Аграрію, а ти висіяв гірчицю озиму?

Унаслідок постійно зростаючого попиту на гірчицю як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках значний інтерес у виробників сільськогосподарської продукції викликає вирощування цієї культури.

За суворого дотримання технології вирощування й післязбирального підготування грунту гірчиця є одним із кращих попередників для багатьох культур, насамперед для зернових колосових. Ранні строки збирання гірчиці озимої дають можливість добре підготувати грунт для висіву нової культури, а в роки зі сприятливим рівнем опадів - накопичити вологу в грунті на рівні чорного пару. Глибокопроникна коренева система дренує грунт, що дає можливість повітрю та волозі проникати в глибокі його шари і, окислюючи, перетворювати поживні речовини із недоступної форми в доступну, а потім розчинені у воді вони капілярами піднімаються у верхні шари грунту, підвищуючи його родючість.
На відміну від інших багатьох культур, передусім від зернових колосових, рослинні рештки гірчиці дуже швидко розкладаються грунтовими мікроорганізмами. Вже у рік збирання вони перетворюються в доступний поживний субстрат для культури, яку висівають одразу після гірчиці.
Особливо в південних регіонах з низьким рівнем опадів гірчиця озима має значні переваги перед ярою, оскільки за осінній період вегетації коренева система проникає глибоко в грунт, а з настанням весняної посухи вона встигає за вологою, що переходить у глибокі його шари. Слід зазначити, що, завдяки швидшому, ніж ярові хрестоцвіті, розвитку й дозріванню, на озимій гірчиці зазвичай не буває масового заселення небезпечними шкідниками - ріпаковим пильщиком та попелицею.
Місце в сівозміні
Гірчицю озиму розміщують у сівозміні після тих культур, які рано звільняють поле й дають можливість добре підготувати його до висіву та максимально зберегти й нагромадити вологу. Не сіють гірчицю після хрестоцвітих культур, соняшнику та тих, що мають схожі хвороби. Особливо за пізніх строків сівби не можна висівати гірчицю на полях, засмічених насінням озимих хрестоцвітих бур'янів. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміні можливе не раніше ніж через чотири роки.

Обробіток грунту
У разі застосування цього агрозаходу слід враховувати не тільки агрокліматичну зону, а й стан кожного поля, на якому висіватимуть гірчицю. Підготовка повинна бути спрямована на накопичення вологи, знищення бур'янів та створення вирівняного вологого шару грунту на глибині загортання насіння. Рекомендуємо виробникові використовувати комбіновані агрегати для передпосівного обробітку грунту, щоб унеможливити його пересихання. Бажано за 25-30 днів до висівання гірчиці озимої призупинити застосування агрегатів на запланованих для сівби ділянках. За потреби для знищення бур'янів можна застосувати гербіцид типу Раундап. Розрив між обробітком грунту та висівом не допускається.
Якщо гірчицю озиму планують висівати після зернових колосових, то в грунт після їхнього збирання треба внести по 10 кг азоту на кожну тонну рослинних решток попередника.

Удобрення
Гірчиця вибаглива до наявності в грунті поживних речовин. На формування однієї тонни насіння вона споживає 55-60 кг азоту, 20-30 - фосфору та 35-60 кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами грунтової діагностики. За низької забезпеченості грунту азотом і фосфором оптимальна доза основного добрива на чорноземах і каштанових грунтах - N60P60 кг д.р. на гектар. Калійні добрива вносять на полях з низьким вмістом обмінного калію чи на грунтах легкого гранулометричного складу в дозі К40 кг д.р. на гектар. Фосфорно-калійні добрива необхідно вносити під основний обробіток грунту, а азотні - у весняне підживлення як до початку вегетації по мерзлоталому грунту, так і в пізніші строки способом позакореневого живлення. Зауважимо, що навесні внесення азотних добрив розкидачем по сухому грунту не допускається.
Восени достатньо внести під гірчицю азот у дозі N15-20. Внесення більших доз азоту перед сівбою не допускається, бо це сприяє значному переростанню рослин восени, а в подальшому призводить до часткової або повної їхньої загибелі під час зимівлі.

Сівба
Перед посівною треба провести грунтові розкопки, щоб виявити грунтових шкідників (озима совка та дротяник). Якщо їхня кількість вища за поріг шкодочинності, насіння потрібно обробити комбінованими протруйниками Круїзер або Модеста. Пам'ятайте, що такі препарати, особливо в посушливу пору, частково знижують енергію проростання та схожість насіння гірчиці. Запобігти цьому можна, якщо протруйники застосувати комбіновано з препаратом Екокруз, який виробляє фірма "Еколайф" з м. Чернігова, або перед висіванням насіння обробити плівкоутворюючими речовинами з використанням препаратів системної дії.
Строки сівби гірчиці озимої є одним із найважливіших елементів агротехніки. Оптимально - 5-15 вересня залежно від зони її вирощування.
Спосіб сівби. Гірчицю сіють звичайним рядковим способом з шириною міжрядь 15 см. Для насінницьких посівів, а також на забур'янених полях використовують широкорядне висівання з шириною міжрядь 45-70 см, за ширини міжрядь 70 см краще використовувати двострічковий висів. Сівалки повинні забезпечити задану глибину й норму висіву та рівномірне розподілення насіння на одиницю площі.
Норма висіву - 1-1,2 млн шт. на гектар за суцільного висівання (800 тис. на 1 га до збирання), а за широкорядного - 0,8-0,9 млн шт. на гектар. Глибина загортання насіння - 2-3 см. У разі пересихання верхнього шару грунту глибина загортання насіння допускається до 4-5 см. Однак за дуже пізніх строків сівби таке заглиблення не допускається, передбачено також збільшення норми висіву на 10-15%. Перед та після сівби обов'язково слід здійснити коткування.

Догляд за посівами
Ефективним заходом у разі утворення грунтової кірки є досходове боронування легкими зубовими боронами. Восени на широкорядних посівах гірчиці для знищення бур'янів (за потреби) міжряддя культивують.
Рослини гірчиці озимої добре використовують період осінньої вологи, тому до настання сталих морозів формують розвинену потужну кореневу систему, кореневу шийку (8-10 мм) та сім-десять справжніх листків.

В. Журавель,
завлаб. селекції гірчиці та льону Інституту олійних культур УААН,
канд. с.-г. наук
В. Рожкован,
провід. наук. співробітник
Інституту олійних культур УААН,
канд. біол. наук