АЧС – це КЧС у кубі

Мабуть, у кожного, хто займається свинарством, згадка про АЧС викличе мимовільне здригання та забобонне «тьху-тьху-тьху», зважаючи на те, які наслідки вона за собою тягне… Всі ми знаємо, що вакцини проти цієї хвороби, на жаль, немає. Однак якщо не вживати ніяких заходів, то чума добереться навіть до тварин, захищених «хресним знаменням». Тема актуальна, тож не дивно, що вона зібрала фахівців зі всіх куточків України на семінарі «Практичний досвід боротьби з АЧС — як це було. Біобезпека свинокомплексів».

І. Волощук
Спеціаль­но для жур­на­лу
«Тва­рин­ництво та ве­те­ри­нарія»,
Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com
Си­­туа­цію, що склалася на сьогодні у вітчизняному свинарстві, можна охарактеризувати як «стабільно важка», адже  у цієї хвороби улюбленців немає, вона, в прямому сенсі, призводить до збанкрутіння як великих свинокомплексів, так і дрібних господарств. Звісно,  керівники, втім, як і спеціалісти, які працюють на фермах, налякані та спантеличені, адже на таке начебто просте запитання «Як далі ефективно працювати, не накликаючи біду у свій двір?» однозначної відповіді немає. Од­­­нак, за словами Сергія Гнатю­ка, гене­­рального директора корпорації «Тваринпром»,  «незважаючи на чималі економічні втрати внаслідок АЧС,  віт­чиз­няні господарства продовжують ди­­вувати нас своїми результатами щодо продуктивності свино­­по­голів’я». Звісно, ситуація, що склалася у вітчизняній галузі свинарства, неоднозначна. І цю неоднозначність наочно демонструють наведені нижче таблиці та діаграми.

Хтось працює, а хтось п’є сметану
Останнім часом, і це не може не тішити виробників, закупівельна цінова політика на свинину змінилася. І хоча, як скаже більшість із них, це «крапля в морі», але все ж таки позитивність змін очевидна. Так, закупівельні ціни демонструють ріст, хоча і ненабагато — на 20–30–50 коп./кг. Станом на 1 січня 2014 року закупівельна ціна становила 18 грн, а у вересні 2015-го — 28 грн. Тобто за цей період виробник отримав 10 грн прибутку (принаймні назвемо це так). Своєю чергою оптово-відпускні ціни зросли на 12 грн, і роздрібна торгівля отримала додаткові 25,50 грн. Питання напрошується саме: «Тож хто п’є сметану?».  У кожного, як то кажуть, власні думки щодо цього і своя відповідь…
Краще вірус, аніж штраф?
2012 року представники Держ­вет­фі­то­­служби говорили нам, що ситуація щодо АЧС в Україні складна, на початку 2014-го вона була вже досить загрозливою, а на сьогодні  ці слова звучать, скажімо так, дуже м’яко. Ще на початку поточного року спалахи АЧС виявляли раз на місяць, а що ми маємо наразі, наприкінці  2015-го? Так, за словами Олексія Клименка,  начальника відділу моніторингу заразних хвороб тварин та птиці Держ­вет­фітослужби України, «влітку був період, коли нові випадки реєстрували щотижня». Що вже казати, коли приводом для радості ставала відсутність «африканської чуми» протягом 10 днів: сподівались, що, може, нарешті стан поліпшиться. Місяць без нових спалахів — і це вже вважалося успіхом. Але за останні кілька тижнів АЧС поширила свої кордони — тепер її  вже реєструють мало не кожного дня. Так, починаючи з другої половини жовтня,  зареєстровано вже 10 нових випадків захворювання.
Звісно, відповідні державні служби проводять усі потрібні процедури. Наприклад, на кордоні перевіряють транспортні засоби, у громадян вилучають із ручного багажу продукти тваринного походження, у так званих областях загрозливої зони за державний рахунок вакцинують свиней проти КЧС, проводять клінічні обстеження тварин у приватних господарствах, моніторять дику фауну. Загалом, роблять усе можливе для призупинення та ліквідації цього  загрозливого захворювання. 
 Як свідчить досвід, у неблагополучному пункті під час ліквідації АЧС найпроблемнішим питанням є знищення сприйнятливого по­­голів’я в епізоотичному осередку, оскільки громадяни здебільшого вороже  ставляться до вилучення у них поголів’я свиней (і це природно), тому не допускають перевірку на подвір’я або ж ховають свиней. Однак, як не сумно це визнавати, таким чином вони лише збільшують ризик поширення захворювання. Так, у деяких неблагополучних пунктах ліквідаційні заходи розтягнулись на два-три тижні, а мали б тривати кілька днів. От і виходить, що не­­оперативність проведення заходів із ліквідації АЧС призводить до її поширення.
 Звісно, зрозуміти людей певною мірою можна і в таких випадках. Адже одна із проблем сьогодення щодо АЧС — це питання грошової компенсації за вилучених і знищених тварин. Для населення  важливо знати, що держава гарантує своєчасні виплати, і ці виплати мають відповідати ринковій вартості. Як показує практика, ціна ком­­­пенсації  за живу вагу май­же завжди нижча від середньоринкової.
 Іншим, не менш проблемним, моментом є проведення депопуляції диких кабанів у загрозливих зонах. Оскільки врожай кукурудзи (а її посіви —  одне з улюблених місць перебування та живлення дикого кабана) ще не зібрано, зробити це восени до­­сить складно.
 Проте вже оздоровлено 20 із 32 виявлених в Україні з початку 2015 року неблагополучних пунктів. А в 12 з них у семи областях триває карантин (Київська, Чернігівська, Сумсь­ка, Полтавська, Одеська, Мико­лаївська, Черкаська).
У серпні 2015 року було скасовано мораторій на перевірки господарств та підприємств із переробки свинини. Звідтоді проведено перевірки вже 2618 свиногосподарств та 2871 підприємства із переробки та зберігання свинини, у перебігу яких виявлено ні мало ні багато 6750 порушень, складено 3346 інспекторських приписів, піддано штрафу 2425 осіб на суму 414,3 тис. грн. До речі, у 16 випадках  державних інспекторів ветеринарної медицини було не допущено до перевірок, а в 45 випадках матеріали щодо виявлених порушень направлено до правоохоронних органів.
Тож, виходить, 85–90% підприємств працює із порушеннями вимог біобезпеки, і тільки 10% — це переважно великі комплекси — більш-менш захищені від АЧС. Тому ризик занесення збудника у господарства досить значний, проте власники свиногосподарств не завжди бажають вкладати кошти  в біобезпеку, вважаючи, мабуть, що АЧС далеко і не загрожує їхньому господарству. Однак від вірусу не закриєшся і не сховаєшся, і штраф — то не найгірше, чого можна чекати від недотримання правил. Тому виконання вимог біобезпеки для свиногосподарства — один із найголовніших видів його захисту.
Мисливці приносять
на ферму біду
«У 2012 році стався перший спалах АЧС у Запорізькій області, і після нього було зафіксовано вже 49 випадків, у тому числі у 2015 році — 31, —  продовжує свою розповідь пан Клименок. — А якщо розмежувати за видами, то 26 випадків захворювання сталося серед домашніх свиней, 5 — серед диких та зареєстровано один інфікований об’єкт (на м’ясокомбінат у Пол­тавській області було завезено заражене м’ясо з агрокомбінату “Калита”)». Епізоотичне розслідування цих випадків встановило, що в 90% захворювань можливою причиною інфікування було занесення вірусу із дикої фауни. Адже  в переважній більшості випадків чітко прослідковується «контакт господаря із лісом»
та/або з мисливцями-бра­коньє­рами. Як, наприклад, у випадку, що трапився  у Сумській області: мисливець заніс хворобу до себе в господарство, пішов до тестя допомагати колоти свиню, і результат не змусив себе чекати.
Із представником Держ­вет­фі­то­служ­би погоджується і Сергій Гнатюк: «Ті, хто любить дешеве чи безкоштовне м’ясо, йдуть бити диких кабанів, таким чином приносячи в господарство біду. Як мені відомо, на одному із свинопідприємств  Артемівського району Донецької області запроваджено таку практику: під час прийому потенційного працівника на роботу цікавляться, чи не є він мисливцем. Якщо він таки ходить на полювання, то йому не місце на свинокомплексі. Також якщо працюєш у свиногосподарстві, свиней вдома тримати не годиться, натомість одержуєш раз чи двічі на місяць таку собі компенсацію у вигляді певної кількості м’яса від підприємства».  Також потрібно остерігатися стихійної торгівлі, де якість продукції тваринного походження вельми сумнівна. На жаль, не всі розуміють, що контакт із, скажімо так, чужими хворими тваринами здатен призвести до втрати власного свинопоголів’я. А про це слід завжди пам’ятати!

Купив хворих свиней — підвів усе село
Сумнозвісною стала історія, що трапилася у  ПАТ «Калита», де 28 липня 2015 року було зафіксовано АЧС. Там утримувалось 62 723 голів свиней, і всіх їх довелося безкровно забити та утилізувати. Згодом, 22 жовтня, підступна «африканка» непрохано завітала у ТОВ «Контракт плюс», що у смт Вороніж Шосткінського р-ну цієї області (365 голів свиней). І це, на жаль,  ще неповний список…
Але особливо вражає ситуація, що склалася на приватному подвір’ї у селі Короваї Гребінківського району Пол­тавської області.  До речі, цей випадок є досить показовим для нашої країни та яскравим проявом менталітету людей, які у ній проживають. Власник утримував у себе на подвір’ї 11 свиней, а потім вирішив купити ще декілька.  Так у господарстві з’явилося ще п’ять тварин, куплених на ринку незрозуміло у кого, зате дешево. Тільки-но привіз, як наступного дня сви­­ні почали хворіти, а за тиждень усі загинули. Що зробив господар? Він їх просто закопав, а через декілька днів занедужали вже власні свині. І тільки після цього чоловік звернувся до Держветфітослужби.  Виходить, купив, не перевіривши, не повідомив відповідні органи про хворобу, а тепер страждає все село, тому що у всіх мають бути вибиті свині.
Дотримання вимог біобезпеки — найкращий захист від чуми
Як показує ретроспективний аналіз, у регіонах ендемічних щодо АЧС відсоток пові­­домлень  про захворювання на свинофермах сягає  28%. Тому можна очікувати, що кожен третій або четвертий уражений свинарський об’єкт, швидше за все, буде свинофермою. З огляду на це особливо небезпечним буде проникнення АЧС у західні області, де щільність поголів’я у господарствах населення місцями сягає до 16–30 голів на 1 км2. Тому для будь-якого підприємства найважливішим є дотримання вимог біобезпеки. Здавалося б, на досить великих сучасних підприємствах біобезпека має бути на високому рівні, але аналіз перевірок свідчить, що це, на жаль, далеко не так. Тож  упевненості у тому, що господарство  гарантовано застраховане від АЧС, ясна річ, не може бути ні в кого. Отже, які  заходи запобігання занесенню АЧС на територію свиногосподарства насправді дієві? 
 Насамперед потрібно дотримуватися так званого правила  розмежування на «чорно-білі» зони, тобто розподілення території на брудну та чисту. Таким чином, брудна зона — це територія поза фермою, а чиста, або біла, — це зона, де утримують тварин. На території підприємства також може бути середня зона, так звана сіра, де розміщено адміністративні будівлі.
 Також варто подбати про правильну організацію стоп-бар’єрів. На воротах  в обов’язковому порядку мають бути встановлені спеціальні дезінфікувальні ванни, достатньо широкі та довгі, щоб автотранспорт міг пройти повну дезінфекцію коліс — глибина очисної ями із дезрозчином має бути не менше 20 см. Запам’ятайте: мити транспорт потрібно у  зоні  воріт, а не за ними! Під час миття слід ретельно змивати органічне забруднення, починаючи зверху донизу, потім транспортний засіб має постояти 15–30 хв, щоб стекла вода, і вже після цього обробити дезінфікувальним розчином. Варто знати, що не можна застосовувати миття під високим тиском, адже аерозольні частки забруднюють усі прилег­лі поверхні та будівлі на відстані 1–3 км.
 Слід розуміти, що проконтролювати якість дезінфікувального розчину, в який потрапила велика кількість опадів і проїхало 10–15 машин, дуже складно. Тому найкращим рішенням у такому разі є облаштування павільйонів закритого типу. Проте якщо такої можливості з певних причин немає, як альтернативний варіант можна застосувати дезінфекцію спреями.
 Окрім цього, персонал, який займається дезобробкою, повинен мати захисний чистий одяг, зокрема гумовий плащ, рукавиці, хустку, окуляри. Якщо все це одноразового застосування, після проведених заходів його утилізують, якщо багаторазового — обов’язково дез­інфікують і без знезараження повторно ні в якому разі не використовують. 
 Усі працівники ферми мають проходити через гігієнічний блок: душові кабіни, гардеробні із шафами для цивільного одягу, де персонал переодягається. Якщо адміністративна частина розміщена на території ферми, то керівники, ветеринар, постачальники також повинні проходити через цей блок або принаймні мати при собі змінний одноразовий одяг для входження до «білої» частини.
 Працівники на свинофермі не повинні утримувати свиней на своїх подвір’ях — такий контакт із домашніми тваринами може призвести до неочікуваних спалахів інфекції на підприємстві.
 Ні в якому разі не можна завозити із забруднених територій  тварин, ембріони, сім’я, корми та інші супутні товари.
Ветеринар господарства
має бути обізнаним
Лікарям ветеринарної медицини слід пам’ятати правила відбору і доставки па­­тологічного матеріалу на дослідження, адже від цього залежить правильність вста­­новлюваного діагнозу. Діагностика АЧС має відбуватися комплексно на основі як анамнестичних даних,  клініко-епі­зоотичної картини, так і, звісно, результатів лабораторних досліджень. Потрібно суворо дотримуватись вимог інструкції щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища зразками, а також перехресному забрудненню самих зразків. Окрему увагу слід приділяти правильному пакуванню патматеріалу,  умовам його доставки до лабораторій, а також гра­­­­мотному оформ­­ленню супровідних документів. Саме до цього закликала фахівців Олена Ложкіна, завідувач нау­ково-дослідного патоморфологічного відділу Інституту лабораторної діагностики і ветсанекспертизи. «Ми маємо справу із віру­­­сом АЧС генотипу II, за виявлення якого патологоанатомічна картина до­сить згладжена, а діагностика ускладнена, — акцентувала увагу пані Ложкіна. — Тому правильне пакування патматеріалу  —  це вже півсправи у постановці діагнозу АЧС». Патматеріал бажано відбирати від двох-трьох вимушено забитих, хворих чи загиблих тварин (оскільки це висококонтагіозне захворювання, умови для перевезення зразків відбору більш жорсткі).
 Проби патологічного матеріалу слід упаковувати в декілька ємностей: перша тара – це поліпропіленові пробірки або ємності, які мають герметичне закриття, потім цю ємність поміщають у другу тару — контейнер. Між ними має бути спеціальний запобіжний матеріал (марля, щільний фільтрувальний папір) із дезінфікувальним засобом, який у разі аварії та пошкодження тари може забезпечити міні­знезараження. А цей контейнер своєю чергою встановлюють у третю тару — термоконтейнер, на якому мають бути ідентифікаційні дані та опломбування зразка.
 Проби найкраще доставляти за температури в контейнері 0…4°C, а якщо їх потрібно певний час зберігати, то краще заморожувати і направляти на дослідження із застосуванням льоду в термоконтейнерах.
 Під час відбору проб рекомендується використовувати одноразовий спецодяг, який потім легко піддається утилізації, користуватися додатковими витратними матеріалами, які полегшують відбір і пересилання зразків. Матеріал від кожної тварини слід відбирати окремими інструментами, особливо якщо це свині із виразними клінічними ознаками.
 У супровідному документі має бути відповідна інформація: назва господарства, дата виникнення перших ознак, епізоотична ситуація у господарстві, перелік проведених лікувальних заходів, контактні дані.
 Якою б не була картина на місці, лікарям за підозри на будь-яке захворювання слід контактувати із тими установами, куди направляється матеріал для лабораторних досліджень. Це полегшить співпрацю, оскільки на етапі контакту з’ясовуються види, методи, тривалість досліджень, уточнюється, який саме матеріал потрібно надсилати на дослідження, і, крім цього, завчасно попереджається лабораторія, щоб там встигли підготувати реагенти, середовища тощо.
 Порушення у пакуванні патматеріалу, які трапляються найчастіше: занадто щільне пакування матеріалу аж під кришку (у разі замороження ємність може тріснути); використання для пакування звичайних поліетиленових пакетів; наклеювання етикеток на кришці контейнера або прикріплення їх скотчем (під час транспортування кров просочується, що призводить до неможливості ідентифікації та іноді навіть до контамінації зразка); нещільне закриття кришки; неправильна ідентифікація матеріалу, підписання матеріалу маркером, який стирається тощо.