Спецможливості
Статті

Вплив біологічно активних препаратів на молочну та репродуктивну здатність тварин і їх збереження

05.06.2008
1843
Вплив біологічно активних препаратів на молочну та репродуктивну здатність тварин і їх збереження фото, ілюстрація
І. Біостимулюючі препарати рослинного походження В умовах екологічного забруднення й неповноцінності раціонів годівлі тварин спостерігається зниження їх молочної продуктивності та порушення функції системи органів репродукції. Саме тому часто народжується неповноцінний приплід, який не здатний у майбутньому повністю реалізувати свій генетичний потенціал. Такий молодняк дуже чутливий до респіраторних і шлункових захворювань, що вказує на потребу впровадження у виробництво доступних методів корекції впливу негативних чинників навколишнього середовища, які б сприяли стабілізації обмінних процесів в організмі тварин.

Як показали дослідження, для цього слід використовувати біологічно активні препарати рослинного походження, особливо, ехінацеї пурпурової, які містять унікальний комплекс біологічно активних речовин, конче потрібний амінокислотний склад білків, а також повноцінний набір макро- і мікроелементів. Завдяки такому комплексу речовин ехінацея пурпурова має біостимулюючі властивості, які сприяють інтенсивнішому росту й розвитку молодняку ВРХ. У разі її використання компенсується брак біологічно активних речовин у раціоні годівлі тварин, підвищується резистентність організму до несприятливих умов навколишнього середовища, що дає змогу ефективніше реалізовувати генетичний потенціал сільськогосподарських тварин і значно підвищувати їх відтворювальну здатність.


Останнім часом в аптеках з’являються препарати, одержані на основі ехінацеї пурпурової, або, навпаки, вони входять до складу іншого препарату як бактерицидний і протизапальний засіб. Висока біологічна активність полісахаридів ехінацеї активізує імунітет і значно підвищує захисні сили організму, особливо у новонародженого молодняку. Не менш важлива властивість ехінацеї пурпурової проявляється в разі, коли препарати використовують для профілактики респіраторних і шлунково-кишкових захворювань.


За комплексного використання ехінацеї пурпурової з вітамінами значно ефективніше нормалізуються клініко-біохімічні та імунологічні показники крові. Дослідники зазначають, що ехінацея пурпурова ефективна для профілактики безпліддя у тварин, вона сприяє збільшенню приростів молодняку (до 10–12%) і підвищенню імунітету. Наявність полісахаридного комплексу в складі ехінацеї пурпурової сприяє підвищенню резистентності організму, стійкості до стресу, стабілізації гормональних функцій тощо. Основний механізм дії препаратів ехінацеї пурпурової полягає в тому, що в ній міститься унікальний набір антиоксидантів, які прямо або побічно стимулюють відповідний захист тканин організму тварини. Завдяки вмісту ненасичених жирних кислот, підвищеному вмісту селену, цинку та інших компонентів виявляється висока ефективність їх дії на організм. Добавка в раціон годівлі тварин препаратів ехінацеї пурпурової дає можливість поповнити нестачу біологічно активних сполук, необхідних для фізіологічних процесів в організмі тварин. Багато дослідників, які вивчали ехінацею пурпурову, відмічають високу біостимулюючу й антисептичну її властивість. Препарати з ехінацеї пурпурової підвищують тонус і сексуальну потенцію в разі фізичної й психічної втоми у людей, крім того, вони мають досить високу антивірусну активність, посилюють лейкопоез. Препарати з ехінацеї пурпурової підвищують резистентність організму, його стійкість до багатьох інфекцій, насамперед респіраторних захворювань. Як біостимулятор, вона позитивно впливає на лімфатичну систему, значно прискорює заживання ран. Ехінацея пурпорова добре пристосована до наших кліматичних умов, адаптована до умов перезимівлі як морозостійка культура. У неї є ще одна характерна риса, а саме: стійкість до шкідників та хвороб, що значно зменшує затрати під час її вирощування. Збирають ехінацею пурпурову у фазі першої половини масового цвітіння (червень). Урожайність сухої трави в середньому — 100 ц/га. Ехінацея пурпурова має досить ефективні кормові й лікувальні властивості, її із задоволенням їдять тварини. В її хімічному складі багато біологічно активних та мінеральних речовин (Zn, Сu, Со, Мn, Ре, Мо, Са та інші). Поживність зеленої маси ехінацеї пурпурової достатньо висока — понад 30 ц к. о. з 1 га, включає багато незамінних амінокислот і білків, а тому її часто порівнюють із конюшиною, горохом і викою. В 1 кг сухої маси ехінацеї пурпурової міститься 0,6–0,65 к. о. і 75 г перетравного протеїну. Урожайність зеленої маси ехінацеї пурпурової — в середньому 30–40 т з гектара. Вона відносно витривала, маловибаглива, посухостійка. Крім багатьох лікувальних і кормових властивостей, ехінацея пурпурова — хороший медонос (50–120 кг/га). Її зелену масу можна використовувати як добавку до зеленого корму, або в разі заготівлі силосу разом із іншими кормами. Препарати з ехінацеї пурпурової широко використовують у Німеччині, Франції і США. Останніми роками ехінацею пурпурову, як ефективну лікувальну рослину, почали активно вивчати в Росії, Україні та інших державах колишнього Союзу.


Зоотехнічний аналіз, який провели в Полтавському сільськогосподарському інституті, показав, що зелена маса ехінацеї містить 25–27% сухої речовини, 37–40% якої — вуглеводні компоненти різного ступеня засвоєння, а вміст білка — 18,1–21,2%. За кількістю незамінних амінокислот її білок такий самий, як у високомістких за білком культур, він добре збалансований за незамінними амінокислотами. За даними інституту свинарства, поживність зеленої маси ехінацеї пурпурової становить 30–34 ц к. о. з 1 га, а перетравного протеїну — 6,9 ц/га, азоту — 3,02, клітковини міститься — 1,63, цукру — 33,9, Са -0,262, Р — 0,175. Літературні дані та наші дослідження свідчать про високу біологічну активність полісахаридів препаратів ехінацеї пурпурової, які активізують імунітет і значно підвищують захисні сили організму. Наші дослідження засвідчили, що в разі використання препаратів ехінацеї пурпурової в окремі періоди тільності можна впливати на зародок через організм матері, внаслідок чого підвищується імунна система в корів і одержаних від них телят. Піддослідні телята народжувались повноцінними, були жвавішими й майже на 30 хв раніше вставали й проявляли смоктальний рефлекс порівняно з контрольними. Захворювання телят на шлунково-кишкові й респіраторні хвороби до шестимісячного віку знижувались у 3–4 рази порівняно з контролем. Уміст загального білка в крові дослідних телят добового віку був вищим в основному за рахунок У–глобулінових фракцій, а саме: 1, 48±0,1 г% проти 0,85±0,22 г% в контролі, різниця за цими показниками статистично вірогідна (Р< 0,01) і становила 24,4% за загальним білком і 58% за У-глобулінами. Використання препарату ехінацеї пурпурової коровам сприяло полегшенню перебігу отелення й періоду після нього. У корів спостерігали активніше виведення плоду, майже вдвічі зменшувалась послідова стадія — виведення посліду. Сумарна кількість імуноглобулінів молозива в корів дослідної групи становила 53,0±7,58 г/дм3, а в контролі — 25,35±4,36 г/дм3. Завдяки широкому спектру дії ехінацеї пурпурової на організм тварин, захворюваність телят на шлунково-кишкові захворювання зменшується в три-чотири рази, а прирости живої маси зростають у 1,5 раза, кількість повторних шлунково-кишкових і респіраторних захворювань зменшується на 25–30%. На підставі досліджень, ми вважаємо, що добавка в раціон годівлі тварин ехінацеї пурпурової є цілком реальним і ефективним засобом для підвищення продуктивності корів і стійкості телят до респіраторних і шлунково-кишкових захворюваннь, при цьому значно краще реалізується генетичний потенціал тварин за показниками росту й розвитку.


Велика роль у тваринництві належить вітаміну А. В разі його дефіциту в організмі погіршується травлення, порушується функція розмноження, виникають різні захворювання. У потомства, яке отримано від батьків із дефіцитом вітамінів, порушуються індивідуальний розвиток і стійкість до захворювань. У самок відмічається кератинізація слизової оболонки статевих органів, при цьому, зазвичай, не приживляються яйцеклітини, що спричиняє яловість, аборти й народження слабкого приплоду. В телят виникають розлади шлунково-кишкового тракту, сльозотеча, вони відстають у рості й розвитку. Залежно від віку тварин і їх продуктивності, потреба в каротині й вітаміні А змінюється. Велика рогата худоба одержує їх переважно з кормами. Їх удосталь влітку, зате взимку частіше не вистачає, особливо в разі годівлі недоброякісними кормами. А тому в раціон годівлі тварин у зимово-стійловий період треба вводити вітамін А, що дасть можливість підвищити молочну продуктивність на 10–12%. Водорозчинні вітаміни в організмі тварин накопичуються в незначній кількості, оскільки вони постійно надходять із кормами або шляхом ендогенного мікробного синтезу, що характерно для жуйних тварин.


Вітамін ВІ2 впливає на синтез нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів, обмін амінокислот, а також стимулює роботу кровотворних органів. Вітамін В12 підвищує ферментну діяльність залоз шлунково-кишкового тракту та печінки, стимулює розвиток корисної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, підвищує засвоєння каротину й відкладення вітаміну А в організмі. Вітамін В12 позитивно впливає на засвоєння вуглеводів і зниження вмісту жиру в печінці. Потреба тварин у цьому вітаміні залежить від умов годівлі, утримання, від виду й віку тварин, а також від умісту інших вітамінів групи В. Якщо раціон достатньо забезпечено кобальтом, жуйні тварини задовольняють свою потребу у вітаміні В12 за рахунок інтенсивного мікробного синтезу. Вміст каротину й вітамінів групи В в зеленій масі залежить від складу травостою, кліматичних умов, стадії вегетації, тривалості зберігання тощо.


Основними доповнювачами вітамінів у раціоні годівлі тварин є силос, своєчасно заготовлене сіно, сінаж, а також трав’яне та хвойне борошно. Для одержання високоякісного сіна з достатнім умістом каротину слід використовувати ефективні технології сушіння й зберігання. Сіно, заготовлене з молодого травостою бобових і злакових трав, в 1 кг містить близько 60 мг каротину. Штучне сушіння сіна дає можливість зберегти в ньому близько 95% каротину.


У зимово-стійловий період неабияке значення має силос, у якому міститься близько 20 мг каротину й вітаміну Е. У силосі, який закладали з підв’яленої зеленої маси, міститься менше каротину, порівняно з силосом, який закладали зі свіжої зеленої маси. Втрати каротину під час силосування залежать від стадії вегетації рослин і періоду закладення силосної маси в траншею.


Не поступається силосу за поживними та смаковим якостям сінаж, якщо його заготовлено в оптимальні строки. Один кілограм сінажу з конюшини містить близько 60 г перетравного протеїну, 40 мг каротину, а також вітаміни групи В і С.


У зимово-стійловий період для профілактики гіпоавітамінозів, особливо авітамінозів, коровам потрібно щодня згодовувати корми, багаті на каротин, а саме: моркву, хвойне і трав’яне борошно тощо.


Біологічно активною кормовою добавкою є вітамінне трав’яне борошно. Це — вітамінно-білковий корм, де, крім каротину, вітамінів групи В, Е, К, міститься близько 25% протеїну. Для приготування трав’яного борошна можна використовувати травостій як злакових, так і бобових культур, а також зелену масу з інших рослин, у тому числі й бур’янів. Найповноціннішим є трав’яне борошно, виготовлене з люцерни та інших бобових трав. У 1 кг такого борошна міститься близько 200 мг каротину, а вміст перетравного протеїну становить майже 20%. Використання трав’яного борошна для годівлі тварин дає змогу значно підвищити біологічну повноцінність раціону за рахунок поповнення його незамінимими амінокислотами й вітамінами.


 Треба широко практикувати виробництво трав’яного борошна зі штучно висушених зелених рослин. Цей кормовий продукт за кількістю протеїну та лімітуючих амінокислот переважає зерно злаків, а тому є цінним кормом для годівлі тварин. Поживність цього корму залежить від того, з яких рослин виготовлено трав’яне борошно, а також від того, в якій фазі розвитку ці рослини скошено. У фазі цвітіння конюшини й люцерни вміст лізину знижується до 30% і більше. А тому заготовляти трав’яне борошно слід у час максимального нагромадження амінокислот у зелених рослинах.


Особливу увагу потрібно звернути на хвойне борошно — високоефективний вітамінно-мінеральний корм для сільськогосподарських тварин, в 1 кг якого міститься 0,4 к. о. і 37 г перетравного протеїну, а також каротин, вітаміни В, С, РР, Е, К, провітамін Д та інші. Слід зазначити, що в 1 кг хвойного борошна міститься 75–225 мг каротину, 3000 мг вітаміну С, 20 мг вітаміну К, 5 мг рибофлавіту, 1300 мг кальцію, 325 мг заліза, 100–110 мг фосфору і стільки ж марганцю, 5 мг цинку, 2,5 мг міді, 0,6 мг кобальту. Для збалансування раціонів годівлі тварин хвойне борошно по 0,7–1 кг треба змішувати з концентрованими кормами і згодовувати щодня. Таким чином стимулюється природна резистентність, підвищується імунітет у тварин, а також значно активізується метаболізм, завдяки чому зростають продуктивність тварин, прирости молодняку та стійкість його до захворювань. На практиці дуже часто використовують свіжі хвойні гілочки, їх подрібнюють на соломорізці, змішують із соломою або силосом і згодовують тваринам різних фізіологічних груп.


У зимово-стійловий період згодовування свіжої хвої ВРХ, вівцям, свиням значно підвищує запліднюваність тварин і їх продуктивність, поліпшує вітамінну цінність молока. В разі використання в раціоні сільськогосподарських тварин кормів, багатих на каротин, необхідно враховувати вміст його в основному раціоні та потребу організму залежно від віку, продуктивних якостей та фізіологічного стану тварин. Якщо для годівлі використовують неповноцінні корми з низьким умістом вітамінів, тоді доповненням можуть бути вітамінні препарати промислового виробництва, в тому числі одержані з допомогою хімічного та мікробного синтезу.


В разі появи у тварин авітамінозів, гіпоавітамінозів можна ефективно використовувати вітамінні препарати: тетравіт, тривіт, фольвіт, масляні розчини вітамінів А, В, Е для ін’єкцій. Серед препаратів вітаміну В12 найбільш ефективні і поширені біовіт-40, біовіт-80, в яких, крім вітаміну ВІ2, є ще тіамін, рибофлавін, амінокислоти а також протеїн, кальцій і фосфор.


Потрібно сказати, що недосконала технологія заготівлі кормів на зиму з порушенням технології їх збирання, особливо під час несприятливих погодних умов, а також зберігання, призводить до втрати ними поживних речовин (20–35% і більше). Водночас застосування прогресивних способів силосування кормів, приготування сінажу, трав’яного борошна тощо значно підвищує поживну цінність корму та його смакові якості. Раціони годівлі тварин повинні бути збалансовані за амінокислотним складом, а також містити біологічно активні речовини (вітаміни, мікро-, макроелементи, амінокислоти тощо), які позитивно впливають на клініко-фізіологічні функції організму, а також сприяють підвищенню продуктивності й відтворювальної здатності тварин.


Слід зазначити, що стимулюючий ефект справляють на організм тварин не тільки гормони й продукти розпаду багатьох із них, а й гормоноподібні речовини, які є в багатьох рослинах. Деякі види бобових рослин містять фітоестрагени — речовини споріднені зі стероїдними гормонами. А тому, складаючи раціон годівлі тварин, треба враховувати дію цих речовин, особливо на функцію репродуктивних органів.


У ветеринарній практиці використовують також екстракти із коренів і листя елеутерокока колючого. У цій рослині є глікозиди, жирні та ефірні масла, крохмаль, фітонциди та низка мікро- й макроелементів. Як стимулятор, він близький за своєю дією до женьшеню, тобто стимулює обмін речовин, прискорює ріст і розвиток тварин. Екстрат елеутерококу — добрий адаптоген для тварин у разі стресових ситуацій. ВРХ його потрібно вводити внутрішньом’язево в дозі 0,01 мг/кг для підвищення захисних функцій організму.


Звіробій звичайний містить у собі ефірну олію, каротин і вітамін С (9–13 мг%). Він має протизапальні та в’яжучі властивості, регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, використовують його і як дезінфікуючий засіб.


У кропиві дводомній є мурашина кислота і дубильні речовини. Це багатовітамінний корм для худоби, особливо для свиней, оскільки в ній містяться вітаміни А, С, К, В2, В3, а також макро- й мікроелементи, органічні кислоти, каротиноїди, хлорофіл тощо. Кропиву використовують у суміші з іншими кормовими рослинами для приготування трав’яного борошна з високим умістом вітамінів і каротину. Згодовують її і в свіжому вигляді як білково-вітамінний корм. Вона поліпшує обмін речовин, нормалізує функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту.


Моркву використовують насамперед як кормову культуру, а також для лікування. Вона — джерело каротину. У цьому овочі понад 3% провітаміну А (каротин), який досить важливий як для людей, так і для тварин. Моркву найчастіше використовують для балансування раціонів годівлі тварин за каротином, передусім для годівлі тварин із високою молочною продуктивністю, а також молодняку в зимово-стійловий період.


Слід відмітити, що згодовування гумату натрію молодняку ВРХ у віці 5–6 місяців дозою 10 мг на 1 кг живої маси за добу сприяло зростанню середньодобових приростів на 12–15% порівняно з контролем; зростав уміст у крові кальцію — 11,3 мг%, фосфору — 5,84 г%, загального білку — 7,6 г%, еритроцитів — 6 млн, лейкоцитів — 10,6 тис. тощо. Таким чином, раціональне використання білково-вітамінних кормових добавок у раціоні годівлі сприяє підвищенню продуктивності тварин і репродуктивної функції їх організму.


II. Білки і їх вплив на біохімічні процеси


в організмі тварин


Для підвищення продуктивності й відтворювальної здатності, а також для збереження тварин у раціонах годівлі все частіше використовують біологічно активні препарати. Це сприяє кращому поїданню і засвоєнню поживних речовин корму. Біологічно активні препарати мають стимулюючу, профілактичну й лікувальну дії. Брак білка є головною причиною низької продуктивності тварин, що призводить до значних перевитрат кормів на одиницю продукції. Якщо дефіцит білка в раціоні становить 20%, то витрати кормів збільшуються в 1,3 раза, а продуктивність тварин знижується на 30%. Тому конче потрібно розширювати виробництво природних кормових культур із високим умістом білка, більше використовувати відходів м’ясо-молочної промисловості, кормових дріжджів і кормових преміксів. А, складаючи раціони годівлі тварин, слід звертати увагу на повноцінність білка, який за збалансованого раціону забезпечить високу продуктивність тварин і їх здоров’я. Наприклад, для молодняку в кормовому білку потрібні такі амінокислоти, як лізин, метіонін, аргінін, лейцин, триптофан, валін тощо. Ці амінокислоти надходять в організм із кормом. Замінні амінокислоти — це такі, які можуть синтезуватись в організмі з інших амінокислот (гліцин, серин, аланін, глютамінова кислота, тирозин та інші). В організмі тварин амінокислоти виконують різноманітні функції, а саме: вони є структурними елементами білків, входять до складу ферментів. Особливо треба звернути увагу на такі амінокислоти:



  • лізин, він впливає на ріст, молочну продуктивність формування кістяка, утворення сперміїв тощо;

  • триптофан нормалізує функцію репродуктивних органів, сприяє синтезу гемоглобіну;

  • цистин бере участь у знешкодженні токсичних продуктів обміну речовин, в утворенні глютатіону, інсуліну;

  • метіонін сприяє росту тіла, є джерелом метальних груп для синтезу холіну;

  • валін потрібний для нормального функціонування нервової системи;

  • аргінін бере участь в утворенні сперматозоїдів, креатину м’язів і гормону інсуліну. В разі його недостачі спостерігається пригнічення росту й розвитку тварин.

Щоб забезпечити синтез білків в організмі, тварини повинні постійно споживати з кормом незамінні амінокислоти. Кількість амінокислот, які вони повинні одержати, є неоднаковою і залежить від статі, напряму продуктивності, виду й віку тварини. Складаючи раціони годівлі, слід враховувати рівень протеїну в кормах, його калорійність, кількість і співвідношення амінокислот, вік і продуктивність тварин. Раціони годівлі тварин, збалансовані за амінокислотами, повинні бути забезпечені вітамінами, передусім вітаміном В6 ВІ2; а також в достатній кількості мати макро- і мікроелементи. Корми, які містять синтетичні амінокислоти й вітаміни, не можна варити і пропарювати, бо це призведе до втрати біологічних цінностей цих речовин.


Для забезпечення потреби організму в амінокислотах використовують два способи балансування раціонів ВРХ, особливо свиней і птиці, за амінокислотним складом: 1-й — підбір і комбінація компонентів у раціоні з урахуванням умісту протеїну й амінокислот; 2-й — поповнення дефіциту амінокислот препаратами промислового виробництва. У раціоні годівлі свиней можна використовувати 90% зерна злаків (пшениця, овес, ячмінь, соя, кукурудза), 6–8% макухи, а решта — мінеральні добавки і премікси. Такі раціони доступні в практичному використанні, але до них треба додавати амінокислоти, лізин і метіонін, щоб забезпечити оптимальний вміст лімітуючих незамінних амінокислот. Уміст лізину в комбікормах для свиней сприяє підвищенню приростів тварин до 15% і поліпшенню функції системи органів репродукції маточного поголів’я свиней.


Потрібно зазначити, що процеси, які відбуваються в силосній масі, певною мірою схожі з бродильними процесами, які відбуваються в передшлунку тварин. Внесення сірчанокислого натрію до зеленої маси кукурудзи, яку закладають у траншею для силосування, є одним із способів підвищення її біологічної цінності. При цьому в першій фазі силосування сірку сульфату натрію активно використовують бактерії на утворення метіоніну та цистину, а також збільшується кількість інших амінокислот. Синтезовані амінокислоти активізують життєдіяльність молочнокислих бактерій, а тому на другий-третій день силосування зменшується кількість бактерій, які негативно впливають на якість силосу. Внесення 2–3 кг сульфату натрію на 1 т зеленої маси сприяє підвищенню кількості молочної кислоти як консерванта заготовленого з неї силосу. В силосі, який заготовлено з додаванням сульфату натрію, краще зберігаються азотисті речовини з достатнім умістом каротину, а тому його краще їдять тварини. Використання такого силосу в раціонах годівлі дає змогу значно підвищити молочну продуктивність корів і середньодобові прирости молодняку. Сульфат натрію як добавка до раціону відгодівельних свиней (до 0,25%) разом із лізином у дозі 0,2% від маси корму поліпшує інтенсифікацію обмінних процесів в організмі тварин та підвищує їх середньодобовий приріст на 10–15%. При цьому значно поліпшуються якісні показники м’яса. Слід відмітити позитивний вплив згаданих препаратів на гематологічні показники, природну резистентність, а також бактерицидну й фагоцитарну активність у тварин.


Тож, використання сульфату натрію в годівлі тварин сприяє підвищенню їх продуктивності й поліпшенню якості продукції.


Неабияке значення в біохімічних процесах організму тварин мають ферменти. Вони цілеспрямовано впливають на біохімічні реакції в організмі, регулюють обмін речовин. Ферменти досить поширені в природі. Вони є в усіх тканинах тваринного й рослинного походження, а також в мікроорганізмах, а саме: грибах, бактеріях, дріжджах тощо. Практичні дослідження засвідчили, що використання ферментних препаратів дає можливість впливати на ріст продуктивності тварин (10–15%), знижуючи затрати на одиницю продукції. Широкого застосування в тваринництві набув фермент пепсин, який виготовляють із слизової оболонки шлунка свиней. Його застосовують для поліпшення травлення в разі гастритів і диспепсій.


Натуральний шлунковий сік, який одержують від коней, застосовують у разі гострих і хронічних захворювань залоз шлунка, при гастритах, диспепсіях. Телятам його дають по 30–50 мл, а поросятам по 15–25 всередину двічі-тричі на день перед годівлею.


Рибонуклеаза — фермент, який одержують із підшлункової залози ВРХ. Лікувальні властивості: діє протизапально, розріджує гній, слиз, а тому її застосовують для лікування гнійних ран та виразок.


Лідаза — препарат, який готують із сім’яників великої рогатої худоби. Це світло-жовтого або золотистого кольору пориста маса, легкорозчинна у воді. Застосовують для лікування хвороб суглобів, а саме: артрити, артрози, тендовагеніти тощо.


Ронідаза — світло-жовтий порошок, який одержують із сім’яників ВРХ, містить гіалуронідазу. Її широко використовують для лікування гнійних ран. Ферментні препарати мікробного походження використовують для поліпшення обміну речовин у молодих тварин, що дає можливість підвищити ріст і розвиток тварин і зменшити витрати кормів на одиницю продукції.


М. Семенченко,


Інститут розведення


і генетики тварин

Інтерв'ю
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее
доцент Львівського національного аграрного університету, канд. с.-г. наук Ігор Дидів (ліворуч) і співвласник компанії "Тетра-Агро" Сергій Прокопенко (праворуч)
Доцент кафедри садівництва і овочівництва Львівського національного аграрного університету, кандидат сільськогосподарських наук розповів сайту «Пропозиція» про нові дослідження і їх результати.                     - Зараз пора літніх... Подробнее

1
0