Спецможливості
Статті

Аби бджоли перезимували благополучно

05.06.2008
8081
Аби бджоли перезимували благополучно фото, ілюстрація
Аби бджоли перезимували благополучно

Минула тепла пора, а з нею й літні турботи пасічника. Настав час готувати бджіл до зимування — цього надзвичайно відповідального періоду. Адже саме від нього залежить, чи збережеться сім’я цілою і здоровою до весни, чи буде спроможна швидко наростити розплід до головного взятку. Тому пасічник має заздалегідь потурбуватися про те, щоб у сім’ї була молода продуктивна матка, достатня кількість доброякісного корму, щоб бджоли були здоровими.

З настанням осінніх холодів, коли температура повітря у вулику знижується до 6–8° тепла, бджоли збираються в клуб (у кучу).
Готуючись до зими, кількість рамок у вулику зменшують. Залишають їх стільки, скільки покрито бджолами. У сильних сім’ях це 9—10 і більше вуличків, у середніх — 7—8, у слабких — 6. Рахують вулички, а не рамки, тому що в крайніх разках зовнішні боки бджоли не покривають.
Слабкі сім’ї на зиму об’єднують по дві й більше в одну або ж поселяють в один вулик, відгородивши одну від одної, зберігаючи в кожній матку, що дуже важливо. Сильні сім’і споживають меду значно менше і легко підтримують оптимальну температуру в клубі. А в слабких усе навпаки. Це підтверджено дослідженнями українських науковців. Так, якщо бджолосім’я вагою 325 г за зиму спожила 5008 г меду, то інша, яка важила 1325 г з’їла тільки 894 г. Тож готуючи пасіку до зими, слід подбати, аби в кожній сім’ї було не менше кілограма бджіл.
Досвідчені пасічники на зиму залишають по 20—25 кг меду на кожну сильну сім’ю і 15 кг — на слабку. У середньому — 2—2,5 кг на рамку. За таких умов навесні не доводиться підгодовувати бджіл і сім’я виходить після зимівлі сильною. Буває благополучна зимівля і з меншим запасом меду. Однак треба пам’ятати прислів’я: бджолам страшний не холод, а голод. У вулику також має бути й запас перги — 2 кг.
У холодну пору року бджоли можуть перебувати як у зимівнику, так і надворі. Але в останньому випадку меду для сім’ї треба залишити на 2–4 кг більше. І та й друга зимівля має як переваги, так і недоліки. У зимівнику сухо, температура повітря стабільна, у ньому краще зберігаються вулики, бджоли споживають менше меду, але вони не мають можливості рано облетітися, щоб звільнити свої кишечники від екскрементів, адже у вулику вони цього не роблять. Ті ж бджоли, що зимують надворі, можуть скористатися навіть короткочасним потеплінням для раннього обльоту, тому навесні вони починають раніше розвиватися, вигодовувати розплід.
Зимівники бувають наземного, напівпідземного та підземного типу. Найкращий — підземний, викопаний у глинистому шарі грунту. Його будівництво потребує найменших затрат матеріалів, у ньому легше підтримувати оптимальну температуру повітря — 3—4°С тепла (у зимівнику допускається від 0 до 6°С) та відносну вологість — 75—85%. На тому місці грунтові води мають залягати на глибині 5—6 м (межа — 1,5—2 м).
Зимівник на 150 сімей будують розміром 12х6 м, зі стінами заввишки 2,5 м. Стелажі ставлять з таким розрахунком, щоб вулики розмістилися в три яруси у чотирьох рядах з двома проходами завширшки 90 см. Стелажі, що їх кріплять на стовпах, не повинні торкатися стін, аби вібрація від них не передавалася вуликам. Кількасантиметровий шар піску на підлозі не лише глушитиме коливання грунту та шум від кроків, а й заважатиме гризунам рити нори.
Звісно ж, зимівник має добре провітрюватися через втяжні й витяжні вентиляційні труби, розміщені у протилежних кінцях приміщення. Витяжна починається під стелею і закінчується вище гребеня даху. Втяжна, по якій надходить свіже повітря, починається внизу біля підлоги. Ще з літа приміщення зимівника слід добре просушити, адже мед має здатність убирати в себе вологу, надмірна кількість якої спричиняє в ньому процес бродіння. За таких умов псується й перга. В результаті бджоли хворіють і гинуть.
У зимівнику не можна зберігати продукти для харчування — повітря в ньому має бути чисте, а різні запахи непокоять бджіл.
Заносять вулики до зимівника сухими, з настанням стійкого похолодання наприкінці листопада — на початку грудня. А виносять у другій половині березня (інколи й пізніше), теплого сонячного дня за температури повітря плюс 10°С.
Що стосується меду, то найбільш придатний бджолам на зимовий період той, що зібраний навесні з різнотрав’я, а також акацієвий, буркуновий. кленовий, гречаний, еспарцетовий, з конюшини, липи, іван-чаю. Він містить велику кількість фруктози і довго не кристалізується. Рамки з таким медом вилучають і зберігають на стелажах спеціально збудованого для тільників сховища або в запасних вуликах чи в щільно закритих: ящиках, аби в першій половині вересня за теплої погоди повернути в сім’і, готуючи їх до зимівлі.
Ця справа потребує уважного ставлення, оскільки навіть за достатніх запасів корму бджоли гинуть від голоду, якщо мед сильно закристалізований. З цієї причини на зимування не залишають мед із нектару вересу, хрестоцвітих — ріпаку, свиріпи, рижію, гірчиці. Мед із соняшнику, особливо незапечатаний, швидко кристалізується, тому для зимівлі не годиться. Тоді як зрілий запечатаний соняшниковий мед кристалізується менше і придатний на зиму. Мед падевий або з його домішкою для зимівлі непридатний, він викликає у бджіл захворювання на пронос і призводить до загибелі, хоча протягом літа вони можуть споживати його без шкоди для свого здоров’я. Падь являє собою солодку густу рідину, яка може з’являтися влітку на листі дерев і трав за сухої теплої погоди. Її виділяють попелиці, листоблішки, червеці та інші шкідливі комахи, що живляться рослинним соком. Коли в природі кількість нектароносних квітів зменшується, бджоли в пошуках поживи змушені збирати падь. Падевий мед вони виробляють також із медяної роси — солодкої рідини, яку виділяють листки деяких рослин, коли настають різкі зміни вологості та температури повітря.
Падевий мед на вигляд темний, може мати різні відтінки кольорів. Скажімо, з дуба він темно-коричневий, а з верби коричневий, з ялини й липи — темно-зелений. Однак він може бути й світлий. Наприклад, з модрини — жовтий або світло-бурий, а з ялиці — золотисто-жовтий.
Вважається, що шкідливість палевого меду для бджіл полягає у наявності в ньому великої кількості солей калію, фосфору, хлору та сірки. Щоб розпізнати цей мед та його домішки з-поміж інших сортів, його розбавляють дистильованою водою у пропорції 1 : 1 і додають шість частин 96% спирту-ректифікату. Каламутний розчин указує на наявність паді. Однак таке саме помутніння спостерігатиметься й у гречаному меду (щоправда, свіжий гречаний мед має квітковий аромат). Є й інший спосіб визначення падевого меду — за допомогою насиченого розчину гашеного вапна. Для цього у м’якій воді розбавляють мед (у рівних пропорціях) і додають розчин вапна, таку саму кількість, що й розбавленого меду. Нагрівають до кипіння. За наявності падевого меду в суміші, що відстоялася, з’явиться осад.
Цікаво зазначити, що дикі бджоли, які живуть у дуплах і в бортях, від падового меду не хворіють і нормально перезимовують. Можливо, тому, що їх не годують цукровим сиропом та не лікують хімічними препаратами.
Що ж до підгодівлі бджіл цукровим сиропом, до захоплюватися нею не варто, вдаючися до цього заходу лише в разі крайньої потреби, оскільки цукор не може повноцінно замінити натуральний квітковий мед. Деякі пасічники намагаються викачати меду якнайбільше, заради продажу, а бджолам на зиму давати цукровий сироп, оскільки цукор у кілька разів дешевший за мед. Це помилкове уявлення про власне збагачення у такий спосіб. Воно призводить до виснаження, втрати імунітету і масової загибелі бджіл і до збанкрутіння господаря. Адже цукор на 99,75% складається лише з сахарози, яку бджоли переробляють на прості цукри — глюкозу та фруктозу. При цьому витрачають дуже багато енергії, а тому сильно зношуються. Особливо згубний цукровий сироп для сімей, уражених вароатозом. Останніми роками в продажу з’являється недостатньо очищений цукор, від якого бджоли гинуть.
Мед з цукрового сиропу зовсім не містить багатьох речовин, які є в натуральному квітковому меду і без яких бджола не може бути здоровою. Крім глюкози й фруктози, натуральний містить понад 40 мікроелементів, 23 амінокислоти, вітаміни, усього близько 300 різних речовин.
Масові захворювання бджіл, очевидно, прийшли на пасіки разом із цукром. Хто на зиму мед заміняв цукровим сиропом, — у того бджоли масово гинули, доживали до весни лише поодинокі сім’ї. А хто не жалів для бджіл достатньої кількості квіткового меду, у того бджоли перезимовували благополучно, без втрат.
Проте трапляється, що, готуючи бджіл на зиму, без цукрового сиропу не обійтися. Скажімо, через дощову або посушливу погоду не було взятку і бджоли не запаслися достатньою кількістю меду на зиму. Сироп готують так: на одну частину води, доведеної до кипіння (якщо в ній багато солей — треба добре прокип’ятити), додають одну або півтори вагові частини цукру і, помішуючи, розчиняють. Щоб поліпшити сироп, до нього додають 10—–30% меду. Пригоряння цукру не допускають — це шкідливо для бджіл. Охолодивши сироп до 35—40°С, його в годівницях ставлять на ніч у вулики. Оптимальна кількість цукрового сиропу на бджолосім’ю становить 5—8 кг. Однак треба мати на увазі, що при переробці сиропу бджоли з’їдають 20% його. Аби дати бджолам змогу повноцінно переробляти цей корм, рекомендують давати його через день невеликими порціями — І,5—2 л на сім’ю.
Над сиропом мають працювати бджоли, виведені влітку, оскільки існувати їм лишилося не довго, перезимувати вони вже не зможуть, тому цю виснажливу роботу треба дати саме їм, а не тому молодому поколінню, якому належить жити до весни. Отже, підгодовувати цукровим сиропом потрібно не пізніше другої декади серпня.
Слід зазначити, що товарний мед, виготовлений з цукрового сиропу, вважається фальшивим.
Забезпечення бджіл на зиму натуральним квітковим медом чи сурогатом із цукрового сиропу ще не означає, що проблема корму вирішена. Якщо у вулику не буде достатньо перги, то сім’я не зможе вигодувати розплід і загине. Перга являє собою законсервований бджолами квітковий пилок, до якого бджоли додають мед та виділення своїх залоз і складають у комірки стільників. Консервування перги забезпечується наявністю в ній незначної кількості (3—4%) молочної кислоти, створеної бактеріями. Перга — єдине джерело білка, необхідного для живлення бджіл та їхніх личинок; крім того, вона містить жири, вуглеводи, мінеральні речовини, ферменти, гормони. Аби виростити кілограм бджіл, потрібно згодувати 1 кг перги. Для зимівлі її залишають по 2 кг на сім’ю.
Забезпечення бджолам спокою в зимівнику має важливе значення. Від сильних звуків, стукоту, крику, запахів тощо бджоли збуджуються, починають споживати більше меду, в них підвищується температура тіла, порушується нормальний хід зимування. Аби зайвий раз не турбувати, у першій половині зими їх відвідують 1—2 рази на місяць, а в другій — щотижня або залежно від потреби.
Стан кожної сім’ї визначають на слух. Користуючись м’якою гумовою трубкою (з метр завдовжки), через льоток зрідка прослуховують вулики. Тихе гудіння свідчить, що там усе гаразд. Але буває, що за нормальних умов гудіння не чути, тоді треба злегка стукнути по вулику і гудіння раптом посилюється, а невдовзі й затихає. Якщо слабкий шум нагадує шелест листя, то це означає, що бджоли голодують. Якщо гудуть сильно, так що чути за метр-два від вулика, то їм або жарко, або не вистачає свіжого повітря або надто вогко, а може, загинула матка чи трапилося щось інше.
Стеження за станом зимування полегшують контрольні аркуші з цупкого паперу — півметра завдовжки і на ширину льотка. Ще на початку зимівлі їх вставляють на дно вулика через льоток і зрідка перевіряють — чи багато підмору, чи немає серед нього матки, чи не залишила слідів миша тощо. Відповідно до виявлених ненормальностей, вживають заходів.
Навесні за температури повітря в затінку 8—10°С вулики виставляють для обльоту бджіл. Якщо лежить ще сніг, біля вуликів слід потрусити солому, бо, сівши на сніг, бджола мерзне й не може злетіти.
Бджоли, які зимують надворі, особливого догляду не потребують. Їхні вулики зсередини утепляють і ставлять у затишку. Під весну льотки очищають від підмору.

В. Бабенко

Інтерв'ю
Віктор Шеремета, заступник Міністра АПК з питань фермерства
На початку жовтня в Міністерстві аграрної політики та продовольства була введена окрема посада заступника міністра з питань фермерства. Ним став Віктор Шеремета, який раніше обіймав посаду Віце-президента Асоціації фермерів і... Подробнее
Важливим елементом сучасних технологій вирощування кукурудзи є інтегрована система захисту посівів від шкідливих організмів, чільне місце в якій займає боротьба з бур’янами. Адже бур’яни є одним з основним чинників зниження врожайності та... Подробнее

1
0