво перебазувалось в Україну, Білорусь, а нині сконцентроване в Китаї. Уявіть, скільки закрилося фабрик в ЄС, скільки втрачено робочих місць, але міжнародний розподіл праці зробив своє — і в кінцевому результаті всі виграли. Європа не чекатиме на Україну, адже з фінансами у них також сутужно, і ми можемо втратити продовольчий ринок ЄС на користь, скажімо, Бразилії, як свого часу втратила шанс текстильна промисловість України на користь Китаю.

Згідно з регламентами Комісії ЄС необхідно буде впровадити як санітарні та фітосанітарні заходи, так і заходи щодо реєстрації цін на нашу продукцію. У такому разі у який спосіб вирішуватимуться питання відповідності якості вітчизняної продукції європейським експортним вимогам?

Олександр Бакуменко: У галузі птахівництва є багато підприємств, які цілеспрямовано готували себе до євроінтеграції, налаштовуючи своє виробництво для виходу на міжнародний ринок. Вони закуповували нове обладнання, впроваджували системи контролю за якістю продукції, згідно з європейськими вимогами (ХАССП та всі види системи ISO), вдосконалювали технологію виробництва. Більше того, ми вже адаптували наші законодавчі акти до європейських вимог. Таким чином, окрім того, що підприємства змогли вийти на європейський ринок, автоматично вони підвищили свою конкурентоспроможність щодо європейських виробників. Адже вихід на ринок ЄС — це знак якості товару. Також важливим є і той факт, що наша санітарна та ветеринарна системи були признані європейськими контролерами на відповідність європейському контролю та моніторингу за системою безпеки і якості продукції.
Є ще частина підприємств, які з тих чи інших причин не змогли отримати інвестиції і адаптувати своє виробництво, проте хочуть вийти на міжнародний ринок. Та стежка вже проторена — вони зможуть використати досвід цих передових господарств, які вже представлені на європейському ринку, а атестувати їх буде вже не європейська, а наша ветеринарна служба.
Сергій Гнатюк: За експорту продукції до Європи у будь-якому разі вітчизняний виробник повинен пройти контроль відповідності з боку європейських експертів. Якщо продукція відповідатиме їхнім вимогам, тоді наші виробники, як це передбачено Угодою, отримають дозвіл на ввезення її до ЄС. Тож мають бути обстежені підприємства, перевірені санітарні умови виробництва тощо.
Я думаю, і для європейської продукції повинні бути запроваджені певні заходи контролю якості, щоб зменшити ввезення низькосортних товарів. Це послугувало б додатковим захистом для нашого товаровиробника.

Андрій Дикун: Впровадження європейських стандартів і підходів матиме тільки позитивний вплив. Зміни потрібні однозначно, а підписання Угоди їх пришвидшить. Зрозуміло, що все слід зробити правильно і в перехідний період підтримати власного товаровиробника. Сьогодні мене над звичайно радує позиція профільного міністерства: там планують скоротити всі програми підтримки і спрямувати кошти на компенсацію кредитних ставок — це буде однозначно правильний механізм. Крім того, подовження дії ФСП позитивно вплине на національного товаровиробника. Хто буде розвиватися, той тільки виграє від підписання цієї Угоди. Угодою передбачається можливість безмитної поставки до ЄС сирів, іншої продукції вітчизняного тваринпрому.
Експорт молочних продуктів до ЄС можливий тільки з тих підприємств, які гарантують 100%-ву якість молока. Настав час відокремити промислове виробництво молока і приватний сектор, тобто бізнес і соціальне питання слід вирішувати окремо. Держава повинна для себе чітко дати відповідь на питання, що робити з молоком від приватного сектору, позаяк воно Європі не потрібне через невідповідну якість.

Чи не станеться так, що після підписання Угоди на український ринок буквально «хлине» дешевша продукція європейських виробників?

Олександр Бакуменко: Конкуренції не варто боятися. Адже це, перш за все, — якість продукції. А Україна має колосальні можливості для просування своєї продукції на зовнішньому ринку. Щодо експорту тваринницької продукції: для економіки України буде перевагою той факт, що цю продукцію реалізують. Якщо ми експортуємо зерно, це сировина з низькою доданою вартістю, а продаж м’яса і продуктів переробки, яєць, молочних виробів — це вже торгівля готовою тваринницькою продукцією з високою доданою вартістю. А це — зайнятість населення, надходження в бюджет тощо.
Сергій Гнатюк: Дійсно, на сьогодні ціна на свинину в Україні вища, ніж в Європі. Тут треба аналізувати складові такої ціни: це, перш за все, корми, витрати на електроенергію тощо. За такої цінової ситуації, що склалася, ми активно працюємо над пошуком механізмів зменшення собівартості свинини. Якщо в Європі корми дешевші, наші виробники могли б купувати корми там, і у такий спосіб дещо знижувати собівартість виробництва.
Така ситуація, однак, може слугувати стимулом для вітчизняних виробників зменшувати собівартість власної продукції та поліпшувати її якість, тим самим підвищуючи свою конкурентоспроможність як на європейському, так і на українському ринках. Тож бажання наших товаровиробників бути гідними конкурентами європейським сприятиме розвиткові галузі свинарства в цілому.

Андрій Дикун: Сьогодні в європейських супермаркетах якість молочної продукції вища, ніж в українських, і ціни нижчі. Я думаю, зрозуміло, що це краще для споживача, і вітчизняного — в тому числі.
Подивіться на прилавки наших магазинів: нині близько половини представлених молочних продуктів — виробництва європейських компаній. Вони вже давно збудували в Україні багато заводів і активно працюють на нашому ринку. Здебільшого молочні продукти слід продавати саме там, де їх виробляють. Завдяки приходу іноземних компаній в Україну ми почали виробляти якісніші молочні продукти, тобто саме конкуренція підняла нас на вищий рівень щодо їхньої якості.
Деякі продукти, можливо, і «хлинуть» на український ринок, але тут ми повинні себе захистити — забезпечити так званий перехідний період для власного виробника.