Земельна реформа потрібна людям, а не окремим особам, які приховані за «схемами»

Дійшли до па­ра­док­саль­но­го: фер­ме­ри бо­ять­ся відкрит­тя рин­ку угідь

— Ле­оніде Пе­т­ро­ви­чу, чо­му ри­нок землі в Ук­раїні досі не відкри­тий?

— По­над 10 років ми на­ма­гаємо­ся за­вер­ши­ти цю зе­мель­ну ре­фор­му і зняти мораторій на землю. Чо­му так дов­го? То­му що всі по­пе­редні спро­би місти­ли ко­рупційні «схе­ми». І на­­справ­ді ве­ли­чез­ну кіль­кість ча­су й сил ви­т­ра­ти­ли на те, щоб за­по­бігти цим «схе­мам».

Сьо­годні маємо па­ра­док­саль­ну си­­ту­­ацію —  са­ме фер­ме­ри бо­ять­ся від­крит­тя зе­мель­но­го рин­ку. Во­ни бо­ять­ся бу­ти ошу­ка­ни­ми зно­ву. 

На­при­клад, ось го­ловні пи­тан­ня, які їх хви­лю­ють:  хто ма­ти­ме пра­во ку­пу­ва­ти зем­лю пер­шим —  ук­раїнець чи іно­­зе­мець? Дер­жав­ний зе­мель­ний банк із ме­тою на­ступ­но­го пе­ре­да­ван­ня її в орен­ду «кра­щим» підприємцям чи хтось ін­ший?  Місце­вий жи­тель чи жи­тель будь-яко­го регіону? Аг­ро­хол­динг чи ма­ле підприємство? Фізич­на чи юри­дич­на осо­ба? Ад­же пе­ресіч­ний фер­мер не мо­же кон­ку­ру­ва­ти з по­­туж­ним аг­ро­хол­дин­гом. І як­що не про­пи­са­ти в за­коні цих важ­ли­вих мо­­мен­тів, то не тільки малі ви­роб­ни­ки мо­­жуть за­ли­ши­ти­ся без землі, а й ве­ликі підприємства.

Дру­гий ва­го­мий мо­мент: чи бу­дуть вста­нов­лені об­ме­жен­ня на розмір зе­­мель­­ної ділян­ки за умо­ви її ви­ку­пу?

Третє пи­тан­ня: хто про­во­ди­ти­ме аукціони з про­да­жу землі? Дер­жавні ор­га­ни чи під їхнім на­гля­дом са­мо­ре­гу­лю­вальні гро­мадські об’єднан­ня —  зе­мельні спілки, як це роб­лять де­які наші сусіди в Євро­со­юзі?

Чет­вер­те: має бу­ти вре­гу­ль­о­ва­не пи­тан­ня кон­цен­т­рації зе­мель, ад­же ви­ни­кає чи­ма­ло про­блем, ко­ли в од­но­го по­ля 10 чи й більше гос­по­дарів. І та­ких «тем­них плям» немало в зе­мельній ре­формі. 

— Чи ре­аль­но їх «висвітли­ти»?

— Звіс­но. Ми знаємо всі про­б­лемні мо­мен­ти й усі при­хо­вані «схе­ми». І нині потрібно сісти за стіл перемовин, роз­кла­с­ти про­по­зиції й ви­ки­ну­ти у смітник те, що міс­тить ко­рупційну скла­до­ву. 

Го­ло­вне — по­ка­за­ти по­тенційним учас­ни­кам зе­мель­но­го рин­ку, що вла­да їх не ошу­кає. Для цьо­го спо­чат­ку ре­­фор­­­му вар­то за­пу­с­ти­ти в од­но­му чи де­кількох пілот­них регіонах. Це дасть змо­гу ви­я­ви­ти і ви­пра­ви­ти її недоліки. Ду­маю, од­но­го ро­ку для цьо­го бу­де достатньо. А вже зго­дом мож­на відкри­ва­ти ри­нок землі по всій країні. 

Вла­да по­вин­на про­во­ди­ти ре­фор­му за­для се­лян, аг­раріїв і за­ра­ди Ук­раїни. А не за­ра­ди ок­ре­мих осіб, які при­хо­вані за «схе­ма­ми».

Заробляти на продажу землі лю­дей зму­сять хіба що над­зви­чайні об­ста­ви­ни

— Скільки ча­су потрібно на підго­тов­ку за­конів для зе­мель­ної ре­фор­ми?

— За ба­жан­ня мо­же­мо все це зро­би­ти в пер­шо­му квар­талі 2017 ро­ку з тим, щоб із дру­го­го півріччя роз­по­ча­ти ви­про­бо­ву­ва­ти її у двох регіонах, а по­­тім, від лип­ня 2018-го, по­ши­ри­ти на всю те­ри­торію. Я ду­маю, це ре­аль­но. І ба­га­то що вже зроб­ле­но. У дру­го­му півріччі 2018 ро­ку зе­мель­на ре­фор­ма мо­же бу­ти за­про­ва­д­же­на по всій Ук­раїні.

— Про­дов­жен­ня мо­ра­торію впли­ну­ло на ціну землі?

— Ціна не за­ле­жить від мо­ра­торію. Во­на за­ле­жить від то­го, наскільки ри­­нок землі про­зо­рий, не­ко­рум­по­ва­ний та спро­мож­ний при­но­си­ти при­бу­ток. Ду­же  важ­ли­во, щоб капіталізація аг­рар­но­го бізне­су суттєво зрос­ла.  На жаль, во­на є най­ниж­чою за ос­танні 10 років. 

— І якою ж є вартість ук­раїнської землі?

—  Уявімо, що ри­нок землі відкри­вається за­в­т­ра. Тоб­то всі ко­рупційні скла­дові ліквідо­ва­но, ек­с­пе­ри­мент на рівні регіону —  вда­лий. І ще уявімо, що по­до­лані про­бле­ми, які ство­рю­ють не­га­тив­ний рей­тинг Ук­раїни в ціло­му —  війна, ко­рупція, не­за­вер­шені еко­номічні ре­фор­ми. Та­кож важ­ли­во ма­ти  не­ви­со­кий відсо­ток збит­ко­вих фер­мерсь­ких гос­по­дарств та бу­ти впев­не­ним, що окуп­ність інве­с­тицій в аг­рар­ну сфе­ру ста­но­вить три-п’ять років. Так от, як­що ри­нок відкри­ти за та­ких умов, то зем­ля в Ук­раїні бу­де до­рож­ча, ніж у се­ред­нь­о­му в Євро­пейсь­ко­му Со­юзі.

Але як­що ух­ва­ли­ти ли­ше до­с­ко­налі за­ко­ни, а ре­ш­ту за­ли­ши­ти без змін, то зем­лю поспіша­ти про­да­ва­ти не вар­то, бо во­на ко­ш­ту­ва­ти­ме в ме­жах 500–1000 до­ларів за гек­тар. Це до­сить низь­ка вартість.

Я не ду­маю, що громадяни ки­нуть­ся ма­со­во про­да­ва­ти. За пер­ший рік не більш як 10% землі. Все-та­ки лю­ди че­ка­ти­муть зро­с­тан­ня вар­тості гек­тарів. Збу­ва­ти паї од­ра­зу, як тільки ри­нок від­криє­ться, зму­сять хіба що якісь над­зви­чайні об­ста­ви­ни — від­сутність спад­коємців, бор­ги, тяж­ка хво­ро­ба чи інші ек­с­т­рені ви­пад­ки.

— Як ко­рупція у країні впли­ває на вартість землі?

— Як­що бу­де по­до­ла­но цю про­бле­му, капіталізація будь-яко­го бізне­су в Ук­раїні підви­щить­ся в ра­зи. І вартість землі та­кож зро­с­те. То­му що гроші, які  йдуть на «відка­ти», спря­мо­ву­ва­ти­муть на роз­ви­ток ком­паній. Я ду­маю, що за іде­аль­них умов ре­фор­му­ван­ня дер­жа­ви та по­до­лан­ня ко­рупції  зем­ля в Ук­раїні мог­ла б ко­ш­ту­ва­ти не менш як 15 ти­сяч до­ларів за гек­тар, а то й більше.

По­ки що для за­кор­дон­них інве­с­торів Ук­раїна — над­то ве­ли­кий ри­зик

— Як ак­тив­но ук­раїнською зем­лею цікав­лять­ся іно­земці?

—  Над­зви­чай­но ак­тив­но! Пе­ре­дусім пред­став­ни­ки Індо­ки­таю. На дру­го­му місці за ак­тив­ністю — країни Близь­ко­го Схо­ду. Чо­му так? То­му що са­ме в цих регіонах очікується ве­ли­кий дефіцит про­до­воль­ст­ва.

Як­що го­во­ри­ти про Ки­тай, то в най­б­лижчі 10  років йо­му потрібно збіль­ши­ти на 50 млн т за­купівлю зер­на й бо­бо­вих, особ­ли­во сої та ку­ку­руд­зи. До речі, в Під­не­бесній за­бо­ро­ни­ли ген­но-мо­дифі­ко­вані гібри­ди рос­лин. І в Ук­раїні ми мо­же­мо без про­блем ви­ро­щу­ва­ти сою та ку­ку­руд­зу са­ме та­кої якості, якої по­тре­бує Ки­­тай. Сьо­годні ми вже є по­ста­чаль­ни­ком №1 ту­ди ку­ку­руд­зи, витіснив­ши Спо­лу­чені Шта­ти та інші країни.

Євро­пейські та аме­ри­канські інве­с­то­ри та­кож цікав­лять­ся мож­ли­во­с­тя­ми діста­ти­ся до ук­раїнських чор­но­земів — чи бра­ти в орен­ду, чи ку­пу­ва­ти, чи за­хо­ди­ти в акціонер­ний капітал на­ших ком­паній. 

— Але ж іно­земці й за­раз мо­жуть ста­ва­ти співвлас­ни­ка­ми ук­раїн­ських аг­рар­них ком­паній… 

—  Мо­жуть. І роб­лять це. Але по­бо­ю­­ю­чись. На дум­ку іно­зем­них інве­с­то­рів, над­то ве­ликі ри­зи­ки в Ук­раїні —  еко­номічні й політичні. 
За­кор­донні вли­ван­ня — це до­б­ре. Во­ни сти­му­лю­ють роз­ви­ток еко­номіки, при цьо­му гроші за­ли­ша­ють­ся все­ре­дині країни. Од­нак ко­ли ми го­во­ри­мо про про­даж землі іно­зем­цям, то ка­же­мо й про те, що ча­с­ти­на Ук­раїни на­ле­жа­ти­ме пред­став­ни­кам інших дер­жав. А це вже зовсім інша спра­ва.

Як­що на од­не по­ле пре­тен­ду­ва­ти­ме вітчиз­ня­на та іно­зем­на ком­панія — зро­зуміло, хто пе­ре­мо­же

— Що ста­неть­ся, як­що Ук­раїна відкриє свій ри­нок землі для іно­земців?

— На од­не по­ле пре­тен­ду­ва­ти­муть дві ком­панії —  ук­раїнський ви­роб­ник і ве­ли­кий за­кор­дон­ний хол­динг. Як ду­­має­­те, хто пе­ре­мо­же? Звісно, іно­зем­на ком­панія. Во­на за­про­по­нує вдвічі, вде­ся­те­ро ви­щу ціну. То­му що в неї на­ба­га­то більше гро­шей. Ук­раїнці про­сто не змо­жуть кон­ку­ру­ва­ти з іно­зем­ця­ми.

— Як за­хи­с­ти­ти інте­ре­си ук­раїнців?

— Ду­же про­сто — за­про­ва­ди­ти для іно­земців мак­си­маль­ний строк орен­ди сільгоспземлі (10 років) та вста­но­ви­ти мо­ра­торій на про­даж землі на ана­логіч­ний термін. 

— Які ще підводні ка­мені має зе­­ме­ль­­на ре­фор­ма?

— Ду­же важ­ли­вим є пи­тан­ня кон­солідації при­ва­ти­зо­ва­них зе­мель. Уя­ві­мо по­ле, в центрі яко­го хтось про­дав два-три клапті землі, а ре­ш­та діля­нок здані в орен­ду аг­ро­хол­дин­гу. І ось на тих декількох па­ях хтось собі кар­топ­лю по­са­див, а аг­ро­хол­динг кру­гом засіяв ку­­­­­ку­руд­зу. Пи­­­­­­тан­ня навіть не в то­му, як діста­ти­ся до кар­топлі. Про­бле­ма —  як за­без­пе­чи­ти тех­но­ло­гію ви­ро­щу­ван­ня. То­му що гер­біци­ди, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють для кар­топлі, вби­ва­ють ку­ку­руд­зу, й на­в­­па­ки. Що ро­би­ти в та­ких ви­пад­ках? Як бу­ти? Цей мо­­мент має бу­ти про­пи­са­ний у зе­мель­но­му за­ко­но­давстві особ­ли­во ре­тель­но.

— Чи є ідеї що­до вирішен­ня про­бле­ми?

—  Ідеї є. Сусідня Мол­до­ва ста­ла на ці граб­лі 15 років то­му, ко­ли відкри­ва­ла ри­­нок землі. І пер­ша про­бле­ма, з якою там стик­­­­ну­ли­ся —  на од­не по­ле ки­ну­ли­ся 20 по­купців, розібра­ли шма­точ­ки землі, а потім жо­ден не зміг ефек­тив­но об­роб­ля­ти свою ділян­ку. Кілька років пішло на ви­пра­влення си­ту­ації. У нас же є мож­ли­вість від­ра­зу уник­ну­ти та­ких по­ми­лок.

Г. Квітка
спеціально для журналу «Пропозиція»

Інформація для цитування

Леонід Козаченко: Влада повинна проводити земельну реформу заради селян і заради України, а не задля окремих осіб, які приховані за "схемами"/ Г. Квітка  // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 16-19