Спецможливості
Технології

Вирощування органічної гречки в Україні

30.01.2017
9557
Вирощування органічної гречки в Україні фото, ілюстрація
Гречка. Промышленные посевы

Зацікав­леність ви­роб­ництвом греч­ки зу­мов­ле­на тим, що ця куль­ту­ра має ком­плекс ду­же ко­рис­них ре­чо­вин для людсь­ко­го ор­ганізму. Її ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють для про­до­воль­чих по­треб у ви­гляді кру­пи. За вмістом жирів гре­ча­на кру­па по­сту­пається ли­ше вівсяній та пшо­­­­няній, а за вмістом білка пе­ре­ви­щує всі зер­нові, крім бо­бо­вих (білок ха­рак­те­ри­зується до­б­рою пе­ре­травністю та за­­­сво­ю­ваністю). Са­ме то­му цю куль­ту­ру охо­че ви­ро­щу­ють в ор­ганічно­му зем­ле­робстві.
 

Місце гречки у сівозміні

Ви­ро­щу­ван­ня греч­ки за ор­ганічної си­с­те­ми зем­ле­роб­ст­ва на­сам­пе­ред по­тре­бує до­три­ман­ня сівозмін та на­си­чен­ня їх зер­но­бо­бо­ви­ми куль­ту­ра­ми й бо­бо­ви­ми тра­ва­ми. Ба­га­торічні тра­ви в сівозміні за­вдя­ки біологічно­му роз­пу­шу­ван­ню ґрун­ту по­зи­тив­но впли­ва­ють на йо­го струк­ту­ру, щільність скла­ден­ня, про­ти­сто­ять надмірно­му фізич­но­му ви­па­ро­ву­ван­ню во­ло­ги, поліпшу­ють ае­рацію. Ко­ре­не­ва си­с­те­ма бо­бо­вих куль­тур, яка гли­бо­ко про­ни­кає в ґрунт, роз­пу­шує йо­го підор­ний шар, за­без­пе­чу­ю­чи на­ступні в сівозміні куль­ту­ри біологічно чи­с­тим, фіксо­ва­ним азо­том із повітря.

Для греч­ки в зоні Лісо­сте­пу кра­щи­ми по­пе­ред­ни­ка­ми мо­жуть бу­ти по­ля після ози­мої пше­ниці, зер­но­бо­бо­вих куль­тур, що ме­жу­ють із лісо­сму­га­ми, де зо­се­ре­д­жу­ють­ся ко­ма­хи-за­пи­лю­вачі. У зоні Полісся — посіви ози­мої пше­ниці й ози­мо­го жи­та, під ви­ро­щу­ван­ня яких вно­си­ли ор­ганічні до­б­ри­ва з по­даль­шим при­орю­ван­ням побічної по­жнив­ної про­дукції (со­ло­ми). За ор­ганічно­го ви­роб­ництва для інтен­сифікації роз­кла­дан­ня ос­тан­ньої ви­ко­ри­с­то­ву­ють, замість міне­раль­но­го азо­ту, біологічний ме­тод де­с­т­рукції шля­хом за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту Еко­с­терн. 

Ре­ко­мен­ду­ють пе­ред за­орю­ван­ням со­ло­ми об­ро­би­ти її біологічним пре­па­ра­том Бай­кал, який сприяє швид­ко­му її роз­кла­дан­ню і підви­щен­ню до­ступ­них форм фо­с­фо­ру й калію в ор­но­му го­ри­зонті до по­чат­ку ве­ге­тації куль­ту­ри, що сприяє поліпшен­ню рос­ту рос­лин гречки на по­чат­ко­вих фа­зах і, відповідно, в на­ступні. 

За ор­ганічно­го ви­роб­ництва в разі дефіци­ту гною (особ­ли­во в зоні Полісся) ефек­тив­ним за­со­бом підви­щен­ня ро­дю­чості ґрунтів є ви­ко­ри­с­тан­ня си­де­ратів. Опубліко­ва­но ба­га­то робіт, у яких під­твер­д­жується пер­спек­тивність за­сто­су­ван­ня си­де­ратів для збе­ре­жен­ня та від­нов­лен­ня ґрун­то­вої ро­дю­чості в різних при­род­но-кліма­тич­них зо­нах. 

Си­де­раль­ни­ми куль­ту­ра­ми мо­жуть бу­ти на­сам­пе­ред бо­бові. Во­ни ма­ють вла­с­тивість із до­по­мо­гою азотфіксу­ю­чих бак­терій за­сво­ю­ва­ти ат­мо­сфер­ний азот — та­ким чи­ном підви­щу­ють ро­­дю­­чість ґрун­ту. Та­кож як си­де­ра­ти мож­­­на за­сто­со­ву­ва­ти зла­кові, хре­с­тоцвіті й інші куль­ту­ри. Ве­ли­ку роль відігра­ють зе­лені до­б­ри­ва на сірих лісо­вих ґрун­тах, оскільки оп­тимізу­ють їхні вод­но-фізичні вла­с­ти­вості й насамперед спри­я­ють ос­т­рук­ту­рен­ню та щільності, по­­ліпшу­ють умо­ви ае­рації.

У ве­денні ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва доз­во­ле­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ли­ше пре­па­ра­ти біологічно­го по­хо­д­жен­ня. До та­­­­ких на­сам­пе­ред на­ле­жать гу­ма­ти (Nа, К,Са, NН4), дже­ре­лом син­те­зу яких слу­­­гу­ють рос­линні решт­ки, а та­кож про­дук­ти життєдіяль­ності ґрун­то­вої мікро­ф­ло­ри. То­му їх вва­жа­ють аку­му­ля­то­ра­ми ор­ганічної ре­чо­ви­ни ґрун­ту — аміно­кис­лот, вуг­ле­водів, біологічно ак­тив­них ре­чо­вин і лігніту. Крім цьо­го, во­ни містять азот, фо­с­фор, калій і кальцій, а та­кож низ­ку мікро­е­ле­ментів (за­­лі­­зо, цинк, мар­га­нець, молібден).

Пер­спек­тив­ним на­пря­мом ве­ден­ня ор­ганічно­го зем­ле­роб­ст­ва є ви­ко­ри­с­тан­ня бак­теріаль­них пре­па­ратів на ос­нові азотфіксу­ю­чих мікро­ор­ганізмів. Інтро­ду­ко­вані в ко­ре­не­ву зо­ну рос­лин, ці діазо­т­ро­фи зба­га­чу­ють ґрунт біологічним азо­том.

Вирощування гречки. Об­робіток ґрун­ту з ви­ко­ри­с­тан­ням побічної про­дукції і си­де­раль­них куль­тур роз­по­чи­нається із за­гор­тан­ня їх дис­ко­ви­ми зна­ряд­дя­ми. Після ма­со­вої по­яви сходів бур’янів по­ле орють. За­орю­ван­ня си­де­ратів та рос­лин­них по­жнив­них ре­ш­ток куль­ту­ри-по­пе­ред­ни­ка про­во­дять з обов’яз­ко­вим ви­ко­ри­с­тан­ням бак­терій — де­с­т­рук­торів це­лю­ло­зи. Ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту під греч­ку (дис­ку­ван­ня, оран­ка, куль­ти­вація) про­во­дять в оп­ти­мальні терміни, що сприяє кра­що­му зни­щен­ню бур’янів, що є ре­зер­ва­то­ра­ми збуд­ни­ків хво­роб. 
За ор­ганічної си­с­те­ми зем­ле­роб­ст­ва вес­ня­ний об­робіток ґрун­ту під греч­ку має за­без­пе­чи­ти яко­мо­га повніше зни­щен­ня бур’янів та збе­рег­ти оп­ти­маль­ну во­логість ґрун­ту. Тож роз­по­чи­нається він із ран­нь­о­вес­ня­но­го бо­ро­ну­ван­ня: у фазі «білої ни­точ­ки» бур’янів слід за­сто­су­ва­ти од­ну (за умо­ви су­хої вес­ни) або дві куль­ти­вації. Пе­ред­посівну куль­ти­вацію про­во­дять комбіно­ва­ни­ми аг­ре­га­та­ми на гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння.

Удо­б­рен­ня гречки

Греч­ка ха­рак­те­ри­зується віднос­но не­ви­со­ки­ми по­тре­ба­ми в по­жив­них еле­­мен­тах. Ко­ре­не­ва си­с­те­ма греч­ки стриж­не­ва, за­глиб­ле­на в ґрунт на 40–60 см, ду­же роз­га­лу­же­на, роз­ви­не­на сла­бо, але має ви­со­ку по­гли­наль­ну здатність. За­вдя­ки цьо­му рос­ли­ни греч­ки здатні за­сво­ю­ва­ти з ґрун­ту еле­мен­ти міне­раль­но­го жив­лен­ня кра­ще, ніж ба­га­то інших куль­тур­них рос­лин. Її ко­рені ви­­діля­ють кислі ор­ганічні спо­лу­ки, які спри­я­ють кра­що­му за­своєнню по­жив­них ре­чо­вин, що містять­ся в ґрунті в ма­ло­ру­хо­мо­му стані. 

Для греч­ки ха­рак­тер­на ви­со­ка ін­­тен­сивність за­своєння ма­к­ро­еле­ментів у період мак­си­маль­но­го на­ро­с­тан­ня ве­ге­та­тив­ної ма­си. То­му рівень за­без­пе­че­ності ни­ми рос­лин гречки є ос­но­вою ви­со­кої про­дук­тив­ності цієї куль­ту­ри. Важ­ли­вим еле­мен­том роз­роб­ле­ної си­с­те­ми удо­б­рен­ня за ор­ганічно­го ви­ро­щу­ван­ня греч­ки є про­ве­ден­ня по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють біологічні до­б­ри­ва, які, окрім ма­к­ро-, містять ще й мікро­е­ле­мен­ти. 

За­сто­су­ван­ня та­ких до­б­рив до­по­ма­гає за­без­пе­чи­ти рос­ли­ну всіма не­обхідни­ми еле­мен­та­ми жив­лен­ня для по­кра­щан­ня рос­ту й роз­вит­ку куль­ту­ри гречки та до­сяг­ти ви­со­ко­го ко­ефіцієнта їхньо­го за­своєння. Од­ним із та­ких є пре­па­рат Вер­ми­с­тим. Це рідкий біос­ти­му­ля­тор, ви­го­тов­ле­ний із вер­ми­ком­по­с­ту, який є ви­со­ко­гу­му­со­ва­ною си­ро­ви­ною, що в своєму складі містить ком­плекс біологічно ак­тив­них по­­жив­­них ре­чо­вин. Він є піджив­лю­ва­чем, ре­гу­ля­то­ром рос­ту, за­хи­щає рос­ли­ни гречки від хво­роб. За­вдя­ки ма­к­ро- й мікро­е­ле­мен­там, що вхо­дять до йо­го скла­ду, сприяє підви­щен­ню по­льо­вої схо­жості, сти­му­лює ріст і роз­ви­ток рос­лин гречки, зміцнює ко­ре­не­ву си­с­те­му. Йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня підви­щує стійкість рос­лин до не­спри­ят­ли­вих умов на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща (при­мо­роз­ків, по­су­хи) та хво­роб. 

За ор­ганічно­го ви­ро­щу­ван­ня греч­ки за­сто­со­ву­ють та­кож по­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня рос­лин у період ве­ге­тації гу­ма­том калію. Гу­ма­ти сти­му­лю­ють за­своєння ко­ре­не­вою си­с­те­мою фо­с­фо­ру, ак­тивізу­ють про­це­си фо­то­син­те­зу й ди­хан­ня рос­лин. За да­ни­ми ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН», та­ке піджив­лен­ня підви­щує про­дук­тивність греч­ки на 21%.  

Найс­при­ят­ливіші умо­ви для до­сяг­нен­ня ви­со­кої про­дук­тив­ності рос­лин гречки ство­рю­ють­ся за по­вно­го за­без­пе­чен­ня їх еле­мен­та­ми жив­лен­ня. Аль­тер­на­ти­вою азо­ту міне­раль­них до­б­рив є азот біологічно­го по­хо­д­жен­ня, який рос­ли­на от­ри­мує за­вдя­ки асоціативній взаємодії з азотфіксу­ю­чи­ми мікро­ор­ганіз­ма­ми. Нині є ба­га­то бак­теріаль­них пре­па­ратів на ос­нові азотфіксу­ю­чих мікро­ор­ганізмів. Такі пре­па­ра­ти, як Ком­пле­г­ран, Діазо­бак­те­рин, Діазофіт, Азо­г­ран то­що, ма­ють ком­плекс ко­рис­них для рос­лин вла­с­ти­во­с­тей. Во­ни зба­га­чу­ють ґрунт біологічним азо­том, поліпшу­ють азот­не жив­лен­ня, сти­му­лю­ють ріст і роз­ви­ток рос­лин гречки та за­хи­ща­ють їх від фіто­па­то­генів. Рівень на­ко­пи­чен­ня азо­ту в ри­зо­сфері рос­лин, що не на­ле­жать до ро­ди­ни бо­бо­вих, за­вдя­ки асоціативній азотфіксації у се­ред­нь­о­му ста­но­вить 20–35 кг/га. За ор­ганічно­го ви­роб­ництва греч­ку кра­ще висіва­ти ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом

Сівба гречки

Технологія вирощування гречки. Для висіван­ня греч­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють якісне ви­пов­не­не насіння, яке за посівни­ми кон­диціями відповідає І–ІІ кла­су рай­о­но­ва­них сортів. Для за­хи­с­ту рос­лин гречки від шкідників і хво­роб насіннєвий ма­теріал мож­на об­ро­би­ти біологіч­ни­ми пре­па­ра­та­ми, доз­во­ле­ни­ми для ви­ко­ри­с­тан­ня в ор­ганічно­му ви­роб­ництві. По­зи­тив­но впли­ває на роз­ви­ток греч­ки об­роб­ка насіння пе­ред сівбою азотфіксу­ю­чи­ми і фо­с­фор­мобілізу­ю­чи­ми бак­теріями, біос­ти­му­ля­то­ра­ми, що підви­щує вро­жайність куль­ту­ри на 15%.

Висіва­ють греч­ку, ко­ли ми­нає за­­­гро­­­за вес­ня­них при­мо­розків, а на по­лях про­ро­с­тає ос­нов­на ма­са бур’янів, які зни­щу­ють ме­ханічни­ми об­робітка­ми в до­висівний період. Сівбу гречки потрібно про­во­ди­ти в оп­ти­мальні терміни, що об­ме­жує ура­женість рос­лин хво­ро­ба­ми. 

За знач­ної за­бур’яне­ності полів мо­­­же бу­ти ефек­тив­ним пе­ре­не­сен­ня висівних строків на більш пізні — для зни­щен­ня сходів бур’янів бо­ро­ну­ван­ням та куль­ти­вацією.

За ор­ганічно­го ви­роб­ництва греч­ку кра­ще висіва­ти ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом. Такі рос­ли­ни по­си­ле­но гілку­ють­ся, од­но­час­но збільшу­ю­чи ли­ст­ко­ву по­­верх­­ню. Це сприяє кра­що­му затінен­ню по­верхні ґрун­ту та знач­но­му ско­ро­чен­ню про­дук­тив­них ви­т­рат ґрун­то­вої во­ло­ги на ви­па­ро­ву­ван­ня. Во­логість ґрун­ту на ши­ро­ко­ряд­них посівах гречки у шарі 20–30 см більша, ніж на зви­чай­них ряд­ко­вих. За ши­ро­ко­ряд­но­го спо­со­бу висі­ван­ня у рос­лин греч­ки кра­ще роз­ви­ну­та ко­ре­не­ва си­с­те­ма, ко­рені здатні ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти во­ло­гу на гли­бині 60–80 см. Та­кий спосіб сівби гречки дає змогу ме­ханічно бо­ро­ти­ся з бур’­яна­ми, од­но­час­но поліпшу­ю­чи аг­рофі­зичні вла­с­ти­вості ґрун­ту. За цієї тех­но­логії нор­му висіву насіння гречки збільшу­ють на 10–15%, що зу­мов­ле­но зріджен­ням сходів та трав­му­ван­ням рос­лин під час між­­­­ряд­них об­робітків. 

Ряд­ковій сівбі гречки на­да­ють пе­ре­ва­гу в рай­о­нах до­стат­нь­о­го зво­ло­жен­ня, за ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри на бідних, але чи­с­тих від бур’янів ґрун­тах із ви­ко­ри­с­тан­ням ско­ро­стиг­лих сортів греч­ки, які ма­ло гілку­ють­ся.

Ос­нов­ною умо­вою одер­жан­ня ви­со­ко­го вро­жаю гречки є до­три­ман­ня ре­ко­мен­до­ва­ної нор­ми висіву, яка за ши­ро­ко­ряд­но­го висіву ста­но­вить 2,2–2,5 млн шт/га (в ме­жах 62–65 кг), за зви­чай­но­го ряд­ко­во­го — 3,0–3,5 млн шт/га (або 80–85 кг/га).

За­гу­щен­ня посівів гречки не спри­чи­нює зни­жен­ня вро­жай­ності, але зу­мов­лює зни­жен­ня по­каз­ників якості зер­на (ма­си 1000 насінин, круп­ності та вирівня­ності) та підви­ще­ну плівчастість. 

До­гляд за посіва­ми гречки та збирання

Органічна система землеробства. За пе­ре­хо­ду на ор­ганічне зем­ле­роб­ст­во ве­ли­кої шко­ди за­вда­ва­ти­муть бур’­яни й збуд­ни­ки хво­роб. У ком­плексі за­ходів, спря­мо­ва­них на поліпшен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну, сівозміна відіграє пер­шо­чер­го­ве зна­чен­ня. Ок­ремі куль­ту­ри мо­жуть самі до­б­ре про­ти­сто­я­ти бур’янам — на­сам­пе­ред ті, що при­датні до суцільно­го спо­со­бу сівби, з інтен­сив­ним роз­вит­ком на по­чат­ку ве­ге­таційно­го періоду, зо­к­ре­ма озимі зер­нові, а з ярих — овес і греч­ка.

Найбільшу шко­ду бур’яни за­вда­ють у ранні фа­зи роз­вит­ку куль­ту­ри. То­му тре­ба ефек­тив­но кон­тро­лю­ва­ти бур’­яни са­ме в цей період, тоді в греч­ки бу­де час на­ро­с­ти­ти до­стат­ню біома­су, яка на­далі пригнічу­ва­ти­ме ріст кон­ку­рент­ної рос­лин­ності.

За сівби гречки в не­до­стат­ньо зво­ло­же­ний шар ґрун­ту не­обхідно про­ве­с­ти після­посівне при­ко­чу­ван­ня, що поліпшує кон­такт насіння із ґрун­том і сприяє над­хо­д­жен­ню во­ло­ги з нижніх шарів до по­верхні ґрун­ту. Це дасть мож­ливість от­ри­ма­ти своєчасні дружні схо­ди гречки.

На­далі тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня греч­ки пе­ред­ба­чає (особ­ли­во після ви­па­дан­ня опадів) після­с­хо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня для за­хи­с­ту слаб­ких сходів від бур’янів та ґрун­то­вої кірки. Про­во­дять йо­го у фазі двох справжніх ли­с­точків куль­ту­ри — в та­ко­му разі бу­де мен­ший відсо­ток при­си­па­них зем­лею рос­лин. Бо­ро­ну­ва­ти по­ле гречки слід удень, ко­ли в рос­лин змен­шується тур­гор і во­ни менш лам­­кі. Цей ме­тод ефек­тив­ний у бо­роть­бі з од­норічни­ми ши­ро­ко­ли­с­ти­ми бур’яна­ми.

У по­чат­ко­вий період ве­ге­тації греч­ки важ­ли­во ви­ко­ну­ва­ти міжрядні об­ро­бітки. Пер­ше роз­пу­шу­ван­ня міжрядь у ши­ро­ко­ряд­них посівах гречки про­во­дять на гли­би­ну 4–5 см за по­зна­чен­ня рядків сходів. На­ступ­ний об­робіток міжрядь гречки— че­рез 7–10 днів після пер­шо­го, із за­­сто­­су­ван­ням куль­ти­ва­то­ра: на гли­би­ну 8–10 см з од­но­ча­сним підгор­тан­ням рос­лин та при­си­пан­ням бур’янів у ряд­ках. Ос­таннє роз­пу­шу­ван­ня ґрун­ту в міжряд­дях гречки із по­втор­ним підгор­тан­ням рос­лин — пе­ред зми­кан­ням рядків греч­ки. Важ­ли­во, щоб куль­ти­вацію гречки бу­­­­­ло про­ве­де­но до то­го, як бур’яни ста­нуть про­бле­мою.

Ефек­тивність ме­ханічних за­ходів зі зни­щен­ня бур’янів підви­щується за по­яви ма­со­вих їхніх сходів. Це особ­ли­во ха­рак­тер­но для ран­нь­о­го вес­ня­но­го бо­ро­ну­ван­ня гречки. Най­кра­щий ре­зуль­тат цьо­го прий­о­му з об­ме­жен­ня чи­сель­ності бур’янів за­ле­жить від особ­ли­во­с­тей рос­ту й роз­вит­ку греч­ки та бур’яно­во­го ком­по­нен­ту, від во­ло­гості по­верх­не­во­го ша­ру ґрун­ту та ме­те­о­умов під час йо­го за­сто­су­ван­ня. 

У про­цесі об­сте­жен­ня посівів гречки мож­на відміти­ти симп­то­ми та­ких хво­роб, як не­справжня бо­рош­ни­с­та ро­са, ас­кохі­тоз, сіра гниль. Але греч­ка — куль­ту­ра, що­до якої поріг шко­до­чин­ності хво­роб і шкідників рідко пе­ре­ви­щує ме­жу. За теп­лої і су­хої вес­ни мож­ли­ва по­ява тлі чи гре­ча­ної блішки на мо­ло­дих рос­лин­ках. У та­ко­му разі посіви гречки ре­ко­мен­ду­ють об­при­с­ка­ти біологічним пре­па­ра­том Ак­тофіт.  

За ри­зи­ку по­шко­д­жен­ня посівів греч­­ки сов­ка­ми або луч­ним ме­те­ли­ком у період відкла­дан­ня ни­ми яєць на посів ви­пу­с­ка­ють три­хо­г­ра­му (за на­яв­ності на 100 рос­ли­нах греч­ки чотирьох-п’яти кла­док яєць шкідників). 

Фор­му­ван­ню по­вноцінно­го вро­жаю греч­ки сприяє відвідан­ня рос­лин до­с­тат­нь­ою кількістю бджіл, то­му для по­­ліпшен­ня пе­ре­хрес­но­го за­пи­лен­ня на посіви ви­во­зять пасіку з роз­ра­хун­ку три-чо­ти­ри бджо­лосім’ї на 1 га.

Ос­нов­ним способом зби­ран­ня греч­­­ки є роздільний. Ско­шу­ва­ти її роз­по­чи­на­ють, ко­ли на рос­ли­нах гречки по­буріє 75–80% плодів. Ро­би­ти ці слід проводити у ран­кові або вечірні го­ди­ни, вста­нов­лю­ю­чи ви­со­ту зрізу на рівні 15–20 см, за якої ва­лок надійно ут­ри­мується, рос­ли­ни не тор­ка­ють­ся землі й швид­ко підси­ха­ють. 

Р. Гри­щен­ко, канд. с-г на­ук,
О. Люб­чич, канд. с-г на­ук,
ННЦ «Інсти­тут зем­ле­роб­ст­ва НА­АН»

Інформація для цитування

Вирощування органічної гречки / Р. Грищенко, О. Любчич // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 96-98

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
На українських полях овочевих культур вирощується значно менше, ніж зернових, але і за такої ситуації країна забезпечена смачною і вітамінною продукцією. Хоча тенденції змінюються. Так, внаслідок повномасштабної війни у 2022 році, за... Подробнее

1
0