Спецможливості
Досвід господарств

Запорізький фермер заклав найбільший у Європі кизиловий сад

13.12.2017
15935
Запорізький фермер заклав найбільший у Європі кизиловий сад фото, ілюстрація

Для багатьох, навіть для спеціалістів агросектору, буде відкриттям, що в Україні росте найбільший у Європі кизиловий сад площею 14 га. На такий ризик пішов голова ФГ «Токмацьке-2010» Сергій Ольшанський. Цієї осені ризик почав виправдовуватися: фермер зібрав перший товарний урожай.

Перший досвід

Сергій Ольшанський — фермер з великим стажем. Довгий час він вирощував те саме, що й більшість його колег в області, — переважно зернові та соняшник. Та крім поля дістався йому разом з паями орендодавців старий сад. Росли там черешня, вишня, слива, абрикос, але родили старі дерева настільки мало, що для фермера сад був джерелом не прибутків, а збитків: оренду все одно потрібно було платити.

Нарешті в 2013 р. господар вирішив його викорчувати. Але що робити потім? Сергій Ольшанський вирішив, що на місці старого саду буде новий. Але з культурою все не міг визначитися. В області садівники вирощували черешню, вишню, сливу, яблука, горіх, але С. Ольшанський шукав те, чого ще ні в кого нема. І звернув увагу на кущ кизилу, який ріс у нього в дворі.

Прочитавши про цю культуру, фермер жваво зацікавився нею. Адже з книжок і публікацій в Інтернеті випливало, що кизил не потребує ні обрізки, ні обприскувань, нічим не хворіє і нічого на ньому не заводиться. Та найбільше сподобалось фермеру те, що продукт цей дуже корисний, і при цьому ніхто в Україні його не вирощує в промислових масштабах.

І Сергій Ольшанський ризикнув. Пробив свердловину, влаштував краплинне зрошення і купив у Криму у питомнику Волкова відразу 10,5 тис. саджанців. «Це була найбільша партія кизилу, яку питомник продав за час свого існування. Тож власник питомника обіцяв, що буде супроводжувати наш сад, надавати рекомендації», — розповідає С. Ольшанський.

Сорти обирали відповідно до місцевого клімату і зупинили свій вибір на трьох: Володимирський, Михайлівський і Семен. Саджанці прибули в листопаді, чимало з них — з голим корінням, хоча за технологією воно повинно бути в землі під час пересадки. «Під час транспортування нашими дорогами земля обтрусилася», — пояснює фермер. Посадку здійснили наприкінці листопада — за словами С. Ольшанського, в оптимальні терміни для його місцевості (Токмацький р-н Запорізької обл.).

А далі сталася анексія Криму. «Волков не те що жодного разу не приїхав, але й спілкуватися перестав, щойно отримав гроші», — говорить Сергій Ольшанський.

Тож запорізькому фермеру довелося шукати інших фахівців, які б консультували його по кизилу, адже він раніше садівництвом не займався взагалі. Знайшов він таких консультантів у Києві в національному ботанічному саду ім. Гришка. Тож зараз його сад супроводжує доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник ботсаду Світлана Клименко.

Потреба в консультаціях виявилася нагальною, бо з’ясувалося, що кизил таки хворіє. Довелося сад лікувати, але за 3 роки близько 1,5 тис. кущів все одно пропало. «У мене підозра, що частина саджанців вже прийшла, заражена хворобами», — вважає Сергій Ольшанський.

Обрізка, як виявилось, теж необхідна, принаймні в промислових посадках. «Без обрізки кизил виросте деревом заввишки 6–7 м, і тоді без драбини всього врожаю не збереш», — говорить фермер. Довелось обрізувати рослину, щоб сформувати її в вигляді куща. Міжряддя утримують під чистим паром.

Перші 1–2 ягоди кущі дали в перший же рік після посадки. І тут господарство зіткнулося з проблемою збуту: ягода була маловідома споживачеві. Втім, вихід швидко знайшли: в Дніпрі знайшли переробне підприємство, де на давальницьких умовах почали виготовляти джеми, варення, компоти, морси, соуси, тощо. Така продукція значно більше зацікавила споживачів, ніж самі ягоди, але все одно залишилась в сегменті нішевому, або, як кажуть, «на любителя». Збут вдалося налагодити через спеціалізовані магазини екопродукції, адже сам кизил — це справжнісінька органічна продукція, проблема тільки в тому, що без цукру продукти з нього будуть неїстівними, а продукти, що містять цукор, не можуть отримати органічного сертифікату. Співпраця з супермаркетами тільки починається. А от на численних виставках кінцеві споживачі розкуповують чималі обсяги продуктів з кизилу.

Цієї осені, в вересні, в ФГ «Токмацьке-2010» зібрали перший промисловий, не сигнальний, урожай — близько 5 т ягід з 9 тис. кущів. В плодоношення вступили ще не всі кущі, але навіть там, де не було ягід, заклалася плодова брунька, що дає надії на врожай у наступному році.

«Я не шкодую, що насадив такий великий сад. В ринок входити важко, та зате конкурентів нема», — говорить Сергій Ольшанський. І готується до по-справжньому промислового урожаю: через 5 років, як очікується, сад даватиме 500 т ягід. Адже вчені пишуть, що в культурі кущ кизилу дає від 15 до 80 кг ягід на рік.

Агротехніка кизилу

Характеризуючи кизил, вчені пишуть про невибагливість до грунту та високу зимостійкість. Справді, кизил у дикій природі часто росте на кам’янистих схилах і малородючих грунтах. Разом з тим у культурі його радять висаджувати на грунтах легкого механічного складу, з доброю повітре- і водопроникністю. Також відзначають, що культура добре росте у добре зволожених пониженнях та на грунтах, багатих на кальцій і магній, і не любить засолених і заболочених грунтів. Грунтові води мають бути не ближче, ніж 1,5–2 м до поверхні.

Ростучи в Національному ботанічному саду ім. Гришка впродовж кількох десятиліть, кизил переносив морози до -32…-35°С. Очевидно, останній показник є порогом морозостійкості кизилу. Відтак північною межею культивування кизилу вважається лінія Чернігів-Глухів.

В культурі кизил на території України вирощувався в Криму в 50-80-і роки в невеликих обсягах. Урожайність досягала 23–28 т/га при тому, що агротехніка була мінімальною: обробка пристовбурових кругів, обрізка всохлих гілок, за потреби — удобрення і полив.

Кизил — рослина світлолюбна, особливо в молодому віці. Тому схеми посадки обирають так, щоб крони 25–30-річних дерев не змикалися. Відтак на схилах і на богарі радять схему посадки 4х5 м, а на більш родючих грунтах і на поливі — 6х4, 6х6 або 8х6 м, бо там крони розростаються сильніше.

Перед посадкою рекомендують вирівняти грунт, провести закриття вологи, а безпосередньо перед висадкою — культивацію.

Саджанці радять висаджувати з землею, а при їх транспортуванні уникати пересушування кореневої системи. Висаджувати саджанці радять в 1–2-річному віці, щеплені саджанці — однорічними. Щеплення виконують за спільними для всіх плодових культур технологіями з кінця липня до кінця серпня і навіть у вересні (залежно від погоди і способу щеплення).

Висадка проводиться в ями завширшки 80–100 см і завглибшки 70–80 см. Засипають яму родючим шаром грунту, змішаним з перегноєм (10 кг на кущ). Після посадки під кущ виливають 30–40 л води і обрізують від половини до третини пагона, щоб збалансувати надземну й підземну частини рослини. Кизил добре переносить обрізку.

Коренева система кизилу концентрується в верхньому шарі завтовшки 25–30 см. Тому міжряддя обробляють на глибину не більше 10–15 см.

В перші роки радять удобрювати пристовбурові круги органікою (2–3 кг/м2 восени або навесні), азотом (15–20 г/м2 навесні), фосфором (30–35  г/м2 восени) і калієм (10–12 г/м2 навесні).

Культура дуже добре відгукується на запилення. Тому в одному саду рекомендують висаджувати кілька різних сортів і встановлювати вулики.

В плодоношення щеплений саджанець вступає на 2–3-й рік, сіянець — на 5–6-й. В віці 15–20 років у культурі кущ дає 30–40, інколи до 70 кг плодів, у віці 25–30 років — 80–100 кг. Плодоносить же кизил до 100-річного віку.

Ягоди збирають зазвичай в фазі технічної стиглості: тоді вони краще транспортуються і лежать 3–4 дні без холодильника. Ягоди, зібрані в фазі природної стиглості, звичайно ж, смачніші. В холодильнику продукція лежить 3–4 тижні після збирання.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Ключові слова: кизил

Інтерв'ю
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     
Традиційним джерелом байпасного крохмалю в раціонах корів є зерно кукурудзи. Його особливістю є те, що він не ферментується у рубці і стає доступним вже у тонкому відділі кишечника. Це допомагає збільшити надходження глюкози у кров’яне... Подробнее

1
0